Рішення № 135569357, 08.04.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/2275/25 Провадження № 2/358/295/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Романенко К.С.,

за участю секретаря судового засідання Шпак К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Богуславського районного суду Київської області з позовом, в якому просить визнати за нею як спадкоємцем за заповітом після смерті матері право власності на земельні ділянки, а саме: на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд площею 0,1025 га, кадастровий номер: 3220683201:01:036:0126, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3096 га, кадастровий номер: 3220683201:01:036:0127, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1741 га., кадастровий номер: 3220683201:01:036:0128, що розташована за адресою: Київська область, Богуславський район, с. Медвин.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після смерті матері залишилося спадкове майно, яке складається із: земельної ділянки, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд площею 0,1025 га. кадастровий номер: 3220683201:01:036:0126, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3096 га, кадастровий номер: 3220683201:01:036:0127, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1741 га, кадастровий номер: 3220683201:01:036:0128, що розташована за адресою: Київська область, Богуславський район, с. Медвин. Зазначені земельні ділянки належали її померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 батьку ОСОБА_3 , спадкоємцем якого була дружина ОСОБА_2 і яка спадщину після його смерті прийняла. На вище зазначені земельні ділянки ОСОБА_2 залишила заповіт.

У встановлений законом строк вона звернулася із заявою про прийняття спадщини, однак постановою державного нотаріуса від 18 жовтня 2025 року № 616/02-32, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ці земельні ділянки у зв`язку із ти, що у наданих державних актах право власності на зазначені вище земельні ділянки виникло та зареєстроване за спадкодавцем (батьком) після його смерті.

Для подальшого утримання та збереження майна їй необхідно оформити право власності на спадкове майно, проте іншого шляху, окрім визнання права власності на вказані земельні ділянки в судовому порядку, не існує, відтак змушена звернутися до суду.

Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С. від 18 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 14 січня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

11 лютого 2026 року Богуславським районним судом Київської області постановлено ухвалу про витребування доказів.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача - Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області Сергієнко І.П. у судове засідання також не з`явився, надав заяву про визнання позову та просив справу розглянути за його відсутності.

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням викладеного та положень ст.223 ЦПК України судом ухвалено проводити судовий розгляд за відсутності сторін.

В порядку ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , згідно з яким її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 10).

18 лютого 1979 року позивачка ОСОБА_4 уклала шлюб, після чого змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 12).

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Медвин, Білоцерківського району Київська область (а.с.9). Після її смерті відкрилася спадщина, у тому числі на спірні земельні ділянки,.

Відповідно до заповіту ОСОБА_2 , складеного 12 січня 2023 року та посвідченого секретарем виконавчого комітету Медвинської сільської ради Білоцерківського району Київської області Огнистою Л.В., позивачці ОСОБА_1 мати заповіла належний їй житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку призначену для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1025 га згідно Державного акту серії ЯИ № 881348 ,виданого 7 грудня 2009 року Медвинською с/р Богуславського району Київської області; земельну ділянку, призначену для ведення особистого с/г площею 0,1741 га згідно Державного акту серії ЯИ № 881350 ,виданого 7 грудня 2009 року Медвинською с/р Богуславського району Київської області; земельну ділянку призначену для ведення особистого с/г площею 0,3096 га, згідно Державного акту серії ЯИ № 881349, виданого 7 грудня 2009 року Медвинською с/р Богуславського району Київської області (а.с. 41 зі з/б).

У встановлений строк ОСОБА_1 звернулася до Таращанської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак як вбачається із постанови державного нотаріуса Таращанської державної нотаріальної контори Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчук С.А. від 18 жовтня 2025 року №616/02-32 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказані земельні ділянки, оскільки із наданих спадкоємцем державних актів вбачається, що право власності на ці земельні ділянки виникло та зареєстровано спадкодавцем вже після його смерті (а.с. 19-20).

