Рішення № 135613994, 13.04.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/1249/25

Провадження №: 2/755/6073/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Згідно заявлених вимог, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві безпідставно отримані кошти (пенсію) у сумі 2 503,55 грн.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві перебувала ОСОБА_1 та отримувала пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що згідно даних Реєстру територіальних громад вбачається зміна прізвища ОСОБА_1 на ОСОБА_1 та паспорту. Згідно доводів позовної заяви, під час детального вивчення пенсійної справи відповідача встановлено, що виникла переплата пенсії відповідачу в сумі 2 663,19 грн за період з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2016 року у зв`язку з працевлаштуванням, на підставі чого було прийнято рішення № 733 від 21 грудня 2016 року про утримання пенсії, починаючи з 01 лютого 2017 року, про що пенсіонерку було повідомлено листом від 23 листопада 2016 року, а також про залишок невідшкодованої переплати в сумі 2 503,55 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Копію вказаної ухвали суду з копією позовної заяви та доданими до неї документами було направлено за зареєстрованим місцем проживання відповідача, проте відповідачем отримано не було, конверт разом з копією ухвали суду про відкриття провадження з копією позовної заяви та доданими до неї документами повернулись до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідач не скористалась своїм правом та не направила до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

За викладених обставин, розглянувши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що ОСОБА_1 (а.с.9) перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримувала з 13 січня 2010 року пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується копіями заяв про призначення пенсії від 06 квітня 2012 року та 09 вересня 2013 року та інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про призначення пенсії (а.с. 10, 11, 18).

Статею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Непрацездатними членами сім`ї вважаються, в тому числі: діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років та чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» всі відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюються виключно зазначеним законом, яким також визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до пункту 2.3 підпункту 6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються також довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені у пункті другому частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», навчаються за денною формою навчання.

Отже, судом було встановлено, що ОСОБА_1 07 вересня 2015 року та 10 жовтня 2016 року, разом із заявами про призначення пенсії, для підтвердження нарахування їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника, надавалися Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві довідки про те, що вона дійсно є студентом денної форми навчання факультету біотехнології та екологічного контролю Національного університету харчових технологій. (а.с. 14, 15)

Згідно ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа (працююча) зобов`язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України про обставини, що спричиняють зміну її статусу, в тому числі і про працевлаштування, протягом 10 днів з моменту їх виникнення.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. № 1566/11846, у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).

Позивачем при опрацюванні пенсійної справи відповідача стало відомо про працевлаштування ОСОБА_1 з 18 серпня 2015 року, що підтверджується довідками: ТОВ «ТАС ФАРМА» від 28 вересня 2015 року та ПАТ «ФФ «Дарниця» від 29 вересня 2016 року. (а.с. 16, 17).

Відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

У разі працевлаштування (початку діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви. Заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням.

Згідно ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на застраховану особу покладається обов`язок повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

При цьому відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону особа надає на вимогу органу, що призначає пенсію, документи, що засвідчують відповідні відомості (у тому числі копію трудової книжки із записом про працевлаштування та/або копію цивільно-правового договору).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідач несвоєчасно повідомив про працевлаштування та не мала права на отримання пенсії, у зв`язку з чим у відповідача ОСОБА_1 утворилась переплата пенсії за період з 01.08.2015 по 31.08.2016 в розмірі 2 663,19 грн.

На підставі рішення Головного управління № 733 від 21 грудня 2016 року з 01 лютого 2017 року утримувалась пенсія відповідача (а.с. 20), про що було повідомлено відповідача листом №9312/13 від 23 листопада 2016 року. (а.с. 23)

Відрахування, які здійснюються на підставі рішень органів Пенсійного фонду України, - це наслідок переплати пенсії, коли пенсіонер отримав надмірно виплачені кошти. Пенсійний фонд ухвалює рішення про утримання з пенсії, якщо переплата виникла з вини пенсіонера або внаслідок подання страхувальником (роботодавцем) недостовірних даних про працівника, на підставі яких була призначена пенсія.

Переплата виникає з вини пенсіонера, якщо він, влаштувавшись на роботу, не інформує Пенсійний фонд про зміни свого стану. Загалом розмір пенсії, відповідно до законодавства, не залежить від розміру отриманої заробітної плати, але низка доплат, надбавок, підвищень, а також перерахунки пенсії (у тому числі пов`язані зі зміною прожиткового мінімуму) залежать від факту працевлаштування. Тому пенсія працюючого пенсіонера або того, який займається підприємницькою діяльністю, інакше кажучи, належить до зайнятого населення, буде іншою.

Механізм утримання надміру виплачених сум пенсій встановлено ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», частина перша якої передбачає, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 року №6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 року за № 374/7695 (далі - Порядок).

Згідно з п. 4 цього Порядку у разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

Для вирішення питання про добровільне повернення залишку переплати позивачем було направлено на адресу відповідача листи №9967/13 від 29.11.2017 року; №63608/04 від 25 липня 2018 року; №307635/04 від 20 грудня 2019 року; №б/н від 02 квітня 2021 року; №б/н від 01.07.2021 року; №б/н від 09 липня 2021 року; №1068/21,1-09 від 14 липня 2021 року; №б/н від 18 квітня 2023 року; №б/н від 31 січня 2024 року; №б/н від 12 березня 2024 року з вимогою про повернення коштів в розмірі 2 503,55 грн. (а.с.24-31).

Відповідно до інформації Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про розмір призначеної і фактично виплаченої пенсії за період з 01 липня 2015 року по 31 серпня 2016 року ОСОБА_1 було безпідставно отримано кошти в розмірі 2 663,19 грн. (а.с. 19), з лютого 2017 року розпочалось утримання даної переплати з пенсії відповідача, але припинено у зв`язку з закінченням терміну її виплати, тому залишок невідшкодованої переплати становить 2 503, 55 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Стаття 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, повернення надмірно сплачених сум пенсій можливе шляхом стягнення таких сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, зокрема, у випадку надання ним недостовірних (явно неправильних) даних або не надання відповідної інформації тобто у випадку недобросовісної поведінки набувача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року № 404/4822/15-ц).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи викладене вище, суд доходить висновку про обґрунтованість позову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів (пенсії) та відповідно його задоволення судом, оскільки відповідач не повідомила позивача про працевлаштування, внаслідок чого здійснювалась виплата пенсії.

В порядку ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при зверненні до суду із цим позовом, у розмірі 3 028,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 15, 16, 1212, 1215 Цивільного кодексу України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Законом України «Про пенсійне забезпечення», статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в :

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16,) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення безпідставно отриманих коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві безпідставно отримані кошти (пенсію) в сумі 2 503,55 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: