Рішення № 135562421, 08.04.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року Чернігів Справа № 620/5941/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 всього грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення з 29.01.2020 по 20.05.2023, а також компенсації за 35 днів невикористаної відпустки, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, які визначені шляхом множення відповідного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018;

зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 всього грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), з урахуванням раніше встановлених відсоткових розмірів премії та надбавки за особливості проходження служби, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення з 29.01.2020 по 20.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, які визначити шляхом множення відповідних тарифних коефіцієнтів на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлено станом: на 01.01.2020, за період з 29.01.2020 по 31.12.2020; на 01.01.2021, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021; на 01.01.2022, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022; на 01.01.2023, за період з 01.01.2023 по 20.05.2023, та компенсації за 35 днів невикористаної відпустки.

Позов мотивує тим, що відповідач протягом спірного періоду нараховував та виплачував їй грошове забезпечення у заниженому розмірі, без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 19.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Ухвалою суду від 08.04.2026 продовжено розгляд справи.

Ухвалою суду від 08.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про залишення позову без розгляду.

Відповідач подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, зазначив, що визнання нормативно-правового акта таким, що втратив чинність, не поновлює дію попереднього акта, тому аргументи позивачки щодо автоматичного поновлення попередньої редакції постанови Кабінету Міністрів України №704 не мають правової сили. З огляду на визнання протиправним та скасування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, а також на відсутність будь-яких інших рішень Уряду щодо врегулювання питання посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, Головне управління, при встановлені посадового окладу позивачці, керувалося Наказом №179, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.03.2018 за №316/31768. Пунктом 2 зазначеного наказу визначено, що посадові оклади за тарифними розрядами визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Таким чином, відповідач використовуючи розрахункову величину для розмірів посадових окладів в розмірі 1762,00 грн, вчиняв дії в рамках чинного законодавства. Позивачка отримала всі види належних виплат у відповідні строки, в обсягах, установлених чинним законодавством.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

ОСОБА_1 проходила службу цивільного захисту в Головному управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, наказом Головного управління ДСНС України у м. Києві від 10.03.2025 №203-НК виключена з кадрів ДСНС України з 11.03.2025 (а.с. 7071).

Листом від 15.04.2025 №71 05-2808/71 18 06 відповідач повідомив позивачку, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальним званням рядового і начальницького складу розраховуються виходячи з розміру 1762,00 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704 (а.с. 1112).

Відповідно до наявних в матеріалах справи розрахункових листів за період з січня 2020 по травень 2023 позивачці виплачувались премії, матеріальна допомога на оздоровлення (квітень 2020 року, травень 2021 року, лютий 2022 року, лютий 2023 року), матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (лютий 2022 року, березень 2023 року), що також підтверджується довідкою про нараховане грошове забезпечення від 08.04.2025 №182 (а.с. 1336, 3740).

Вважаючи дії відповідача щодо розрахунку грошового забезпечення без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, протиправними позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частин 13 статті 9 Закону №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 6 якої внесено зміни, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої викладено в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, на момент набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Отже, з 29.01.2020 - дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01. 2020 у справі №826/6453/18 до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24.02. 2018, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою №103.

Тобто, з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Суд звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 19.10.2022 у справі №400/6214/21.

Таким чином, на підставі викладеного, суд доходить висновку, що з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18, у позивачки (з урахуванням обставини не застосування при розрахунку посадових окладів мінімальної заробітної плати) виникли правові підстави, відповідно право, для перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Надалі, 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704» (далі Постанова №481), пунктом 2 якої внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, шляхом викладення абзацу першого в такій редакції:

« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Тобто, з дня набрання чинності Постановою №481 (20.05.2023) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.

Проте рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 в справі №320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 481 неправомірними та визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.

Згідно із частинами 13 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на визначені в частинні 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

Сталою є правова позиція Верховного Суду про те, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19 та від 10.01.2023 у справі №340/507/22).

Таким чином, пункт 4 Постанови №704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» і становить 2102,00 грн, станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» і становить 2270,00 грн, станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» і становить 2481,00 грн, станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» і становить 2684,00 грн.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що під час проходження позивачкою служби цивільного захисту в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві з 29.01.2020 по 20.05.2023 відповідач мав нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за спеціальним званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік (у даному випадку на 01.01.2020, на 01.01.202021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.

Отже, застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, у період з 29.01.2020 по 20.05.2023 є протиправним.

Щодо перерахунку та виплати позивачці грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії та компенсації за 35 днів невикористаної відпустки суд зазначає про таке.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу, визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 №623, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за №936/32388 (далі Інструкція №623).

Згідно з пунктом 1 розділу ХVІ Інструкції №623 керівники органів управління (підрозділів) мають право в межах фонду преміювання та економії грошового забезпечення здійснювати преміювання осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби. Преміювання осіб рядового і начальницького складу здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі, визначеному наказом ДСНС на відповідний рік, але не менше 10 відсотків фонду посадових окладів.

Згідно з пунктом 1 розділу ХХІХ Інструкції №623 особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника (начальника) органу управління (підрозділу) в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу управління (підрозділу), один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Виплата грошової допомоги для оздоровлення врегульована положеннями розділу ХХХ Інструкції №623, за приписами яких, особам рядового і начальницького складу, у тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні органу управління (підрозділу), за рішенням керівника органу управління (підрозділу) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірах їх місячного грошового забезпечення. При визначенні розміру допомоги для оздоровлення до розрахунку місячного грошового забезпечення беруться посадові оклади, оклади за спеціальним званням, доплати і надбавки постійного характеру та щомісячна премія, які встановлені особі рядового або начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Суд враховує, що визначення розміру грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії знаходиться в залежності від розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, які обраховуються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачці за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 нараховано та виплачено грошову допомогу для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки, а також щомісячні премії.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині також необхідно задовольнити.

Відповідно до пункту 3 розділу XXVII Інструкції №623 у рік звільнення зі служби особам рядового і начальницького складу в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, у тому числі за невикористані дні щорічних відпусток у минулі роки.

Відповідно до витягу з наказу (по особовому складу) Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві від 10.03.2025 №203-НК наказано виплатити ОСОБА_1 , зокрема компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 рік (10 календарних днів), компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 рік (20 календарних днів), компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2025 рік (05 календарних днів). Відповідно до довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві від 02.07.2025 №8 позивачці розрахунок компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 35 календарних днів здійснений у березні 2025 року (а.с. 7071, 72).

Отже, вказана виплата була проведена після звільнення позивачки, у 2025 році, що виходить за межі спірного періоду у даній справі з 29.01.2020 по 20.05.2023. Тому відсутні підстави для задоволенні вимоги щодо перерахунку та виплати компенсації за невикористані дня відпустки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправними дій Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві щодо нарахування та виплати позивачці грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 із застосуванням, як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018; зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві здійснити перерахунок та виплату позивачці грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023, у тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки та премії, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даній справі, відповідачем не надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо невірного нарахування їй грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023.

Зважаючи на викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується сплата позивачкою судового збору у розмірі 1211,20 грн (а.с. 82).

Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві на користь позивачки належить стягнути сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1000,00 грн відповідно до частини задоволених вимог.

Керуючись статтями 7274, 77, 241246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 із застосуванням, як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023, у тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки та премії, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві на користь ОСОБА_1 чудовий збір у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 коп.) відповідно до частини задоволених вимог.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного сулового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (вул.Володимирська, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 38620155).

Повний текст рішення суду складено 08 квітня 2026 року.

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО