Ухвала суду № 135572203, 08.04.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/620/26

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

08 квітня 2026 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Ковташа Василя Даниловича (ордер на надання правничої допомоги серії ВК №1218564 від 27 березня 2026 року) звернулася в суд з позовом до відповідача Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області та просить:

- встановити факт належності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , правовстановлюючого документа - державного акта на право власності на земельну ділянку серії РВ №033617, виданого Дубровицькою міською радою 23 лютого 2004 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №44;

- визначити, що частка ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та частка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0929 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5621810100:01:004:0006, що розташована в АДРЕСА_1 , є рівними та становлять по 1/2 частині кожному;

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 5621810100:01:004:0006, площею 0,0929 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами на предмет відповідності їх нормам Цивільного процесуального кодексу України, які регулюють порядок дотримання позивачем вимог щодо подачі та форми позовної заяви, вважаю, що її слід залишити без руху з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст.ст. 175 - 177 ЦПК України, а також вимогам ст. 95 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Отже, з позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ч. 4 ст. 177 ЦПК України.

Так. позовна заява ОСОБА_1 , містить одну позовну вимогу немайнового характеру, а саме встановити факт належності правовстановлюючого документу та дві вимоги майнового характеру, а саме: визначення розміру часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Так, до позовної заяви долучено квитанцію про сплату судового збору в загальній сумі 2842,41 грн., складовими якої, як вказує позивач у позові, є: 2176,81 грн. (1 відсоток від ціни позову) та 665,60 грн. (за вимогу про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб)

Варто звернути увагу позивача, що судовий збір за встановлення факту, що має юридичне значення, у позовному провадженні, сплачується як за немайнову вимогу, оскільки ставка судового збору - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб сплачується фізичною особою саме за подання до суду заяви у справах окремого провадження (п.п. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір")

Проте, у даному випадку, позивач звернулася до суду із вимогою про встановленням факту належності правовстановлюючого документа у позовному провадженні.

Згідно п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1331,20 грн.

Отже, позивачу необхідно доплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру 665,60 грн. (1331,20 - 665,60).

Таким чином, вищевказані недоліки позовної заяви унеможливлюють відкриття провадження по справі у зв`язку з чим її слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення таких недоліків.

Так, у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Водночас, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.

Зважаючи на вищевикладене, позивачу необхідно усунути недоліки своєї позовної заяви шляхом приведення останньої відповідно до вимог діючого Цивільного процесуального кодексу України.

За таких обставин, в силу ч. 1 ст. 185 ЦПК України вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк п`ять днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. 185 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування та надати позивачу для усунення вищевказаних недоліків п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду: Тарасюк А.М.