Рішення № 135553117, 09.04.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2026 р. Справа № 924/146/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Гайдуку Д.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця Голомідова Олексія Михайловича

до Фізичної особи - підприємця Мазура Юрія Миколайовича

про стягнення 213 711,90 грн.

Представники сторін:

від позивача: Маріїна А.В.

від відповідача: не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 09.04.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.

06.02.2026 через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Голомідова Олексія Михайловича до Фізичної особи - підприємця Мазура Юрія Миколайовича про стягнення 213 711,90 грн., з яких 201 800,00 грн. безпідставно збережені кошти, 4 760,27 грн. 3 % річних та 7 151,63 грн. інфляційні втрати.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями 06.02.2026 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.

Ухвалою суду від 10.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою встановлено строки для подачі відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив, визначено дату проведення підготовчого засідання у справі.

24.02.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми 213 711,90 грн, які знаходяться на банківських рахунках та рахунках, які будуть відкриті ФОП Мазуром Ю.М. у майбутньому до набрання законної сили рішенням суду.

Ухвалою суду від 25.02.2026 у задоволенні заяви ФОП Голомідова Олексія Михайловича про забезпечення позову від 24.02.2026 відмовлено.

Судом у підготовчому засіданні 05.03.2026 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 11:00 год. 17.03.2026 року. Ухвалою суду від 05.03.2026 повідомлено ФОП Мазура Ю.М. про дату, час та місце підготовчого засідання у справі.

17.03.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення позивача та клопотання про поновлення строку для приєднання доказів та долучення останніх до матеріалів справи. До клопотання додано банківську виписку за період з 01.04.2025 по 01.05.2025.

У підготовчому засіданні 17.03.2026 постановлено ухвали, з занесенням до протоколу судового засідання, про поновлення позивачу строку на подання доказів та долучення останніх до матеріалів справи, закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті у судовому засіданні на 10:30 год. 09.04.2026 року. Ухвалою суду від 17.03.2026 повідомлено ФОП Мазура Ю.М. про дату, час та місце судового засідання у справі.

Виклад позицій учасників судового процесу.

Фізична особа - підприємець Голомідов Олексій Михайлович звернувся з позовом до Фізичної особи - підприємця Мазура Юрія Миколайовича про стягнення 213 711,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.04.2025 позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 201 800,00 грн. з призначенням платежу - оплата за блок та клей до блоку зг рах 17 від 04.04.2025, що підтверджується копією платіжної інструкції №60 від 22.04.2025. Проте, в подальшому договір купівлі-продажу будівельних матеріалів укладено не було та будівельні матеріали позивачу не передавалися, сплачені кошти відповідачем не повертались. На думку ФОП Голомідова Л.М., відповідач набув майно (кошти в розмірі 201 800,00 гри) за рахунок позивача без достатньої правової підстави, тому зобов`язаний повернути останні у відповідності до ст. 1212 ЦК України та сплатити 4 760,27 грн. 3% річних від простроченої суми за період з 22.04.2025 по 02.02.2026 та 7 151,63 грн. інфляційних втрат за травень-грудень 2025.

У додаткових поясненнях позивач з посиланням на постанову ВП ВС від 07.02.2024 №910/3831/22 стверджує, що право на стягнення на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат і 3% річних виникло з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Представниця позивача в судовому засіданні 09.04.2026 позовні вимоги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач правом участі у судовому засіданні по справі не скористався, відзиву на позов не подав, причин не повідомив. Ухвали суду від 10.02.2026, від 05.03.2026 та від 17.03.2026 надіслані відповідачу на поштову адресу вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вручені останньому, про що наявні відмітки на поштових накладних від 12.02.2026, від 07.03.2026 та від 20.03.2026.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом враховується, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

З огляду на обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

За приписами ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №924/146/26 відсутні.

Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.

Згідно з доданою платіжною інструкцією №60 від 22.04.2025 з рахунку ФОП Голомідова Олексія Михайловича перераховано на рахунок ФОП Мазура Юрія Миколайовича 201 800,00 грн. з призначенням платежу "оплата за блок та клей до блоку зг рах 17 від 04.04.25".

За змістом банківської виписки за період з 01.04.2025 по 01.05.2025 вбачається зарахування 22.04.2025 об 11:58:08 з рахунку позивача на рахунок відповідача коштів у розмірі 201 800,00 грн.

02.04.2026 позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення сплачених 22.04.2025 коштів у сумі 201800,00 грн. на протязі п`яти календарних днів з дня отримання вимоги, а також 3% річних та інфляційних втрат. На підтвердження надіслання вимоги додано копії опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку та накладної Укрпошти від 05.02.2026.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3)обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).

Отже, кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Таким чином, вирішення питання про стягнення безпідставно набутих коштів залежить від висновків про наявність/відсутність між сторонами договірних правовідносин, на підставі яких здійснено відповідне перерахування заявлених до стягнення коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2025 ФОП Голомідов Олексій Михайлович перерахував на рахунок ФОП Мазура Юрія Миколайовича кошти в розмірі 201 800,00 грн. з призначенням платежу "оплата за блок та клей до блоку зг рах 17 від 04.04.25".

Як стверджує позивач, в подальшому договір купівлі-продажу будівельних матеріалів укладено не було та будівельні матеріали визначені в платіжній інструкції позивачу не передавалися, а сплачені кошти відповідачем не повертались.

В даному випадку приймається до уваги, що якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, в тому числі шляхом надання доказів сплати спірної заборгованості, оскільки вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

Наявність відповідного боргу чи його відсутність є предметом доказування у спорі про стягнення з боржника коштів. Тому у разі здійснення оплати спірної заборгованості боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора шляхом подання доказів оплати.

Однак Мазур Ю.М. належним чином не скористався своїм процесуальним правом на подання заперечень щодо розміру заявленої до стягнення заборгованості та доказів на підтвердження її сплати під час розгляду справи № 924/146/26. Також відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності між сторонами господарських правовідносин щодо замовлення позивачем відповідачу купівлі/поставки будівельних матеріалів, та, як наслідок, наявності правових підстав для отримання вартості товару в сумі заявлених позовних вимог.

Разом з тим, суд зауважує, що визначальною ознакою господарської операції у розумінні ст.ст. 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, при розгляді справи слід дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність результатів виконаних робіт, руху матеріалів, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності позивача/відповідача, тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019р. у справі №905/49/15, від 29.11.2019р. у справі №914/2267/18.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту здійснення господарської операції, сторони не позбавлені можливості доводити виконання робіт/надання послуг, постачання товарів іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення такої операції. Такі факти повинні оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального законодавства.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зауважує, що на підтвердження реальності господарських правовідносин ні позивачем, ні відповідачем не надано документів, які підтверджують фактичний рух активів та реальні зміни в майновому стані. Фактично, крім документів проведення оплати, інших доказів на підтвердження реальності господарських відносин, факту укладення договорів, складення актів прийняття-передачі виконаних робіт, видаткових накладних на будівельні матеріали відповідачем не надано.

Водночас платіжний документ про перерахування коштів не є тим первинним документом, який підтверджує фактичний рух активів і реальне постачання товару від відповідача позивачу.

Судом враховується, що матеріли справи не містять доказів наявності договірних відносин між сторонами. Отже, правова підстава для перерахування ФОП Голомідовим О.М. спірних коштів на користь ФОП Мазура Ю.М. 22.04.2025 відсутня.

Відтак, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених обставин справи, зокрема, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів існування між сторонами договірних відносин на перерахування коштів, фактичне проведення позивачем перерахування цих коштів і отримання їх відповідачем, необхідно кваліфікувати правовідносини, що склалися між сторонами як кондикційні, що врегульовані ст.1212 ЦК України.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Так, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. ч. 1, 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги наведені положення законодавства, встановлені судом обставини, зміст позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 201 800,00 грн. безпідставно збережених коштів є обґрунтованою, підтвердженою наявними в матеріалах справи доказами та підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення 4 760,27 грн. 3% річних від простроченої суми за період з 22.04.2025 по 02.02.2026 та 7 151,63 грн. інфляційних втрат за травень-грудень 2025 суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (аналогічні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц, та від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Вимога сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №905/1791/21 та від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат за заявлений період, суд дійшов до висновку, що обрахунок здійснено в межах максимального розміру можливого до стягнення за заявлений період, відтак вимога про стягнення 7 151,63 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 №910/3831/22 зазначила, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала.

За змістом ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З урахуванням вищевикладеної позиції Верховного Суду та норми Цивільного кодексу України, при перерахунку заявленого до стягнення розміру трьох відсотків річних, суд дійшов висновку, що правильним є початок для обрахунку річних з 23.04.2025, тобто з наступного дня після зарахування безпідставно отриманих коштів на рахунок відповідача. Відтак, вимога про стягнення 4 760,27 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню на суму 4 743,68 грн., у стягненні 16,59 грн. 3% річних належить відмовити.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мазура Юрія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Голомідова Олексія Михайловича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 201 800,00 грн. безпідставно збережених коштів, 4 743,68 грн. 3% річних, 7 151,63 грн. інфляційних втрат та 2662,19 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

У стягненні 16,59 грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Копію рішення надіслати позивачу за допомогою підсистем ЄСІТС в електронний кабінет, відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.04.2026.

Суддя Андрій ЯРОЦЬКИЙ