Рішення № 135615364, 06.04.2026, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/1829/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2026 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участі секретаря Іванової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Літин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеафінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Паладич А. звернулась через підсистему «Електронний суд» із вказаним позовом мотивуючи його тим, що 01.06.2021 між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» був укладений договір про надання споживчого кредиту № 1982693. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 7 100,00 грн., а останній зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом.

08.02.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 1-08022022, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передав ТОВ «Свеа Фінанс`за плату, а ТОВ «Свеа Фінанс» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього станом на дату складання позовної заяви виникла заборгованість в загальному розмірі - 22 208,80 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту - 7 100,00 грн., заборгованість по відсотках - 15 108,80 грн.

За наведених підстав представник ТОВ «Свеа Фінанс» вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 22 208,80 грн. заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

23.02.2026 представник адвокат Ткаченко Т.В. (уповноважена представляти інтереси відповідача на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 06.02.2026 (а.с. 73) надіслала через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила відмовити у задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості, мотивуючи це тим, що нарахування процентів є неправомірним (як через порушення умов пролонгації та перевищення максимального строку кредитування, так і у зв`язку зі статусом відповідача як військовослужбовця та учасника бойових дій, якому проценти не нараховуються), а також тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту надання кредитних коштів і розміру заборгованості (а.с. 84-87).

Представник позивача ТОВ «Свеа Фінанс» до судового засідання не з`явився. При зверненні до суду долучили до позовної заяви клопотання, яким просили розгляд справи проводити у відсутність представника позивача. Не заперечили проти ухвалення заочного рішення у справі (а.с. 5).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Натомість його представник - адвокат Ткаченко Т.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції просила відмовити задоволені позову з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

01.06.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 1982693 про надання споживчого кредиту. Сума кредиту 7 100,00 грн. Загальна кількість атовпролонгацій за цим Договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів. П. 4.2.5 договору (а.с. 7-13).

01.06.2021 здійснено переказ коштів в розмірі 7 100,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку клієнта, про що свідчить довідка від 04.03.2024 (а.с. 35).

08.02.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 1-08022022, відповідно умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Свеа Фінанс`за плату, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права грошової вимоги до боржників у реєстрі боржників (а.с. 36-37).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 1-08022022 від 08.02.2022 від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Свеа Фінанс`перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1982693 (а.с. 39-41).

Згідно з наданим ТОВ «Свеа Фінанс» розрахунком за договором № 1982693 від 01.06.2021, заборгованість станом на 08.02.2022 складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 100,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 15 108,80 грн, а загальна сума становить 22 208,80 грн (а.с. 3134).

Водночас суд не погоджується із зазначеним розрахунком, оскільки відповідно до п. 4.2.5 кредитного договору загальна кількість автопролонгацій обмежується 120 календарними днями користування кредитом, у зв`язку з чим граничний строк користування кредитом сплив 28.09.2021, і станом на цю дату нараховані проценти за користування кредитом становлять 9 308,10 грн (а.с. 33).

Таким чином, суд дійшов висновку, що нарахування процентів після спливу 120-денного строку користування кредитом є безпідставним.

Згідно з ст.512 Цивільного кодексу України (далі ЦК) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст.1077 ЦК передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються факт переходу права грошової вимоги від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Свеа Фінанс» за договором про надання споживчого кредиту № 1982693, який укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .

Відповідно до частин 1, 3 ст.509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст.526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст.610 ЦК передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст.1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст 1050 ЦК в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Приписами ч. 1 ст.1054 ЦК визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК).

Відповідно до частин 1,2 ст.207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Приписами ст.3Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно зі ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Вказані обставини відповідач не спростував, інших розрахунків чи доказів про належне виконання умов договору не надав.

Окрім того, згідно частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(даліЗакон №2011-ХІІ), згідно якої військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Разом із тим, ці положення внесені до Закону №2011-ХІІ згідно із Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024.

Представником позивача до відзиву долучено довідку від 15.11.2025 згідно якої ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації (а.с. 92), а також довідку про безпосередню участь відповідача у бойових діях (а.с. 93), та посвідчення учасника бойових дій від квітня 2024 року(а.с. 91). Інших доказів не надано, клопотань про їх витребування не заявлено, тобто сторона розпорядилась своїми правами.

Разом з тим кредитний договір, який є предметом розгляду укладений 01.06.2021 на строк 120 днів. Суд зазначає, що надані представником позивача довідки підтверджують перебування відповідача на військовій службі та участь у бойових діях лише з дати, що наступила після укладення кредитного договору 01.06.2021 та закінчення терміну його дії. Оскільки положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набрали чинності лише з 18.05.2024, а сторона відповідача не надала доказів перебування на військовій службі на момент укладення договору, тому проценти за кредитним договором підлягають стягненню в обсязі зазначеному судом вище.

Судом враховано відзив представника відповідача та досліджено, однак викладені у ньому доводи не спростовують встановлених судом обставин укладення кредитного договору, отримання відповідачем грошових коштів, наявності заборгованості та переходу права вимоги до позивача, а також не підтверджені належними і допустимими доказами у розумінні вимог процесуального закону, у зв`язку з чим підстав для відмови у задоволенні позову суд не вбачає.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши письмову позицію представника позивача та заперечення представника відповідача, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 1982693 від 01.06.2021, оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання за вказаним договором. Водночас, оцінюючи надані докази та умови кредитного договору, суд не погоджується з розрахунком позивача в частині нарахування процентів після спливу 120-денного строку користування кредитом, у зв`язку з чим вважає обгрунтованою заборгованість станом на 28.09.2021, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 100,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 9 308,10 грн, а всього 16 408,10 грн, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжного доручення про сплату судового збору, розмір судових витрат, понесених позивачем, складає 2422,40 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судових витрат по сплаті судового збору, пропорційну до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 16 408,10 грн. * 100% : 22 208,80 грн. ціни позову = 73,88 %), тобто 73,88 % від суми сплаченого судового збору 73,88 % * 2422,40 грн:/100% = грн), що складає 1 789,66 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 141, 209, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8) заборгованість за договором №1982693 від 01.06.2021 у розмірі 16 408,10 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 100,00 грн., заборгованість за відсотками 9 308,10 грн. та 1 789,66 грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : Гопкін П. В.