Постанова № 135565975, 09.04.2026, Зміївський районний суд Харківської області

621/1185/26

3/621/296/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 квітня 2026 року м. Зміїв

Суддя Зміївського районного суду Харківської області Овдієнко В. В.

розглянувши матеріали, які надійшли 09.04.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Медвин Богуславського району Київської області, є громадянином України, має вищу освіту, має військове звання підполковник та є командиром військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , відомості про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні,

за частиною 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

у с т а н о в и в:

Командир військової частини підполковник ОСОБА_1 допустив недбале ставлення до військової служби за наступних обставин:

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба с державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовим статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;' бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою внучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до ст. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Відповідно до ст. ст. 58, 59 статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу), за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу).

Командир (начальник) зобов`язаний, крім іншого: знати, дотримуватися особисто та вимагати від особового складу неухильного дотримання норм міжнародного гуманітарного права; і планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами; знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об`єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові); здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов`язків.

Згідно ст. 28 статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, Єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Стаття 66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачає, що командир батальйону в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання батальйоном бойових завдань, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров я особового складу; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, всебічне забезпечення батальйону.

Згідно ст. 129 статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, внутрішній порядок - це суворе додержання визначених військовими статутами правил розміщення, повсякденної діяльності, побуту військовослужбовців у військовій частині (підрозділі) й несення служби добовим нарядом.

Згідно ст. 130 статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, внутрішній порядок досягається: глибоким розумінням, свідомим і неухильним виконанням військовослужбовцями обов`язків, визначених законами України та статутами Збройних Сил України; чіткою організацією бойової підготовки; зразковим бойовим чергуванням та несенням служби добовим нарядом; неухильним виконанням розпорядку дня; додержанням правил експлуатації озброєння, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів, створенням у місцях розташування військовослужбовців умов для їх повсякденної діяльності, життя й побуту, що відповідають вимогам статутів Збройних Сил України; цілеспрямованою виховною роботою, поєднанням високої вимогливості командирів (начальників) з постійною турботою про підлеглих у додержанні їх прав, задоволенні потреб і зміцненні здоров`я, забезпеченням рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, недопущенням насильства за ознакою статі, сексуальних домагань, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 29 від 05.08.2025 майор ОСОБА_1 прибув та приступив до виконання обов`язків командира зазначеної військової частини.

Згідно пояснень командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 28.03.2026 капітан ОСОБА_2 просив відпустити його з місця розташування підрозділу на 29.03.2026, з метою виїзду до АДРЕСА_2 для вирішення сімейних питань. Тоді, підполковником ОСОБА_3 було надано усну згоду на це прохання.

30.03.2026 о 08:00 годині командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_1 під час раптової перевірки особового складу в місці тимчасового розташування підрозділу поблизу АДРЕСА_3 , було виявлено відсутність начальника штабу - заступника командира військової частини капітана ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вжиті пошукові заходи позитивного результату не дали.

03.04.2026 на підставі повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_4 №678/ВЗ від 31.03.2026 другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026170020007721 за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 начальником штабу - заступником командира військової частини капітаном ОСОБА_2 , що кваліфіковано за ч. 4 ст. 408 КК України.

Надання підполковником ОСОБА_1 дозволу на вибуття капітана ОСОБА_2 без належного документального оформлення (подання рапорту, прийняття відповідного рішення командиром та відображення у встановлених облікових документах) свідчить про порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Зокрема, статтею 216 Статуту передбачено обов`язок військовослужбовців, які вибувають за межі гарнізону, письмово повідомляти про це командира військової частини.

Крім того, підполковник ОСОБА_1 не забезпечив належного контролю за перебуванням підлеглого особового складу, унаслідок чого не володів достовірною інформацією щодо місця перебування капітана ОСОБА_2 , чим порушив вимоги статей 11, 16, 129, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та допустив порушення встановленого порядку організації внутрішньої служби.

Також, підполковник ОСОБА_1 , будучи безпосереднім начальником капітана ОСОБА_2 , зобов`язаний був здійснювати постійний контроль за його службовою діяльністю, поведінкою та місцем перебування, а також володіти достовірною інформацією щодо виконання ним службових обов`язків. Водночас, належний контроль з боку підполковника ОСОБА_1 забезпечений не був, унаслідок чого він фактично не володів інформацією про дії підлеглого.

Відсутність належного контролю та організації службової діяльності створила умови, за яких капітан ОСОБА_2 отримав можливість вчинити дії, спрямовані на незаконне вибуття за межі військової частини та території України, зокрема шляхом виготовлення та використання підроблених службових документів, а саме: наказу про надання відпустки, відпускного квитка та довідки-згоди командира військової частини на виїзд за кордон.

За попередньою інформацією, отриманою під час перевірки, капітан ОСОБА_2 30.03.2026 перетнув державний кордон України в напрямку Республіки Польща.

Під час проведення розшукових заходів також встановлено відсутність особової справи капітана ОСОБА_2 , яка зберігалася у командира військової частини, що свідчить про порушення встановленого порядку обліку, зберігання службової документації та контролю за її наявністю.

Також, підполковник ОСОБА_1 не забезпечив належного контролю за виконанням підлеглими посадовими особами обов`язків щодо своєчасного інформування органів управління Військової служби правопорядку та вищого командування про факт самовільного залишення військової частини капітаном ОСОБА_2 , що призвело до порушення встановленого порядку службового інформування та реагування на зазначену подію.

Окрім того, відповідно до пункту 24 розділу II наказу Міністерства оборони України від 29.11.2018 № 604 "Про затвердження Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту" у разі встановлення ознак кримінального правопорушення у діях військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, командири (начальники) військових частин зобов`язані протягом робочого дня письмово повідомити про це начальника органу управління Військової служби правопорядку та керівника відповідної спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за призначенням.

Так, підполковник ОСОБА_1 , як командир військової частини НОМЕР_1 , на порушення зазначених вимог, через недбале ставлення до військової служби 03.04.2026 не забезпечив підготовку та направлення відповідного повідомлення про наявність у діях капітана ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України, начальнику органу управління Військової служби правопорядку та керівнику відповідної спеціалізованої прокуратури у сфері оборони у встановлений строк, чим порушив встановлений порядок службового інформування про події та кримінальні правопорушення.

За таких обставин, підполковник ОСОБА_1 , всупереч вимогам статей 11, 16, 49 58 59 66,129,130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а також розділу II наказу Міністерства оборони України від 29.11.2018 № 604 Про затвердження Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, проявив недбале ставлення до військової служби, що виразилось у неналежній організації служби, відсутності належного контролю за підлеглим особовим складом, порушенні вимог щодо документального оформлення вибуття військовослужбовців, а також у неналежному забезпеченні обліку та зберігання службової документації, що сприяло створенню умов для незаконного вибуття підлеглого військовослужбовця за межі військової частини та території України, а також не забезпечив підготовку та направлення відповідного повідомлення про наявність у діях капітана ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, начальнику органу управління Військової служби правопорядку та керівнику відповідної спеціалізованої прокуратури у сфері оборони у встановлений строк, унаслідок чого в умовах воєнного стану вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Особа, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на судовий розгляд матеріалу не з`явився, подав заяву в якій просив провести судовий розгляд за його відсутності, вину у вчиненні правопорушення визнав.

Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неприбуття в судове засідання особи, що притягується до відповідальності за частиною 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не перешкоджає судовому розгляду справи за його відсутності.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за вказаних обставин підтверджується наступними доказами, дослідженими під час судового розгляду:

- письмовими поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про обставини вчинення правопорушення (а. с. 8-10);

- даними протоколу ДНХ-1820 про адміністративне правопорушення від 08.04.2026, в якому викладено обставини правопорушення та містяться письмові пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , про визнання обставин, викладених в протоколі (а. с. 1-4);

- даними довідки-доповіді по факту самовільного залишення військової частини без зброї військовослужбовця військової служби по контракту капітана ОСОБА_2 , начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_1 (а. с. 6, 7);

- відомостями витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 29 від 05.08.2025, витягу із наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_5 " № 557 від 23.07.2025 (а. с. 16, 17);

- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 від 07.04.2025 (а. с. 18, 19);

- відомостями витягу з ЄРДР № 62026170020007721 від 03.04.2026 (а. с. 20).

Оцінивши надані докази, в діях ОСОБА_1 вбачаю склад недбалого ставлення військової службової особи до військової служби, в умовах особливого періоду, за що передбачено відповідальність частиною 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи конкретні обставини правопорушення, дійшов висновку, що до ОСОБА_1 належить застосувати стягнення, передбачене санкцією частини 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу, а також, відповідно до статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", стягнути з нього судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в:

До ОСОБА_1 застосувати за частиною 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп., які перерахувати на р/р UA398999980314040542000020603, одержувач Зміївська міська ТГ ГУК Харківська ./МТГ Зміїв/ 21081100, код ОКПО 37874947, Казначейство України, код класифікації доходів бюджету: 21081100.

Строк сплати штрафу не пізніш як через 15 днів з дня отримання копії постанови.

У разі несплати штрафу у вказаний строк особою, яку притягнуто до відповідальності, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету України (стягувачем є Державна судова адміністрація України) судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп., які перерахувати на р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.

На постанову може бути подана апеляція до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня винесення, а при оскарженні постанови, вона підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.

Суддя: В. В. Овдієнко