Ухвала суду № 135561429, 18.03.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/4346/26

Провадження № 1-кс/947/1645/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42023160000000336 від 27.10.2023 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Суть клопотання.

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42023160000000336 від 27.10.2023 року відносно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних за 2026 рік, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста ) гривень.

Клопотання мотивовано тим, що:

- ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України .

- наявні ризики вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

- застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього судом обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.

Через неявку підозрюваного ОСОБА_4 у судове засідання з розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, ухвалою слідчого судді від 11.02.2026 року було надано дозвіл на його затримання.

17 березня 2026 року оперуповноваженим 4-го відділу УСР в Одеській області ДСР НПУ було затримано підозрюваного ОСОБА_4 та доставлено до суду.

Позиція учасників судового засідання

Прокурор ОСОБА_3 оголосив клопотання та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, посилаючись на обставини викладені в клопотанні, зокрема на наявні ризики передбаченні ч. 1 ст. 177 КПК Українита обґрунтованість підозри. На думку прокурора саме даний розмір застави зможе забезпечити належу процесуальну поведінку підозрюваного, натомість як більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти визначеним ризикам. Просив застосувати запобіжний захід до 30.03.2026 року.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання, на її думку ризики недоведені, просила застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Звернула увагу, що підзахисний будь-яких повісток не отримував, тому від органу досудового розслідування та суду не ухилявся.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, повідомив, що з підозрою погоджується частково, надав пояснення щодо обставин кримінального правопорушення.

Короткий виклад фактичних обставин даного кримінального провадження та змісту поданого стороною обвинувачення клопотання.

Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023160000000336від 27.10.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3,4 ст. 358, ч. 5 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 розташована земельна ділянка площею 0,15 га (кадастровий номер 5123755800:01:003:0955), ринковою вартістю 9 623 990, 41 грн (дев`ять мільйонів шістсот двадцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто гривень 41 копійка), власником якої згідно державного акту на право власності від 19.04.2007 серії ЯЕ № 109931 є ОСОБА_8 , яка 01.01.2022 виїхала за межі України для тимчасового проживання.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому було неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України та законами України та який діє по теперішній час.

Ураховуючи відсутність на території України ОСОБА_8 у невстановлених досудовим розслідуванням осіб виник умисел на незаконне заволодіння належною їй вищевказаною земельною ділянкою шляхом обману з використанням підроблених офіційних документів.

Так, для реалізації злочинного наміру невстановлені досудовим розслідуванням особи підшукали ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та інших, які діючи з корисливих мотивів, за грошову винагороду, надали свою згоду на участь у шахрайському заволодінні вказаної земельної ділянки.

З метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на заволодіння шляхом обману чужим майном, а саме вищезазначеним об`єктом нерухомого майна, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13 жовтня 2023 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, невстановлена особа на ім`я ОСОБА_10 , знаходячись на території м. Київ запропонувала ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , переоформлення об`єкту нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 за грошову винагороду в сумі 100 доларів США, що складає 3640 гривень (відповідно до курсу НБУ станом на 13.10.2023), на що останній дав свою згоду.

У подальшому, 20.10.2023 ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння вказаною земельною ділянкою, перебуваючи в офісі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_3 , уклав з ОСОБА_12 , який діяв нібито від імені ОСОБА_8 на підставі довіреності посвідченої 13.10.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 , зареєстрованої в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 1008, договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5123755800:01:003:0955, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 172.

Таким чином, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, шляхом обману, незаконно заволодів об`єктом нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинивши останній матеріальну шкоду у сумі 9 623 990, 41 грн (дев`ять мільйонів шістсот двадцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто гривень 41 коп).

Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.

Зі змісту ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Отже, умовою, без якої неможливе вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав і обов`язків в порядку ст. ст. 276-279 КПК України.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023160000000336 розпочато 27.10.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3,4 ст. 358, ч. 5 ст. 190 КК України.

У його межах, 30 січня 2026 року ОСОБА_4 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах

Отже, ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України і стосовно нього може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.

Щодо обґрунтованості підозри

Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред`явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтованою, встановлення чого визначено ч. 2 ст. 177 КПК України однією з обов`язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.

Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 190 КК України.

Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об`єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 в інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів підтверджується в сукупності наступними матеріалами кримінального провадження:

-протокол допиту свідка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який в ході допиту пояснив, що саме ОСОБА_4 , був присутній 20.10.2023 у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 під час переоформлення на нього земельної ділянки;

-протокол допиту приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 , в ході якого, остання вказує, що саме ОСОБА_4 разом з ОСОБА_12 були у неї в офісі 20.10.2023;

-протоколом допиту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого останній вказав, що невстановлена особа на ім`я « ОСОБА_10 » запропонував останньому переоформити на нього земельну ділянку на території Одеської області за грошову винагороду в сумі 100 доларів США;

-рапорт старшого оперуповноваженого відділу УКР ГУНП в Одеській області ОСОБА_14 , в ході якого вбачається коло осіб, які причетні до вчинення кримінального правопорушення;

-копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.10.2023 року, в якому вбачається, що ОСОБА_4 , є покупцем земельної ділянки;

-Висновком експерта від 20.10.2025 № 3093-34-25 оціночно-земельної експертизи, в якій зазначено, що ринкова вартість земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:01:003:0955, площею 0,1500 га, за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 19.10.2023 р., становила 9 623 990,41 грн (Дев?ять мільйонів шістсот двадцять три тисячі дев?ятсот дев?яносто гривень 41 копійка), у розрахунку на 1 кв.м. земельної ділянки 6415,99 грн/кв.м. (Шість тисяч чотириста п?ятнадцять гривень (99 копійок).

-іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Дослідивши обставини вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_4 у ньому, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій останнього, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов`язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно нього, а тому слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри щодо можливого вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України, в межах даного кримінального провадження.

Крім встановлення обґрунтованості пред`явленої особі підозри, положеннями ст. ст. 177, 178, 194 КПК України визначена необхідність дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу і таких обставин: підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків кримінального провадження, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; індивідуальні обставини підозрюваного та особливості інкримінованого кримінального правопорушення.

Щодо ризиків кримінального провадження

У сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов`язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваного, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.

Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Обов`язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено КПК України на слідчого, прокурора.

Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий в клопотанні та прокурор в судовому засіданні послалися на існування ризиків того, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні стосовно підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є особливо тяжким та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років , що саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя враховує, і те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію. Тому слідчий суддя, вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати.

На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Зазначений ризики також підвищується процесуальною поведінкою підозрюваного ОСОБА_4 , якому будучи відомо про подання стороною обвинувачення клопотання про застосування запобіжного заходу, певний час переховувався від правосуддя.

Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення тяжкого злочину, який інкримінується ОСОБА_4 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні.

Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя звертає увага на наявність в матеріалах клопотання даних про свідків, зокрема ОСОБА_12 ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_8 , враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від таких осіб, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

Слідчий суддя вважає, що підозрюваний може впливати на свідків та потерпілу з погрозами застосування насильства з метою схилення не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, а свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.

На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру, в цілях уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані підозрюваним дії, останній може вживати заходів щодо впливу на свідків та коригування їх показів, тощо.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Слідчий суддя погоджується з доведенням наявності зазначеного ризику, оскільки досудове розслідування перебуває в активній фазі, та наразі органом досудового розслідування проводиться ряд оперативно (розшукових) заходів з метою встановлення всіх обставин вчинення злочину та причетних до його вчинення осіб, існує об`єктивна необхідність у відшуканні речей та документів, які можуть мати доказове значення для даного кримінального провадження та які станом на теперішній час органом досудового розслідування встановлені не були. Тому на цьому етапі слідства ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є вкрай обґрунтованим

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Існування цього ризику на переконання слідчого судді не знайшло свого підтвердження, адже наведені слідчим на його обґрунтування доводи не є вагомими, оскільки підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, та наразі органом досудового розслідування перевіряється його причетність до вчинення злочину.

Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані вище ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі й цілодобового, буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.

До аналогічних висновків слідчий суддя доходить і при аналізі інших більш м`яких запобіжних заходів. Зокрема, застава не може бути застосованою до підозрюваного, оскільки є занадто м`яким запобіжним заходом. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Отже, враховуючи встановленні в ході розгляду клопотання обставини та інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що з урахуванням початку відкритої фази розслідування домашній арешт та застава, яка оплачується не одразу, як і особисте зобов`язання та особиста порука не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, та обсягу наданих доказів (зафіксованих дій за участю підозрюваного) і не зможуть уберегти від встановлених у цьому кримінальному провадженні ризиків. При цьому вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою.

Таким чином, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, слідчий суддя приходить висновку, що до підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Крім того, слідчим суддею не встановлено законодавчих обмежень щодо застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Як вказувалось вище, за інкримінований підозрюваному злочин передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.

Щодо розміру застави та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного.

Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).

У клопотанні слідчий, а в судовому засіданні прокурор, посилаючись на характер вчиненого кримінального правопорушення, просили у разі постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваній заставу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, який необхідно встановити, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істоміна проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи особу самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув`язнення.

Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.

Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, тобто особливо тяжкого кримінальних правопорушень, а тому враховуючи положення п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 особливо тяжкого кримінального правопорушення, беручи до уваги ймовірний розмір матеріальної шкоди в сумі 9 623 900, 41 грн., та враховуючи майновий стан підозрюваного, обставини інкримінованого кримінального правопорушення, встановлені в ході розгляду даного клопотання ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що у даному випадку доцільним є застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з призначенням застави, як альтернативного запобіжного заходу у розмірі300 (триста) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних за 2026 рік, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста ) гривень.

За описаних вище обставин альтернативний запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

На думку слідчого судді, саме вказаний розмір застави буде в повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного, у випадку її внесення, під загрозою звернення вказаного розміру застави в дохід держави за наявності відповідних для цього підстав (ч. 8 ст. 182 КПК України).

При цьому стороною обвинувачення не зазначено обставин та не надано на їх підтвердження доказів необхідності визначення застави у більшому розмірі, тобто слідчим суддею, у цьому кримінальному провадженні, не встановлені виключні випадки, для визначення застави яка перевищує розмір встановлений законом.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені цією нормою, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, з приводу обставин викладених у повідомленні про підозру; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний браслет.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.

Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.

Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Держаній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком до 28 березня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних за 2026 рік, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста ) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 28 березня 2026 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду із встановленою періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, з приводу обставин викладених у повідомленні про підозру;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний браслет.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1