Ухвала суду № 135600035, 10.04.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/2048/26

Провадження № 4-с/279/3/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2026 року місто Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді Пацко О.О., за участю секретаря судового засідання Зубкової І.М., розглянувши скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мезенцев Олексій Олександрович, боржник ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Рай Тетяни Сергіївни,-

В С Т А Н О В И В :

Представник скаржника звернувся до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області із вказаною вище скаргою.

Скарга мотивована тим, що рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26.03.2025 р., залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 09.02.2026 р., по справі №279/5921/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 задоволено частково, витребувано з чужого незаконного володіння від ОСОБА_2 та передано ОСОБА_1 земельну ділянку в координатах, межах та конфігурації, що була передана їй у власність та яка розташована на території обслуговуючого кооперативу садового товариства «Садко» (юридична адреса: Житомирська область, м.Коростень, вул.Грушевського,135-А, код ЄДРПОУ 35299183) у складі земельної ділянки з кадастровим номером 1810700000:02:021:0080. 10.03.2026 р.

Коростенським міськрайонним судом Житомирської області видано виконавчий лист №279/5921/24 по справі. Із вказаним виконавчим листом ОСОБА_1 звернулась до Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. 18.03.2026 р. за результатом розгляду заяви про примусове виконання виконавчого листу №279/5921/24 від 10.03.2026 р. старшим державним виконавцем Коростенського відділу ДВС Рай Тетяною Сергіївною прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу Стягувачу без прийняття до виконання.

На обґрунтування вказаного повідомлення Виконавцем зазначено, що передати ОСОБА_1 земельну ділянку в координатах, межах та конфігурації, що була передана їй у власність та яка розташована на території обслуговуючого кооперативу садового товариства «Садко» (юридична адреса: Житомирська область, м.Коростень, вул.Грушевського,135-А, код ЄДРПОУ 35299183) у складі земельної ділянки з кадастровим номером 1810700000:02:021:0080 неможливо, оскільки судом не визначено питання про поділ даної земельної ділянки на частки, з встановленням меж земельної ділянки, яку необхідно витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 . Як наслідок ОСОБА_4 при винесенні зазначеного повідомлення вважала, що виконавчий документ не передбачає заходів примусового виконання (п.7 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження»). Окрім цього, зазначила, що 30.03.2026 відсутні ідентифікуючі дані земельної ділянки, яку необхідно передати, її меж в натурі (на місцевості), кадастрового номеру.

Скаржник вважає, що державним виконавцем Коростенського ДВС Рай Т.С. порушено п.1 ч.1, ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», а дії щодо винесення повідомлення від 18.03.2026 р. про повернення виконавчого документу Стягувачу без прийняття до виконання, неправомірними.

07.04.2026 від представника Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на скаргу з вимогою відмовити в задоволенні скарги на дії державного виконавця посилаючись на те, що виконавчий документ про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння не передбачає заходів примусового виконання.

Представник ОСОБА_1 адвокат Мезенцев О.О. у судовому засіданні в режимі відеоконцеренції скаргу підтримав з підстав зазначених скарзі.

ОСОБА_2 в судовому засіданні в задоволенні скарги просила відмовити, надала поясненя в яких виклала свою позицію щодо поданої скарги.

Представник Коростенського відділу ДВС в судовому засіданні підтримав позицію викладену у відзиві на скаргу.

Заслухавши думку представника скаржника, дослідивши зміст та матеріали скарги, суд дійшов такого висновку.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26.03.2025 частково задоволено позовні вимоги та ухвалено, зокрема: Витребувати з чужого незаконного володіння від ОСОБА_2 та передати ОСОБА_1 земельну ділянку в координатах, межах та каонфігурації, що була передана їй у власність та яка розташована на території обслуговуючого кооперативу садового товариства "Садко" м. Коростеня (юридична адреса:Житомирська область, м.Коростень, вул.Грушевського, 135-А, ЄДРПОУ35299183)у складі земельної ділянки за кадастровим номером 1810700000:02:021:0080.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 09.02.2026 рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26.03.2025, залишено без змін.

На виконання рішення видано виконавчий лист.

18.03.2026 старшим державним виконавцем Коростенського відділу ДВС у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Рай Т.С. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 5 закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених випадках Закону України «Про виконавче провадження» на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно розділу ІІІ Наказу Міністерства юстиції України 512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» від 02.04.2012 виконавчий документ у паперовій формі повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону.

Виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

За умовами п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Статтею 10 Закону № 1404-VIII встановлені такі заходи примусового виконання рішень: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з частинами першою-третьою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першо їстатті 60 Закону № 1404-VIII під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради від 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної справах «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії`від 17 грудня 2004 року, завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, а тому суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Отже, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18 березня 2014 року у справі № 21-11а14 та від 21 травня 2013 року у справі № 21-87а13.

За змістом частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII рішеннями немайнового характеру є рішення, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Порядок виконання рішень немайнового характеру регулюється Розділом VIII Закону № 1404-VIII. До рішень немайнового характеру, які підлягають примусовому виконанню, відносяться: рішення про відібрання дитини, встановлення побачення з дитиною, усунення перешкод у побаченні з дитиною (статті64,64? Закону № 1404-VIII); про поновлення на роботі (стаття 65 Закону № 1404-VIII); про виселення божника (стаття 66 Закону № 1404-VIII); про вселення стягувача (стаття 67 Закону № 1404-VIII); інші рішення, за якими боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії на користь стягувача чи утриматися від здійснення таких дій.

За встановленими у справі обставинами на примусовому виконанні приватного виконавця перебуває судове рішення про витребування із володіння боржника майна (будинку та земельної ділянки).

У разі задоволення позову про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові (пункт 116 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Зазначення у судовому рішенні (виконавчому листі) про задоволення вимог про витребування із володіння майна не може свідчити про те, що таке рішення підлягає виконанню як рішення немайнового характеру, оскільки виконання такого рішення передбачає вчинення державним чи приватним виконавцем дій щодо вилучення такого майна у боржника та передачу його стягувачу, а не обмежується лише діями виконавця щодо перевірки виконання рішення боржником.

Таким чином, рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому статтею 60 Закону № 1404-VIII, шляхом вилучення майна у боржника і передачі стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

Наведене вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 2-690/11 (провадження № 61-20049св18).

Разом із тим, у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі№ 914/2614/13 зазначено, що судове рішення про витребування нежитлових приміщень у боржника не визначає імперативно лише спосіб добровільного виконання рішення та може бути виконано із застосуванням іншого порядку з урахуванням положень статей 10,60 Закону України «Про виконавче провадження», положень Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5для відновлення порушених прав стягувача.

Обов`язком державного та приватного виконавця є вжиття всіх передбачених законом заходів для виконання судового рішення. Якщо державному чи приватному виконавцю незрозуміло рішення, порядок його виконання, то виконавець не позбавлений можливості звернутись до суду з заявою про роз`яснення рішення суду, про встановлення порядку виконання рішення.

З метою його виконання державний та приватний виконавець має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, у разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; здійснювати інші повноваження, передбачені Законом № 1404-VIII.

До вказаних вище висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 08.06.2022 у справі №369/13690/20 (провадження 61-18320св21).

Таким чином, рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26.03.2025 підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Твердження про те, що такий виконавчий документ не передбачає застосування заходів примусового виконання, є помилковим та не відповідає змісту рішення суду і вимогам закону.

Згідно з ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Разом з тим, вимога про зобов`язання державного виконавця відкрити виконавче провадження задоволенню не підлягає, оскільки такі повноваження належать до дискреції державного виконавця.

Як роз`яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року № 14, у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Належним захистом прав стягувача буде зобов`язання державного виконавця повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо примусового виконання виконавчого листа № 279/5921/24 з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині даної ухвали.

Таким чином, скарга підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 260, 353, 354, 447-451 ЦПК України, Законом України « Про виконавче провадження»,суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мезенцев Олексій Олександрович, боржник ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Рай Тетяни Сергіївни, задоволити частково.

Скасувати повідомлення державного виконавця Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Рай Тетяни Сергіївни про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 18.03.2026 .

Зобов`язати державного виконавця Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Рай Тетяну Сергіївну повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 279/5921/24 виданого 110.03.2026 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині даної ухвали.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ольга Пацко