Дослідивши наявні у матеріалах справи державні акти на спірні земельні ділянки, а саме: Державний акт серії ЯИ №881348 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220683201:01:036:0126, виданий ОСОБА_3 на підставі рішення сесії Медвинської сільської ради від 09.04.2009 №224-25-05; Державний акт серії ЯИ №881349 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220683201:01:036:0127, виданий ОСОБА_3 на підставі рішення сесії Медвинської сільської ради від 09.04.2009 №224-25-05; Державний акт серії ЯИ №881350 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220683201:01:036:0128, виданий ОСОБА_3 на підставі рішення сесії Медвинської сільської ради від 09.04.2009 №224-25-05; суд встановив, що власником земельних ділянок значиться ОСОБА_3 (батько позивачки) (а.с. 13-15), що також підтверджується іншими доказами, які містяться у матеріалах справи.

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №25/2025 щодо спадщини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , батько позивачки, помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, спадщину після його смерті прийняла дружина ОСОБА_2 , яка фактично вступила у володіння та користування спадковим майном, зокрема спірними земельними ділянками, а також їхні діти.

Також судом встановлено, що рішенням двадцять п`ятої сесії Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області п`ятого скликання від 9 квітня 2009 року № 224-25-У «Про затвердження технічної документації та передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам» ОСОБА_3 передано у власність спірні земельні ділянки, а саме земельні ділянки в АДРЕСА_1 , загальною площею 0,5862 га, в тому числі 0,1025 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і спору та 0, 4837 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 177).

Тобто право на набуття у власність зазначених земельних ділянок виникло у ОСОБА_3 ще за життя на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Видача державних актів 7 грудня 2009 року відбулася вже після смерті ОСОБА_3 , однак сама по собі дата видачі державних актів не свідчить про виникнення права власності саме у цей момент, оскільки такі акти є документом, що посвідчує вже набуте право. Таким чином, спірні земельні ділянки входили до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 та були успадковані його дружиною ОСОБА_2 . У подальшому, після смерті ОСОБА_2 , зазначені земельні ділянки увійшли до складу спадщини та відповідно до заповіту підлягають переходу до позивачки ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами першою та другою ст. 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно із ч. 1-3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Одним із способів набуття права власності є спадкування, поняття якого закріплено статтею 1216 ЦК України та визначено як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). У свою чергу до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, зазначені у заповіті.

Положеннями ст.ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Статтею 321 ЦК України, відповідно до якої право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом;

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Припиняється право власності, зокрема, у разі смерті власника (п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України).

Статтею 391 ЦК України, за якою власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року).

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.05.2013р. № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування. Судам при вирішенні справ цієї категорії необхідно згідно із нормами, що регулюють підстави виникнення права власності на нерухоме майно, та нормами щодо складу спадщини перевіряти, чи належав та на якій правовій підставі об`єкт нерухомості спадкодавцеві.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а згідно ст. 5 Кодексу, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведених норм права та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що спірні земельні ділянки входили до складу спадщини після смерті батька позивачки - ОСОБА_3 , і були прийняті його дружиною ОСОБА_2 , а після її смерті підлягають переходу до позивачки як спадкоємця за заповітом.

Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину грунтується виключно на факті видачі державних актів на земельні ділянки після смерті ОСОБА_3 , але не спростовує факту набуття права власності спадкодавця за життя.

Оскільки позивачка позбавлена можливості оформити спадкові права у нотаріальному порядку, заявлені нею позовні вимоги про визнання права власності є належним способом захисту її порушеного права та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 321, 328, 391, 392, 1216, 1218, 1220, 1225, 1268-1270, 1296 ЦК України, статтями 76-81, 89, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на земельні ділянки, а саме: на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд площею 0,1025 га, кадастровий номер: 3220683201:01:036:0126, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3096 га, кадастровий номер: 3220683201:01:036:0127, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1741 га., кадастровий номер: 3220683201:01:036:0128, що розташована за адресою: Київська область, Богуславський район, с. Медвин.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя К. С. Романенко