Ухвала суду № 135579753, 09.04.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/402/26

Провадження №1-кс/463/3627/26

У Х В А Л А

про скасування арешту майна

09 квітня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

Слідчий суддя ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні клопотання представника володільця майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12025140000000851 від 2 липня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, -

встановив:

адвокат ОСОБА_4 , діючи в інтересах володільця майна ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова з клопотанням про скасування арешту на мобільний телефон марки «Samsung galaxy S22», моделі «Sm - S901B/DS», серійний номер: « НОМЕР_1 », IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , та повернення такого законному володільцю - ОСОБА_3 .

Клопотання мотивує тим, що ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 28 січня 2026 року серед інших предметів накладено арешт на мобільний телефон, який перебував у користуванні директора ТОВ «Західбудком» - ОСОБА_3 , контроль за виконанням ухвали покладено на слідчу відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_5 .3. Вказує, що вказана ухвала в судовому засіданні винесена за відсутності ОСОБА_3 . Стверджує, що на даний час і в подальшому застосуванні арешту на зазначений мобільний телефон відпала потреба. Зокрема мобільний телефон оглянутий працівниками правоохоронних органів, а всі необхідні слідчі дії, для проведення яких могло бути потрібним його вилучення, фактично виконані, у зв`язку з цим подальше обмеження права власника на володіння, користування та розпорядження зазначеним майном не сприяє цілям кримінального провадження і не має процесуальної необхідності. Крім того, ОСОБА_3 у межах даного провадження має процесуальний статус свідка, а не підозрюваного чи обвинуваченого, відтак застосування такого суворого обмеження, як арешт її мобільного телефона, є непропорційним втручанням у право приватної власності. Також немає жодних даних про існування ризиків втрати, пошкодження або приховування цього майна. Вказує, що позбавлення можливості користуватися мобільним телефоном негативно впливає на повсякденне життя ОСОБА_3 та перешкоджає належному виконанню нею трудових функцій, а також негативно впливає на повсякденне життя ОСОБА_3 , на пристрої зберігаються особисті дані, контакти, повідомлення та інша інформація, що має істотне значення для її приватного життя. Відсутність можливості користуватися цим пристроєм ускладнює комунікацію, обмежує доступ до важливих сервісів і інформації та негативно впливає на реалізацію її повсякденних і особистих потреб загалом. Відтак вважає, що подальше застосування арешту на мобільний телефон є не виправданим та таким, що не відповідає вимогам статті 170 КПК України щодо пропорційності і необхідності обмеження права власності.

В судове засідання 9 квітня 2026 року особа, що подала клопотання представник володільця майна ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим про розгляд клопотання, не з`явився, подав 9 квітня 2026 року до суду заяву про розгляд клопотання без його участі та участі володільця майна ОСОБА_3 .

Слідча відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду клопотання, в судове засідання 9 квітня 2026 року також не з`явилась, подала на електронну адресу суду заяву про розгляд клопотання про скасування арешту майна без її участі, в якій вказує, що в рамках вказаного кримінального провадження мобільний телефон марки «Samsung galaxy S22», моделі «Sm - S901B/DS», серійний номер: « НОМЕР_1 », IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , який перебуває у користуванні ОСОБА_3 , оглянуто, про що складено протокол. Щодо клопотання про скасування арешту майна покладається на розсуд суду.

За таких обставин відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України слідчий суддя вважає за можливе розглянути подане клопотання за відсутності особа, що звернулась з клопотанням та представника особи, за клопотанням якої було арештовано майно.

Оглянувши матеріали клопотання, матеріали клопотання про накладення арешту, слідчий суддя приходить до наступного.

З матеріалів клопотання вбачається, що Львівським районним управлінням поліції №1 Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025140000000851, внесеного 2 липня 2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, за фактом того, що службовими особами одного із органів місцевого самоврядування Львівщини, шляхом зловживання своїм службовим становищем, привласнюються бюджетні кошти в умовах дії воєнного стану.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 19 січня 2026 року у справі №463/402/26, провадження №1-кс/463/762/26, в рамках вказаного кримінального провадження було надано слідчим, які входять до складу групи слідчих у кримінальному провадженні №12025140000000851 від 2 липня 2025 року, дозвіл на проведення обшуку у офісних приміщеннях, які використовують для здійснення діяльності ТОВ «Західбудком» (ЄДРПОУ 35547502), розташованих за адресою: Львівська обл., місто Львів, вулиця Залізнична, 7, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення речей, предметів та документів, що можуть містити інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

З протоколу обшуку від 26 січня 2026 року проведеного на підставі вказаної вище ухвали слідчого судді за адресою: Львівська обл., місто Львів, вулиця Залізнична, 7, вбачається, що в ході такого було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Samsung galaxy S22», моделі «Sm S901B/DS», серійний номер: « НОМЕР_4 », IMEI 1: НОМЕР_2 IMEI 2: НОМЕР_3 , який перебуває у користуванні директора ТОВ «Західбудком» - ОСОБА_3 та флеш-носій із маркуваннями на поверхні «H4M1 accent 325-61 400 1390».

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 28 січня 2026 року у справі №463/402/26, провадження №1-кс/463/1182/26, за клопотанням слідчої відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_7 накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування зокрема на речі, вилучені 26 січня 2026 року слідчим при проведенні обшуку за місцем фактичного знаходження та здійснення діяльності ТОВ «Західбудком» (ЄДРПОУ 35547502), за адресою: м. Львів вул. Залізнична, 7, а саме на: мобільний телефон марки «Samsung galaxy S22», моделі «Sm S901B/DS», серійний номер: « НОМЕР_4 », IMEI 1: НОМЕР_2 IMEI 2: НОМЕР_3 , який перебуває у користуванні директора ТОВ «Західбудком» - ОСОБА_3 .

Свою ухвалу слідчий суддя мотивував тим, що слідча довела, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження Потреби досудового розслідування виправдовували такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчої. Завдання, для виконання якого слідча зверталась з клопотанням могло бути виконане, оскільки завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Метою накладення арешту на майно, зазначене слідчою у клопотанні, є забезпечення збереження речових доказів. Підставами накладення арешту на зазначене у клопотанні майно є необхідність забезпечення зберігання даних речових доказів шляхом накладання арешту. Слідча довела, що зазначене у клопотанні майно є речовими доказами, оскільки таке могло зберегти на собі сліди кримінального правопорушення або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази слідчий суддя вважав їх належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв`язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт майна. При цьому незастосування арешту майна могло привести до настання наслідків, що перешкоджатимуть збереженню речових доказів.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме: у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

У відповідності до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Частинами 1, 2 ст. 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Також статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Так з моменту накладення арешту на майно пройшло понад два місяці, при цьому слідча, за клопотанням якої накладався арешт, в своїй заяві підтвердила, що на даний час органом досудового розслідування вже було оглянуто вказаний мобільний телефон.

Відтак, хоч кримінальне провадження №12025140000000851 від 2 липня 2025 року станом на день розгляду даного клопотання не завершено, обставини, які стали підставами для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, не змінилися, та арешт накладено обґрунтовано, однак враховуючи те, що з моменту накладення арешту на майно пройшло два місяці, вилучений мобільний телефон вже оглянуто, слідчий суддя приходить до висновку, що подальше існування арешту майна є неспіврозмірним обмеженням права власності завданням кримінального провадження та невиправданим втручанням у права власника, та відтак потреба в подальшому арешті вказаного майна відпала, а тому клопотання про скасування арешту майна підлягає до задоволення.

При цьому згідно з п. 4 ч. 1 ст. 169 КПК України у разі скасування арешту тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено.

Керуючись ст.ст. 22, 28, 169, 174, 303 КК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

клопотання представника володільця майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчої судді Личаківського районного суду м. Львова від 28 січня 2026 року у справі №463/402/26, провадження №1-кс/463/1182/26, за клопотанням слідчої відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_7 шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на мобільний телефон марки «Samsung galaxy S22», моделі «Sm S901B/DS», серійний номер: « НОМЕР_4 », IMEI 1: НОМЕР_2 IMEI 2: НОМЕР_3 , який перебуває у користуванні директора ТОВ «Західбудком» - ОСОБА_3 .

Повернути мобільний телефон марки «Samsung galaxy S22», моделі «Sm S901B/DS», серійний номер: « НОМЕР_4 », IMEI 1: НОМЕР_2 IMEI 2: НОМЕР_3 , законному володільцю - ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_8