Рішення № 135560021, 09.04.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/589/26 провадження №2/489/1114/26

РІШЕННЯ

Іменем України

09 квітня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

У січні 2026 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1413-2013 від 24.06.2024 в розмірі 19500,00 грн., а також понесені судові витрати на оплату судового збору в сумі 2662,40 грн.

Позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» мотивувало тим, що 24.06.2024 між сторонами за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1413-2013.

Кредитний договір разом із Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором (Графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Кредитний договір, у відповідності до норм частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Проте, відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, чим порушує умови кредитного договору в результаті чого станом на 10.12.2025 утворилась заборгованість в розмірі 23301,90 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом 3900,00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 18816,90 грн., прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 585,00 грн.

Користуючись своїм правом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вирішило списати частину заборгованості та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 19500,00 грн., яка складається із 3900,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом та 15600,00 грн. за нарахованими процентами.

Посилаючись на те, що відповідачем в позасудовому порядку заборгованість не погашено, позивач просить стягнути її в судовому порядку.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 28.01.2026 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи встановлено, що 24.06.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1413-2013 продукту «CreditКasa».

Відповідно до пункту 3.1 договору, кредитний договір укладено сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію»/

До укладення кредитного договору між сторонами, кредитодавцем було здійснено дистанційну ідентифікацію та верифікацію позичальника з метою надання фінансових послуг та був використаний наступний спосіб ідентифікації та верифікації позичальника ( в тому числі, здійснений з метою укладення між сторонами раніше укладених договорів), з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних позичальника (пункт 3.5 договору)

Згідно пунктів 4.1, 4.2 договору, розмір кредитного ліміту ,тобто загальний розмір кредиту встановлено в розмірі 3000,00 грн. Дата надання/видачі 24.06.2024.

Відповідно до пунктів 4.10, 4.11 договору, за користування позичальником кредитними коштами встановлено стандартну процентну ставку в розмірі 1,50 % в день, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дня укладення цього договору, а з наступного 181 календарного дня за ставкою 1,18% в день. Комісія за видачу кредиту становить 15,00 % від суми виданого кредиту.

Згідно пункту 4.13 кредитного договору, кредит надано строком на 365 календарних днів, до 23.06.2025.

Кредитний договір, з додатками, підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «А3102» та в розділі 13 договору «Реквізити сторін» позичальник вказала номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .

Разом з кредитним договором відповідач ознайомилася і підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором «С3102» Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditКasa», затверджених наказом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» від 14.06.2024 № 57-П.

26.06.2024 між сторонами була укладена додаткова угода до Договору про відкриття кредитної лінії № 1413-2013, відповідно до якої кредитодавець зобов`язався надати позичальнику додаткові грошові кошти в розмірі 900,00 грн., строком кредитування 367 календарних днів.

Додаткова угода, разом з додатками до неї, підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «А8168».

Згідно довідки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту № 1413-2013 від 24.06.2024 видача кредитних коштів позичальнику проведена за допомогою системи LIQPAY на номер платіжної карти № НОМЕР_1 , платежі №2480428911 від 24.06.2024 на суму 3000,00 грн., № 2481108725 від 26.06.2024 на суму 900,00 грн.

Зарахування кредитних коштів в розмірі 3000,00 грн. та 900,00 грн. за договором № 1413-2013 від 24.06.2024 отримувачу на платіжну картку VISA 414949*01 через систему LIQPAY підтверджується квитанціями АТ КБ «ПриватБанк» № 2480428911 від 24.06.2024 та № 2481108725 від 26.06.2024.

Розрахунком заборгованості за договором № 1413-2013 від 24.06.2024 позивач підтвердив, що станом 10.12.2025 заборгованість відповідача по кредитному договору складає 23301,90 грн., з яких основний борг 3900,00 грн., проценти 18816,90 грн., проценти нараховані за статтею 625 ЦК України 0,00 грн., комісія 585,00 грн. та штрафи 0,00 грн.

Користуючись своїм правом з вказаної у розрахунку заборгованості позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 19500,00 грн., яка складається із 3900,00 грн. простроченої заборгованості по кредиту та 15600,00 грн. процентам.

Правове обґрунтування та мотиви суду.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої. другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір та додаткову угоду до нього було укладено між сторонами у електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразових ідентифікаторів.

Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 під час розгляду справи №127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.

Дослідженими судом доказами також підтверджується, що відповідачу було виплачений кредит в розмірі 3900,00 грн., але вона порушила грошові зобов`язання та не повернула кредит та нараховані відповідно до договору платежі, в установлений таким договором строк, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку позивач підтвердив розрахунком.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена частиною п`ятою згідно Закону України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.

Згідно з частиною п`ятою статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує наведених змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%; з 22.04.2024 денна ставка не більше 1,5%; з 20.08.2024 денна ставка не більше 1%.

Із розрахунку слідує, що нарахування заборгованості позивач здійснив за період з 24.06.2024 по 09.12.2025, з якої проценти складають 18816,90 грн.

Нарахування процентів фактично здійснено по 25.06.2025, тобто у межах строку кредитування, за процентною ставкою 1,50 % та 1,80 % в день (до цього за ставкою 0,90 % та 1,50%).

Отже, розрахунок процентів за період з 20.08.2024 по 25.06.2025 не відповідає вимогам законодавства щодо розміру процентної ставки, яка не може перевищувати 1% в день.

За розрахунком суду розмір процентів за період за вказаний вище період становить 12090,00 грн. (3900,00 х 1% х 310).

У зв`язку і цим, заборгованість відповідача по процентам складає 15080,70 грн. (2990,70+ 12090,00).

Разом з тим, суд вважає за можливе зменшити розмір процентів з огляду на нижче наведене.

За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

Пунктом 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд вважає, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів підлягають зменшенню до основної суми боргу - 3900,00 грн.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з позивача заборгованості в загальному розмірі 7800,00 грн., з якої 3900,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 3900,00 грн. по процентам.

Так як позов задоволено частково, на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі в сумі 1064,96 грн. (2662,40 х40%).

Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1413-2013 від 24.06.2024 в загальному розмірі 7800,00 грн. (сім тисяч вісімсот гривень 00 коп.) та судовий збір в сумі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.).

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» , код ЄДРПОУ 38548598, юридична адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 09.04.2026.

Суддя І.В.Коваленко