Ухвала суду № 135561432, 26.03.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/45800/25

Провадження № 1-кс/947/3977/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , захисника підозрюваної - адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції) розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування в рамках кримінального провадження № 12025160000001275 від 11.12.2025 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 149 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025160000001275 від 11.12.2025 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 149, ч. ч. 2, 3 ст. 15, ч. 3 ст. 149, ч. 2 ст. 332, ч. 4 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що до 24.02.2022 громадяни України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та інші невстановлені слідством особи здійснювали посередницьку діяльність у сфері міждержавного усиновлення дітей шляхом безпосередньої участі у процесах оформлення та супроводу справ, пов`язаних з усиновленням (удочерінням) дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в сім`ї іноземців.

Одним з установлених способів підбору іноземними громадянами дітей з України до 24.02.2022 є проведення благодійними організаціями з України та США так званих «хостингів», під час яких сім`ї громадян США, які з різних причин бажають усиновити та/або взяти на виховання дитину, приймають у себе на відпочинку та оздоровленні українських дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на літні канікули, новорічні та різдвяні свята, щоб познайомитися з ними ближче, обрати бажану дитину та встановити з нею контакт.

Разом з цим, законодавство України передбачає, що усиновлення (удочеріння) дитини, яка є громадянином України, іноземцями провадиться, якщо були вичерпані всі можливості щодо передачі під опіку, піклування, на усиновлення чи виховання в сім`ї громадян України.

Однією з обов`язкових умов, які висуваються до потенційних усиновителів, в тому числі іноземних громадян, є особиста присутність в Україні особи, яка бажає усиновити дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування під час процедури міждержавного усиновлення.

Внаслідок збройної агресії рф проти України, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015, на всій території України з 24.02.2024 введено правовий режим воєнного стану, на період дії якого обмежено виїзд за кордон чоловікам віком від 18 до 60 років та жінкам-військовозобов`язаним.

При цьому, згідно роз`яснень Міністерства соціальної політики України, оприлюднених 13.03.2022, міждержавне усиновлення в Україні неможливе, оскільки це пов`язано з ризиками для безпеки дітей, неможливістю якісної перевірки документів та забезпечення найкращих інтересів дитини.

Крім того, політика Управління Верховного комісара ООН у справах біженців щодо усиновлення полягає в тому, що діти, евакуйовані до інших держав внаслідок надзвичайної ситуації, у тому числі діти, яким на території інших держав надано статус біженця, не можуть бути усиновлені, оскільки більшість із них не є сиротами, або немає офіційних достовірних підтверджень цьому.

Також, з 21.04.2022 урядом США започатковано програму «Uniting for Ukraine» (U4U) для українських біженців та їх сімей, яка надає громадянам України можливість в`їхати на територію США по тимчасовому гуманітарному паролю без необхідності отримання традиційної імміграційної чи гостьової візи, за наявності спонсора. Відповідно до цієї програми, бенефіціару надаються наступні преференції у вигляді прав на: проживання в США терміном до 2 років; дозвіл на роботу; податковий номер; можливість отримання водійських прав та посвідчення особи; можливість отримати медичне страхування; можливість отримати мінімальну соціальну фінансову допомогу; можливість дітям навчатись у школі; можливість відкрити банківський рахунок; можливість відвідувати курси англійської мови.

Своєю чергою, норми чинного законодавства України (ст. 216 Сімейного кодексу України, ст. ст. 24, 32 Закону України «Про охорону дитинства»), міжнародні договори, учасником яких є держава Україна, забороняють отримання будь-якими особами будь-якої неправомірної фінансової або іншої вигоди від діяльності щодо усиновлення (удочеріння) дитини, встановлення над нею опіки чи піклування, передання на виховання в сім`ю громадян, а також незаконне переміщення, вивезення та неповернення дітей з-за кордону, їх викрадення, торгівлю дітьми, що закріплено у Декларації прав дитини (прийнята резолюцією (ХІV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року), ст. ст. 11, 21, 35 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифіковано Постановою ВР №789-ХІІ від 27.02.1991), ст. 17 Європейської конвенції про усиновлення дітей від 27.11.2008 року (ратифіковано Законом №VІ (3017-17) від 15.02.2011), ст. 32 Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення від 29.05.1993.

Не дивлячись на такі законодавчі обмеження та заборони,

ОСОБА_7 , використовуючи особливості та відмінності законодавства США та України щодо легітимності посередницької діяльності в міждержавному усиновленні, а також гуманітарні преференції, які надаються біженцям з України за програмою «Uniting for Ukraine» (U4U), розуміючи, що реалізація незаконної посередницької та комерційної діяльності в міждержавному усиновленні та виконання взятих на себе перед громадянами США зобов`язань потребує додаткових зусиль для подолання непередбачуваних перепон, які виникли через повномасштабну збройну агресію рф проти України, а також залучення інших осіб, які будуть об`єднані єдиною метою незаконного збагачення за рахунок систематичного здійснення протиправної діяльності, діяти за чітко розробленим планом та під її контролем, в невстановлений достеменно час, але не пізніше березня 2022 року, розробила план злочинної діяльності, який передбачав створення внутрішньо стійкого об`єднання декількох осіб - організованої групи, метою якої є вчинення злочинів, пов`язаних із переміщенням в США та передачею громадянам цієї країни раніше обраних на «хостингах» неповнолітніх і малолітніх українських дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з метою їх експлуатації у вигляді усиновлення (удочеріння) з метою наживи.

Розроблений ОСОБА_7 план протиправної діяльності передбачав наступні етапи його виконання:

-встановлення та використання співучасниками позаслужбових контактів, знайомств, налагодження корупційних зв`язків з посадовцями органів і служб у справах дітей;

-залучення до злочинної діяльності громадян України у якості опікунів, піклувальників раніше обраних громадянами США дітей для подальшого їх перевезення на територію цієї країни;

-надання залученим «перевізникам» для використання при встановленні опіки, піклування необхідних засобів у вигляді завідомо підроблених офіційних (довідки про доходи та договори оренди житла) та інших неправдивих документів (свідоцтва про хрещення дітей);

-супроводження порадами, вказівками та усуненням перешкод, у тому числі здійснюючи на посадових осіб тиск, видаючи себе внаслідок обману впливовим високопосадовцем, всього процесу прийняття органами і службами у справах дітей «позитивних» рішень на користь залучених «перевізників» про встановлення незаконної опіки (піклування) над раніше визначеними дітьми;

-безпосереднє переміщення залученими опікунами, піклувальниками дітей на територію США для передачі на виховання в сім`ї громадян цієї країни;

-отримання під оманливими приводами від громадян США грошових коштів у якості винагороди за послуги із забезпечення вивезення за межі України, переправлення на територію США та подальшу передачу дітей в сім`ї громадян цієї країни на виховання, утримання та усиновлення (удочеріння).

Схема установлення в Україні незаконної опіки (піклування) полягала у забезпеченні потенційних «перевізників» завідомо підробленими офіційними (довідки про доходи, договори оренди житла) та іншими неправдивими документами (свідоцтва про хрещення дітей), на підставі яких органами і службами у справах дітей, та з урахуванням складених посадовими особами цих органів недостовірних актів обстеження житло-побутових умов потенційних опікунів (піклувальників), приймались «позитивні» рішення на користь залучених «опікунів» про встановлення опіки (піклування) над раніше визначеними дітьми.

При цьому, визначений постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008 року «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» порядок встановлення опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, умовно поділяється на загальний та спрощений.

Загальний порядок встановлено для всіх осіб, які не перебувають з дитиною у сімейних, родинних відносинах, що передбачає проходження особою, в сім`ю якої влаштовуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, курсу навчання з проблем виховання таких дітей в місцевому Центрі соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (далі за текстом - Центр), як передбачено п. 39 Постанови КМУ.

У особи на цьому етапі виникає обов`язок підтвердити свою відповідність установленим законодавством критеріям щодо можливості виконання обов`язків опікуна, піклувальника, зокрема: певний вік, стан здоров`я, належні житлово-побутові умови, матеріальний стан у вигляді офіційного доходу, відсутність судимостей тощо (п. 40 Постанови КМУ), які необхідно підтвердити офіційними документами шляхом їх подачі до місцевої Служби у справах дітей перед початком проходження курсів.

При цьому, представники місцевої Служби у справах дітей здійснюють перевірку особи та поданих нею документів на відповідність критеріям щодо можливості виконання обов`язків опікуна, піклувальника, обстежують житло-побутові умови за місцем проживання, про що обов`язково складають акт за встановленою формою, а також видають направлення про проходження курсів навчання (п. 41-1 Постанови КМУ).

Після успішного проходження курсу навчання та отримання від Центру відповідної рекомендації, така особа, з урахуванням проведеної представниками місцевої Служби у справах дітей перевірки поданих нею документів, підлягає постановці на облік потенційного опікуна, піклувальника шляхом внесення відомостей про неї до Єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім`ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів у вигляді Єдиної інформаційної аналітичної системи «Діти» (ЄІАС «Діти»).

За результатами перевірки документів, проходження курсу підготовки з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та обстеження умов проживання заявника місцева Служба у справах дітей готує: висновок про можливість заявника бути опікуном, піклувальником; реєструє осіб у журналі обліку потенційних опікунів, піклувальників з одночасним внесенням до ЄІАС «Діти» відомостей про потенційного опікуна; готує висновок про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність її/його інтересам дитини.

Одночасно з цим представники місцевої Служби у справах дітей підбирають та пропонують потенційному опікуну, піклувальнику дитину (дітей) для передання під опіку, піклування, а також видають направлення для знайомства з дитиною (дітьми).

У разі встановлення контакту особи з дитиною (дітьми) та підтвердження після знайомства наміру взяти дитину (дітей) під опіку, піклування, а також отримання згоди від дитини (дітей, які досягли певного віку, що дозволяє висловити свою думку) на передачу під опіку, піклування такій особі, місцева Служба у справах дітей направляє на розгляд органу місцевого самоврядування висновок про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність її/його інтересам дитини разом з поданими особою документами для прийняття рішення про встановлення опіки, піклування над дитиною (дітьми).

Спрощений порядок встановлено для родичів дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, оскільки вони не зобов`язані проходити курси навчання в Центрі (абз. 2 п. 39 Постанови).

Крім того, під час дії на території України воєнного стану особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах (у тому числі хрещені батьки) з дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування, виявила бажання взяти її під опіку, піклування подає службі у справах дітей за місцем свого проживання або за місцем виявлення дитини такі документи: заяву; копію паспорта громадянина України; документи, що підтверджують сімейні, родинні зв`язки особи з дитиною; довідку від нарколога та психіатра про відсутність перебування на обліку; довідку про наявність чи відсутність судимості (п. 79 Постанови).

При цьому, представники місцевої Служби у справах дітей здійснюють перевірку особи та поданих нею документів на відповідність критеріям щодо можливості виконання обов`язків опікуна, піклувальника, обстежують житло-побутові умови за місцем проживання, про що обов`язково складають акт за встановленою формою.

Подальший процес встановлення опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, такий самий, як і при загальному порядку, тобто місцева Служба у справах дітей: складає висновок про можливість заявника бути опікуном, піклувальником; реєструє осіб у журналі обліку потенційних опікунів, піклувальників з одночасним внесенням до ЄІАС «Діти» відомостей про потенційного опікуна, піклувальника; отримує від такої дитини згоду на влаштування під опіку, піклування в сім`ю особи; готує висновок про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність її/його інтересам дитини, який разом з документами заявника подає на розгляд органу місцевого самоврядування.

За наслідками обох порядків, опікун, піклувальник після прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення опіки, піклування над дитиною (дітьми), набуває всі права та обов`язки щодо підопічної дитини (дітей), які за своїм змістом та обсягом прирівнюються до батьківських.

Розуміючи, що реалізація злочинного плану вимагає чітких узгоджених дій значної кількості людей, при достеменно невстановлених обставинах, у різний проміжок часу, ОСОБА_7 включила до складу організованої групи та залучила до злочинної діяльності ОСОБА_8 та інших невстановлених осіб, які умисно і добровільно, усвідомлюючи наслідки своїх суспільно-небезпечних дій, надали свою добровільну згоду на участь у тривалій злочинній діяльності під керівництвом ОСОБА_7 .

Також, для забезпечення отримання швидких та позитивних рішень органів виконавчої влади щодо встановлення опіки над обраними громадянами США дітьми, погоджень щодо виїзду таких дітей за кордон, рішень щодо відстрочки від мобілізації для опікунів, ОСОБА_7 в якості пособника залучила до складу організованої групи ОСОБА_9 , який за вказівками останньої, видаючи себе обманом за високопоставленого посадовця, здійснював вплив на посадових осіб відповідних державних органів.

Для реалізації спільного злочинного плану учасники організованої групи в різний час завербували у якості «перевізників» 6 чоловіків призовного віку ( ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ), які не входили до складу організованої групи, для яких, за отриману матеріальну винагороду від громадян США, використовуючи підроблені документи та сталі корупційні зв?язки в органах і службах у справах дітей, супроводжували весь процес встановлення в Україні фіктивної опіки (піклування) над такими дітьми (неповнолітніми та малолітніми братами ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , братами ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , братами ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , братом та сестрою ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , а також ОСОБА_27 ), готували та організували подальше незаконне переправлення цих дітей та їх незаконних опікунів через державний кордон України задля подальшого переміщення на територію США з метою незаконної передачі дітей третім особам за отриману грошову винагороду.

При цьому співучасники, реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, використали положення п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно якого не підлягають призову на військову службу під час мобілізації опікуни, піклувальники, на утриманні яких перебуває дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування, віком до 18 років.

Своєю чергою, так звані «перевізники», тобто фіктивні опікуни (піклувальники), надавали згоду на участь у злочинній схемі з метою ухилення від можливого призову на військову службу під час мобілізації в України, а також подальшого спрощеного в`їзду з сім`ями на територію США за гуманітарною програмою U4U (Uniting for Ukraine) і безперешкодного проживання на території цієї країни.

Таким чином, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та невстановлені особи, в період приблизно з березня 2022 року по 2025 рік вчинили у складі організованої групи ряд умисних злочинів, пов`язаних із замахом на переміщення та переміщенням в США для незаконної передачі громадянам цієї країни неповнолітніх і малолітніх українських дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з метою їх експлуатації у вигляді усиновлення (удочеріння) з метою наживи, та організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Одночасно з цим, в указаний період часу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , як спільно, так і окремо одна від одної, діючи умисно, з метою наживи, готувалися, організували та вчинили за попередньою змовою групою осіб з іншими невстановленими особами, із залученням до протиправних дій інших громадян України (6 чоловіків призовного віку - ОСОБА_28 ,

ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , та 2 жінок - ОСОБА_34 , ОСОБА_6 ), ряд аналогічних злочинів щодо інших 13 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (неповнолітніх та малолітніх сестри та брата ОСОБА_35 та ОСОБА_36 , братів ОСОБА_37 та ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , братів ОСОБА_40 та ОСОБА_41 , брата та сестри ОСОБА_42 та ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 ), пов`язаних з їх експлуатацією у вигляді незаконного переміщення до США для передачі на виховання, утримання, усиновлення (удочеріння) громадянам цієї країни з метою наживи, та організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Установлено, що з 06.05.2020 в КЗ «Гуляйпільська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної ради перебували малолітні ОСОБА_48 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_49 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10.05.2018 у справі №335/10420/17 позбавлено ОСОБА_50 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьківських прав відносно ОСОБА_51 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішенням Запорізького апеляційного суду від 01.09.2020 у справі

№ 22-ц/807/2614/20 позбавлено ОСОБА_52 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьківських прав відносно ОСОБА_53 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.06.2018

№ 283/9 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування», малолітньому ОСОБА_54 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Рішенням виконавчого комітету Токмацької міської ради Запорізької області від 22.10.2020 № 185/8 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування», малолітньому ОСОБА_55 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

За запрошенням некомерційної американської організації «Host Orphans Worldwide» (27 Гаргола Пік, Джиллетт, штат Вайомінг, 82716, США, директор ОСОБА_106) від 27.04.2021 року та за сприяння Міжнародного Благодійного Фонду «Маяк» (ЄДРПОУ 25886163), на оздоровленні («хостингу») у Сполучених Штатах Америки в період з 22.06.2021 по 30.08.2021, під керівництвом та у супроводі членів МБФ «Маяк» перебувала група дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які є вихованцями дитячих закладів України.

У складі цієї групи дітей перебував ОСОБА_49 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який в період з 22.06.2021 по 30.08.2021 проживав у сім`ї громадян ОСОБА_56 ( ОСОБА_57 ), ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_58 ( ОСОБА_59 ), ІНФОРМАЦІЯ_8 за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, за запрошенням некомерційної американської організації «Host Orphans Worldwide» (27 Гаргола Пік, Джиллетт, штат Вайомінг, 82716, США, директор ОСОБА_106) та за сприяння Міжнародного Благодійного Фонду «Маяк» (ЄДРПОУ 25886163), на оздоровленні («хостингу») у Сполучених Штатах Америки в період з 15.12.2021 по 15.01.2022, під керівництвом та у супроводі членів МБФ «Маяк» перебувала група дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які є вихованцями дитячих закладів України.

До вказаної групи входили ОСОБА_49 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який в період з 15.12.2021 по 15.01.2022 проживав у сім`ї громадян ОСОБА_56 ( ОСОБА_57 ), ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_58 ( ОСОБА_59 ), ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_48 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який в період з 15.12.2021 по 15.01.2022 проживав у сім`ї громадян ОСОБА_60 ( ОСОБА_61 ), ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_62 ( ОСОБА_63 ), ІНФОРМАЦІЯ_11 , за адресою: АДРЕСА_5.

За таких обставин, невстановлені особи, які діяли за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 забезпечили попередній підбір та подальше знайомство з бажаними для усиновлення українськими дітьми, позбавленими батьківського піклування, а саме: подружжя громадян ОСОБА_64 та ОСОБА_65 з дитиною ОСОБА_66 , а подружжя громадян ОСОБА_67 та ОСОБА_68 з дитиною ОСОБА_69 .

Після отримання від сімей американських громадян ОСОБА_107 та ОСОБА_108 підтвердження про їх намір усиновити дітей ОСОБА_70 та ОСОБА_71 , ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_7 та відповідно до їх спільного плану протиправної діяльності, за невстановлених обставин, приблизно в листопаді 2023 року, підшукали серед громадян України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виявила бажання отримати можливість проживання на території США, залучивши останню до вчинення кримінальних правопорушень у якості «перевізника» дітей.

Надалі, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 при достеменно невстановлених обставинах виготовили підроблений договір оренди житла, начебто укладеного між ОСОБА_72 (орендодавець) та ОСОБА_6 (орендар) на квартиру АДРЕСА_2 , який при невстановлених обставинах передали ОСОБА_6 .

Надалі, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надали ОСОБА_6 вказівки щодо її подальших дій, направлених на встановлення опіки над дітьми ОСОБА_73 та ОСОБА_74 , а також порядку збирання та подання документів до органів опіки та піклування.

Після чого, ОСОБА_6 , не маючи дійсних намірів виконувати обов`язки опікуна, діючи за вказівками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , керуючись бажанням отримати можливість проживання на території США, заздалегідь отримавши від останніх завідомо підроблений офіційний документ, який підтверджує її належні житло-побутові умови, у вигляді договору оренди квартири АДРЕСА_2 , який повністю не відповідає дійсності, 21.12.2023 звернулась до служби у справах дітей Черкаської міської ради із заявою про призначення її опікуном малолітніх ОСОБА_71 та ОСОБА_70 , надавши в якості підтвердження свого родинного зв`язку із вказаними дітьми, неправдиві свідоцтва про хрещення, згідно яких ОСОБА_6 09.12.2023 начебто похрестила вказаних дітей на території Республіки Польща.

Невстановлені особи із числа співробітників служби у справах дітей Черкаської міської ради, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в порушення вимог законодавства України у сфері охорони дитинства та регулювання діяльності органів опіки та піклування, для забезпечення швидкого прийняття рішення щодо призначення ОСОБА_6 опікуном дітей ОСОБА_71 та ОСОБА_70 не перевірили належним чином адресу, вказану ОСОБА_6 як місце проживання, та склали завідомо недостовірний офіційний документ - акт обстеження умов проживання потенційного опікуна ОСОБА_6 від 21.12.2023, до якого внесли завідомо неправдиві відомості про наявність у неї належних житлово-побутових умов за адресою: квартира

АДРЕСА_2 .

За результатами розгляду заяви ОСОБА_6 , до якої долучено неправдиві документи, рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 5 від 09.01.2024 останню призначено опікуном малолітнього ОСОБА_75 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради № 6 від 09.01.2024 опікуном малолітнього ОСОБА_51 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Надалі, ОСОБА_6 , діючи у змові із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , 24.01.2024 направилася до Республіки Польща, щоб отримати від директора «Гуляйпільська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» дітей ОСОБА_70 та ОСОБА_71 , які у зв`язку з воєнним станом на території України знаходились в евакуації у м. Моринь Республіки Польща, для подальшого їх переправлення до США, однак через розуміння співучасниками, що їх протиправні дії викрито правоохоронними органами України, не забрала дітей та в подальшому відмовилася від опіки над ними.

Своєю чергою, за послуги з переміщення дітей ОСОБА_71 та ОСОБА_70 до Сполучених Штатів Америки громадянин США ОСОБА_109 сплатив ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 5000 доларів США.

За викладених обставин, 26.01.2026 року відносно ОСОБА_6 було складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 149 КК України, яке було вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (вручено матері підозрюваної - ОСОБА_77 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ).

Сторона обвинувачення звертається до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, відносно ОСОБА_6 , посилаючись на існування в рамках кримінального провадження обґрунтованої підозри у вчиненні останньою інкримінованого їй кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та те, що підозрювана ОСОБА_6 переховується від органу досудового розслідування, виїхала за межі України, у зв`язку із чим її оголошено у міжнародний розшук.

У судовому засіданні:

- прокурор вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі, клопотання просив задовольнити, долучив до клопотання копію постанови про відновлення досудового розслідування кримінального провадження та копію розписку про отримання захисником копії клопотання про застосування запобіжного заходу;

- захисник підозрюваної заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на обставини, викладені нею у письмовому заперечені, зокрема на те, що підозра пред`явлена її підзахисній є необґрунтованою, ризики недоведеними, у звязку із чим клопотання є необгрунтованим. Просила відмовити у задоволенні клопотання, а у разі якщо слідчий суддя дійде до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу застосувати до її підзахисної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Дослідивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, вислухавши думку учасників судового засідання, приймаючи до уваги письмове заперечення захисника з доданими до нього матеріалами, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу

Згідно з ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопоррушення, а також наявність ризиків , які дають достатнф підстави слідчому судді, судду вважати,що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

З огляду на положення зазначених статей, слідчий суддя під час вирішення питання щодо наявності підстав для обрання відносно особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за його відсутності, має встановити наступні обставини: (1) чи набув особа статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні, в межах якого розглядається Клопотання; (2) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яке йому інкримінується; (3) наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України; (4) чи наявні достатні підстави вважати, що особа виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Статтею 278 КПК України передбачено порядок вручення письмового повідомлення про підозру - письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Отже, з огляду на наведені положення закону, стаття 278 КПК України покладає на слідчого/прокурора обов`язок вручити підозрюваному в кримінальному провадженні письмове повідомлення про підозру в день його складення слідчим/прокурором, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ст. 135 КПК України) - в тому числі шляхом надіслання підозрюваному повідомлення про підозру поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення повідомлення про підозру по телефону або телеграмою, під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

З матеріалів поданого клопотання вбачається, що 26.01.2026 року відносно ОСОБА_6 було складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 149 КК України, яке було вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (вручено матері підозрюваної - ОСОБА_77 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ).

