Рішення № 135616364, 13.04.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/11548/25 2/335/193/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м.Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Алєксєєнка А.Б., за участю секретаря судового засідання Доновської А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом, мотивуючи позовні вимоги наступним.

Батько позивача громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово непідконтрольної уряду України у м.Бердянськ Запорізької області.

Факт смерті батька позивача ОСОБА_2 на окупованій території встановлений рішенням Орджонікідзевського районного суд м.Запоріжжя по справі № 335/11233/24 від 09.10.2024 року.

За життя батько позивача перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата якої здійснювалась через відділення АТ «Укрпошта».

Після початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України виплату пенсії було призупинено, оскільки ОСОБА_2 не мав можливості пройти ідентифікацію та відкрити рахунок у банківській установі на підконтрольній Україні території.

За вказаних обставин на момент смерті ОСОБА_2 утворилась сума недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини та підлягає виплаті спадкоємцям.

За заявою позивача Приватним нотаріусом Зайцевою А.С. було відкрито спадкову справу та зроблено запит до ГУПФУ в Запорізькій області щодо недоотриманої пенсії на ім`я ОСОБА_2 .

На запит нотаріуса ГУПФУ в Запорізькій області повідомлено, що недоотримана пенсія ОСОБА_2 складає 122 652,24 грн.

30.04.2025 нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстром №261 на недоотриману пенсію у розмірі 122 652,24 грн.

Разом з цим, виплату належних позивачу в порядку спадкування грошових коштів в повному обсязі відповідачем не здійснено. 04.06.2025 на рахунок відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» відповідачем була перерахована сума у розмірі 45 786,66 грн. Таким чином, сума недоотриманої пенсії складає 76 865,58 грн.

Згідно роз`яснень ГУПФУ в Запорізькій області виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена з 01.05.2023 у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до п.4 ч.1 ст.49 Закону №1058. Оскільки в подальшому звернень від ОСОБА_2 до органу Пенсійного фонду України щодо поновлення виплат пенсії не надходило. З урахуванням викладеного після смерті ОСОБА_2 на підставі заяви позивача та поданих документів як спадкоємцю було виплачено нараховану та неодержану пенсію.

Позивач вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено у виплаті усієї суми недоотриманої її батьком пенсії, яка увійшла до складу спадщини.

З урахування зазначеного позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь суму недоотриманої пенсії у розмірі 76 865,58 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 25 листопада 2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

У наданий судом строк недоліки позовної заяви було усунуто.

Ухвалою суду від 01 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи. Витребувано від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Зайцевої Анни Сергіївни копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

15 грудня 2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на наступні обставини. Так, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію. З 01.05.2023 виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена у зв`язку з тривалою неоплатою відповідно до п.4 ч.1 ст.49 Закону №1058. В подальшому звернень від ОСОБА_2 до органів Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії не надходило, з 01.05.2023 по день смерті ОСОБА_2 пенсія не нараховувалась. Недоотримана пенсія за період з 01.05.2023 по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відсутня, оскільки за вказаний період вона не нараховувалась. Недоодержана пенсія що залишилася після смерті ОСОБА_2 у розмірі 45 786,66 грн. нарахована та виплачена на банківський рахунок позивача.

23 грудня 2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на віздив у якій не погоджуючись із доводами викладеними у відзиві відповідача вважає їх такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать усталеній судовій практиці Верховного Суду. При цьому відзив відповідача не спростовує позовних вимог, а фактично підтверджує обставини нарахування, але невиплати пенсії спадкодавцю, що є підставою для задоволення позову. Так, спадкодавець проживав на тимчасово окупованій території України, що об`єктивно унеможливлювало його особисте звернення до органів Пенсійного фонду України за реалізацією права на поновлення виплати пенсії. В свою чергу, відсутність заяви спадкодавця не може бути підставою для невиплати пенсії та не звільняє державу від відповідних зобов`язань. Згідно з усталеною судовою практикою призупинення виплати відповідачем пенсії не дорівнює припиненню права на пенсію, оскільки спадкодавець ОСОБА_2 мав законне право на ці виплати до моменту смерті, отже вони є частиною спадщини згідно ст.1227 ЦК України, незалежно від того чи встиг відповідач провести відповідні нарахування. При цьому проживання особи на тимчасово окупованій території не може бути підставою для припинення або невиплати пенсії, враховуючи те, що держава зобов`язана гарантувати реалізацію соціальних прав своїх громадян незалежно від місця їх проживання. Так само не підлягають застосуванню у даному випадку норми ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» оскільки у випадку спадкування застосовуються спеціальні норми ст.1227 ЦК України, які не містять часових обмежень.

23.02.2026 до суду від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Зайцевої А.С. надійшла копія спадкової справи №170/2024, заведена після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 11.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилась, разом з тим подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, разом з тим в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив наступне.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у м.Бердянськ, Запорізької області помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 11 жовтня 2024 року складено відповідний актовий запис №2627, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 11.10.2024 Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 08.01.1974 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є донькою ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого 29.12.2010 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Бердянську Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області ОСОБА_3 у зв`язку із реєстрацією шлюбу змінено прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

З наданої суду копії спадкової справи №170/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 вбачається, що 17.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Зайцевої А.С. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 .

Перевіряючи склад спадкового майна, приватним нотаріусом направлено запит до ГУ ПФУ у Запорізькій області від 17.10.2024 року №483/02-14 щодо наявності недоотриманої пенсії на ім`я ОСОБА_2 .

На запит нотаріуса листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 07.11.2024 0800-0401-8/101748 повідомлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Залишилась недоотримана пенсія у сумі 122652,24 грн.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 30.04.2025, виданим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Зайцевою А.С., зареєстрованим в реєстрі № 261, спадкоємцем майна ОСОБА_2 , 1949 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 є його дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії в сумі 122 652,24 грн., що знаходиться в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що стверджується листом, виданим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.11.2024 року №0800-0401-8/101748.

04.06.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рахунок позивача сплачено нараховану та неодержану пенсію спадкодавцем ОСОБА_2 у розмірі 45 786,66 грн., що підтверджується випискою з рахунку АТ КБ «ПриватБанк» та не заперечується представником відповідача у відзиві на позовну заяву.

04.08.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою щодо надання роз`яснень щодо отримання нею у вигляді спадщини суми недоотриманої пенсії її батька ОСОБА_2 .

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18.08.2025 № 14308-14529/П-02/8-0800/25 на звернення позивача повідомлено, що з матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні та отримував пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та був зареєстрований за адресою, що є тимчасово окупованою російською федерацією територією України. Виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.05.2023 у зв`язку з тривалою неоплатою відповідно до п.4 частини першої ст.49 Закону №1058.

Також повідомлено, що на підставі заяви від 01.05.2025 та відповідних документів поданих позивачем Головним управлінням в червні 2025 року позивачу було виплачено на поточний рахунок банківської установи, зазначений у заяві нараховану та недоотриману пенсію ОСОБА_2 .

Отже спірні правовідносини по справі виникли саме з приводу не виплати позивачу пенсії померлого спадкодавця в порядку спадкування за законом в сумі, яка зазначена в свідоцтві на спадщину, на яку позивач має право відповідно до частини першої статті 52 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Згідно із частинами першою та другою статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України узгоджуються з положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Згідно з статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном; 3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин"; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Судом установлено, що позивач в порядку спадкування за законом набула право власності на спадкове майно після спадкодавця ОСОБА_2 , яка складається з грошової суми (недоотриманої пенсії) в сумі 122 652,24 грн., яка належала померлому, що підтверджується листом, виданим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.11.2024 №0800-0401-8/101748.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву ГУПФУ у Запорізькій області виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.05.2023 відповідно до п. 4 частини 1 статті 49 Закону № 1058-IV.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 06.10.2015 у справі № 608/1189/14-а зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати право на отримання пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Як свідчить аналіз положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.

Разом з тим, матеріали справи не містять рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з підстав визначених статтею 49 Закону №1058-IV.

Припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсійних виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

Таким чином призначена пенсія померлому яка йому не нараховувалась та не виплачувалась не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20).

Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У своїх висновках Європейський суд с прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Перший протокол) полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 Першого протоколу дозволяє позбавлення власності лише на умовах передбачених законом (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції проти Греції», «Малама проти Греції»).

Статтею 1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах «Ван дер Мюсель проти Бельгії» «Копеський проти Словаччини»). Особа може заявляти про порушення ст. 1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення». «Майном» може бути як існуюче майно», так і активи включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймі «легітимні сподівання на реалізацію майнового права. «Легітимні сподівання» за своїм характером повинні бути конкретними, ніж просто надія і повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копеський проти Словаччини»).

Тому, зважаючи на принцип захисту легітимних очікувань особи та на один з загальновизнаних способів захисту прав особи в національному законодавстві України, який полягає примусовому виконанні обов`язку в натурі, стягнення з відповідача на корить позивача в порядку спадкування недоотриманих пенсійних виплат є об`єктивним та обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи наведені норми матеріального права та встановлені судом обставини суд доходить до висновку, що невиплата відповідачем позивачу коштів є необґрунтованою та такою, враховуючи те, що сума пенсії, що належала пенсіонеру, але не була ним одержана за життя, передаються визнаному згідно свідоцтву про право на спадщину спадкоємцю. Право власності позивача на суму недоотриманих коштів у розмірі 122 652,24 грн. встановлене свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке є правовстановлюючим документом, що офіційно і безперечно підтверджує наявність права власності на майно, що переходить у спадок.

Зазначене свідоцтво є чинним та недійсним не визнано. Чинним законодавством України не передбачено права пенсійних органів на перегляд свідоцтв про право на спадщину, в тому числі і щодо застосування до таких свідоцтв положень п.14-4 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та п.10 Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Таким чином у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача, як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна, яке увійшло до складу спадщини.

Отже, розмір недоотриманої пенсії в порядку спадкування становить 122 652,24 грн.- 45 786,66 грн. = 76 865,58 грн.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є законним та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат суд доходить наступного висновку.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені у розмірі 969,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії у розмірі 76 865 (сімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят п`ять) гривень 58 копійок.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 969 (дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 13 квітня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, юридична адреса: м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б).

Суддя: А.Б. Алєксєєнко