Ухвала суду № 135592583, 07.04.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/4383/26

н/п 1-кп/766/3523/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження запобіжного заходу

(повний текст)

07.04.2026

Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції, Миколаївський СІЗО),

захисниці - адвокатки ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції, власні засоби зв`язку),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22026230000000134 від 02.03.2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 28, частиною п`ятою ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі КК України),

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.02.2026 (справа №490/5506/22, н/п 1-кс/490/832/2026) відносно підозрюваної ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09.04.2026 року включно, без визначення застави.

30.03.2026 року до Херсонського міського суду Херсонської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22026230000000134 від 02.03.2026 року.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 31.03.2026 року у зазначеному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 07.04.2026 року о 12 год. 45хв.

07.04.2025 у судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого на строк 60 днів, на підставі частини третьої ст. 315 Кримінального процесуального кодексу України (надалі КПК), з можливістю внесення застави у раніше визначеному розмірі.

І. Позиція сторони обвинувачення

Клопотання сторони обвинувачення обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, який вчинено в умовах воєнного стану, запровадженого у зв`язку із повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України, що тим самим підвищує ступінь суспільної небезпечності цих злочину.

Необхідність у продовженні стосовного обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обумовлена наявністю ризиків, визначених ст. 177 КПК України, які вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Зокрема:

ризик переховування від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), який обумовлений тяжкістю покарання, яке може бути застосовано до обвинуваченої в разі визнання її винною у вчиненому злочині; можливістю виїхати за межі території України, імовірністю перетину лінії розмежування між тимчасово окупованою і підконтрольною Україні територіями через непідконтрольні українській владі місця місцевості за допомогою представників держави-агресора, скільки обвинувачена співпрацювала з окупаційною владою;

ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), обумовлений тим, що обвинувачена, перебуваючи на свободі, використовуючи безпосереднє знайомство зі свідками, допит яких проводиться у майбутньому, може здійснювати не них вплив з метою зміни чи спотворення їх показань, що були надані на стадії досудового розслідування;

- ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) обумовлений тим, що обвинувачена співпрацювала з представниками держави-агресора і можливо на свободі продовжить цю співпрацю.

Враховуючи вищевикладене, та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої прокурор вважає за доцільне продовжити їй запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Сторона обвинувачення також переконана, що обрання більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, не зможе запобігти спробам переховуватися від суду, а також незаконного впливу на свідків.

ІІ. Позиція сторони захисту

Стороною захисту письмових заперечень щодо клопотання сторони обвинувачення суду не надано.

Захисниця в судовому засіданні проти клопотання заперечувала. Просила відмовити у задоволенні клопотання, оскільки ризики, які вказані прокурором у клопотанні, були підставою для обрання запобіжного заходу обвинуваченій на стадії досудового розслідування і на даний час вони втратили свою актуальність.

Обвинувачена проти задоволення клопотання також заперечувала. Зазначила, що вона не має жодного відношення до кримінального правопорушення, що їй інкримінується (до організації незаконного референдуму) і не розуміє чого вона знаходиться в ув`язненні.

ІІІ. Мотиви Суду

Вирішуючи зазначене клопотання сторони обвинувачення, Суд виходить з того, що підставою, як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу в тому числі у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри, а також ризиків, які дають достатні підстави Суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, що перелічені в диспозиції частини першої ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).

В Кримінальному процесуальному кодексі поняття «обґрунтована підозра» не розтлумачено, проте відповідно до частини шостої ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, в тому числі, застосовується принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК).

Отже, з огляду на практику Європейського суду з прав людини Суд бере до уваги, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» застосовується з метою уникнення порушення п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) і за узагальненим тлумаченням визначається, як наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», від 21.04.2011, заява № 42310/04, пункт 175).

Під час судового провадження, за наявності обвинувального акта на розгляді суду, є обґрунтовані підстави вважати, що стандарт доведення «обґрунтована підозра» дотримано. Однак виконання цієї умови не звільняє сторону обвинувачення від доказування наявності ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Зокрема, відповідно до частини першої ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або/та створитимуть загрозу суспільству.

