Рішення № 135576537, 30.09.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/19120/24

пр. № 2/759/807/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі Лавриненко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36), третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9) про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

13.09.2024 адвокат Бондар А.В., який представляє інтереси позивача, звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом, у якому просить визнати за позивачем в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:027:0003, площею 0,0367 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дану позовну заяву представник обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:027:0003, площею 0,0367 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину позивач звернувся до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. На підставі заяви нотаріус завів спадкову справу №1540/03.

За період з 2000 року по 2024 рік позивач не звертався із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. 30.07.2024 ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину. Постанова про відмову мотивована тим, що копія спадкової справи №1540/03, передана на державне зберігання до Київського державного нотаріального архіву, знищена внаслідок пожежі, а відтак, за відсутності спадкової справи нотаріус позбавлений можливості вчиняти будь-які нотаріальні дії.

Також адвокат зауважує, що 02.09.1997 ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , передав позивачу на підставі договору дарування житловий будинок, розташованій на земельній ділянці, яка підлягає спадкуванню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2024 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 20.09.2024 позовну заяву залишено без руху.

16.10.2024 позивачем усунено допущені недоліки.

Ухвалою від 21.10.2024 відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано у третьої особи копію спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_2

19.12.2024 засобами поштового зв`язку Дванадцята київська державна нотаріальна контора скерувала до суду лист, в якому повідомила про неможливість надати копію спадкової справи №1540/03 у зв`язку із передачею до Київського державного нотаріального архіву. Також просила проводити розгляд справи без участі уповноваженої особи.

20.12.2024 ОСОБА_3 , яка представляє інтереси відповідача, через систему «Електронний суд» надіслала до суду відзив на позов, в якому заперечує щодо задоволення позову, вказуючи на те, що фактично ОСОБА_2 не оформив у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку, а тому, фактично до позивача не переходить право на спадкування земельної ділянки.

Ухвалою від 18.02.2025 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів - витребувано від Київського державного нотаріального архіву належним чином засвідчену копію спадкової справи №1540/03, заведеної щодо майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

24.03.2025 до суду надійшла відповідь від Київського нотаріального архіву, з якої вбачається, що внаслідок пожежі відбулося пошкодження та втрата частини нотаріального фонду Дванадцятої київської нотаріальної контори за 2003 рік, а тому видача копії спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 неможлива.

Ухвалою від 17.06.2025 зарито підготовче провадження та справу призначено для розгляду по суті.

У судове засідання 30.09.2025 сторони не з`явилися, однак до початку розгляду справи просили проводити засідання без їх участі.

Суд, вивчивши зміст позовної заяви та оцінивши надані на його підтвердження докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

В силу приписів ч. 1 ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч. 1 ст. 1218 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 75027003, площею 0,0367 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Належність вказаної земельної ділянки на праві власності ОСОБА_2 підтверджується державним актом про право приватної власності на землю IV-КВ №134635, у якому зазначено, що акт складено у двох примірниках, з яких перший видано ОСОБА_2 , а другий зберігається у Київському міському управлінні земельних ресурсів та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №75-2-01221 (т. 1 а.с. 14-15).

На вказаній земельній ділянці розташований будинок, який на підставі договору дарування від 02.09.1997, посвідченого державним нотаріусом Вісімнадцятої Київської державної нотаріальної контори Коновал В.Ф. та зареєстрованого у реєстрі за №2-4050 (т. 1 а.с. 12-13).

Водночас, власник земельної ділянки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується долученою до позову копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

В силу вимог ч. 2 вказаної статті, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Після смерті батька позивач звернувся до нотаріуса з метою видачі йому свідоцтва про право нас спадщину, однак ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку зі знищенням спадкової справи №1540/03, заведеної щодо майна померлого ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 11).

Суд не погоджується із твердженнями представника відповідача про те, що право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку не було оформлено у встановленому законом порядку. Як вбачається із відповіді Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київської області Держгеокадастрру №Б-867/0-867/6-24 від 08.03.2024, наданій позивачу на його запит, із набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» з 01.01.2013 рішенням Київської міської ради «Про передачу інформації про земельні ділянки в межах міста Києва» №715/8999 від 25.12.2012 у зв?язку із припиненням повноважень виконавчого органу Київської міської ради з ведення Державного земельного кадастру в місті Києві та з метою забезпечення його ведення центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів його територіальним органом у м. Києві до Державного агентства земельних ресурсів України передано інформацію про земельні ділянки в межах міста Києва, зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) до 01.01.2013 в електронному вигляді у форматі електронного файлу уніфікованої форми.

Відповідно до даних Державного кадастру, згідно з переданою інформацією, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:027:0003, площею 0,0367 га., яка розташована: АДРЕСА_2 на праві приватної власності за ОСОБА_2 , документ, що посвідчує право - державний акт серії IV-КВ №134635 (т. 1 а.с. 17-18).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

За змістом зазначених норм законодавства право власності на земельну ділянку, а також постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації.

У постанові від 18.03.2019 у справі №343/1048/17 (провадження № 61-15559св18) Верховним Судом сформована позиція, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності відповідних юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Із наведеного можна дійти висновку, що у разі недотримання ОСОБА_2 процедури оформлення за собою права власності на земельну ділянку - відповідні відомості не були б внесені до відомостей Державного кадастру, а відтак, підстави сумніватися у тому, що вказана земельна ділянка дійсно належала ОСОБА_2 та може входити до складу спадщини у суду відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Позивач ОСОБА_2 стверджує, що саме на підставі його заяви було заведено спадкову справі щодо майна його померлого батька ОСОБА_2 . Позивач постійно проживав разом із батьком за адресою: АДРЕСА_2 , вважав себе таким, який фактично прийняв спадщину.

Приписами ч. 1 ст. 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за виданою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).

В силу положень ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

При цьому, приписами ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання за ним права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:027:0003, площею 0,0367 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають задоволенню, оскільки відсутність у розпорядженні нотаріуса спадкової справи унеможливлює оформлення спадкових прав позивача ОСОБА_1 у нотаріальному порядку.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 258, 259, 263-265, 273, 280-284, 352-355 ЦПК України, ст.ст. 16, 1216-1218, 1220-1223, 1225, 1268-1270 ЦК України, ст.ст. 120 ЗК України, суд

УХВАЛИВ:

Позову заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36), третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9) про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити чатково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:027:0003, площею 0,0367 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Єросова І.Ю.