Рішення № 135591172, 06.04.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 127/40690/25

Провадження № 2/147/375/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Задверняк Т. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2026 року в провадження судді Тростянецького районного суду Вінницької області Борейко О. Г. для розгляду за підсудністю з Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 9960 грн.

Стислий виклад позиції позивача.

18.04.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір, відповідно до якого останньому надано кредит у розмірі 3000 грн на визначених договором умовах.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується відповідними документами.

Водночас відповідач належним чином умови договору не виконав, у встановлені строки кредит, проценти та інші платежі не сплатив, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 9960 грн, яка складається з суми основного боргу, процентів, комісій та неустойки.

Позивач вважає заявлені вимоги обґрунтованими, посилається на норми цивільного законодавства та законодавства у сфері споживчого кредитування, та просить суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість.

Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою суду від 13 лютого 2026 року постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження по цивільній справі; розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначити судове засідання для розгляду справи в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області (вул. Соборна, 21, с-ще Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область); копію ухвали направити сторонам у справі; направити відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів та запропонувати відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, подати у строк до п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів (доказів) відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами; Роз`яснити відповідачу, вимоги ч. 4, 5 ст. 277 ЦПК України; відповідно до ч.1 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву; роз`яснити позивачу, що протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов, позивач має право подати відповідь на відзив, яка має відповідати вимогам ч.3-5 ст.178 ЦПК України, копія якої одночасно з поданням до суду, позивачем повинна бути надіслана іншим учасникам справи; встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень відповідно до ст. 180 ЦПК України, які мають відповідати вимогам ч. 3-5 ст. 178 ЦПК України та роз`яснити, що копію заперечення відповідач одночасно з поданням до суду надсилає іншим учасникам справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак в позовній заяві клопотав про розгляд справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не прибув. Подав заяву у якій вказав, що заявлені позовні вимоги визнає частково, не заперечує проти факту укладення між ним та позивачем кредитного договору. Заперечує проти стягнення неустойки у розмірі 1500 грн, оскільки вона нарахована в період введення в Україні воєнного стану, що суперечить п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України. Просить в цій частині позову відмовити, стягнути судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог та справу розглядати без його участі.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останні скористалися своїми процесуальними правами.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

18 квітня 2025 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №18.04.2025-100000417, складовими якого є: анкета, пропозиція про укладення кредитного договору (оферти), яка включає в себе заявку, та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) (а.с. 25-31).

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальнику у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі. Кредит надається для задоволення особистих потреб, не пов`язаних із підприємницькою діяльністю.

Відповідно до пункту 4.1 договору кредит надається на умовах строковості, платності та поворотності шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу.

Пунктом 4.3 договору визначено, що днем надання кредиту є дата списання коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення день зарахування коштів на рахунок кредитодавця.

З матеріалів справи встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 3000 грн, що підтверджується наданими доказами (а.с.24).

Відповідно до довідки-розрахунку позивача, станом на момент звернення до суду у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором №18.04.2025-100000417 у розмірі 9960 грн, яка складається з: 3000 грн тіло кредиту, 4650 грн проценти, 270 грн комісія за надання кредиту, 540 грн комісія за обслуговування, 1500 грн неустойка (а.с. 12).

Підставою звернення до суду є невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка та висновки суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований, зокрема, в електронних документах, а воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору та інші умови, визначені законом або необхідні для договорів даного виду.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, у тому числі в електронній, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту, а його підписання може здійснюватися електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до письмової форми правочину.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 виникли правовідносини на підставі кредитного договору №18.04.2025-100000417 від 18.04.2025, укладеного в електронній формі.

На підтвердження укладення договору позивачем надано докази щодо проходження відповідачем ідентифікації, акцепту умов договору шляхом використання одноразового ідентифікатора та отримання кредитних коштів.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач надав відповідачу кредит у розмірі 3000 грн, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір, який є чинним, а позивач виконав свої зобов`язання належним чином.

Водночас відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Разом з тим, оцінюючи заявлені позовні вимоги у частині стягнення неустойки та додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості, суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцятиденного строку після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, позичальник звільняється від відповідальності, зокрема від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені). При цьому неустойка та інші платежі, нараховані з 24 лютого 2022 року за таке прострочення, підлягають списанню кредитодавцем.

З огляду на наведене, нарахування та заявлення до стягнення неустойки за вказаний період суперечить вимогам закону, що виключає можливість її стягнення у судовому порядку.

Крім того, суд враховує, що сама по собі наявність у кредитному договорі умови про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості не є безумовною підставою для її стягнення. Така комісія може бути стягнута лише за умови, якщо кредитодавцем доведено, що вона встановлена за конкретні додаткові чи супутні послуги, які фактично надавалися позичальнику, їх зміст є визначеним, зрозумілим та погодженим сторонами.

Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, які саме послуги включає плата за обслуговування кредитної заборгованості, у чому полягає їх зміст, обсяг та періодичність надання, а також доказів погодження таких умов із відповідачем. Фактично зазначена комісія зводиться до плати за супроводження кредиту та інформування позичальника про стан заборгованості, що не може розглядатися як самостійна платна послуга.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача у частині стягнення додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості є необґрунтованими та задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, суд переконаний, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення неустойки та додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Водночас вимоги позивача про стягнення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем грошових коштів та їх неповернення у встановлені строки підтверджується матеріалами справи та належними доказами не спростований.

Відповідач доказів на спростування розміру заборгованості у зазначеній частині суду не надав.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №18.04.2025-100000417 від 18.04.2025 у розмірі 7920 грн, що складається з: 3000 грн тіло кредиту, 4650 грн проценти, 270 грн комісія за надання кредиту.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені стороною, на користь якої ухвалено рішення, покладаються на іншу сторону пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1926,05 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 7, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, ч.4 ст.268, 273, 274-279, 280-281 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №18.04.2025-100000417 від 18.04.2025 у сумі 7920,00 гривень (сім тисяч дев`ятсот двадцять гривень 00 копійок).

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1926,05 гривень (одна тисяча дев`ятсот двадцять шість гривень 05 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Відомості про учасників:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 10 квітня 2026 року.

Суддя О. Г. Борейко