Рішення № 135566072, 08.04.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/1032/2026 Справа № 645/7800/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Зелінської І. В.,

за участю секретаря Земляної А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

За підсудністю з Немишлянського районного суду м. Харкова надійшла вказана цивільна справа, у якій позивач ТОВ «Юніт Капітал» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №00-9996505 від 02.10.2024 року у розмірі 26 852 грн, судовий збір у розмірі 2422, 40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

В обґрунтування вимог посилається на те, що 02.10.2024 між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №00-9996505 на суму 12000 грн. Для отримання кредиту відповідач зареєструвалась на сайті кредитодавця та отримала доступ до особистого кабінету. У процесі реєстрації пройшла процедуру ідентифікації та верифікації, дотримуючись підказок відповідного сайту кредитодавця. Після цього відповідач ознайомилась з чинною редакцією правил надання коштів у позику, заповнила свої персональні ідентифікаційні дані, визначені як обов`язкові, та вказала суму коштів, яку бажає отримати. Відмова відповідача від проходження верифікації чи не надання інформації та документів необхідних для її проведення має наслідком відмову кредитодавця від встановлення ділових відносин з позичальником та від укладення з позичальником кредитного договору. Таким чином, під час укладення кредитного договору первісним кредитором здійснено ідентифікацію та верифікацію відповідача згідно з вимогами, встановленими постановою НБУ «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», що передбачено та погоджено умовами кредитного договору. Згідно з правилами, до укладення кредитного договору, позичальнику для ознайомлення в особистий кабінет надано паспорт споживчого кредиту. Оскільки відповідач погодилась з умовами, запропонованими в паспорті споживчого кредиту, шляхом його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора, первісний кредитор сформував та надав відповідачу оферту щодо укладення кредитного договору. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердила, що отримала у чіткій та зрозумілій формі актуальну й достовірну інформацію, передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також відомості про фінансову послугу та кредитодавця у визначеному законодавством обсязі, достатньому для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання або відмови від отримання такої послуги; ознайомилась з правилами, повністю їх зрозуміла, погодилась з ними та зобов`язалась неухильно їх дотримуватись. Таким чином, у кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

На виконання умов кредитного договору 02.10.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «ПРОФІТГІД» на платіжну картку № НОМЕР_1 . Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується повідомленням від ТОВ «ПРОФІТГІД» з відміткою та додатком до нього.

16.04.2025 між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Позивач не здійснював жодних нарахувань за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 26852 грн, яка складається з: 12000 грн заборгованість по тілу кредиту; 14852 грн заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Провадження у справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, одночасно було частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів з АТ КБ «ПриватБанк».

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила, заяв про відкладення судового засідання або розгляд справи у її відсутність до суду не надходило, відзив на позов до суду не подала.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України та, зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив такі обставини.

В паспорті споживчого кредиту визначені порядок, умови надання та користування кредитними коштами, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, який підписаний відповідачем 02.10.2024 електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «62490.

02.10.2024 між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-9996505 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає 10000 грн. Тип кредиту кредитна лінія (безвідклична). Строк дії кредитної лінії (строк кредитування) 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування 27.09.2025 (п. 1.2, п. 1.3 договору).

Кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту 02.10.2024. Сума кредиту перераховується кредитодавцем у сумі 10000 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 (п. 2.8 договору).

Згідно з п. 1.4 договору позичальник зобов`язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в періодичну дату оплати процентів, а саме 27.10.2024 та на кожний 25 день після цієї дати протягом строку кредитування.

Відповідно до п. 1.5 договору тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в п. 1.3 цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки з урахуванням Комісії (у разі її наявності) дорівнює 1% .

П. 1.6 договору передбачено, що кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає 2000 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього договору.

Згідно з п. 3.5 договору позичальник зобов`язаний здійснити оплату комісії та повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, а саме 27.09.2025.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за Стандартною процентною ставкою на дату укладання цього Договору становить 2141,72%. Орієнтовна загальна вартість Кредиту за Стандартною процентною ставкою на дату укладання цього Договору становить 45840 грн (п. 1.8, 1.9 Договору).

У п. 6.4 договору визначено, що у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим договором, сума кредиту за яким не перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу.

Додатком №1 до кредитного договору №00-9996505 від 02.10.2024 є графік платежів, погоджений сторонами та відповідно до якого встановлено кількість платежів, їх розмір та періодичність внесення позичальником з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

ТОВ «Макс кредит» надало правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Макс кредит», затверджених наказом директора ТОВ «Макс кредит» №05-01/25 від 05.01.2024 року.

Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Макс кредит» підтвердило, що ОСОБА_1 , з якою укладено договір №00-9996505 від 02.10.2024 ідентифікована ТОВ «Макс кредит», акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснено одноразовим ідентифікатором «36828», час відправки ідентифікатора позичальнику 02.10.2024 16:05:06, номер телефону на який було відправлено ідентифікатор НОМЕР_5.

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, наданого ТОВ «ПРОФІТГІД» на запит ТОВ «Макс кредит», в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-714 від 28.07.2023 та на підставі платіжних інструкцій (замовлень) відправника, ТОВ «ПРОФІТГІД» було здійснено успішні перекази грошових коштів на рахунки отримувачів, у тому числі на платіжну картку відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_2 у сумі 10000 грн 02.10.2024 за договором №00-9996505.

Згідно з листом АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0./7-251216/85107-БТ від 18.12.2025, що надійшов на виконання ухвали суду від 11.12.2025, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) банком було емітовано картку № НОМЕР_4 , на картковий рахунок №№ НОМЕР_4 у період з 02.10.2024 по 07.10.2024 було зарахування коштів у сумі 10000 грн. Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження лперацій за платіжною карткою № НОМЕР_4 за період з 02.10.2024 по 07.10.2024: номер телефону НОМЕР_5 був/є фінансовим, номер телефону НОМЕР_5 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Макс Кредит» заборгованість ОСОБА_1 за договором №00-9996505 від 02.10.2024 станом на 16.04.2025 складає 26852 грн, з яких: 10000 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням; 14852 грн сума заборгованості за нарахованими процентами; 2000 грн сума заборгованості за нарахованими комісіями. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач сплатила 5000 грн в рахунок погашення кредиту.

П. 4.2.5 кредитного договору передбачено, що кредитодавець має право відступити право вимоги за договором із заміною кредитора у зобов`язанні відповідно до норм ЦК України без згоди позичальника.

16.04.2025 між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Макс кредит» було укладено договір факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал.

Відповідно до п. 2.1 договору в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно з реєстром боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Згідно з п. 2.2 договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно боргів та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до п. 3.1 договору фактор сплачує клієнту суму фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі 1887500, 25 грн на банківський рахунок клієнта протягом п`яти банківських робочих днів від дати підписання договору.

Згідно з платіжною інструкцією №422 від 21.04.2025 ТОВ «Юніт Капітал» сплатило ТОВ «Макс кредит» 1887500, 25 грн в якості оплати за відступлення прав вимог згідно з договором факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал від 16.04.2025.

16.04.2025 ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Макс кредит» підписали акт прийому-передачі реєстру боржників, за яким клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників клієнта від 16.04.2025.

Відповідно до реєстру боржників від 16.04.2025 за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Макс кредит» до договору факторингу №16042025-МК/ЮнітКапітал від 16.04.2025 позивач ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у загальній сумі 26852 грн, з яких: 12000 грн залишок заборгованості по тілу кредиту; 14852 грн залишок заборгованості по відсоткам.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №00-9996505 від 02.10.2024 заборгованість ОСОБА_1 станом на 01.10.2025 складає 26852 грн, з яких: 12000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 14852 грн прострочена заборгованість за процентами.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Також, статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивачем надано суду письмову форму укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Макс кредит» договору №00-9996505 від 02.10.2024. У пункті 9 «Адреса місцезнаходження, реквізити та підписи сторін» зазначено електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме комбінація цифр і букв, згідно з положеннями Закону України «Про електронну комерцію». Укладений договір містить погоджені сторонами: суму кредиту, строк кредитування та проценти за користування кредитом.

Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.

Ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, до позивача ТОВ «Юніт Капітал» перейшли права вимоги за кредитним договором №00-9996505 від 02.10.2024 в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за комісією у сумі 2000 грн, яка включена до суду основного боргу. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу була нарахована комісія за надання кредиту у сумі 2000 грн.

Нарахування комісії за надання кредиту за договором встановлено п. 1.6 договору.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) суд зробив висновок, що: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до частин першої-третьої 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Положення спірного кредитного договору № PLRPGK0000000002 від 28 травня 2008 року про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII від 15 листопада 2016 року».

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Нормами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування» передбачена заборона вимагати від споживача укладення договору про споживчий кредит як обов`язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у кредитодавця або у його спорідненої чи пов`язаної особи.

За таких обставин нарахування комісії за надання кредиту у розмірі 2000 грн є незаконним та вимоги в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по тілу кредиту в сумі 10000 грн, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у сумі 14852 грн, загалом в сумі 24852 грн. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по комісії у сумі 2000 грн, відмовити.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача у сумі 2252,83 грн.

Крім того, позивачем заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 7000 грн, стосовно якого суд зазначає таке.

Відповідно до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 укладеним між ТОВ «Юніт капітал» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» предметом договору є надання правничої допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до додаткової угоди №25770871984 від 11.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 Адвокатським бюро «Соломко та партнери» прийнято на себе зобов`язання надати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів ТОВ «Юніт Капітал» зокрема за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 .

Суду надано акт прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 7000 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

У справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04 від 23.01.2014 Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У справі «Лавентс проти Латвії», заява №58442/00 від 28.11.2002 Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 137 ЦПК України визначена процедура відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною на момент вирішення судом питання про розподіл судових витрат, чи тільки має бути сплачено.

На думку суду, відсутність доказів оплати вказаних послуг не свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача, враховуючи позицію ВС, що викладена у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 19 травня 2021 року у справі № 754/12116/18.

Правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В розумінні п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 141, 263-265, 268, 273, 280-283, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №00-9996505 від 02.10.2024 року в розмірі 24852 (двадцять чотири тисячі вісімсот п`ятдесят дві) грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2252 (дві тисячі двісті п`ятдесят дві) грн 83 (вісімдесят три) коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем або третьою особою в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, місце знаходження: м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 34, оф. 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.В.Зелінська