Рішення № 135575691, 10.03.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:753/17450/24

Провадження №: 2/755/3499/25

"10" березня 2026 р. Дніпровський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Гончарука В.П.,

за участі секретаря Оніщука Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , що діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності, суд, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2024, позивач ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , що діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності:

- припинити право власності малолітньої ОСОБА_3 на 1/9 частини кімнати АДРЕСА_1 ;

- визнати за позивачкою право власності на 1/9 частини кімнати АДРЕСА_1 ;

- виплатити відповідачу компенсацію вартості 1/9 частини кімнати АДРЕСА_1 у сумі 56 000 грн в рівних, яка внесена на депозитний рахунок суду.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до свідоцтва про право власності від 16 липня 2013 року власниками кімнати АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у рівних долях. ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконуючи свій обов`язок по захисту батьківщини загинув ОСОБА_4 . Від першого шлюбу, якій був розірваний, ОСОБА_4 має доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка разом з батьками є спадкоємицею першої черги, а від так має право на спадкування за законом після свого загиблого батька на 1/3 частину майна, що йому належало за життя.

Оскільки після смерті ОСОБА_4 залишилась спадщина, яка складається з 1/3 частини кімнати АДРЕСА_1 його донька моє право на 1/9 частину даної кімнати, яка є незначною і не завдасть істотної шкоди її інтересам. Відповідач приміщенням не користується, оскільки це є неможливим.

Таким чином зважаючи на те, що відповідач має право на 1/9 частину в кімнаті АДРЕСА_1 враховуючи незначну частину майна, неможливість її виділення в натурі, невиконання відповідачем обов`язків щодо її утримання, а також виконання позивачем вимоги про переднє внесення вартості частки на депозитний рахунок суду вважає, що наявні всі підстави для припинення у відповідача права власності на спірне майно.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 03 жовтня 2024 року цивільну справу передано до Дніпровського районного суду м. Києва за підсудністю.

Ухвалою від 28 жовтня 2024 р. Відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 06 лютого 2025 р. задоволено клопотання представника відповідача -залучено до участі у справі службу у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області в якості третьої особи.

Ухвалою від 01 жовтня 2025 року 2025 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача 04.02.2026 та 10.03.2026 року подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та її представника.

Відповідач та її представник, в судовому засіданні позов не визнали, з підстав викладених у відзиві поданого 10.12.2024 року, просили відмовити у його задоволенні.

Третя особа- служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області направила лист в якому зазначила, що беручи до уваги зменшення або обмеження прав та інтересів дітей не припустиме, вважають недоцільним припинення права на частку у спільному майні малолітньої ОСОБА_3 , яке залишилось їй по спадщині після смерті батька. Також просили розглядати справу у відсутності представника.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків:

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що позивачу належить на праві власності 1/3 частина кімнати АДРЕСА_1 також по 1/3 частині у вказаній кімнаті належить ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ( а.с 55-56).

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ( а.с.10)

ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 помер ( а.с. 9), після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається з 1/3 частини кімнати АДРЕСА_1 .

19 квітня 2024 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 звернулись із заявами до Восьмої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після померлого сина, яка складається по 1\9 частині кімнати АДРЕСА_1 .( а.с.145- 155).

ОСОБА_3 в силу ст. 1268 ЦК України, вважається такою що прийняла спадщину.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина 1 статті 321 ЦК України).

Слід також враховувати, що в силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права, зокрема право користування.

Статтею 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16.01.2012 р. у справі № 6-81цс11, від 02.07.2014 р. у справі № 6-68цс14, від 23.11.2016 р. у справі № 6-1943цс16, аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.

Згідно з ч.3 статті 12, ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Умови, за наявності яких суд може припинити право співвласника на частку у спільній власності у порядку, визначеному статтею 365 ЦК України, повинні досліджуватися судом з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23.09.1982 р. в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21.02.1986 р. в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), згідно з якими втручання у право власності може бути виправданим, якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2018 р. у справі № 908/1754/17 звернула увагу на те, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини 1 статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї) (аналогічні висновки щодо застосування норм статті 365 ЦК України викладено також у постановах Верховного Суду від 08.05.2019 р. в справі № 343/2271/16-ц, від 18.07.2019 р. в справі № 210/2236/15-ц).

Позивач у своїй позовній заяві, підставами, визначеними ст. 365 ЦК України, для припинення права на частку у спільному майні, зазначає, що частка кожного із співвласників є незначною, і не може бути виділена в натурі; кімната є неподільною, проживання в даній кімнаті всім співвласникам є неможливим як не можливим є і іі спільне володіння і користування, що підтверджується викладеними у позовній заяві обставинами. Також, позивач зауважує, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників та членам їх сім`ї, оскільки вони у кімнаті не проживають, не користуються нею, не несуть витрати на її утримання.

Відповідно до листа № 05-04/916 від 01 квітня 2-25 року служби у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області під час обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_8 встановлено, що вона, двоє малолітніх дітей та чоловік ОСОБА_9 проживають у приватному будинку, за адресою АДРЕСА_2 , де створені задовільні умови для проживання, виховання та розвитку дітей. Будинок в якому проживає відповідач з сім`єю належить її матерії ОСОБА_10 .

Таким чином судом встановлено, що іншого майна, яке зареєстроване за нею на праві власності відповідач та малолітня ОСОБА_11 не має. Отже, судом не встановлено, що припинення права відповідача що діє в інтересах малолітньої дитини на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди їх інтересам та інтересам членів їх сім`ї, оскільки вони не мають іншого житла, яке б їм належало.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України, визначено що обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, а саме визначені п.4 ч.1 ст. 365 ЦК України щодо відсутності припиненням права відповідачів на частку у спільному майні істотної шкоди їх інтересам та інтересам членів їх сім`ї, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

З врахуванням того, що суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог то позивачу ОСОБА_1 слід повернути внесенні нею на депозитний рахунок суду 56000 грн., відповідно до квитанції від 26.01.2026 р. , код квитанції 9404-3360-9817 -8232, отримувач ТУ ДСА в м.Києві, код отримувача 26268059.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , що діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності залишити без задоволення.

Повернути ОСОБА_1 внесенні нею на депозитний рахунок суду 56000 грн., відповідно до квитанції від 26.01.2026 р. , код квитанції 9404-3360-9817 -8232, отримувач ТУ ДСА в м.Києві, код отримувача 26268059.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 ;

Представник малолітнього відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_8 : АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 :

Третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, адреса: Київська обл., м. Біла Церква, вул. П. Скоропадського, буд.8.

Повний текст рішення виготовлено 10.03.2026 р.

Суддя: