Рішення № 135568104, 07.04.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/991/25

Провадження № 2/931/98/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Масляної С.В.,

за участю: секретаря - Проскуненкової А.В.,

представника відповідача Карпюк Л.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Локачах в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

30 грудня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги мотивує тим, що між АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитні договори, а саме: 12 березня 2020 року кредитний договір №2001569499301, за яким позичальнику видано кредит у сумі 45700 грн, 25 квітня 2024 року кредитний договір №1025461787, за яким позичальнику видано кредит у сумі 182205 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк, у зв`язку з чим заборгованість перед позивачем станом на 30 жовтня 2025 року становить: по кредитному договору від 15 березня 2020 року №2001569499301 74026,74 грн, з яких: 45699,53 грн - заборгованість за кредитом, 28327,21 грн - заборгованість процентами, 0 грн заборгованість за комісією; по кредитному договору від 25 квітня 2024 року №1025461787 241630,82 грн, з яких: 176752,93 грн - заборгованість за кредитом, 23,86 грн - заборгованість за процентами, 64854,03 грн - заборгованість за комісією. Таким чином, загальна сума заборгованості за вищевказаними кредитними договорами станом на 30 жовтня 2025 року складає 315657,56 грн. Зазначає, що позивачем було направлено письмові вимоги (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак, у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Враховуючи вищенаведене, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за договорами у сумі 315657,56 грн та судові витрати.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 15 січня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

16.02.2026 року розгляд справи було відкладено за клопотанням відповідача на 16.03.2026 року.

16.03.2026 року розгляд справи було відкладено за клопотанням представника відповідача на 07.04.2026 року.

02.04.2026 року до суду від представника відповідача Карпюк Л.В. надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, згідно з яким відповідач позовні вимоги не визнає та в їх задоволенні просить відмовити. Свій відзив мотивує таким. Щодо позовних вимог за кредитним договором № 2001569499301 від 12.03.2020 року. Зазначає, що станом на момент звернення до суду позивач визначає заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 74 026,74 грн., яка складається з: 45 699,53 грн. заборгованість за тілом кредиту, 28 327,21 грн. заборгованість за процентами, 0 грн. заборгованість за комісіями. З вказаною позицією відповідач не погоджується з огляду на наступне. До матеріалів позовної заяви позивачем долучено заяву № 2001569499301 від 12.03.2020 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб як доказ укладення кредитного договору. Також долучено публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, затверджену правлінням АТ «ПУМБ» протоколом від 24.02.2023 року № 938. Однак, зазначена публічна пропозиція не містить підпису відповідача, а, отже, не може вважатися належним доказом погодження її умов із споживачем. Більше того, вона об`єктивно не могла бути складовою правовідносин, що виникли у 2020 році, оскільки затверджена значно пізніше у 2023 році, тоді як заява про приєднання датована 12.03.2020 року. Вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів належного укладення кредитного договору № 2001569499301 від 12.03.2020 року у відповідності до вимог закону, а за відсутності належного підтвердження факту укладення саме цього договору відсутні й правові підстави для перевірки дотримання його істотних умов.

Щодо позовних вимог за кредитним договором № 1025461787 від 25.04.2024 року зазначає, що ні заява № 1025461787 від 25.04.2024 року про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, ні публічна пропозиція АТ «ПУМБ» щодо укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, затверджена правлінням Банку протоколом від 24.02.2023 року № 938, не містить підпису відповідача, при цьому заява № 1025461787 від 25.04.2024 року містить лише відмітку про її підписання електронним ключем. Вважає, позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного здійснення такого електронного підписання у порядку, визначеному законодавством, зокрема, не підтверджено використання кваліфікованого електронного підпису та ідентифікацію особи, яка нібито його наклала. Крім того, вказує, що у заяві № 1025461787 від 25.04.2024 року міститься інформація про відсутність у ОСОБА_1 кредитних зобов`язань протягом останніх п`яти років та відсутність непогашеної кредитної заборгованості, однак, водночас позивач заявляє вимогу про стягнення заборгованості за договором № 2001569499301 від 12.03.2020 року, що суперечить одне одному. Представник відповідача не погоджується також і з тим, що позивачем при визначенні розміру заборгованості за кредитним договором № 1025461787 від 25.04.2024 року включено до її складу щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості. Вважає, що положення пункту 5 кредитного договору від 25.04.2024 року щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,22 %, є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 111 на звороті). Одночасно, у позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с. 3).

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача Карпюк Л.В. у судовому засіданні позов заперечила з підстав, викладених у відзиві, просила відмовити в задоволенні позову.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача та відповідача.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 12 березня 2020 року між АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2001569499301, шляхом підписання заяви №2001569499301 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорту споживчого кредиту (а.с. 12 на звороті, 13).

Згідно з умовами даного кредитного договору, відповідачу встановлено кредитний ліміт у сумі 10000 грн на поточний рахунок у гривнях, строк дії ліміту становить 12 місяців, стандартна процентна ставка та реальна річна процентна ставка складає 47,88%. Згідно з довідкою про збільшення кредитного ліміту, такий збільшений станом на 11.06.2024 року до 45700 грн (а.с. 24 зворот).

Крім того, 25 квітня 2024 року між АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1025461787, шляхом підписання заяви №1025461787 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорту споживчого кредиту (а.с. 8 зворот -11, 12).

Згідно з умовами даного кредитного договору, відповідачу надано кредит у сумі 182205 грн шляхом переказу на його рахунок, що підтверджується копією платіжної інструкції №TR.78892401.125826.25528 від 25.04.2024 року (а.с. 25), строком на 36 місяців, розмір процентної ставки становить 0,01 % річних, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,22%.

Випискою по кредиту №2001569499301 від 12.03.2020 про рух коштів, сформованою за період з 25.04.2024 року по 30.10.2025, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувався наданими кредитними коштами, частково погашав відсотки за кредитом (а.с.36-63).

З виписки по кредиту №1025461787 від 25.04.2024 року, сформованої за період з 25.04.2024 року по 30.10.2025, вбачається, що ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 182205 грн (а.с.35).

Із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором №2001569499301 від 12.03.2020 року зі всіма змінами і доповненнями до нього, станом на 30.10.2025 року (включно), вбачається, що заборгованість відповідача становить 74026,74 грн, з яких: 45699,53 грн заборгованість за тілом кредиту, 28327,21 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с. 27 34).

Як вбачається із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором №1025461787 від 25.04.2024 року, станом на 30.10.2025 року (включно), заборгованість відповідача становить 241630,82 грн, з яких 176752,93 грн заборгованість за тілом кредиту, 23,86 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом, 64854,03 грн заборгованість за комісією (а.с. 25 на звороті 26).

Позивачем було направлено письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, про погашення заборгованості по кредиту (а.с. 22).

Позивач свої зобов`язання за договорами виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договорами.

Однак, як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач не виконав своїх обов`язків та не повернув надані кpeдитні кошти в строки, передбачені договорами.

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи оферту Банку відповідач підписом у заяві визнає та погоджується на запропоновані Банком умови.

Визнання угоди відповідачем є факт користування картрахунком та використання кредитних коштів, що узгоджується з вимогами, передбаченими ч. 2 ст. 642 ЦК України, згідно яких, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 664 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договорів, на погоджених умовах шляхом особистого підписання договору від 12.03.2020 року та за допомогою електронного підпису ОТР-паролю договір від 25.04.2024 року.

Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про відсутність належним чином підписаних договорів від 12.03.2020 року та від 25.04.2024 року, оскільки заява № 2001569499301 від 12.03.2020 року та паспорт споживчого кредиту від 12.03.2020 підписані відповідачем ОСОБА_1 особистим підписом, а договір №1025461787 від 25.04.2024 року - підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису у відповідності із Законом України «Про електронну комерцію» - за допомогою електронного підпису ОТР-паролю.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем до позовної заяви доєднано роздруківку публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в редакції, що діє з 23 лютого 2023 року, яка не містить підпису відповідача, при цьому сам договір від 12.03.2020 року, а тому між сторонами не погоджено умови кредитування за договором № 2001569499301 від 12.03.2020, то суд погоджується та не бере до уваги вказану роздруківку, оскільки вказана публічна пропозиція не містить підпису відповідача. Однак, суд враховує, що самою заявою на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 12.03.2020 року передбачено всі істотні умови кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні, банк свої зобов`язання за вищевказаними договорами виконав, надав відповідачу можливість користуватися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту за договором №2001569499301 від 12.03.2020 року та кредитом в сумі 182205 грн за договором №1025461787 від 25.04.2024 року.

Відповідач активно користувався кредитними коштами, що підтверджується виписками по особових рахунках за вказаними договорами. Однак, належним чином свої зобов`язання не виконував, тіло кредиту та відсотки вчасно не погашав, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаними договорами.

З розрахунків банку вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить: за кредитним договором №2001569499301 від 12.03.2020 року - 74026,74 грн, з яких: 45699,53 грн заборгованість за тілом кредиту, 28327,21 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; за кредитним договором №1025461787 від 25.04.2024 року - 241630,82 грн, з яких 176752,93 грн заборгованість за тілом кредиту, 23,86 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом, 64854,03 грн заборгованість за комісією.

На спростування наданого банком розрахунку відповідач свого контррозрахунку не надав.

Надані банком розрахунки відповідають умовам укладених договорів та приймаються судом до уваги.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з врахуванням досліджених обставин справи в сукупності, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт утворення заборгованості за тілом кредиту та за відсотками у відповідача перед позивачем за кредитними договорами, що суттєво порушує договірні зобов`язання, а також порушує права та законні інтереси кредитодавця у спірних правовідносинах.

Разом з тим, щодо нарахування позивачем комісії за кредитним договором №1025461787 від 25.04.2024 року суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що "у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк. Такий висновок сформульовано Верховним Судом в постанові від 20.07.2022 у справі №343/557/15-ц.

Крім того, згідно з правовим висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, наведеним у постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21, провадження N 61-4202сво22, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З матеріалів справи вбачається, що встановивши у заяві №1025461787 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 25.04.2024 року сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,22 %, банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредитної заборгованості, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за Законом повинні надаватись безоплатно, положення пункту 5 кредитного договору від 25.04.2024 року, що укладений між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ», щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,22 %, є нікчемними.

Надані позивачем роздруківки публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в редакції, що діє з 23 лютого 2023 року, не можуть бути належними доказом у справі, та не приймається до уваги судом, оскільки вказана публічні пропозиції не містять підпису відповідача, при цьому, її зміст повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією, а саме по кредитному договору від 25 квітня 2024 року №1025461787 у сумі 64854,03 грн, задоволенню не підлягають.

Однак, як вбачається із вищезазначеного наданого позивачем розрахунку щодо заборгованості ОСОБА_1 , перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором №1025461787 від 25.04.2024 року, станом на 30.10.2025 року (включно), ним було сплачено 4044,95 грн на погашення комісії (а.с.25 на звороті 26).

За наведених обставин, оскільки за кредитним договором №1025461787 від 25.04.2024 року за період з 25.05.2024 року по 26.09.2025 року банком без належних на те правових підстав було нараховано відповідачу комісію за кредитним договором у розмірі 68898,98 грн, з яких ОСОБА_1 сплачено 4044,95 грн, які мали бути спрямовані на погашення 23,86 грн відсотків та на погашення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 176752,93, тобто загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором №1025461787, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 172731,84 грн, виходячи із розрахунку: 241630,82 грн (загальна сума заборгованості) 64854,03 грн (безпідставно нарахована комісія) 4044,95 грн (кошти, внесені відповідачем в рахунок сплати комісії) = 172731,84 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2001569499301 від 12.03.2020 року у розмірі 74026,74 грн (45699,53 грн заборгованість за тілом кредиту; 28327,21 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом), за кредитним договором №1025461787 від 25.04.2024 року у розмірі 172731,84 грн (172731,84 грн заборгованість за тілом кредиту; 0,00 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості), а всього 246758,58 грн (на 78%)

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено частково (78%), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2955 грн.

На підставі ст. ст. 207, 509, 526, 530, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" заборгованість за кредитними договорами у розмірі 246758 (двісті сорок шість тисяч сімсот п`ятдесят вісім) гривень 58 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" судовий збір у розмірі 2955 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 08.04.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ - 14282829.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя Локачинського районного суду С.В. Масляна