Ухвала суду № 135572615, 07.04.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/13491/25

УХВАЛА

07 квітня 2026 року Рівненський міський суд

Рівненської області

в особі судді Ковальова І.М.

при секретарі Білецькій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за заявами ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд Рівненської області 06 березня 2026 року надійшли заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду у цивільній справі №569/13491/25.

У своїх заявах заявник зазначає, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 жовтня 2025 року у справі №569/13491/25 з нього стягнуто заборгованість на користь АТ АКБ «Львів». 02 лютого 2026 року видано виконавчий лист. На даний час він є діючим військовослужбовцем, безпосередньо залучений до виконання бойових завдань у зоні проведення воєнних дій, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (13-та бригада « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») та безпосередньо залучений до виконання бойових завдань. Перебування в районі бойових дій та особливий період проходження служби істотно ускладнюють виконання судового рішення. Наголошує, що через перебування безпосередньо в районі виконання бойових завдань він позбавлений будь-якої технічної можливості надсилати документи засобами поштового зв`язку тому реалізує своє право на звернення до суду в електронній формі через систему «Електронний суд». Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, суд має право відстрочити виконання рішення за наявності обставин, що істотно ускладнюють його виконання. Тому просить відстрочити виконання рішення Рівненського міського суду від 14.10.2025 у справі № 569/13491/25 до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

В судове засідання заявник не з`явився, однак просив провести розгляд справи без його участі.

В судове засідання представник позивача не з`явилась, однак подала до суду заперечення на клопотання про відстрочку виконання рішення суду у якому просить су відмовити у задоволенні заяви відповідача з підстав, викладених у запереченнях.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що в Рівненський міський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення судових витрат звернувся представник АТ АКБ «Львів».

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 жовтня 2025 року позовні вимоги позивача задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Львів», 79008, м.Львів, вул.Сербська, 1, код ЄДРПОУ 09801546 заборгованість за кредитним договором №19045/114/2024 від 20 березня 2024 року в розмірі 51070,07 грн. (з яких: 46371,89 грн. заборгованість за кредитом; 4698,18 грн. заборгованість за процентами) та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду набрало законної сили 14 листопада 2025 року.

Відповідно до ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Саме такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 2-54/08.

Законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.

Тобто, перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку відстрочки виконання остаточного рішення у законі відсутнє.

Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для відстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

За змістом наведених норм матеріального та процесуального права можна зробити висновок, що відстрочення/розстрочення виконання судового рішення можливе лише у виняткових (виключних) випадках, які суд визначає з урахуванням установлених обставин, які ускладнюють або виключають виконання рішення.

Така винятковість пов`язана із тим, що державою гарантована обов`язковість виконання судового рішення, що набрало законної сили, зокрема, це встановлено ст. 18 ЦПК України, ст. 129, 129-? Конституції України, і при вирішенні питання відстрочення/розстрочення виконання судового рішення суди повинні з`ясовувати питання дотримання балансу інтересів обох сторін (стягувача і боржника), та враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Як вже зазначалося вище, заявник обґрунтовує необхідність відстрочення виконання рішення суду тим, що на даний час він є діючим військовослужбовцем, безпосередньо залучений до виконання бойових завдань.

У постанові Верховного Суду у складі у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного від 19 грудня 2018 року у справі № 264/2548/16-ц провадження № 61-629св18 вказано, що відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивності необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання такого додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання строку для відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами представника позивача в тій частині, що заявником не наведено беззаперечних доказів, які б дозволили дійти висновку про наявність підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та відповідно продовжений по даний час.

Відповідно до ст.129-? Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В статті 18 ЦПК України, закріплені положення, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Обов`язковість виконання рішення є однією з засад виконавчого провадження (статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 травня 2019 року у справі № 905/2458/16 зазначено, що: «принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обовязок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню. При цьому, слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (ч.2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відтак, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі 619/562/18 (провадження № 61-39095св18) зазначено, що: «належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України».

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до статей 76-83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Заявником долучено до заяви службове посвідчення серії НОМЕР_3 ; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України від 27 червня 2024 року за вих.№194 про зарахування ОСОБА_1 в списки особового складу військової частини; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 про вибуття ОСОБА_1 для виконання бойових (спеціальних) завдань в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України о складу сил та засобів 2-го корпусу НГУ «Хартія» (м.Харків угрупування об`єднаних сил) з 23 грудня 2025 року.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, розмір заборгованості яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд вважає що наведені в обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення доводи заявника, підкріплені допустимими доказами, та свідчать про наявність виняткового випадку, що обумовлює об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення. Однак, суд вважає, що заява заявника підлягає до часткового задоволення, а саме розстрочення виконання рішення суду строком на шість місяців.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.260,353,354,435 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду задоволити частково.

Розстрочити виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 жовтня 2025 року по цивільній справі №569/13491/25 за позовом Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Львів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення судових витрат яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Львів», 79008, м.Львів, вул.Сербська, 1, код ЄДРПОУ 09801546 заборгованість за кредитним договором №19045/114/2024 від 20 березня 2024 року в розмірі 51070,07 грн. (з яких: 46371,89 грн. заборгованість за кредитом; 4698,18 грн. заборгованість за процентами) та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн. строком на 6 (шість) місяців з дня набрання ухвалою суду законної сили у строк до 07 числа кожного місяця на період розстрочення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов