Ухвала суду № 135601582, 08.04.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/637/26

Провадження № 2/541/952/2026

У Х В А Л А

08 квітня 2026 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області області у складі:

головуючого судді Морозовської О.А.,

з участю секретаря судового засідання Калініченко Л.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.,

встановив:

У провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області перебуває вищезазначена цивільна справа.

Ухвалою судді від 25 лютого 2026 року у справі відкрите спрощене позовне провадження та призначене перше судове засідання на 08 квітня 2026.

06.03.2026 року від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив: відмовити в задоволенні позовних вимог АТ «ТАСКОМБАНК» повністю через списання боргу та відсутність зобов`язання; поновити строк на подання відзиву; витребувати від позивача оригінали або засвідчені копії: кредитних договорів, заяв-анкет на кредити, доказів видачі коштів, повного розрахунку боргу, протоколу № 291123 від 29.11.2023. Розглянути справу з викликом сторін (можливо онлайн, якщо суд підтримує).

У судове засідання учасники справи не з`явилися, повідомлені належним чином.

У зв`язку з вищевикладеним суд вирішив проводити судове засідання, ураховуючи положення частини другої статті 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, зокрема клопотання відповідача, зазначає наступне.

Щодо поновлення строку для звернення до суду з відзивом на позовну заяву суд зазначає, що матеріали справи містять довідку про доставку електронного документу ОСОБА_1 в його електронний кабінет 26.02.2026 року. В ухвалі про прийняття до розгляду позовної заяви та відкриття провадження у справі зазначено, що відповідач у строк п`ятнадцять днів з дня вручення йому цієї ухвали, протягом якого він має право подати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України. Відзив на позовну заяву надійшов до суду 06.03.2026 року, тому суд вважає, що відзив на позовну заяву поданий у встановлені законом строки та підстави для його поновлення відсутні.

Щодо витребування оригінали або засвідчені копії: кредитних договорів, заяв-анкет на кредити, доказів видачі коштів суд зазначає наступне.

В силу положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України, яка регламентує допустимість доказів, установлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах 2, 3 ст. 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України, у клопотанні про витребування доказів має бути зазначено вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

При цьому, суд зважає на те, що відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що надані позивачем до матеріалів справи докази оформлені належним чином, подані у розбірливому вигляді.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Аналіз наведених положень дає підстави стверджувати, що однією з основних характеристик окремого доказу є його належність, яка відображає зв`язок доказового матеріалу з предметом спору та його здатність впливати на вирішення справи по суті. Водночас належність доказу не презюмується, а має бути доведена стороною, яка на нього посилається, у тому числі при поданні клопотання про витребування доказів.

Суд звертає увагу, що відповідач всупереч ч.2 ст. 84 ЦПК України в клопотанні не зазначив обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Крім того, відповідачем не вказано які конкретно оригінали або засвідчені копії: кредитних договорів, заяв-анкет на кредити, доказів видачі коштів, повного розрахунку боргу необхідно витребувати у позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

В контексті вказаних вимог процесуального закону, суд зазначає, що таке витребування не є обов`язком суду, а є його дискрецією, оскільки слово «може» встановлює власну вірогідність поведінки, а не обов`язок.

Для витребування доказів за ухвалою суду відповідний учасник справи повинен підтвердити факт не можливості отримання доказів самостійно. У даній справі той факт, що відповідач ставить під сумнів надані суду зі сторони позивача докази, подані в електронній формі, не є підставою для їх витребування, а є підставою для їх оцінки, що суд здійснює під час ухвалення судового рішення. В іншому разі порушується принцип диспозитивності та рівності цивільного процесу, оскільки без надання доказів сумніву у наявності доказів у одній стороні, суд фактично приймає безапеляційно позицію іншої, що можливо виключно за наявності прямих доказів відсутності вказаних доказів у відповідної сторони.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви (клопотання) відповідача про витребування від позивача АТ «ТАСКОМБАНК» оригіналів відповідних доказів, копії яких надані до матеріалів справи.

Керуючись ст. ст. 76, 84, 95, 100, 101, 353, 354 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити відповідачу ОСОБА_1 у задоволенні заяви (клопотання) про витребування доказів у АТ «ТАСКОМБАНК».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О. А. Морозовська