Єдиний державний реєстр судових рішень
Березівський районний суд Одеської області
06.04.2026
Справа № 494/990/25
Провадження № 2/494/3/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2026 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
судді - Римаря І.А.,
за участю: секретаря судового засідання Антонишиної І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №494/990/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
У провадженні судді Березівського районного суду Одеської області перебувала на розгляді цивільна справа №494/990/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025 року визначено суддю Рябчун А.В.
Ухвалою суду від 13.05.2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду.
Заочним рішенням Березівським районним судом Одеської області від 12.06.2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» суму заборгованості за договором кредиту №97886 від 12 грудня 2019 року в розмірі 15 890 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто) гривень 00 копійок, з яких: 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень оо копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12390 (дванадцять тисяч триста дев`яносто) гривень 00 копійок - сума заборгованості за процентами.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» понесені судові витрати у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» витрати на правову допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. У задоволенні решти вимог відмовлено.
03.07.2025 року на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.
Ухвалою суду від 18.08.2025 року заочне рішення від 12.06.2025 року скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до розпорядження №107 від 22.10.2025 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ вбачається, що вказана справа підлягає повторному розподілу між суддями у зв`язку з тривалим відрядженням судді Рябчун А.В.
На підставі викладеного 22.10.2025 року канцелярією суду проведено повторний автоматизований розподіл даної судової справи та визначено суддю Березівського районного суду Одеської області Римар І.А.
Ухвалою суду від 24.10.2025 року справу прийнято до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду.
Суд також вважає зазначити, що у зв`язку з надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працює 2 (два) судді (за штатом 4 (чотири)), та які є водночас слідчими суддями на території колишнього Миколаївського, частини Лиманського та Березівського районів, постійним відключенням електроенергії та повітряними тривогами на території Одеської області, тому суд позбавлений можливості проводити розгляд справи в розумні строки визначені ЦПК України.
В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача вказав, що 12.12.2019 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №97886 про надання фінансового кредиту, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилась з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись. Сума виданого кредиту становить 6000.00 грн., строком на 30 днів, з стандартною процентною ставкою 2% в день або 730% в рік. 28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, згідно умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача. Взяті на себе зобов`язання, відповідно до кредитного договору відповідач не виконала, тобто не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим, станом на 13.01.2025 року утворилася заборгованість у розмірі 15890.00 грн. Заборгованість складається з наступного: 3500.00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 12390.00 грн. прострочена заборгованість за відсотками. Також позивач просить стягнути з відповідача сплачені ним при поданні заяви до суду судові витрати.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 04.05.2026 року.
У судове засідання 06.04.2026 року представник позивача не з`явився, однак у відповіді на відзив просив розгляд справи проводити за його відсутності (133 зворотній бік).
У судове засідання 06.04.2026 року відповідач не з`явилась, проте 12.09.2025 року на адресу суду надіслала відзив на позовну заяву, зазначила, що вважає позовні вимоги необґрунтованими, позивачем не надано доказів на підтвердження факту отримання коштів ОСОБА_1 , виписка з рахунку не підтверджує жодного руху коштів. Розрахунок заборгованості є внутрішнім документом та не містить даних щодо перерахування кредитних коштів. Доказом надання кредитних коштів є саме первинні документи. У матеріалах справи відсутні докази виникнення між ОСОБА_1 та ТОВ «Займер» правовідносин за договором фінансового кредиту. Заявлена до стягнення сума відсотків за користування кредитом значно перевищує передбачену договором суму. Позивач нарахував проценти за період, який виходить за межі 30-денного строку кредитування. Таким чином нарахування позивачем суми процентів у розмірі 12390.00 грн. є неправомірним та таким, що не відповідає умовам договору. ОСОБА_1 просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та розглядати справу за її відсутності (а.с.125-127).
15.09.2026 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, зазначив, що відзив на позов відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Між первісним кредитором та відповідачем укладено кредитний договір в електронній формі, підписання якого здійснювалось шляхом застосування електронного підпису ОСОБА_1 із використання одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем під час укладення договору. Електронний договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. У процесі укладення правочину відповідач пройшла передбачені етапи ідентифікації та підтвердження наміру укласти кредитний договір, за результатами чого між сторонами укладено договір. Підтвердженням зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача є інформаційна довідка ТОВ «Платежі онлайн». Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору. Позичальник погодився на умови визначені договором щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження ОСОБА_1 про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими. Представник позивача просив позов задовольнити у повному обсязі (а.с.128-133).
