Ухвала суду № 135562420, 08.04.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

08 квітня 2026 року Чернігів Справа № 620/5941/25

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Ткаченко О.Є., розглянувши в письмовому провадженні клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 всього грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення з 29.01.2020 по 20.05.2023, а також компенсації за 35 днів невикористаної відпустки, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, які визначені шляхом множення відповідного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018;

зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 всього грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), з урахуванням раніше встановлених відсоткових розмірів премії та надбавки за особливості проходження служби, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення з 29.01.2020 по 20.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, які визначити шляхом множення відповідних тарифних коефіцієнтів на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлено станом: на 01.01.2020, за період з 29.01.2020 по 31.12.2020; на 01.01.2021, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021; на 01.01.2022, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022; на 01.01.2023, за період з 01.01.2023 по 20.05.2023, та компенсації за 35 днів невикористаної відпустки.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 19.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Ухвалою суду від 08.04.2026 продовжено розгляд справи.

На адресу суду від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачкою строк звернення до суду.

В обґрунтування клопотання зазначено, що позивачка з 2019 року проходила службу в Головному управління ДСНС у м. Києві та щомісяця отримувала грошове забезпечення, структура якого була відображена в розрахункових листах, протягом всього періоду служби мала можливість ознайомлюватись з розмірами та складовими свого грошового забезпечення. Зауважено, що позивачка не порушувала жодного питання про незаконність чи неправильність нарахування грошового забезпечення з 2019 по 2025 роки. Вказав, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати місячний строк звернення до суду відповідно до частини 5 статі 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки питання виплати грошового забезпечення є невід`ємною складовою правовідносин з проходження публічної служби. Позивачка безпідставно порушила встановлений законом строк звернення до суду, належного клопотання про його поновлення не надала.

Вирішуючи вказане клопотання суд зазначає про таке.

Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 (справа №21-8а15), з-поміж іншого, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Так, спеціальним законодавством, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України.

Згідно із частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесені зміни до норм КЗпП України.

Зокрема, частини 1 і 2 статті 233 Кодексу законів про працю України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1).

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанов від 21.03.2025 по справі №460/21394/23 зробив висновок про необхідність відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду щодо строків звернення до суду і сформувати наступні:

"Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).

З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року".

11.12.2025 Конституційним Судом України прийнято рішення №1-р/2025 у справі №1-7/2024(337/24) у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат), відповідно до якого визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частина 1 статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Таким чином, у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено тримісячний строк звернення до суду, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

За такого правового регулювання, суд констатує, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби (служби цивільного захисту) та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби.

У таких спорах особі достатньо довести лише наявність порушеного права. Тому за такого правового регулювання, строки, запровадженні частиною 2 статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України №2352-ІХ) не поширюються на період, що передував даті звільнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2025 по справі №400/4829/24.

У матеріалах справи міститься витяг з наказу Головного управління ДСНС у м. Києві від 10.03.2025 №203-НК про виключення позивачки з кадрів ДСНС України з 11.03.2025. У цьому наказі також указано, які види грошового забезпечення мають бути виплачені позивачці при звільненні.

Отже, саме дата одержання письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені їй при звільненні є датою обізнаності позивачки про порушення її прав, що є предметом спору у цій справі.

До суду з позовною заявою ОСОБА_1 звернулась 22.05.2025 (відповідно до відбитка штампа поштового відправлення на конверті), тобто через два місяці після звільнення. Отже, позивачка не порушила строк звернення до суду з цим позовом.

Зважаючи на викладене, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 122, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО