Рішення № 135580656, 02.04.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/10240/25

Провадження №2/523/1187/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Кисельова В.К.,

за участю секретаря Дзюба Г.І.

за участю позивачки ОСОБА_1

за участю відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи АТ НАСК «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Підстави заявлених позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи АТ НАСК «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на наступні обставини.

Так 23.01.2025 р. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач), скоїв дорожньо-транспортну подію в м. Одесі по вул. М. Грушевського (Пересипський район м. Одеси) здійснивши наїзд на пішохода ОСОБА_1 ..

Внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримала численні пошкодження здоров`я (що підтверджується виписками із медичних закладів, обстеженнями, мрт, консультативними висновками).

Вироком Суворовського (Пересипського) районного суду м. Одеси від 27.03.2025 р. у справі №523/3565/25, яке набрало законної сили 28.04.2025 р., ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 2-х (двох) років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання у вигляді обмеження волі з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення ОСОБА_1 завдані матеріальна і моральна шкода на суму 400 000,00 грн. Цивільний позов у кримінальному провадженні не подавався.

Від добровольчого відшкодування завданої ОСОБА_1 кримінальним правопорушенням шкоди ОСОБА_2 відмовляється.

Позивачка стверджує, що внаслідок вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення відносно позивача ОСОБА_1 , позивачу завдано матеріальної шкоди на суму 91 981,99 грн., яку вона просить стягнути з відповідача.

Окрім того, позивачка посилається на те, що внаслідок вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення завдана й моральна шкода, яка пов`язана із стійким порушенням стану здоров`я ОСОБА_1 , а саме: неможливості повернутися до нормального життя, наявністю новоутворень на нижній поверхні язика, порушенням серцевого ритму, утворенням тривожних і фобічних розладів, після травматичний синдром, наявність перелому лівої малогомілкової кістки зі зміщенням та крайового перелому медіального вироску лівої великогомілкової кістки.

На підставі викладеного, позивачка просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 310 000, 00 грн..

В процесі розгляду справи, позивачка подала заяву про зменшення розміру позовних вимоги, відповідно до якої повідомила, що 03.04.2025 р. НАСК "Оранта" на банківський рахунок позивача було перераховано 14 274, 69 грн у якості відшкодування завданої ОСОБА_2 шкоди.

16.10.2025 р. НАСК "Оранта" на банківський рахунок позивача було перераховано 65000,00 грн у якості відшкодування завданої ОСОБА_2 .

Таким чином, загальна сума відшкодованої шкоди ОСОБА_1 , внаслідок вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення складає 79 274,69 грн, які сплачені НАСК "Оранта".

Різниця між недоотриманою сумою завданої ОСОБА_1 шкоди, складає 12 707, 30 грн, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 .

Пояснення сторін в судовому засіданні

В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені вимоги у повному обсязі, а також підтвердила обставини, які викладені у позовній заяві. Вона також пояснила, що відповідач взагалі не бажав їй відшкодовувати будь-які матеріальні збити, а тому вона за власні кошти придбавала медичні препарати та оплачувала курс лікування. Наслідки ДТП вона буде відчувати вже життя, оскільки вона не тільки відчувала страх за своє життя та тривалий час відчувала фізичні болі, які мабуть будуть супроводжувати її постійно.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, так він пояснив, що буде намагатись відшкодувати суму матеріальної шкоди, проте взагалі не згоден з вимогами щодо відшкодування моральної шкоди. Відповідач вважає, що оскільки він застрахував свою цивільно-правову відповідальність, то будь-яку шкоду повинна відшкодувати страхова компанія.

Представники АТ НАСК «Оранта» в судове засідання не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Так судом встановлено, що ОСОБА_2 23 січня 2025 року приблизно о 15 годині 20 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «Mitsubishi Outlander» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , рухаючись у світлий час доби, при необмеженій видимості, по частково зволоженій проїзній частині вул. Михайла Грушевського з боку вул. Віталія Нестеренка в напрямку вул. Хутірська у м. Одесі, на якій організований двосторонній по двом смугам в обох напрямку рух, у правій смузі свого напрямку руху, та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого напроти будинку № 39/1 корп. 6 по вул. Михайла Грушевського у м. Одесі, у порушення вимог п. п. 2.3 «б», 18.4, дорожньої розмітки 1.14.2 «пішохідний перехід» та дорожніх знаків 5.38.1, 5.38.2 «пішохідний перехід» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - Правил дорожнього руху), проявив особисту неуважність та недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, а також до дорожньої обстановки та її змінам, хоча зобов`язаний був постійно її контролювати та мав таку можливість, не звернув уваги на те, що перед зазначеним пішохідним переходом у сусідній смузі руху зупиняються інші транспортні засоби, щоб надати дорогу пішоходу, який у той час перетинав проїжджу частину вказаної автодороги по пішохідному переходу, своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості керованого ним автомобіля, аж до повної його зупинки, продовжив рух у вибраному напрямку, у зв`язку з чим здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка у той час перетинала проїжджу частину вказаної вулиці зліва направо по нерегульованому пішохідному переходу відносно напрямку руху автомобілю керованого ОСОБА_2 .

Належним виконанням вищевказаних вимог Правил дорожнього руху водій ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти наїзду на потерпілу ОСОБА_1 , а тому його дії знаходяться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носу без суттєвого зміщення відламків, забою м`яких тканин лобної ділянки, закритої травми лівого колінного суглобу у вигляді перелому голівки лівої малогомілкової кістки зі зміщенням відламків, крайового перелому переднього суглобового краю внутрішнього виростка лівої великогомілкової кістки без зміщення відламків, часткового розриву передньої хрестоподібної зв`язки та медіального утримувача лівого надколінника, закритої травми лівого колінного суглобу у вигляді стрес-перелому зовнішнього виростка правої стегнової кістки, часткового розриву внутрішньої колатеральної зв`язки та задньої хрестоподібної зв`язки на рівні кріплення до внутрішнього виростка стегна, контузії кісткового мозку обох виростків стегнової, великогомілкової кісток, які складають єдиний морфологічний комплекс і оцінюються разом, спричинили тривалий розлад здоров`я строком понад 21 день і за цим критерієм, згідно п.п. 2.2.2 та 4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Вищевказані обставини встановлені вироком Суворовського районного суду м.Одеси від 27.03.2025р. у справі №523/3565/25, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 2-х (двох) років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання у вигляді обмеження волі з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Вирок Суворовського районного суду м.Одеси від 27.03.2025р. у справі №523/3565/25 не оскаржувався в апеляційному порядку та набрав законної сили.

З вищевказаного вироку вбачається, що цивільній позов у кримінальному проваджені не подавався, а також суд не вирішував питання щодо відшкодування потерпілій матеріальної шкоди, відомостей що дана шкода була відшкодована у повному обсязі також відсутні.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже суд констатує факт, що вина відповідача у спричиненні шкоди позивачці шкоди є доведеною.

За приписамист.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правилстатті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльність особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною першою статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч. 4 ст. 1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

Згідно ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно - курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Отже, цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов`язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Отже, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому особа, яка заявляє вимоги щодо відшкодування майнової шкоди доводить лише факти заподіяння такої шкоди.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач повинен відшкодувати спричинену позивачці матеріальну шкоду.

Позивачка стверджує, що внаслідок вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення відносно позивача ОСОБА_1 , позивачу завдано матеріальної шкоди на суму 91 981,99 грн., яку вона просить стягнути з відповідача.

В якості доказів спричинення матеріальної шкоди позивачка надала медичну документацію, висновки лікарів, які підтверджують проведене лікування, аналізи та призначення медичних препаратів.

Окрім того, надані квитанція від 20.02.2025р. на суму 725 грн., рахунок від 26.02.2025р. на суму та квитанція про оплату на суму 1215 грн., квитанція на придбання ліків суму 864 грн. 10 коп., рахунок та квитанція про оплату від 02.03.2025р. на суму 26889 грн., рахунок від 24.02.2025р. та квитанція про оплату на суму 570 грн., рахунок від 12.02.2025р. та квитанція про оплату на суму 700 грн., квитанція на медичні послуги від 12.03.2025р. на суму 12600 грн., квитанція на медичні послуги від 31.03.2025р. на суму 6400 грн., квитанція від 10.03.2025р. на 280 грн., рахунок від 20.02.2025р. та квитанція про оплату на суму 1100 грн., рахунок від 13.02.2025р. та квитанція про оплату на суму 1100 грн., квитанція на придбання ліків на суму 390 грн. 20 коп., квитанція на придбання ліків на суму 869 грн. 80 коп., рахунок від 10.03.2025р. та квитанція про оплату на суму 700 грн., квитанція на придбання ліків на суму 909 грн. 70 коп., рахунок від 26.02.2025р. та квитанція про оплату на суму 700 грн., квитанція на медичні послуги від 28.02.2025р. на суму 11124 грн., квитанція на медичні послуги від 28.02.2025р. на суму 600 грн., рахунок від 31.01.2025р. та квитанція про оплату на суму 2300 грн., рахунок № 0000023644 від 04.02.2025р. та квитанція про оплату на суму 700 грн., рахунок №0000023811 від 04.02.2025р. та квитанція про оплату на суму 700 грн, квитанція на придбання ліків від 23.01.2025р. на суму 537 грн. 93 коп., квитанція на придбання ліків від 23.01.2025р. на суму 340 грн. 70 коп., квитанція на придбання ліків від 23.01.2025р. на суму 181 грн. 70 коп., квитанція на придбання ліків від 23.01.2025р. на суму 334 грн. 90 коп., квитанція на придбання ліків від 04.02.2025р. на суму 1101 грн. 46 коп., квитанція на придбання ліків від 23.01.2025р. на суму 1180 грн., квитанція на придбання ліків від 04.02.2025р. на суму 3924 грн. 00 коп., рахунок 0000049135 від 12.03.2025р. та квитанція про оплату на суму 990 грн, квитанція на придбання ліків від 169 грн. 80 коп., товарний чек на суму 520 грн., квитанція на придбання ліків від 02.04.2025р. на суму 2377 грн. 60 коп., квитанція на придбання ліків від 12.03.2025р. на сум 1598 грн. 80 коп., рахунок 0000005050 від 04.02.2025р. та квитанція про оплату на суму 2300 грн., рахунок 0000014410 від 07.04.2025р. та квитанція про оплату на суму 4140 грн., рахунок 0000077136 від 21.04.2025р. та квитанція про оплату на суму 700 грн., тобто у загальному розмірі 91833,69грн.

Позивачка просила відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі

91 981,99 грн., а тому сума в межах заявлених вимог суд вирішує позовні вимоги.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що під час ДТП, а саме 23.01.2025р. цивільно-правова відповідальність належному відповідачу автомобіля Mitsubishi Outlander, держномер НОМЕР_1 було застраховано ПАТ НАСК «Оранта» на підставі полісу АТ/5840583 від 30.12.2024р.

Ухвалою суду від 25.08.2025р. судом було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача - ПАТ НАСК «Оранта».

В процесі розгляду справи, позивачка подала заяву про зменшення розміру позовних вимоги, відповідно до якої повідомила, що 03.04.2025 р. НАСК "Оранта" на банківський рахунок позивача було перераховано 14 274, 69 грн у якості відшкодування завданої ОСОБА_2 шкоди. 16.10.2025 р. НАСК "Оранта" на банківський рахунок позивача було перераховано 65000,00 грн у якості відшкодування завданої ОСОБА_2 .

Таким чином, загальна сума відшкодованої шкоди ОСОБА_1 , внаслідок вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення складає 79 274,69 грн, які сплачені НАСК "Оранта".Різниця між недоотриманою сумою завданої ОСОБА_1 шкоди, складає 12 707, 30 грн.. В зв`язку з чим, позивачка просить стягнути з відповідача суму у розмірі 12707 гривень 69 коп.

Ухвалою суду від 06.11.2025 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Необхідно відзначити, що в процесі розгляду справи відповідач не заперечував проти відшкодування залишку матеріальної шкоди у розмірі 12 707, 69 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума залишку матеріальної шкоди у розмірі 12 707, 69 коп.

Окрім того, позивачка посилається на те, що внаслідок вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення завдана й моральна шкода, яка пов`язана із стійким порушенням стану здоров`я ОСОБА_1 , а саме: неможливості повернутися до нормального життя, наявністю новоутворень на нижній поверхні язика, порушенням серцевого ритму, утворенням тривожних і фобічних розладів, після травматичний синдром, наявність перелому лівої малогомілкової кістки зі зміщенням та крайового перелому медіального вироску лівої великогомілкової кістки.

На підставі викладеного, позивачка просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 310 000, 00 грн..

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків,встановлених частиною другою цієї статті.Застаттею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997).

Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», №12868/05, рішення від 10.12.2009; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004). Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Суд враховує, що внаслідок неправомірних дій відповідача, позивачка зазнала моральних страждань, які полягають в переживаннях внаслідок вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, суттєвого погіршення його стану здоров`я, що спричинило душевні хвилювання, стрес та переживання після вчинення відносно нього протиправних дій, необхідність контролю стану здоров`я за наслідками отриманих травм, докладання додаткових зусиль та витрачання коштів для організації свого життя і часткового відновлення попереднього стану власного здоров`я, ,та виходячи з міркувань розумності та справедливості, суд вважає, що обгрунтованою та співмірною заподіяній шкоді буде сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 150000 гривень.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачка у позовних вимогах просить стягнути з відповідача на її користь витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 40000 гривень.

В процесі розгляду справи інтереси позивачки представляв адвокат Погібко Олександр Олегович на підставі ордеру серії ВН №1453245.

Правові підстави.

Відповідно до ч.1,3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові ВС від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 року у справі № 911/739/15 визначень, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами.

У постанові ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Необхідно також відзначити, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

В матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт щодо надання послуг з надання професійної правничої допомоги, проте є квитанція щодо перерахування адвокату коштів у розмірі 40000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Виходячи з критеріїв реальності та розумності, та обставин справи суд вважає можливим стягнути на користь позивача витрати за надання професійної правничої допомоги у сумі 17200 гривень.

В порядку розподілу судових витрат, враховуючи, що позивачка була звільнена від сплати судового збору при поданні позову, необхідно стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований АДРЕСА_1 , що фактично проживає АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1799 гривень 07 копійок.

Керуючись ст.ст.12,13,76,259,263-265,268 ЦПК України ,суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи АТ НАСК «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований АДРЕСА_1 , що фактично проживає АДРЕСА_2 )

на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 12 707,69 (дванадцять тисяч сімсот сім гривен шістдесят дев`ять копійок), моральну шкоду у розмірі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень, витрати на правничу допомогу у розмірі 17 200,00 (сімнадцять тисяч двісті) гривень, а всього стягнути суму у розмірі 179907 (сто сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сім) гривень 69 (шістдесят дев`ять) копійок.

3. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований АДРЕСА_1 , що фактично проживає АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1799 гривень 07 копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено та підписано у десятиденний строк з дати проголошення рішення.

Суддя В.К. Кисельов

Повний текст рішення складено та підписано 10.04.2026