Ухвала суду № 135578820, 04.04.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/2218/26

провадження № 1-кс/405/1137/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2026 м. Кропивницький

слідчий суддя Подільського районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілого адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024050010013161 від 06 листопада 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127 ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 407 КК України про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Шляхове, Бобринецького району, Кіровоградської області, українцю, громадянину України, маючому середньо спеціальну освіту, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді механіка-водія 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 2 штурмової роти НОМЕР_1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», раніше не судимому,

ВСТАНОВИВ:

слідчий, за погодженням з прокурором звернувся з даним клопотанням до слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького, відповідно до якого просив застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, з підстав вказаних в клопотанні.

Прокурор у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими клопотання підтримав та просив задовольнити.

Представник потерпілого вважав ризики доведеними, просив застосувати вказаний вище запобіжний захід без визначення застави.

Захисник заперечував частково, просив застосувати до підозрюваного такий запобіжний захід, як заставу.

Підозрюваний вважав обґрунтованою підозру виключно стосовно підозри в частині 5 статті 407 КК України. Щодо задоволення клопотання слідчого заперечував, з ризиками не погодився.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши сторін, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.

Встановлено, що відділом РЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024050010013161 від 06.11.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 407 КК України, відповідно до якого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №175 від 21.06.2024 солдата ОСОБА_5 з 21.06.2024 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 постановлено на всі види забезпечення, а також визнано таким, що прийняв справи та посаду механіка-водія 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 2 штурмової роти НОМЕР_1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Таким чином, з моменту зарахування 21.06.2024 до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця особи, яка проходить військову службу, та з того ж дня, 21.06.2024 приступив до виконання військового обов`язку проходження військової служби.

Відповідно до п. п. 1-3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проходячи військову службу на посаді механіка-водія 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 2 штурмової роти НОМЕР_1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_5 , як військовослужбовець відповідно до ст. ст. 11, 16-17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України був зобов`язаний, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, а також спеціальні обов`язки; бездоганно і неухильно додержуватися порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України; усвідомлювати та свідомо ставитися до виконання свого військового обов`язку; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Згідно зі ст. ст. 2, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 , також був зобов`язаний, зокрема, захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України; точно та вчасно виконувати покладені на нього обов`язки і поставлені йому завдання; зразково виконувати свої службові обов`язки; додержуватися військової дисципліни; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни; неухильно виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з указом Президента України ОСОБА_8 № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено по теперішній час, відповідно до указу Президента України ОСОБА_8 № 271/2024 від 06.05.2024.

Зважаючи на викладене, 16.07.2024 солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації та перебуваючи на посаді механіка-водія 2 штурмового відділення 3 штурмового взводу 2 штурмової роти НОМЕР_1 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , діючи умисно в порушення вимог ст. ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_2 , яка тимчасово дислокувалася в населеному пункту АДРЕСА_1 , в умовах воєнного стану та ухиляється від проходження військової служби по теперішній час, перебуваючи різних в місцях, використовуючи виниклий у зв`язку з цим вільний час на власний розсуд, що не пов`язано з виконанням його обов`язків з військової служби.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: у самовільному залишенні військової частини або місця служби військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.

Крім того встановлено, що починаючи з липня 2024 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, до 23.03.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , незаконно позбавив волі ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виявилося у незаконному утриманні в приміщенні господарської споруди, яка розміщена на території домоволодіння АДРЕСА_1 , а також у забороні на вільне пересування та забороні покидати територію зазначеного вище домоволодіння. Під час утримання ОСОБА_5 , постійно здійснював психологічний тиск на гр. ОСОБА_9 , наносив тілесні ушкодження останньому, завдавав сильного фізичного болю та страждань.

23.03.2026 потерпілий ОСОБА_9 , користуючись відсутністю нагляду з боку ОСОБА_5 , покинув місце свого утримання, за адресою: Кіровоградська обл., Кропивницький р-н., с. Дібрівка, вул. Комарова, 21, та звернувся за медичною допомогою до КНП «Бобринецька лікарня Бобринецької міської ради», де перебував на стаціонарному лікуванні з 23.03.2026 по 27.03.2026. Відповідно до виписки з КНП «Бобринецька лікарня БМР» №530 діагноз потерпілого ОСОБА_9 : обширна інфікована рана правої гомілки, з переломом 5 пальця лівої кисті. Множинні забійні рани та синців верхніх та нижніх кінцівок, тулуба. Гепатоспленомегалія.

31.03.2026 потерпілий ОСОБА_9 перебуває на стаціонарному лікуванні в кістково-гнійному відділенні КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» з попереднім діагнозом: помірно гранулююча відкрита рана правої комірки, періостит, ЗЧМТ, струс головного мозку, перелом лобної кістки зліва з переходом на лобну пазуху без гімісинусу, перелом стінки лівої орбіти.

Таким чином ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у незаконному позбавленні волі, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 146 КК України.

Крім того встановлено, що влітку 2025 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи свою фізичну перевагу над потерпілими, керуючись хибним почуттям безкарності за вчинені діяння, безпричинно, діючи з єдиним умислом на заподіяння потерпілому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 фізичного та морального страждання шляхом вчинення насильницьких дій, що полягали у систематичному заподіянні тілесних ушкоджень, нелюдському, тобто таким, що принижує його гідність, поводженні, з метою залякування потерпілого, а також отримання від нього зізнання у вчиненні інших дій, для подальшого використання як привід до покарання, а також, керуючись умислом на заподіяння потерпілому ОСОБА_9 морального страждання шляхом вчинення насильницьких дій, що полягали в ураженні електричним струмом, нанесенні тілесних ушкоджень та примушування до вчинення дій, що суперечили волі потерпілого, з метою залякування та попередження його зверненню до правоохоронних органів зі скаргами на протиправні діяння ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , бажаючи викликати у потерпілого стан моральної пригніченості та почуття безпорадності, посягаючи на здоров`я ОСОБА_9 , грубо порушуючи гарантовані державою конституційні права і свободи людини, передбачені ч. 1 ст. 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров`я, честі і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю та ч. 1 ст. 28 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню, демонструючи фізичну перевагу, діючи за попередньою змовою групою осіб, у липні 2025 року, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, використовуючи нашийник з електрошокером, який призначений для тварин, який надягли на шию потерпілого, за допомогою дистанційного пульту активували дію електричного струму різної напруги, чим заподіяли ОСОБА_9 фізичних страждань.

Окрім зазначених протиправних дій, влітку 2025 року, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб, використовуючи оголений провід від електропастуха, закріпивши його на обох рука потерпілого, за допомогою під`єднаного блоку живлення активували дію електричного струму, чим заподіяли ОСОБА_9 болю та фізичних страждань.

Таким чином ОСОБА_5 , підозрюється у катуванні, тобто в умисному діянні, спрямованому на заподіяння особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчинененому за попередньою змовою групою осіб, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 127 КК України.

02.04.2026 о 15:34 год. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та в подальшому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127 ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 407 КК України.

Щодо обґрунтованості підозри:

Термін «обґрунтована підозра», згідно практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

У справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Разом з тим, слідчий суддя встановив обґрунтованість оголошеної ОСОБА_5 підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, яка підтверджується наступними зібраними під час розгляду клопотання доказами, а саме:

- протоколом обшуку;

- протокол огляду місця події;

- висновком службового розслідування в/ч НОМЕР_2 ;

- протокол допиту потерпілого;

- протоколами допиту свідків;

- медичною довідкою КНП «КОЛ КОР»;

- медичною довідкою КНП «Бобринецька лікарня БМР».

Таким чином, відповідно до матеріалів кримінального провадження та норм КПК України, які згідно до п. 5 ст. 9 КПК України, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, є об`єктивні дані, які вказують на те, що ОСОБА_5 міг вчинити зазначені кримінальні правопорушення та про обґрунтованість його підозри.

Щодо ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:

слідчим суддею враховуючи наявність вищезазначених вагомих доказів обґрунтованості підозри, обставин вчинення злочину, його тяжкості, міри покарання, а також особи підозрюваного та його бажання уникнути кримінальної відповідальності, встановлено наявність таких ризиків:

- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України можливість підозрюваного ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду шляхом залишення постійного місця проживання, маючи при цьому всі можливості та засоби, немає стійких соціальних зв`язків у вигляді постійного місця роботи, тому в будь-який час має можливість залишити межі міста Кропивницького.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 407 КК України, а ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 407 КК України відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, оскільки за його вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Крім того, слід врахувати те, що ОСОБА_5 усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

- п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на свідків, експертів, у цьому ж кримінальному провадженні. Встановлення об`єктивних обставин вчинення кримінального правопорушення, можливе в тому числі шляхом проведення допитів.

Таким чином, у слідчого судді є достатньо підстав вважати, що для мінімізації негативних наслідків для себе, підозрюваний, використовуючи вплив на учасників кримінального провадження з метою зміни їх показів або перешкоджання безпосереднього дослідження судом їх показів як це передбачено ст. 23 КПК України, має можливість незаконно впливати на свідків. Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.

Інші ризики слідчим суддею не встановлені.

Відповідно до ч. та 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Враховуючи викладене, з метою запобігання ризикам передбаченим ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, як такий що забезпечить його належну процесуальну поведінку в рамках даного кримінального провадження.

Стаття 3 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛL) проголошує абсолютну заборону катувань, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. Це право є безумовним, не допускає винятків чи обмежень, навіть під час війни чи загрози нації, та захищає гідність кожної людини.

Таким чином, слідчим суддею також відзначається, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Проте, беручи до уваги, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146 та ч. 5 ст. 407 КК України, а крім цього у вчиненні злочину за ознаками за ч. 2 ст. 127 КК України, а саме у катуванні, тобто в умисному діянні, спрямованому на заподіяння особі сильного фізичного болю чи морального страждання, вчиненого з метою примусити її чи іншу особу вчинити дії, що суперечать її волі, у тому числі отримати інформацію чи зізнання, або з метою покарати її чи іншу особу за дії, вчинені нею або іншою особою чи у вчиненні яких вона або інша особа підозрюється, або з метою залякування її або інших осіб, вчиненого повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з метою дискримінації, у тому числі з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, слідчий суддя дійшов висновку про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, без визначення застави.

Підсумовуючи зазначене, беручи до уваги обставини кримінального провадження, враховуючи позиції сторін, тяжкість кримінального правопорушення, характеризуючі дані на підозрюваного, стан його здоров`я, сімейний та майновий стан, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню .

Керуючись ст.ст.176-197, 309, 376 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 15 год. 34 хв. 02.04.2026 до 15 год. 34 хв. 31.05.2026 року.

Строк дії ухвали визначити до 15 год. 34 год. 31.05.2026 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_11