Рішення № 135555637, 09.04.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 квітня 2026 р. Справа № 120/6123/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пограничного Артура Михайловича до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пограничного Артура Михайловича до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача від 12.12.2024 року №10 про відмову в підтвердженні періодів роботи з 24.06.1988 року по 22.09.1988 року, з 22.08.1992 року по 21.09.2001 року, як таких, що дають право на пенсію на пільгових умовах.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки професії учень гальваніка та гальванік не передбачені чинними на період роботи Списками. Крім того, відсутні дані про проведення та результатів проведення атестації робочих місць, а також відсутні дані про заробітну плату.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

25.11.2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

За результатами розгляду заяви позивача та доданих документів, Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №10 від 12 грудня 2024 року.

Із вказаного рішення вбачається, що позивачу відмовлено у підтвердженні періодів роботи з 24.06.1988 року по 22.09.1988 року та з 22.08.1992 року по 21.09.2001 року як таких, що дають право на пенсію на пільгових умовах, оскільки професії учень гальваніка та гальванік, за якими працювала заявниця, не передбачені чинним на період роботи Спискам.

Крім того вказано, що за період з 22.08.1992 відсутні дані про проведення та результати проведення атестації робочих місць, а за грудень 1994, липень, жовтень 1995, з січня по квітень, за липень, вересень, жовтень 1996, з січня 1997 по вересень 2001 відсутні дані про заробітну плату.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

У відповідності до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 683/3705/16-а.

Як встановлено судом, позивачу відмовлено у підтвердженні періодів роботи з 24.06.1988 року по 22.09.1988 року та з 22.08.1992 року по 21.09.2001 року як таких, що дають право на пенсію на пільгових умовах, оскільки професії учень гальваніка та гальванік, за якими працювала заявниця, не передбачені чинним на період роботи Спискам.

Згідно відомостей з трудової книжки Серія НОМЕР_1 , позивач:

- 24.06.1988 прийнята ученицею гальваніка;

- 23.09.1988 присвоєно третій розряд гальваніка ділянки гальвано-лако-фарбопокриттів;

- 21.12.1988 присвоєно спеціальність гальваніка четвертого розряду;

- 21.09.2001 звільнена з роботи за згодою сторін на підставі статті 36 КЗпП України.

Суд звертає увагу, що Розділом XV "Металообробка" Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 №1173, передбачались гальваніки як гальваностеги, як латуніровщики, як монтажники у гальванічних ваннах.

Розділом XIV "Металлообработка" Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 №10, передбачалась посада "гальванік".

Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 №162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у якому у розділі XIV "Металообробка" передбачена професія гальваніка.

Отже, професія гальваніка була передбачена у всіх вищезгаданих Списках.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що професія гальваніка була прямо передбачена у Списках № 2, чинних у відповідні періоди роботи позивача, а відтак сама по собі підстава для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи як таких, що дають право на пенсію на пільгових умовах, з мотивів відсутності відповідної професії у Списках, є необґрунтованою.

Стосовно тверджень відповідача про відсутність даних щодо проведення атестації робочих місць, суд вважає за необхідне зазначити, що Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. № 442 (далі - Порядок № 442) та передбачає, що атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна ж мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація робочих місць відповідно до пункту 6 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць за умовами праці передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Пунктами 8, 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць за умовами праці визначено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговими пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Відтак, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, зокрема, у зв`язку із зайнятістю на шкідливих умовах праці за Списком №2, є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Такими документами можуть бути карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 422 відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що наявність атестації робочого місця, не може бути визначальною обставиною, яка обумовлює право позивача на пільгову пенсію, оскільки працівник не несе відповідальності за не проведення атестації керівником підприємства та організації. Визначальною ознакою є факт роботи позивача на посадах із особливо шкідливими і важкими умовами праці, що передбачені в Списку № 2 та характер роботи, які дають підстави для призначення пільгової пенсії.

Аналогічних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах №560/8421/22 від 24 травня 2023 року та № 560/13076/24 від 16 вересня 2025 року.

Крім того суд враховує, що Верховним Судом у зразковій справі №520/15025/16-а (постанова від 19.02.2020) викладено правовий висновок, відповідно до якого не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо відсутності відомостей про заробітну плату як підстави для не підтвердження періодів роботи, що дають право на пенсію на пільгових умовах, суд зазначає, що такі аргументи є безпідставними, оскільки факт перебування позивача у трудових відносинах та виконання ним відповідної роботи належним чином підтверджується записами у трудовій книжці.

Водночас, відсутність даних про заробітну плату не може покладатися у вину позивачу та спричиняти для нього негативні наслідки, зокрема бути підставою для відмови у зарахуванні відповідних періодів роботи до пільгового стажу, адже така обставина не спростовує факту виконання роботи у відповідних умовах і не обмежує право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив у підтвердженні спірних періодів роботи як таких, що дають право на пенсію на пільгових умовах, у зв`язку з чим рішення від 12 грудня 2024 року №10 є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу позовних вимог зобов`язального характеру (про зарахування пільгового стажу та призначення пенсії), то оцінивши наявні у справі докази суд дійшов переконання, що приймаючи спірне рішення, відповідач не надав належної правової оцінки відомостям про трудову діяльність позивача, у зв`язку з чим зробив передчасний висновок про неможливість зарахування позивачу до пільгового стажу періодів його роботи та призначити пенсію.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у межах спірних правовідносин адміністративним судом не здійснюється призначення пенсії, а перевіряється виключно законність рішення органу пенсійного фонду про відмову в підтверджені періодів роботи, за наслідками чого суд може визнати протиправними такі рішення, дії чи бездіяльність, а як наслідок - зобов`язати вчинити певні дії.

Слід звернути увагу, що функції органів Пенсійного фонду України щодо обчислення страхового стажу особи та призначення пенсії відносяться до виключної компетенції відповідачів.

Відповідачем не було надано належної оцінки в оскаржуваному рішенні відомостям про пільговий стаж позивача, що позбавляє можливість суду здійснити контроль дискреційних повноважень відповідача та прийняти рішення зобов`язального характеру про зарахування до пільгового стажу і призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Протилежний підхід призведе до втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, зокрема здійснювати розрахунок пільгового стажу та нарахування пенсії.

Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах №240/10097/22 від 25 жовтня 2023 року, №560/895/23 від 28 вересня 2023 року, №560/4016/23 від 29 серпня 2023 року, №120/17737/23 від 08 серпня 2024 року, №560/8020/21 від 16 жовтня 2024 року.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У свою чергу, суд зазначає, що оскільки процедура вирішення питання про призначення пенсії не закінчена, суд не може обрати спосіб захисту визначений позивачем.

Відтак, враховуючи, що тим обставинам, які були встановлені судом належна оцінка відповідачем як органом, до виключних повноважень якого належить призначення пенсії заявнику, не надавалася, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позивачем вимог шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, з урахування правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 605,60 грн.

Керуючись ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №10 від 12.12.2024 року про результати розгляду заяви.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах від 25.11.2024 року, з урахування правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, ЄДРПОУ 13322403).

Суддя Свентух Віталій Михайлович