Ухвала суду № 135555639, 08.04.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

08 квітня 2026 р. Справа № 120/9991/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" в особі Центру функціонального стану особи (пров. Феодосія Макаревського, 1А, м. Дніпро, 49005)

експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи (пров. Феодосія Макаревського, 1А, м. Дніпро, 49005)

про: визнання протиправними дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" в особі Центру функціонального стану особи та експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи про визнання протиправними дій та скасування рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2026 позов задоволено частково, зокрема визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" №4465 від 30.01.2025 про скасування ОСОБА_1 II групи інвалідності загального захворювання, встановленої безстроково відповідно до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12AAА №035264 від 23.12.2014.

25.03.2026 за вх.№19060/26 до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Вирішуючи питання про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення суд керується такими мотивами.

Ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

З наведеної статті слідує, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (рішення чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги позивача або певні питання, які підлягали вирішенню при ухваленні судового рішення, зокрема питання про судові витрати.

Згідно з положеннями ч. 1 та 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Ч. 1-3 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги процесуального закону кореспондуються з положенням ч. 3 ст. 143 КАС України, яким передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави висновку, що докази на підтвердження понесення судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів та ухвалення судового рішення, та за наявності відповідної заяви, поданої до закінчення судових дебатів та ухвалення судового рішення.

Такий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.08.2020 у справі № 340/2449/19.

Вимоги ч. 3 ст. 143 КАС України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати не проводяться. Така практика запроваджена в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16.04.2019 у справі № 817/1889/17.

Таким чином, правило ч. 3 ст. 143 КАС України щодо необхідності подання заяви про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог слід застосовувати і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати не проводяться.

Суд зауважує, що позивачем у позовні заяві зазначено: "Орієнтовний розмір судових витрат, які вона очікує понести у зв?язку з розглядом даної справи складається із суми сплаченого судового бору та витрат на правничу допомогу в розмірі 30 тис. грн. Відповідна заява та докази щодо понесених позивачем судових витрат будуть подані в порядку, визначеному ч. 7 ст. 139 КАС України".

25.03.2026 представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. До заяви додано ордер серії АВ №1213325, договір про надання правничої допомоги від 09.06.2025, розрахунок витрат на правничу допомогу згідно з вказаним договором (дата розрахунку не вказана) та квитанція до прибуткового касового ордера від 09.06.2025 на суму 20 000 грн.

Враховуючи, що позовна заява була подана до суду 18.07.2025, суд приходить до висновку, що вказані докази фактично існували ще до моменту ініціювання судового розгляду.

Суд повторно наголошує, що приписи ч. 3 ст. 143 КАС України дозволяють подавати докази після ухвалення рішення по суті лише за умови наявності поважних причин, які об`єктивно заважали стороні надати їх вчасно.

У даному ж випадку, оскільки оплата послуг адвоката відбулася ще у червні 2025 року, а розрахунок витрат міг бути складений на момент подання позову або в процесі розгляду справи, жодних перешкод для їх своєчасного надання суду не існувало.

Позивачем та його представником не наведено жодних пояснень в обгрунтування поважності причин не надання таких доказів разом із позовною заявою або протягом всього часу перебування справи в провадженні суду.

Саме лише застереження у позовній заяві про те, що докази "будуть подані в порядку ч. 7 ст. 139 КАС України", не звільняє сторону від обов`язку дотримуватися процесуальних строків та не наділяє її правом безпідставно відтерміновувати подання документів, які були в її розпорядженні від самого початку.

Беручи до уваги, що подані докази існували задовго до закінчення розгляду справи, а поважність причин неподання їх у встановлений законом строк не доведена, суд вважає, що заявник не дотримався обов`язкового порядку, визначеного ст. 139 та 143 КАС України, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення

Відповідно до ч. 4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 248, 252, 256, 294 КАС України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №120/9991/25 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Маслоід Олена Степанівна