Ухвала суду № 135553759, 07.04.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/3450/13-ц

Провадження №: 6/336/10/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Боєва Є.С., за участю: секретаря судового засідання Нєдєльчевої О.В., представника боржника ОСОБА_1 адвоката Черненко Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву стягувача Акціонерного товариства «УкрСиббанк», боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку для повторного пред`явлення до виконання виконавчих листів,

ВСТАНОВИВ:

АТ «Укрсиббанк» 27.07.2024 звернулося до суду заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку.

В обґрунтування заяви зазначено, що 10 червня 2013 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, розглянувши цивільну справу № 336/3450/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (поточне найменування АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСИББАНК») до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості вирішив: стягнути солідарно з останніх на користь позивача суму боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11092337000 від 11.12.2006 в сумі 156 927 (сто п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот двадцять сім) грн. 00 коп.; стягнути солідарно з останніх на користь позивача суму боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11249554000 від 09.11.2007 року в сумі 82 892 грн. 04 коп.; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму витрат по оплаті судового збору 2452 грн. 27 коп.

На виконання вказаного рішення видано виконавчі листи.

Виконавчі листи направлені стягувачем до виконавчої служби на примусове виконання до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області.

На підставі виконавчого листа № 336/3450/13 від 22.07.2013, що виданий Шевченківським районним судом м. Запоріжжя щодо стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за кредитним договором № 11092337000 у розмірі 156 927 грн., 18.02.2016 було відкрито виконавче провадження № 50347401.

На підставі виконавчого листа № 336/3450/13 від 22.07.2013, що виданий Шевченківським районним судом м. Запоріжжя щодо стягнення з ОСОБА_2 суми боргу за кредитним договором № 11092337000 у розмірі 156 927 грн., 17.02.2016 було відкрито виконавче провадження № 46620890.

На неодноразові звернення з виконавчими службами засобами телефонного та поштового зв`язку фахівець Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області не міг надати відповіді щодо руху виконавчого провадження та місцезнаходження виконавчих документів.

18.12.2018, 27.12.2019, 17.02.2020, 02.08.2021, 02.08.2022 представник стягувача направляв до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області відповідні клопотання про надання інформації щодо проведених державних виконавцем дій при примусовому виконанні вищевказаних виконавчих документів.

Усі звернення державною виконавчою службою були проігноровані.

Лише 22.06.2023 Центральний відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області надав відповідь на звернення стягувача від 31.05.2023.

За змістом відповіді, згідно з відомостями, які містяться в автоматизованій системі виконавчого провадження на примусовому виконанні перебували виконавчі провадження з виконання виконавчого листа № 336/3450/13 від 22.07.2013, що виданий Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості у розмірі 156 927 грн. Зокрема, у провадженні № 50347401 постанова про відкриття провадження винесена 18.02.2016, а 30.05.2019 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України про виконавче провадження була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу. В провадженні № 46620890 постанова про відкриття провадження винесена 17.02.2016, а 28.04.2018 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України про виконавче провадження була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу. Повторно виконавчий лист № 336/3450/13 від 22.07.2013, що виданий Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості у розмірі 156 927 грн до відділу стягувачем не пред`являвся.

Перевіркою журналів реєстрації вхідних документів АТ «УКРСИББАНК» було встановлено, що за період з 28.04.2018 року по теперішній час, вищевказані виконавчі документи по справі на адресу банку не надходили.

Таким чином, на думку представника стягувача, виконавчі документи було втрачено шляхом пересилки засобом поштового зв`язку. Сам факт відсутності виконавчого документа у заявника та в органі виконавчої служби свідчить про те, що виконавчий документ було втрачено.

Отже, рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 10 червня 2013 року по цивільній справі № 336/3450/13 фактично не виконано. При цьому із-за втрати оригіналів виконавчих листів № 336/3450/13 від 22.07.2013 відносно боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стягувач у теперішній час фактично позбавлений можливості здійснити процедуру повторного звернення рішення суду до примусового виконання з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором шляхом повторного пред`явлення виконавчого документа на виконання. Вказує, що заява АТ «УкрСиббанк» про видачу дубліката виконавчого листа є такою, що подана у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Вказана заява розглядалася судом неодноразово.

Зокрема, ухвалою Шевченківським районним судом м. Запоріжжя від 09.11.2023 відмовлено АТ «Укрсиббанк» у задоволенні заяви.

30.01.2024 Запорізьким апеляційним судом прийнято постанову, якою апеляційну скаргу АТ «Укрсиббанк» задоволено, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.11.2023 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду процесуального питання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2024 відмовлено у задоволенні заяви стягувача про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку на пред`явлення виконавчих листів.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 09.07.2024 вищевказана ухвала суду першої інстанції була залишена без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09.07.2024 року в частині вимог про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2024 та постанову Запорізького апеляційного суду від 09.07.2024 в частині вимог про видачу дублікатів виконавчих листів.

Постановою Верховного Суду від 22.10.2025 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк» задоволено, ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2024 та постанову Запорізького апеляційного суду від 09.07.2024 в частині вимог про видачу дублікатів виконавчих листів скасовано, справу в зазначеній частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як зазначено у цій постанові Верховного Суду, в задоволенні заяви в частині видачі дубліката виконавчого листа щодо ОСОБА_1 суди відмовили лише внаслідок помилкового висновку про пропуск строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Інші обставини, необхідні для вирішення вказаного процесуального питання (щодо виконання рішення суду та втрати виконавчого листа), не з`ясували; суди не з`ясували обставин, чи подана стягувачем заява в частині видачі дубліката виконавчого листа щодо ОСОБА_2 у строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання, як і інші обставини, необхідні для вирішення вказаного процесуального питання.

В судовому засіданні представник Кучеренко О.М. заперечувала проти задоволення заяви. Підтвердила, що виконавчі листи були видані судом, перебували на примусовому виконанні, зазначила, що заборгованість частково погашалася.

Представник АТ «Укрсиббанк» Гладиш Я.М. надав письмові клопотання про розгляд заяви за відсутності представника стягувача.

Боржник ОСОБА_2 в судові засідання не з`являвся, судові повістки, що направлялися йому неодноразово, поверталися неврученими.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися до суду.

За правилами Розділу VІ процесуальні питання пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних в справах та рішень інших органів (посадових осіб) кожна з заяв розглядаються в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Суд, заслухавши пояснення представника боржника Кучеренко О.М., дослідивши матеріали провадження, встановив такі обставини та наступних висновків.

Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2013 року позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (поточне найменування АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСИББАНК») до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто солідарно з останніх на користь позивача суму боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11092337000 від 11.12.2006 року в сумі 156 927 гривень.

22 липня 2013 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя були видані виконавчі листи у справі № 336/3450/13 щодо стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 156 927 грн.

18 лютого 2016 року відкрито виконавче провадження № 50347401 щодо ОСОБА_1

17 лютого 2015 року відкрито виконавче провадження № 46620890 щодо ОСОБА_2 .

Як вбачається із відповідей Центрального ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23 червня 2023 року:

- у виконавчому провадженні № 50347401 30 травня 2019 на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу (т. 1 а.с. 30);

- у виконавчому провадженні № 46620890 28 квітня 2018 року на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу (т. 1 а.с. 29).

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 17.4 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Отже, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 квітня 2019 року у справі № 2-1118/09 та від 30 січня 2020 року у справі № 405/12449/13-ц, які згідно з приписами ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обґрунтовуючи свою заяву про видачу дублікату виконавчого листа, АТ «Укрсиббанк» посилалося на те, що наявні підстави для видачі дублікатів виконавчих листів, оскільки виконавчі листи втрачені не з вини Банку, а при пересилці на адресу стягувача, що підтверджується перевіркою журналів реєстрації вхідних документів АТ «Укрсиббанк» з 28.04.2018 по день звернення до суду.

Вказані обставини підтверджені відповідними актом та довідкою (т. 1, а.с. 31, 32), і доказів на спростування зазначених обставин матеріали справи не містять.

Як зазначалося вище, заяву про видачу дубліката виконавчого листа може бути подано до суду тільки до закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

05 жовтня 2016 року Закон № 1404-VIII набрав чинності. Згідно з пунктом 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII).

У даній справі виконавчі документи повернуто стягувачу постановами державного виконавця:

- у виконавчому провадженні № 50347401 (щодо ОСОБА_1 ) постановою від 30 травня 2019 року на підставі п. 9 ч. 1 ст 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу;

- у виконавчому провадженні № 46620890 (щодо ОСОБА_2 ) постановою від 28 квітня 2018 року. У відповіді Центрального ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23 червня 2023 року зазначено, що виконавчий документ повернутий стягувачу на підставі «пункту 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 29).

Такої підстави повернення виконавчого документу Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII не містить, а ст. 47 Закону визначено порядок виплати стягнутих грошових сум, частина першої ст. 47 не містить пунктів.

Оскільки інформація про рух виконавчого провадження міститься лише в автоматизованій системі виконавчого провадження, а стягувач зазначає, що постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу разом із виконавчим листом ПАТ «Укрсиббанк» не отримувало, що унеможливлює перевірку підстав повернення виконавчого провадження, суд доходить висновку, що в автоматизованій системі виконавчого провадження допущено помилку (описку), а виконавчий документ у виконавчому провадженні № 46620890 повернутий на підставі пункту 5 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п`ята статті 12 Закону № 1404-VIII).

Отже, за загальним правилом, після повернення стягувачу виконавчого документа (щодо ОСОБА_1 ) постановою державного виконавця від 30 травня 2019 року, він мав бути пред`явлений до виконання у строк до 30 травня 2022 року.

Із заявою про видачу дублікату стягувач звернувся до суду лише 27.07.2023, тобто поза строків, визначених ст.12 Закону України №1404-VIII.

Разом з тим, 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, у якому, зокрема, зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України:

- фізичні особи можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, без урахування такого арешту за умови, якщо сума стягнення за виконавчим документом не перевищує 100 тисяч гривень;

- юридичні особи - боржники можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати в місяць на одного працівника такої юридичної особи, а також сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації);

- визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Зміст викладеного у пункті 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» припису свідчить, що на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки (в тому числі і строки пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання) перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 338/1549/21, від 31 січня 2024 року у справі № 743/1606/14-ц, від 27 лютого 2024 року у справі №2-361/11.

З урахуванням встановлених обставин суд доходить висновку, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_1 у вказаній справі не сплив, оскільки із набранням чинності Закону України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» строк, визначений ст. 12 вказаного Закону, перервався до дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Отже, враховуючи те, що оригінал виконавчого документу щодо боржника ОСОБА_1 було втрачено, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання ще не сплив, стягувач за відсутності оригіналу виконавчого листа позбавлений можливості подати його на примусове виконання для реального виконання судового рішення, суд вважає за необхідне видати дублікат виконавчого листа.

У задоволенні клопотання стягувача про поновлення строку на пред`явлення цього виконавчого листа до виконання слід відмовити, адже цей строк ще не сплив.

Щодо виконавчого документу стосовно боржника ОСОБА_2 .

Вказаний виконавчий документ повернутий стягувачу постановою від 28 квітня 2018 року, тому він мав бути пред`явлений до виконання у строк до 28 квітня 2021 року.

Звернувшись до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа 27.07.2023, АТ «Укрсиббанк» пропустило строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Відповідно до ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти чи є обставини, на які посилається заявник такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 23 січня 2020 року у справі № 759/308/13-ц.

На підтвердження поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання АТ «Укрсиббанк» зазначає, що станом на час звернення із заявою до суду про видачу дублікату виконавчого листа, на адресу стягувача постанова про повернення виконавчого документа та сам виконавчий лист не надходили, що свідчить про необізнаність заявника про повернення виконавчого листа, тобто наявні об`єктивні та непереборні для стягувача обставини пропуску зазначеного строку та втрати оригіналу виконавчого листа.

Крім того, суд враховує, що АТ «Укрсиббанк» вживало всіх необхідних дій, щоби дізнатися про стан виконавчого провадження, неодноразово звертаючись ще з 2019 року (тобто до спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання) до державної виконавчої служби із відповідними клопотаннями (т. 1 а.с. 19- 28). Відповідь на звернення стягувач отримав лише листами Центрального відділуд ержавної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 22.06.2023 та 23.06.2023 Центральний відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області (т. 1 а.с. 29, 30).

На підставі наведеного суд доходить висновку про можливість поновлення стягувачу пропущеного строку на пред`явлення виконавчого документу стосовно боржника ОСОБА_2 та видачі дублікату вказаного виконавчого документу.

Окремо суд заважує, що матеріали цивільної справи № 336/3450/13-ц, провадження 2/336/1810/2013 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (поточне найменування АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСИББАНК») до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості знищені у зв`язку із закінченням строку зберігання відповідних категорій справ, що підтверджуються відповідними довідками (т. 1 а.с. 213).

Враховуючи те, що неодноразово переглядаючи ухвали, постановлені районним судом, суди апеляційної та касаційної інстанції не вказували на необхідність відновлення втраченого судового провадження, беручи до уваги, що представник боржника не заперечував факт видачі виконавчих листів у цивільній справі, суд дійшов висновку про недоцільність відновлення втраченого судового провадження з міркувань процесуальної економії, а відсутність матеріалів цивільної справи № 336/3450/13-ц, провадження 2/336/1810/2013 не може негативно вплинути на хід та наслідки розгляду заяви стягувача.

Керуючись ст. 260, 261, 353, 354, 431, 433, Перехідними положенням ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Видати дублікат виконавчого листа по цивільній справі № 336/3450/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суми боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11092337000 від 11.12.2006 в сумі 156 927 гривень.

Видати дублікат виконавчого листа по цивільній справі № 336/3450/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суми боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11092337000 від 11.12.2006 в сумі 156 927 гривень.

Поновити Акціонерному товариству «УкрСиббанк» строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа по цивільній справі № 336/3450/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суми боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11092337000 від 11.12.2006 в сумі 156 927 гривень.

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 15-ти днів з дня її вручення.

Повний текст ухвали складений 09.04.2026.

Суддя Є.С. Боєв