Отже, оцінюючи рівень доведеності сторонами провадження обставин, які б могли вплинути на мотиви Суду під час ухвалення рішення щодо зазначеного клопотання, Суд наголошує, що тягар доведення ризиків, передбачених ст. 177 КПК та необхідності застосування відповідного запобіжного заходу завжди залишається на стороні обвинувачення, оскільки на боці сторони захисту завжди діє презумпція «свободи», сформульована в ст. 29 Конституції України та ст. 5 Конвенції.

Водночас Суд також зауважує, що право на свободу, як і інше право особи (людини) не є абсолютним, відтак може бути обмеженим відповідно до закону. Крім того, з метою уникнення свавілля право на свободу має обмежуватись відповідними зобов`язаннями покладеними на особу, дотримання (виконання) яких унеможливило б порушення прав і інтересів інших осіб, суспільства та держави.

В цьому контексті Суд звертає увагу, що за змістом приписів ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Крім того, оцінюючи наявність ризику, як імовірнісну категорію, Суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому та на підставі цього Суд має ухвалити рішення, яке повинно забезпечити не тільки права учасників кримінального провадження, зокрема, обвинуваченого, його право на свободу, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

З огляду на практику ЄСПЛ Суд, наголошує, що продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, заява N 40107/02, пункт 79)

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою ст. 111-1 КК України, об`єктивною стороною якого є колабораційна діяльність у формі організації незаконного референдуму і участі в ньому. Суспільна небезпека проведення цього заходу окупаційною владою полягає в тому, що це створило уяву про наявність правового підґрунтя для включення Херсонської області до складу російської федерації. Тому, на думку Суду, є очевидним, що в умовах воєнного стану, в м. Херсон, суспільний інтерес в даному випадку полягає в максимальній ізоляції обвинуваченої від суспільства і звичайного способу життя, під час якого вона вчинила цей злочин, задля безпеки суспільства і унеможливлення вчинення обвинуваченою повторних злочинів на шкоду інтересам України.

Крім того, Суд погоджується з прокурором, що мають місце ризики, що зазначені в клопотанні і Суд вважає їх обґрунтованими з підстав зазначених прокурором.

Суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а імперативна норма частини шостої ст. 176 КПК України не дозволяє Суду застосувати інший більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Водночас, Суд наголошує, що відповідно до КПК тягар доведення наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, покладається на сторону обвинувачення, однак, в свою чергу, сторона захисту має переконати Суд і довести наявність умов, що мінімізують зазначені ризики і спростовують припущення прокурора щодо можливих неправомірних та недобросовісних вчинків обвинуваченої.

ВИСНОВКИ СУДУ

Суд вважає, що прокурором дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», в тому числі доведено існування ризиків вчинення обвинуваченим дій, які можуть перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження або ж створитимуть загрозу суспільству.

Водночас Суд вважає, що аргументи сторони захисту не є переконливими в тому, що в разі звільнення обвинуваченої з під варти (отримання нею свободи) є умови, за яких остання дотримається (виконає) свої обов`язки щодо недопущення порушення прав та інтересів, як інших осіб, так і суспільства в цілому та держави і не допустить спроб вчинити дії, що передбачені приписами ст. 177КПК України.

Виходячи з перелічених обставин у сукупності Суд зауважує, що в даному випадку (виходячи з позиції сторін і ступеню доведеності обставин) обґрунтована наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З цих підстав,

керуючись статтями 176-178, 183, 197, 199, 369-372, 392, 395, 532 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 задовольнити.

2. Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.02.2026 (справа №490/5506/22, н/п 1-кс/490/832/2026), стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до «05» червня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

3. Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захиснику, Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» (54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, Центральний район, вул. Лагерне поле, 5).

4. Ухвала підлягає негайному виконанню.

5. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

6. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СуддяОСОБА_1