Рішення № 135612360, 10.04.2026, Шишацький районний суд Полтавської області

Справа №551/149/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2026 р. селище Шишаки Полтавської області

Шишацький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Вергун Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику ) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

25 лютого 2026 року позивач ТОВ « Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в особі представника адвоката Усенка М.І. звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, представник позивача зазначив, 28 вересня 2019 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання фінансового кредиту № 82958, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 3500 грн., а відповідач зобов`язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до умов договору.

11 березня 2020 року між ТОВ «Займер» і ТОВ « ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 3К-11032020, відповідно до умов якого ТОВ « ФК «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Займер», включно і до ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту № 82958 від 28 вересня 2019 року.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором утворилась заборгованість у розмірі 33 320 грн., із якої тіло кредиту становить - 3500 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 2100 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 0 грн., заборгованість за пенею 27720 грн. У зв`язку з чим, позивач просить задовольнити позов, стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати у справі, що складаються з витрат, пов`язаних із сплатою судового збору у розмірі 2 662,40 грн. і витрат на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2389271 від 26 лютого 2026 року, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 38 ).

Ухвалою суду від 26 лютого 2026 року позовну заяву ТОВ « ФК « Кредит - Капітал » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, її розгляд ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику ) осіб, до відому яких доведено, що розгляд справи відбудеться у порядку письмового провадження о 08 год. 30 хв. 26 березня 2026 року. Клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено ( а.с. 39 40 ).

13 березня 2026 року на адресу суду від представника відповідача - адвоката Замоздри В.В. надійшов відзив на позов, відповідно до якого у задоволенні позову ТОВ « ФК « Кредит Капітал » просила відмовити через ненадання позивачем доказів на підтвердження факту отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів.

При цьому, адвокат Замоздра В.В. вказувала на неправомірність стягнення з відповідача пені у розмірі 27720 грн. та просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу ( а.с. 45 59 ).

25 березня 2026 року від представника позивача адвоката Усенка М.І. надійшли письмові пояснення, відповідно до яких ТОВ « ФК « Кредит капітал » вважає аргументи, наведені у відзиві на позовну заяву, безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання зобов`язання за кредитним договором ( а.с. 65 76 ).

Ухвалою суду від 26 березня 2026 року розгляд справи відкладено до 10 год. 00 хв. 10 квітня 2026 року ( а.с. 86 ).

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як установлено судом, 28 вересня 2019 року між ТОВ «Займер» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений договір про надання фінансового кредиту № 82958, який підписаний відповідачем електронним підписом, за умовами якого, сума (загальний розмір) кредиту становить 3500,00 грн. (п. 1.1), кредит надається строком на 30 днів, тобто до 27.10.2019 року (строк кредитування) (п. 1.2); за користування кредитом клієнт сплачує товариство 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу.

Кредитний договір укладений в електронному вигляді та підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором КL3282, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» ( а.с. 8 10 ).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

У силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Так, згідно зі статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до Довідки про ідентифікацію за підписом директора ТОВ «Займер» Кривець В.В., підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 82958 від 28 вересня 2019 року ідентифікована ТОВ «Займер». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у форму одноразового ідентифікатора), одноразовий ідентифікатор: КL3282, час відправки ідентифікатору позичальнику: 28.09.2019 13:12, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор 0951439417 ( а.с. 11 ).

Отже, судом встановлено, що посилання на обставини укладення вищезазначеного Договору між його сторонами в електронній формі відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позивачем доведено, що відповідач ОСОБА_1 ідентифікувала себе шляхом заповнення заяви на отримання кредиту № 82958 від 28 вересня 2019 року в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції; надала відповідні дані для заповнення формуляра заяви (П.І.П, РНОКПП, місце проживання, телефон, данні паспорту та ін.) та шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію» погодилася із запропонованими умовами договору та підписала його.

Вказаний висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом відповідає висновкам викладених у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

У постанові Верховного Суду від 20.05.2022 у справі № 336/4796/18, вказано, що для стягнення боргу недостатньо надати кредитний договір та розрахунок заборгованості, потрібно надати і докази видачі кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, виписка по рахунку, заява на видачу готівки, платіжне доручення, тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен відмовити в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк», наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів, відповідно до якого на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_2 та на вказаний рахунок було зараховано кошти на суму 3500,00 грн. 28 вересня 2019 року.

З огляду на наведене, суд не бере до уваги твердження представника відповідача про відсутність доказів на підтвердження факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.

ОСОБА_1 не виконала взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитом у розмірі 33 320 грн., із якої тіло кредиту становить - 3500 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 2 100 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 0 грн., заборгованість за пенею 27 720 грн.

Жодних доказів щодо сплати грошових коштів за кредитним договором, та які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості, відповідач суду не надала.

11 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальності «Займер» та ТОВ « ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №3К-11032020, відповідно до умов якого ТОВ « ФК «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Займер», включно і до ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту № 82958 від 28 вересня 2019 року ( а.с. 14 20 ).

Відповідно до положень статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14 та 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зробив висновок, що відсутність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі, з огляду на положення пункту 2 договору відступлення права вимоги.

На необхідність перевірки доводів перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також посилався Верховний Суд у постановах від 29 вересня 2021 року у справі № 2-879/11, (провадження № 61-10005св21), від 03 листопада 2021 року у справі № 301/2368/14-ц (провадження № 61-11546св21) з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимоги до боржника після здійснення оплати за вказаним договором.

Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 143/1269/17 (провадження № 61-5383св22), від 06 вересня 2023 року у справі № 466/3066/13-ц (провадження № 61-785св23), від 26 січня 2022 року у справі № 637/590/16-ц (провадження № 61-15865св21).

Стосовно стягнення суми заборгованості за пенею у розмірі 27 720 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов`язаний передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. При цьому штраф визначається як неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, тоді як пеня є неустойкою, яка нараховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якими передбачено, що у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану, а також протягом тридцяти днів після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором кредиту (позики), укладеним з банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від цивільно-правової відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Указаною нормою також встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання чи часткове виконання) зобов`язань за відповідними договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Судом також ураховано, що на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення дія воєнного стану в Україні продовжена, що підтверджується Законом України, яким затверджено відповідний Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», а отже зазначені вище положення Цивільного кодексу України є чинними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вертаючись до суду не конкретизував за який період ним визначена заборгованість за пенею, водночас, з огляду на імперативні приписи пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідач як позичальник звільняється від обов`язку сплати такої неустойки, а нараховані суми підлягають списанню кредитодавцем.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки в розмірі 27 720 грн, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ « ФК « Кредит-Капітал » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором № 82958 від 28 вересня 2019 року в розмірі 5 600 грн.

Таким чином, позов задоволено на 17 % ( 5600х100:33320 ).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2662,40 грн., а також витрат позивача на правову допомогу у розмірі 8 000 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на 17 %, то на підставі п. 3 ч. 3 ст. 141 ЦПК України позивачу за рахунок відповідача необхідно відшкодувати витрати, пов`язані з оплатою судового збору у розмірі 452,61 грн.

Стосовно витрат на правову допомогу, то слід зауважити наступне.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Оцінюючи розмір заявлених стороною позивача вимог для компенсації витрат на правову допомогу суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019р. у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу ним надано: договір про надання правової (правничої) допомоги від №0107 від 01.07.2025 року ( а.с. 23 ), детальний опис робіт наданих послуг до акту № 686 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року від 13.02.2026 ( а.с. 24 ), актом № 686 наданих послуг від 13.02.2026 ( а.с. 23, зворот ), ордером серії ВС №138177 ( а.с. 22 ).

Зважаючи на вищенаведене, оцінюючи наявні у справі докази, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно (17 %) задоволеним позовним вимогам, а саме 1 360,00 грн.

Керуючись ст. ст. 19, 141, 76-81, 258, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 82958 від 28 вересня 2022 року у загальному розмірі 5 600 грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір у розмірі 452 грн. 61 коп. і витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 360 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»; 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 10 квітня 2026 року.

Головуючий суддя: