Ухвала суду № 135572447, 23.03.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/6089/26

1-кс/569/2635/26

УХВАЛА

23 березня 2026 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурор Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження № 62026240030000525 від 13 січня 2026 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 426-1 КК України (далі це ж кримінальне провадження) про арешт майна , -

ВСТАНОВИВ:

Старший групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурор Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням у якому просить накласти арешт на майно.

В обґрунтування клопотання зазначає, що група осіб до якої входять діючі та колишні військовослужбовці Збройних сил Україниспільно з цивільними особами в умовах воєнного стану, за грошову винагороду організували механізм самовільного залишення військових частин військовослужбовців Збройних сил України із НОМЕР_1 загальновійськового полігону, який розташований у АДРЕСА_1 .

Так, ОСОБА_4 , не пізніше 25 лютого 2026 року, з метою незаконного збагачення, нехтуючи тим, що відповідно до ст. 65 Конституції України передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, вирішив організувати функціонування на систематичній основі незаконного багатоетапного механізму дезертирства військовослужбовцями військових частин, зокрема НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), після чого шляхом надання порад, вказівок, інструктажів та заздалегідь підготовлених засобів (автомобілів, тощо) реалізовує такі механізми, за що одержує від осіб, які незаконно ухиляються від проходження військової служби, неправомірну вигоду у різних розмірах, зокрема для подальшого фінансування наступних епізодів протиправної діяльності, що у сукупності порушує функції збройних формувань України, не сприяє зміцненню дисципліни, фактично утворює деструктивні прояви у інших осіб, стимулює останніх вчиняти аналогічні дії та не проходити військову службу без поважних на те причин, що у подальшому і слугує причинно-наслідковим зв`язком настанню негативних наслідків для держави України під час відсічі збройної агресії рф, а отже такі дії є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність держави, її конституційний лад.

Так, не пізніше 25 лютого 2026 року ОСОБА_4 , з метою незаконного збагачення, нехтуючи тим, що відповідно до ст. 65 Конституції України передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, незважаючи на введення в Україні воєнного стану та необхідності надання відсічі збройній агресії рф, за неправомірну вигоду в розмірі 10 000 євро прийняв рішення щодо забезпечення безперешкодного виводу з розташування підрозділу 1 навчального батальйону військової частини курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_5 , з подальшим вивезенням останнього на власному транспортному засобі за межі території зазначеної військової частини.

Надалі, ОСОБА_4 не пізніше 18.03.2026, більш точний час на даний час не встановлено, здійснюючи реалізацію злочинного умислу, направленого на організацію дезертирства військовослужбовця ОСОБА_5 під час зустрічі у невстановленому на даний час місці та із невстановленою на даний час особою, яка діяла в інтересах ОСОБА_5 , отримав від останньої неправомірну вигоду у розмірі 10 000 євро з метою виконання раніше обумовленого ним плану спрямованого на організацію виведення ОСОБА_5 в обумовлене місце за межами території батальйону з подальшим вивезенням останнього на власному транспортному засобі за межі території зазначеної військової частини.

Вподальшому, ОСОБА_4 , 18.03.2026 близько 05 години 20 хвилин доводячи злочинний умисел до кінця,шляхом надання порад, вказівок, інструктажів вчинив організацію виведення ОСОБА_5 в обумовлене місце за межами території батальйону, після чого забрав вищевказаного військовослужбовця з раніше обумовленого місця та на власному транспортному засобі марки «ToyotaLandCruiser», р.н. НОМЕР_3 забезпечив безперешкодний вивіз останнього за межі території військової частини НОМЕР_2 у напрямку м. Рівне Рівненського району Рівненської області, своїми умисними діями організувавши дезертирство ОСОБА_5 , після чого протиправна діяльність ОСОБА_4 була припинена та останній був затриманий працівниками правоохоронних органів.

Так, 18.03.2026 в ході проведення огляду, в громадянина ОСОБА_6 вилучено грошові кошти в сумі 60000 грн, які останній добровільно видав та повідомив, що вказані грошові кошти йому були надані ОСОБА_4 в якості винагороди за допомогу в організації дезертирства військовослужбовця ОСОБА_5 .

Дані грошові кошти є предметом кримінального правопорушення, а також одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, тому вони містять ознаки речового доказу, про що винесена відповідна постанова.

Згідно із нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

До початку розгляду клопотання прокурором подана заява про розгляд клопотання у його відсутність, у заяві зазначено, що клопотання підтримує в повному обсязі, із підстав, наведених у ньому та просить задовольнити вказане клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутності учасників провадження, оскільки їх не прибуття не перешкоджає розгляду клопотання на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч. ч.2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальнення вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

У відповідності до положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

В даному випадку не накладання арешту на вищевказане майно може призвести до настання наслідків втрати інформації про обставини вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, оскільки вказане майно може бути використано як доказ доведення чи спростування певних обставин вчинення даного кримінального правопорушення, крім того вказане майно може бути використане для забезпечення належного покарання винної особи.

З огляду на обставини вчинення розслідуваного злочину, та наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або пошкодження необхідних слідству відомостей, які можуть бути використані в суді як докази, розгляд указаного клопотання прошу проводити без виклику володільців речей.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 173 КПК України та вищевикладене, є необхідним накласти арешт майно, вилучене за вищевказаних обставин, оскільки наявні достатні підстави вважати, що майно відповідає критеріям встановленим ст. 98 КПК України, а незастосування арешту може призвести до втрати чи його пошкодження.

Керуючись ст. 170, 171,175 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора - задоволити.

Накласти арешт із забороною відчуження, розпоряджання та користування на тимчасово вилучене майно, а саме грошові кошти в сумі 60000 грн, які добровільно видав ОСОБА_6 .

Роз`яснити, що відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_7