З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя дійшов до висновку, що стороною обвинувачення дотримані вимоги КПК України, оскільки Повідомлення про підозру вручено ОСОБА_6 у спосіб, визначений КПК України, а саме, вручено її матері.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.

Згідно з доводами, викладеними у Клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема, копіями наступних документів:

1. протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж стосовно ОСОБА_7 від 11.04.2024 року, з якого вбачається наступне:

-розмова від 05.03.2024 між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про проблеми з отримання погодження для ОСОБА_29 у м. Черкаси, обговорюються варіанти куди його можна перевести, звучать наступні особи « ОСОБА_78 » (імовірно ОСОБА_79 ), « ОСОБА_80 » ( ОСОБА_81 ), ОСОБА_82 (встановлюється, імовірно ОСОБА_82) та « ОСОБА_83 » ( ОСОБА_84 );

-розмова від 08.03.2024 між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , під час розмови обговорюється процес як забрати дітей, під час розмови згадується ОСОБА_85 про ОСОБА_86 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , громадянин США, у якого дитина ОСОБА_87 (з 22.06.2021 по 30.08.2021 та з 15.12.2021 по 15.01.2022) та ОСОБА_88 (з 15.12.2021 по 15.01.2022) перебували на канікулах у США. Поряд з цим, на ім?я ОСОБА_89 (працівник СТО родини ОСОБА_90 ) від ОСОБА_91 надійшло 5000 доларів США), який очікує ОСОБА_92 та дітей. Далі в розмові згадується ОСОБА_93 ( ОСОБА_94 ), який має подзвонити до «ОСОБА_110» (не встановлена особа), також ОСОБА_6 говорить про те, що ОСОБА_95

( ОСОБА_88 ) розповідав їй, що інші діти у закладі не вірять, що вона є хрещеною матір?ю;

-розмова від 11.03.2024 між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , під час якої ОСОБА_7 починає розмову про « ОСОБА_96 » ( ОСОБА_94 - директор КЗ «Гуляйпільська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» Запорізької обласної державної адміністрації), який задавав питання стосовно « ОСОБА_97 » ( ОСОБА_6 ) і запитував «Шо полтора часа їздила хрещення робити?», на що ОСОБА_8 відповідає «Какая разница, полтора-два часа», що додатково свідчить про неправдивість інформації про хрещення, яка використовується при встановленні опіки (піклування) на дітьми;

-розмова від 12.03.2024 між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під час якої ОСОБА_7 повідомляє, що « ОСОБА_97 » ( ОСОБА_6 ) все погодили;

-розмова від 14.03.2024 між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про «свідоцтва» (ймовірно про хрещення), які ОСОБА_8 має скинути «Сереже» (ймовірно ОСОБА_94 ), також ОСОБА_8 коментує це «Оно как бы прошло и я все утилизирую», що вказує на вжиття конспіративних заходів та знищення доказів протиправної діяльності з боку співучасників;

-розмова від 27.03.2024 між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про те, що прийшло погодження та ОСОБА_6 може забирати дітей та просить повідомити американця (ОСОБА_86);

-та інші розмови.

2. інформацією щодо грошових переказів за допомогою платіжних систем «Western Union» та «PayPal», аналізом яких встановлено, що громадяни США переказували грошові кошти учасникам організованої групи ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та наближеним до неї особам ( ОСОБА_98 , ОСОБА_99 та ОСОБА_100 ), а також «псевдопікунам» на утримання дітей до їх прибуття у США.

3. проведеними тимчасовими доступами до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, зокрема у: ТОВ «Нова Пошта», Міністерстві соціальної політики, сім`ї та єдності України та Національній сервісній службі (про поїздки дітей у періоди 2020-2021 років на «хостінг» до США саме до тих громадян цієї країни, які перераховували кошти співучасникам у період 2022-2025 років), Пенсійному фонді України та Державній податковій службі (якими підтверджено недостовірність поданих опікунами довідок про доходи до місцевих Служб у справах дітей), Державній прикордонній службі (щодо перетину кодону опікунами, дітьми та співучасниками), Міністерстві закордонних справ України (щодо постановки дітей на консульський облік).

4. результатами аналізу стільникового зв`язку абонентського номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 , відомості про які отримано в ході проведених тимчасових доступів 18.03.2024, 19.06.2024, 01.10.2024, 02.10.2024, встановлено, що остання контактує з іншими підозрюваними, в тому числі з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , в часові періоди до, під час та після встановлення опіки, піклування.

5. OSINT-дослідженням соціальних мереж та інших відкритих джерел з фіксацією виявленої інформації за протоколом Берклі, відповідно до якого зафіксовано публікацію у мережі Інтернет від 07.07.2022, у якій йде мова про те, що ОСОБА_101 та її родина були у процесі усиновлення 11-річного ОСОБА_102 , біологічна мати якого втратила батьківські права, але зараз ОСОБА_103 застряг, оскільки всі усиновлення призупинено, з подальшим коментарем щодо спілкування телефоном з дитиною, що на час публікації відповідає імені та віку дитини ОСОБА_71 та вказує на бажання родини ОСОБА_111 отримати саме цю дитину для усиновлення.

6. допитом свідка ОСОБА_104 від 21.05.2025, яка пояснила, що на протязі тривалого часу проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та ОСОБА_6 ніколи не проживала за цією адресою.

7. допитом свідка ОСОБА_105 від 21.05.2025, яка пояснила, що є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , та ОСОБА_6 ніколи не проживала за цією адресою.

Слідчим суддею встановлено, що матеріали кримінального провадження, що долучені до клопотання вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення.

На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 149 КК України та відхиляє заперечення захисника в частині зазначення про необґрунтованість пред`явленої підозри.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу сторони захисту на тому, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, а лише на підставі долучених до клопотання документів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Сторона обвинувачення зазначає, що наявні ризики вчинення підозрюваною дій, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до пятнадцяти років та з конфіскацією майна). Вказане особливо сильно підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_6 можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Із матеріалів клопотання вбачається, що співробітниками УМП ГУНП в Одеській області, на виконання доручення слідчого, було проведено оперативно-розшукові заходи, направлені на пошуки та доставку ОСОБА_6 до слідчого управління ГУНП в Одеській області, однак місце знаходження останньої на території України співробітниками УМП ГУНП в Одеській області встановлено не було.

У свою чергу, згідно відомостей ДПСУ про осіб, які перетнули державний кордон, підозрювана ОСОБА_6 перебуває за межами України, оскільки 24.01.2024 року перетнула державний кордон «на виїзд» з використанням закордонного паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 у міжнародному залізничному пункті пропуску «Мостиська».

Станом на теперішній час достеменно встановлено, що підозрювана ОСОБА_6 перебуває за кордоном та на територію України з 21.01.2024 року не поверталась. Враховуючи вищевикладені обставини, 28.01.2026 року постановами слідчого підозрювану ОСОБА_6 було оголошено у державний та міжнародний розшук у зв`язку з переховуванням від органу досудового розслідування за межами території України.

Таким чином, наведені вище обставини у сукупності дають підстави дійти висновку щодо існування ризику вчинення підозрюваним дій, направлених на переховування від органу досудового розслідування та суду.

Посилання захисника на те, що підозрювана не переховується від органу досудового розслідування та має постійне місце мешкання за кордоном, а саме: АДРЕСА_4 не підтверджено стороною захисту жожними матеріалами, а тому є необгрунтованими.

Щодо ризику незаконного впливу напотерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків, інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок виключних обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Зокрема, є свідки, потерпілі та інші підозрювані, з якими

ОСОБА_6 безпосередньо знайома, їй відомі їх персональні відомості (анкетні дані, місця проживання, інформація відносно рідних, батьків, малолітніх дітей), при цьому, підозрювана матиме можливість здійснювати вплив на цих осіб з метою зміни ними показань, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Посилання сторони захисту на те, що вказаний ризик є недоведеним не знайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання.

Також, на думку слідчого судді, обґрунтованими є твердження сторони обвинувачення про те, що підозрювана ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки станом на теперішній час органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень в рамках кримінального провадження, а отже, ОСОБА_6 може підтримувати зв`язок із такими особами, тим самим сприяти їх переховуванню від органу досудового розслідування та, як наслідок, ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення.

Стороною захисту даний ризик не спростовано.

Проте, слідчий суддя погоджується із стороною захисту та вважає, що наразі відсутній ризик можливого вчинення підозрюваною ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення, з огляду на те, що остання раніше не судима та слідчому судді не надано відомостей про те, що вона є фігурантом будь-якого іншого кримінального провадження.

Сам по собі факт наявності у особи статусу підозрюваної не свідчить про наявність ризику вчинення нею іншого кримінального правопорушення. При цьому прокурором не наведено жодних конкретних обставин та не надано доказів, які б свідчили про вчинення підозрюваною будь-яких дій, спрямованих на підготовку чи вчинення іншого кримінального правопорушення.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Аналіз положень ч. 6 ст. 193 КПК України дає підстави зробити висновок, що у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук, слідчий суддя, суд за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, може обрати лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Отже, встановлена цією нормою процедура обрання запобіжного заходу не передбачає можливості вирішувати питання про наявність чи відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу передбачена лише під час розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який і обирається з тією метою, аби затримати особу (підозрюваного), яка, зокрема, переховується від органу досудового розслідування та суду та оголошена у міжнародний розшук, та доставити її до місця кримінального провадження для вирішення питання щодо застосування відносно неї обмежувальних заходів (тримання під вартою/домашній арешт/застава/особиста порука/особисте зобов`язання).

При цьому, питання щодо застосування більш м`якого запобіжного заходу, у тому числі визначення розміру застави, може бути вирішене лише після затримання особи та доставки її до суду для розгляду відповідного клопотання.

Щодо оголошення підозрюваної у міжнародний розшук.

Так, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено у розшук, однак зобов`язує сторону обвинувачення відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України при оголошенні розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) прийняти відповідну постанову. Факт прийняття постанови про оголошення розшуку являє собою підставу для його здійснення, а положення ч. 6 ст. 193 КПК України покладають на сторону обвинувачення обов`язок надати докази на підтвердження саме оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, проте не зобов`язують доводити існування підстав для прийняття відповідного рішення про оголошення у міжнародний розшук. За таких обставин постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є належним доказом та достатньою підставою вважати підозрювану особу такою, що оголошена в міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281, ч. 6 ст. 193 КПК України. У той же час положенням ч. 7 ст. 110 КПК визначено, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. З урахуванням положень ч. 6 ст. 193 КПК України, перевірка та встановлення наявності існування обставин, що стали підставою для прийняття рішення про оголошення у міжнародний розшук особи, виходять за межі повноважень слідчого судді в рамках процедури розгляду ним Клопотання та ставить під сумнів законність постанови слідчого.

Єдиним елементом, який може свідчити, що «підозрюваний оголошений у міжнародний розшук», є наявність процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у вигляді: (а) окремої постанови, якщо досудове розслідування не зупиняється; (б) постанови про зупинення досудового розслідування, якщо досудове розслідування зупиняється (в ній зазначається про оголошення особи у розшук).

Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 від 28.01.2026 року ( т.2 а.п. 102-108) підозрювану ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 оголошено у міжнародний розшук.

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить визначення та видів розшуку, однак в окремих статтях містяться словосполучення «міждержавний розшук» (п. 20-1 Перехідних положень КПК України), «міжнародний розшук» (ч. 5 ст. 139, ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 297-1, п. 4 ч. 2 ст. 297-2 КПК України). При цьому, юридична практика виділяє три види розшуку: державний, міждержавний, міжнародний.

Поняття «міжнародний розшук» також у законодавстві відсутнє.

З метою визначення вказаного поняття слід звернутися до Академічного тлумачного словника Української мови.

Відповідно до Академічного тлумачного словника Української мови, розшук (юр.) - це система слідчих та оперативних заходів щодо виявлення злочинця, який зник, викраденого майна і т. ін.; міжнародний - це той, у якому беруть участь представники різних країн, народів.

Таким чином, аналіз положень ч. 1 ст. 281 КПК України в сукупності із зазначеним визначенням поняття «міжнародний розшук» дає підстави зробити висновок, що міжнародний розшук - це система слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на виявлення зниклого підозрюваного саме за межами України.

Згідно положень ст. 281 КПК України, розшук підозрюваного оголошується слідчим, прокурором, про що виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється.

З аналізу вказаних вище норм можна зробити висновок, що слідчий прямо уповноважений оголошувати підозрюваного у міжнародний розшук як один із видів розшуку.

При цьому, слідчий вправі здійснювати дії з розшуку підозрюваних осіб як в системі організації Інтерпол, так і поза нею.

З урахуванням вище встановлених обставин кримінального правопорушення та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у Клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваної у Кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованого їй кримінального правопорушення (за ч.ч. 3 ст. 149, ч. ч. 2, 3 ст. 15, ч. 3 ст. 149, ч. 2 ст. 332, ч. 4 ст. 358 КК України), про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення підозрюваною дій, передбачених п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням обґрунтованих підстав вважати, що підозрювану оголошено у міжнародний розшук, то слідчий суддя, з огляду на положення ч. 6 ст. 193 КПК України, дійшов до висновку про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_6 за її відсутності.

Аналіз положень ч. 6 ст. 193 КПК України дає підстави зробити висновок, що у разі оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, остаточно питання про застосування запобіжного заходу підозрюваному вирішується після його затримання та доставки до суду, а за такого, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному, якого оголошено в міжнародний розшук, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком, встановленим ч. 1 ст. 197 КПК України (шістдесят днів).

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 177, 178, 183, 184, 193-194, 196, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Обрати стосовно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і не пізніше, як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановити ухвалу.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1