Ухвала суду № 135555615, 08.04.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

08 квітня 2026 р. Справа № 120/4732/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмово заяву про забезпечення позову у справі за позовом іноземки, громадянки Республіки Молдова ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про відкликання посвідки на тимчасове проживання, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом іноземка, громадянка Республіки Молдова ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про відкликання посвідки на тимчасове проживання, зобов`язання вчинити дії.

Разом із позовною заявою позивач подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони Управлінню Державної міграційної служби України у Вінницькій області та його структурним підрозділам знищувати посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , видану 08.12.2025 на ім`я громадянки Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно із застосуванням засобів Реєстру вносити до бази даних Реєстру інформацію про визнання недійсною, вилучення та знищення посвідки до набрання законної сили рішенням суду у справі за адміністративним позовом іноземки, громадянки Республіки Молдова ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про відкликання посвідки на тимчасове проживання, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Беручи до уваги те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заяву про забезпечення позову суд розглядає без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд керується такими мотивами.

Інститут забезпечення позову регламентовано статтями 150 - 153 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову під час здійснення адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст. 150 КАС України).

Обґрунтовуючи підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову заявник зазначає, що 03.03.2026 Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області прийняло рішення № 050312000007616 про відкликання її посвідки на тимчасове проживання. Підставою скасування вказано п.п. 3 п. 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. №322.

Заявник звертає увагу, що посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_1 здано у відділ організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС у Вінницькій області 06.03.2026.

Зауважує, що згідно із Порядком № 322 посвідка, стосовно якої було прийнято рішення про відкликання або визнання недійсною, а також посвідка, після оформлення якої було прийнято рішення про відмову у видачі посвідки, анулюється та знищується після закінчення строків адміністративного оскарження таких рішень.

Також, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, структурний підрозділ ДМС із застосуванням засобів Реєстру вносить до бази даних Реєстру інформацію про відкликання, визнання недійсною, вилучення та знищення посвідки.

Тому, ОСОБА_1 вважає, що вчинення дій по знищенню її посвідки та внесення до бази даних Реєстру інформації про знищення посвідки може мати для неї негативні наслідки, що виражатимуться у знищенні посвідки на тимчасове проживання, а також необхідності звернення до відповідача щодо видачі посвідки з заявою-анкетою, необхідними документами, з можливістю прийняття відповідачем нових рішень щодо такого звернення.

Надаючи оцінку аргументам заяви про забезпечення позову, суд зазначає таке.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо та достатньо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

У постанові від 22.12.2022 у справі №640/31815/21 Верховний Суд виснував: Колегія суддів зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними".

Так, ОСОБА_1 вважає, що вчинення дій по знищенню її посвідки та внесення до бази даних Реєстру інформації про знищення посвідки може мати для неї негативні наслідки, що виражатимуться, зокрема, у знищенні посвідки на тимчасове проживання.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. №322 (далі Порядок №322), посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Посвідка видається на строк відповідно до поданих документів, але не більш як на один рік, крім випадків, визначених цим пунктом (пункт 4 Порядку №322).

Згідно з пунктами 68 Порядку №322, іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення (крім випадків, визначених підпунктами 2, 5, 9-11 пункту 63 цього Порядку).

У відповідності до п. 71 Порядку № 322, посвідка, стосовно якої було прийнято рішення про відкликання або визнання недійсною, а також посвідка, після оформлення якої було прийнято рішення про відмову у видачі посвідки, анулюється та знищується після закінчення строків адміністративного оскарження таких рішень.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Відтак, суд не може зобов`язувати відповідний орган виконавчої влади не виконувати його функції, тобто втручатись у дискреційні повноважень.

Тож, оскільки Порядком №322 передбачена процедура знищення Посвідки на тимчасове проживання та у визначені строки, тому суд не може зобов`язувати відповідача не вчиняти дії, які обумовлені нормативно-правовим актом.

Також, заявник вказує, що у разі знищення посвідки, їй потрібно повторно звернутися до відповідача щодо видачі посвідки з заявою-анкетою, необхідними документами.

Щодо вказаного, суд зауважує, що згідно з п. 78 Порядку № 322, за результатами розгляду скарги на рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її відкликання або визнання недійсною ДМС має право протягом 30 календарних днів скасувати рішення, прийняте відповідно територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її відкликання або визнання недійсною та зобов`язати його видати нове рішення про оформлення посвідки на підставі раніше поданих документів з урахуванням документів, доданих до скарги, або повторно розглянути заяву-анкету, або залишити попереднє рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Тому, за результатами розгляду справи, суд може забов`язати суб`єкта владних повноважень видати нове рішення про оформлення посвідки на підставі раніше поданих документів, або зобов`язати повторно розглянути заяву-анкету про оформлення посвідки.

З огляду на вищевикладене, з матеріалів справи не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб заявлений у заяві від 07.04.2026, тому слід відмовити у її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви іноземки, громадянки Республіки Молдова ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Повну ухвалу складено 08.04.2026.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна