Постанова № 135572558, 30.03.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3671/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року

Рівненський міський судРівненської області в складі:

головуючого судді - Тимощука О.Я.,

при секретарі Ковальчук О.Б.,

за участю представника позивача - адвоката Омельчук Т.В.,

представника відповідача - Добровчан К.Ю. ,

pозглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського взводу 3 роти 3 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Рівненській області Никонова Івана Ігоровича, Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Поліцейського взводу 3 роти 3 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Рівненській області Никонова Івана Ігоровича, Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену Поліцейського взводу 3 роти 3 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Рівненській області капралом поліції Никовим Іваном Ігоровичем про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову зазначив, що 06.02.2026 року постановою серії ЕНА № 6625187 його визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено штраф в розмірі 20 400 грн. 00 коп.

Згідно постанови, 06.02.2026 року о 20 год. 33 хв., в м. Рівне по вул. Дарвіна, 13 позивач керував транспортним засобом Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами на підставі рішення Рівненського міського суду № 569/20676/23 від 27.10.2023 року, чим порушив п. 2.1 а Правил дорожнього руху та ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» та чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП України.

Позивач з даною постановою не згідний, оскільки вважає, що вона є незаконною та підлягає скасуванню.

Зазначає, що він не керував транспортним засобом, так він перебував у салоні автомобіля, але не керував ним. Крім того, постанова містить посилання на рішення суду у справі № 569/20676/23 від 27.10.2023 року, втім як доказ до постанови не долучена.

Разом з тим, підтвердженням того, що відповідач не ознайомлювався з текстом вказаної постанови є той факт, що даним рішенням суду позбавлено його права керування транспортним засобом строком на 3 (три) місяці. Рішення суду набрало законної сили 07.11.2023 року, тобто строк, на який його було позбавлено права керування транспортним засобом рішенням суду, на яке покликався у постанові відповідач на момент винесення оскаржуваної постанови минув.

Крім того, рішення суду у справі № 569/20676/23 від 27.10.2023 року, яким його було позбавлено права керування, винесене на підставі постанови головного державного виконавця Здолбунівського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Владімірової А.О. від 11.07.2019 року у ВП № 10992851 на підставі ЗУ "Про виконавче провадження" (щодо стягнення аліментів на утримання дітей).

Станом на дату винесення вказаного рішення суду у справі № 569/20676/23, головним державним виконавцем було винесено постанову у ВП № 10992851 від 25.10.2023 року про повернення виконавчого документу стягувачу та відповідно скасування вжитих в межах даного виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення суду, в тому числі і обмеження в праві керування транспортним засобом.

Таким чином, станом на дату винесення оскаржуваної постанови, а саме 06.02.2026 року він не був позбавлений права керування транспортним засобом.

Зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови поліцейський дійшов хибного висновку, про те, що його позбавлено права керування транспортними засобами на момент його зупинки 06.02.2026 року. Вважає, що поліцейський не мав законних підстав для складення на нього адміністративних матеріалів та винесення оскаржуваної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки він не порушував зазначених у оскарженій постанові пунктів ПДР та на вимогу поліцейського пред`явив останньому посвідчення водія. Проте, всупереч даним обставинам у порушення норм чинного законодавства відносно нього поліцейським було протиправно винесено оскаржувану постанову.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 18.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

20.02.2026 року через підсистему «Електронний суд» представником відповідача - 2 Івашинютою І.О. подано відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що 06.02.2026 року о 20 год. 33 хв. в м. Рівне, вул. Дарвіна, 13, ОСОБА_1 керував транспортним засобом (далі тз) VOLKSWAGEN з номерним знаком НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами на підставі постанови Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/20676/23 від 27.10.2023 року, чим порушив п. 2.1 а Правил дорожнього руху та ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 126 КУпАП.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, поліцейськими виявлено та встановлено факт керування позивачем автомобілем, та останній позбавлений права керування транспортними засобами, а відтак в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Патрульні поліцейські при винесенні постанови задля уникнення неправдивих відомостей та винесення необґрунтованих постанов користуються інформаційно-комунікаційною системою «Інформаційний портал національної поліції України», офіційним порталом Судова влада, офіційним сайтом Єдиний державний реєстр судових рішень, в даному випадку це було не виключенням. Пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Кабінетом міністрів України 07.11.2015 № 1395, передбачено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зазначає, що зміст оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6625187 від 06.02.2026 року винесеної щодо ОСОБА_1 в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки в ній зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Вважає, що адміністративний позов про скасування постанови про адміністративне порушення таким, що не підлягає до задоволення у зв`язку з тим, що обставини на які посилається позивач по справі є надуманими, такими, що не відповідають дійсності, не підтверджені жодним доказом та вводять суд в оману. Користуючись наданими правами щодо оскарження дій правоохоронних органів, позивач намагається уникнути адміністративної відповідальності.

Представник позивача адвокат Омельчук Т.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві, просить їх задоволити. Вказала, що твердження відповідача викладені у відзиві на позов стосовно здійснення поліцейським описки у фабулі оскарженої постанови не заслуговують на увагу, оскільки строк на який ОСОБА_1 позбавлено права керування на момент винесення оскаржуваної постанови минув. Заперечила стосовно позиції відповідача на рахунок правомірності винесення оскарженої постанови, з підстав викладених у позові, додатково пояснила, що факт керування позивачем транспортним засобом та позбавлення його такого права керування належними доказами не підтверджено, відсутній обов`язковий елемент складу правопорушення.

Відповідач 1 - Поліцейський взводу 3 роти 3 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Рівненській області Никонова І.І. в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Представник відповідача - 2 - Добровчан К.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просить відмовити їх у задоволенні.

Заслухавши думку сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається із постанови серії ЕНА № 6625187, 06.02.2026 року о 20 год. 33 хв. в м. Рівне, вул. Дарвіна, 13, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області № 569/20676/23 від 27.10.2023 року, чим порушив п. 2.1 а Правил дорожнього руху та ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Згідно постанови серії ЕНА № 6625187 від 06.02.2026 року, винесеної поліцейським 3 взводу 3 роту 2 батальйону управління патрульної поліції в Рівненській області капралом поліції Никовим Іваном Ігоровичем на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення в розмірі 20 400 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до роз`яснень п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зі ст. 280 КУпАП вбачається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суд звертає увагу, що відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем Правил дорожнього руху.

Матеріалами справи спростовано факт позбавлення права керування транспортними засобами відносно ОСОБА_1 станом на 06.02.2026 року, оскільки строк обмеження (позбавлення права керування), яке було застосовано до ОСОБА_1 згідно з рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/20676/23 від 27.10.2023 року, на момент його зупинки відповідачем 06.02.2026 року вже закінчився.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

За відсутності належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, оскаржувана постанова не може вважатися законною та обґрунтованою.

Будь-які докази, які б спростовували вищенаведені висновки суду, відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів cуд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України».

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.

Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності тлумачаться на її користь та те, що ОСОБА_1 не погоджується із оскарженою постановою, категорично заперечує факт керування автомобілем, суд приходить до висновку, що його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, не доведена достатніми, допустимими та достовірними доказами.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне скасувати постанову серія ЕНА № 6625187 від 06.02.2026 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КупАП відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до вимог п.п. 1-3 ч. 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП яка передбачає обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені у адміністративному позові, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а тому позовні вимоги останнього підлягають до задоволення, відповідно, постанову серії ЕНА № 6625187 від 06.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 19, 72-77, 121-123, 143, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6625187 від 26.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: 1 - Поліцейський взводу 3 роти 3 батальйону 2 Управління патрульної поліції в Рівненській області капрал поліції Никонов Іван Ігорович (33028, м. Рівне, вул. Ст. Бандери, 14а, код ЄДРПОУ - 40108646).

Відповідач 2: Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції (33028, м. Рівне, вул. Ст. Бандери, 14а, код ЄДРПОУ - 40108646).

Суддя Рівненського

міського суду Тимощук О.Я.