Рішення № 135595025, 09.04.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8776/25

пр. № 2/759/819/26

09 квітня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Шило М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в особі свого законного представника ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 є співвласником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Другим співвласником є ОСОБА_4 . Відповідачі були зареєстровані у вказаному приміщенні з 26.06.2019 року. З відповідачем ОСОБА_2 позивач перебувала у шлюбі, який було розірвано та з 01.04.2024 року ОСОБА_2 фактично не проживає у зазначеному будинку, не підтримує зв`язку з власником, не бере участі у витратах на утримання житла та не сплачує комунальні платежі. Відповідач ОСОБА_3 є матір`ю відповідача ОСОБА_2 , вана зареєстрована у спірному будинку однак ні коли не мешкала у ньому та участі у його утриманні не брала. Відповідачі добровільно не знялися з реєстрації. У зв`язку з тим, що останні понад 6 місяців не мешкають позивач змушена звернутись до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02.05.2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18.09.2025 року у справі здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного та у справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27.11.2025 року у справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог Службу у справах дітей та сім`ї та співвідповідача ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_2 .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.02.2026 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 (законний представник співвідповідача ОСОБА_5 ) в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини зазначені у відзиві, та зазначив, що він з матір`ю продали своє житло в рахунок боргів позивача та в рахунок реєстрації у будинку позивача. А також вказав, що не проживає в спірному будинку більше півтора роки.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась про дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

В судове засідання третя особа ОСОБА_4 не з`явилась, про дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. В матеріалах справи наявна заяві від третьої особи від 26.11.2025 року, в якій остання просить розглядати справу за її відстуністю, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити позов.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської РДА в судове засідання не з`явився, направив заяву до суду про розгляд справи за відсутності представника.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, суд доходить висновку про таке.

Позивач у справі ОСОБА_1 є співвласником житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , іншим співвласником є третя особа у справі ОСОБА_4 , що підтверджується Інформацією з державної реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.09.2026 року №347849599.

Згідно державного акта на право приватної власності на землю серії І-КВ №139375 від 17.09.2002 року, ОСОБА_1 на підставі договору кіпівлі-продажу земельної ділянки від 03.07.2002 року є власником земельної діялнки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з копій паспортів громадянина України, позивач ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 26.06.2019 року, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 26.06.2019 року, третя особа: ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 26.06.2019 року з 14.05.2016 року.

Відповідно до відповіді КП «Головного інформаційно-обчислювального центру», відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 26.06.2019 року.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 11.01.2020 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22.12.2023 року у справі №759/20826/23 розірвано.

Як встановлено в ході розгляду справи, відповідач ОСОБА_3 являється матір`ю віповідачу ОСОБА_2 .

Також, відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 04.08.2025 року, за адресою: АДРЕСА_1 з 21.02.2025 року зареєстрованою значиться ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є донькою відповідача ОСОБА_2 .

Реєстрація за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_5 відбулась на підставі заяви ОСОБА_2 від 21.02.2025 року, свідоцтва про народження ОСОБА_5 та паспорта громадянина України ОСОБА_2 .

Сторони позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклали договір оренди (без дати) про тимчасове безоплатне користування житлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Звільнити приміщення та повернути ключі орендар зобов`язався до 01.04.2024 року.

Згідно розписки ОСОБА_1 , остання повернула ОСОБА_2 5000 Євро, які він позичив під час шлюбних стосунків для повернення особистого боргу сторонній особі.

Згідно з ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

За ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Приписами статті 379 Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.

За змістом статті 310 ЦК України, фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 4 статті 311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 327 ЦК України передбачено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно з ч. 1 статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

За змістом абз. 1 п. 10 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 12.04.1985 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 24.10.2018 у справі № 490/12384/16-ц, особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Аналізуючи отримані по справі докази в їх сукупності, встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , починаючи з квітня 2024, а саме понад півтора роки не проживають за місцем реєстрації, відповідачі не сплачують комунальні послуги та не несуть будь-яких витрат на утримання житла. При цьому, доказів на підтвердження поважності причин відсутності відповідачів у жилому приміщенні понад визначені ст. 71 ЖК України строки та доказів на вчинення йому перешкод у користуванні квартирою, суду не надано.

Доводи сторони відповідача з приводу відсутності за місцем реєстрації у зв`язку з воєнним станом, суд оцініє критично, оскільки остання не є поважною причиною, тим паче житло не зруйноване внаслідок бойових дій, не перебуває в зоні бойових дій та зазначена територія не окупована.

Крім того, відповідачем ОСОБА_2 особисто зазначено, що він з ОСОБА_3 проживають удачному будинку матері.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2020 року у справі № 209/2642/18 підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Відповідно до частини 2 статті 160 Сімейного Кодексу України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо співвідповідача ОСОБА_5 , в особі свого законного представника ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках /ч. 1 ст. 13 ЦПК України/ і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень / ч. 3 ст. 12 ЦПК України/.

Процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді справи роз`яснювати необхідність вчинення певних процесуальних дій учасникам (заявлення певних клопотань), оскільки це може призвести до порушення встановленого у статті 6 ЦПК України принципу рівності перед законом і судом. Такий правовий висновок висловлений в постанові Верховного Суду від 30 травня 2023 року у справі № 443/1012/18 (провадження № 61-6304св22).

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Позивач ОСОБА_1 позовних вимог до ОСОБА_5 , в особі свого законного представника ОСОБА_2 не за`являє, позовної заяви про збільшення позовних вимог матеріали справи не містять, а тому суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

Таким чином, позивачем було доведено факт відсутності відповідачів понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строк у 6 місяців без поважних причин у жилому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .

Така їх тривала відсутність у зареєстрованому місці проживання обумовлена тим, що вони переїхали на іншу місцевість до дачного будинку ОСОБА_3 та втратили інтерес до даного жилого приміщення, а тому є всі підстави для визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що у свою чергу є підставою для зняття їх з реєстрації за вказаною адресою, а отже позовні вимоги про зняття відповідачів з реєстраційного обліку, то дані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки зняття з реєстраційного обліку відповідачів є наслідком виконання рішення про визнання їх такими, що втратили право користування спірним житловим будинком.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 7, 12, 228-229, 258-260, 263 -265, 268, 280-283 ЦПК України, ст. 61,71, 72 ЖК України, ст.160 СК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в особі свого законного представника ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право вкористування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі по 605 грн. 60 коп.

В іншій частині відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Журибеда