Суд вважає зазначити, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
За таких обставин, у зв`язку з воєнним станом на території України, з урахуванням заяви представника позивача та відповідача про розгляд справи без їхньої участі, суд дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи доказами.
В порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Врахувавши думку представника позивача, викладену ним в його письмовій заяві, відзив на позов відповідача, відповідь на відзив представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 12.12.2019 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №97886 про надання фінансового кредиту, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора та надісланий на номер мобільного телефону відповідача (а.с.11 зворотній бік-13) .
Частина перша статті 530 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно частни першої статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За змістом частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом першим частини першої статті 512 ЦК України, передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, згідно умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача (а.с.14-17).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (а.с.7).
ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Проте, у порушення норм закону та умов договору відповідач за вказаним договором зобов`язань належним чином не виконував.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено: «Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів…».
Станом на 13.01.2025 року утворилася заборгованість у розмірі 15890 грн. 00 коп. Заборгованість складається з наступного:
-3500 грн 00 коп. прострочена заборгованість за сумою кредиту;
-12390 грн. 00 коп. прострочена заборгованість за процентами.
Факт наявності заборгованості підтверджуються кредитним договором від 12.12.2019 року та випискою з особового рахунку за кредитним договором №97886 (а.с.6 зворотній бік).
Щодо заперечення відповідача стосовно отримання нею кредитних коштів, суд зазначає наступне:
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З огляду на вищезазначені норми Закону, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Указаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19.
На підставі частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20).
Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, які підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, суд вважає, що між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір в електронній формі, підписаний нею одноразовим ідентифікатором.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечувала з приводу нарахування процентів після спливу строку кредитування.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Верховним Судом у справі № 910/9072/17 від 26.06.2018 зроблено висновок про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно з вимогами ст. 599 ЦК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
Суд вважає, що доводи відповідача, щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань.
Сторони кредитного договору можуть встановити проценти за неправомірне користування грошовими коштами, іншими словами у випадку неповернення грошових коштів, у визначений кредитним договором строк, та такі проценти можуть нараховуватись й після спливу визначеного кредитним договору строку згідно статті 625 ЦК України. (Позиція Верховного Суду викладена у постановах: Постанова КЦС ВС від 05.03.2025 - № 463/3981/22, Постанова КЦС ВС від 05.03.2025 - № 463/8617/22, Постанова КЦС ВС від 05.02.2025 - № 463/14194/21, Постанова КЦС ВС від 08.01.2025 - № 463/7183/22).
Поняття «користування кредитом» є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно). Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Із умов договору вбачається, що сторони передбачили міру відповідальності за несвоєчасне погашення кредиту на лояльних умовах, шляхом нарахування комісії за період після закінчення строку кредитування, коли боржник продовжує користуватись позикою.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, відповідач не надала суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеному договором.
Твердження ОСОБА_1 про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором, а саме первинних документів, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи, серед інших письмових доказів, наявний розширений розрахунок заборгованості. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем також не надано.
З огляду на вищевказане, суд вважає, що позов ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості необхідно задовольнити частково та стягнути з останньої на користь ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість у розмірі 15890 грн. 00 коп.
Крім того, з відповідача відповідно до статті 141 ЦПК України, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., сплачений ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» при зверненні з позовом до суду.
Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10500 грн 00 коп, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, за змістом ч. 4 ст.137ЦПК, України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня2020 року у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня2014 року).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
На підтвердження понесення витрат на оплату правової допомоги позивач надав такі докази: договір про надання правової допомоги від 29.12.2023 року; додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю КС №8096/10; довіреність від 30.12.2024 року.
Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10500.00 грн. не є співмірним, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений на виконання відповідних робіт, оскільки дана справа розглянута судом у порядку спрощеного провадження, а тому суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1500.00 грн.
Керуючись статями 10, 11, 137,169, 209, 212, 214, 215, 224 ЦПК України, статями 526, 530, 1054 ЦК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" (адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158) заборгованість за Кредитним договором №97886 від 12.12.2019 року у розмірі 15890 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто) грн. 00 коп., з яких:
-прострочена заборгованість за сумою кредиту 3500.00 грн.;
-прострочена заборгованість за процентами 12390.00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" (адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп.
В іншій частині вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" (адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
У зв`язку з надмірним навантаженням, повний текст рішення виготовлений та підписаний 09.04.2026 року.
Суддя І.А. Римар
Судове рішення № 135561233, Березівський районний суд Одеської області було прийнято 06.04.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 494/990/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: