Ухвала суду № 135549333, 06.04.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/6793/26

Провадження № 2-з/638/92/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м.Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі судді Тимченка А.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРІНТ» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРІНТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та повернення майна,

в с т а н о в и в:

01 квітня 2026 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРІНТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та повернення майна.

03 квітня 2026 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРІНТ» про забезпечення позову, в якій останнє просило накласти арешт на:

1) нежитлові приміщення 2-го поверху № 2-:-5, 28 загальною площею 190,4 кв.м., в нежитловій будівлі літ. «Е-5», адреса: АДРЕСА_1 , додаткові відомості: площа приміщення № 5 збільшилась внаслідок об`єднання приміщень № 5-:-7, 10-:-14 шляхом знесення внутрішніх допоміжних перегородок, та при уточненому підрахунку площі встановлено, що загальна площа об`єкта нерухомого майна збільшилась з 185,5 кв.м. до 190,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 665413863101, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 );

2) нежитлові приміщення 2-го поверху № 15, 16, 24-:-27 загальною площею 203,7 кв.м., в нежитловій будівлі літ. «Е-5», адреса: АДРЕСА_1 , додаткові відомості: площа приміщення № 15 збільшилась внаслідок об`єднання приміщень № 15, 16 шляхом знесення внутрішніх допоміжних перегородок між цими приміщеннями; приміщення № 17-:-23 об`єднано шляхом знесення внутрішніх допоміжних перегородок, в результаті поточної інвентаризації уточнено нумерацію приміщень і приміщенню присвоєно № 16, та при уточненому підрахунку площі встановлено, що загальна площа об`єкта нерухомого майна збільшилась з 190,2 кв.м. до 203,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 727044763101, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Заява мотивована тим, що між сторонами дійсно виник спір, а у разі задоволення позову про визнання недійсним договору дарування нежитлових приміщень, як фраудатороного правочину, та повернення майна боржника (яке зареєстровано у державному реєстрі речових прав за ОСОБА_3 ), при умові подальшого розпорядження майна ОСОБА_3 , не захистить ефективно порушене право позивача, за захистом якого звернувся до суду, оскільки відповідач ( ОСОБА_3 ) може безперешкодно розпорядитися спірним нерухомим майно (відчужити, передати в заставу тощо), що зумовить необхідність ініціювання нових спорів з боку позивача для відновлення порушеного права, з метою повернення майна у власність боржника, з кінцевою цілю - реалізації такого майна під час примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості для часткового задоволення вимог стягувача.

Подальше розпорядження майном та здійснення по відношенню спірного майна реєстраційних дій, без забезпечення позову не призведе до легітимної мети вирішення спору у даній справі, за захистом якого звернувся позивач, та у повній мірі нівелює інститут забезпечення позову.

Враховуючи предмет позовних вимог (визнання недійсним правочину, як фраудаторного, та повернення майна боржника), та існування можливої ймовірності розпорядження майна відповідачем іншій особі, що об`єктивно перешкоджатиме ефективному захисту порушених прав позивача та необхідності ініціювання нових спорів, є необхідність у застосуванні у даній справі заходу забезпечення позову у вигляду накладення арешту на спірне нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Отже, заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи.

Розглянувши вищенаведену заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо вказаного спірного нерухомого майна від 30.03.2026, а саме:

1) за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 665413863101, зареєстровано право власності за ОСОБА_3 , дата та час державної реєстрації: 24.06.2015 о 12:28:20, на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 24.06.2015, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської обл. Лучніковою Ю.В., зареєстрованого в реєстрі за №2820;

2) за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 727044763101, зареєстровано право власності за ОСОБА_3 : на 1/5 (одну п`яту) частку, дата та час державної реєстрації: 17.09.2015 11:31:45, на підставі Договорів купівлі-продажу частки нерухомого майна від 17.09.2015, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської обл. Лучніковою Ю.В., зареєстрованого в реєстрі за №4008; на 4/5 (чотири п`ятих) частки, дата та час державної реєстрації: 10.02.2016 13:26:00, на підставі Договорів купівлі-продажу частки нерухомого майна від 10.02.2016, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської обл. Лучніковою Ю.В., зареєстрованого в реєстрі за №361.

Отже, власником зазначених нежитлових приміщень на теперішній час є ОСОБА_3 .

У позовній заяві ТОВ «ФК «ФОРІНТ» просить суд:

1) Визнати недійсним Договір дарування нежитлових приміщень 2-го поверху №2-:-7, 10-:-28, загальною площею 375,7 кв.м., в нежитловій будівлі літ. «Е-5», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 14 вересня 2012 року між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Колядою Т.Г., зареєстровано у реєстрі за №1253.

2) Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення права власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на:

- нежитлові приміщення 2-го поверху № 2-:-5, 28 загальною площею 190,4 кв.м., в нежитловій будівлі літ. «Е-5», адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 665413863101. Додаткові відомості: площа приміщення № 5 збільшилась внаслідок об`єднання приміщень № 5-:-7, 10-:-14 шляхом знесення внутрішніх допоміжних перегородок, та при уточненому підрахунку площі встановлено, що загальна площа об`єкта нерухомого майна збільшилась з 185,5 кв.м. до 190,4 кв.м.;

- нежитлові приміщення 2-го поверху № 15, 16, 24-:-27 загальною площею 203,7 кв.м., в нежитловій будівлі літ. «Е-5», адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 727044763101. Додаткові відомості: площа приміщення № 15 збільшилась внаслідок об`єднання приміщень № 15, 16 шляхом знесення внутрішніх допоміжних перегородок між цими приміщеннями; приміщення № 17-:-23 об`єднано шляхом знесення внутрішніх допоміжних перегородок, в результаті поточної інвентаризації уточнено нумерацію приміщень і приміщенню присвоєно № 16, та при уточненому підрахунку площі встановлено, що загальна площа об`єкта нерухомого майна збільшилась з 190,2 кв.м. до 203,7 кв.м.

Підставами позову позивач визначив те, що дії ОСОБА_1 , а саме, безоплатне дарування значної нерухомості на користь своєї матері ( ОСОБА_2 ), при наявності значних боргових зобов`язань та обізнаності перебування позову про стягнення заборгованості у суді, є недобросовісними та вчинені на шкоду кредитора, зменшуючи свої активи, з метою уникнути звернення стягнення на майно (уникнення сплати боргу), позбавивши можливості кредитора частково задовільнити свої вимоги за рахунок такого майна. Отже, на переконання позивача, договір дарування нежитлових приміщень є фраудаторним, який підлягає визнанню недійсним, з метою повернення майна боржнику ( ОСОБА_1 ) задля звернення стягнення на таке майно під час примусового виконання рішення суду, чинного з 2013 року, яке умисно не виконується боржником як найменше з 2014 року.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною другою статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням заявлених заявником позовних вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Як підставу для звернення до суду із заявою про забезпечення позову заявник посилається те, що подальше розпорядження майном та здійснення по відношенню до спірного майна реєстраційних дій, без забезпечення позову не призведе до легітимної мети вирішення спору у даній справі, за захистом якого звернувся позивач, та у повній мірі нівелює інститут забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно виник спір щодо спірного майна, право власності на яке перейшло від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 .

Суд визнає обґрунтованими доводи позивача про те, що у разі задоволення позову про визнання недійсним договору дарування нежитлових приміщень, як фраудатороного правочину, та повернення майна боржника (яке зареєстровано у державному реєстрі речових прав за ОСОБА_3 ), при умові подальшого розпорядження майна ОСОБА_3 , не захистить ефективно порушене право позивача, за захистом якого звернувся до суду, оскільки відповідач ( ОСОБА_3 ) може безперешкодно розпорядитися спірним нерухомим майно (відчужити, передати в заставу тощо), що зумовить необхідність ініціювання нових спорів з боку позивача для відновлення порушеного права, з метою повернення майна у власність боржника, з кінцевою цілю - реалізації такого майна під час примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості для часткового задоволення вимог стягувача

Так, відповідно до правового висновку, викладеного у Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22, постанові Верховного Суду від 09.06.2023 у cправі № 37з-23, можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (зазначені висновки викладено в постанові).

Таким чином, сам факт державної реєстрації за відповідачем права приватної власності на майно, яке знаходиться у його власності, формально наділяє його передбаченими законодавством необмеженими правомочностями власника (володіння, користування, розпорядження) щодо цієї ділянки, отже можливість відповідача в будь-який момент відчужити спірну земельну ділянку є очевидною, беззаперечною та не потребує додаткового доведення.

Зазначене може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв`язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення прокурора з іншим позовом для захисту порушених інтересів держави.

Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на майно іншім особам, які не беруть участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 19.12.2018 у справі № 910/9254/18.

Застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на спірні нежитлові приміщення, унеможливлює вчинення будь-яких дій щодо їх відчуження, вчинення нотаріальних та реєстраційних дій.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що вимога про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, яке належить відповідачу ОСОБА_3 , не є неспівмірною із позовними вимогами.

Враховуючи предмет позовних вимог (визнання недійсним правочину як фраудаторного та повернення майна боржника), зважаючи на наявність у відповідача можливості безперешкодно розпорядитися належним їй нерухомим майном, щодо якого виник спір, сщо об`єктивно перешкоджатиме ефективному захисту порушених прав позивача та необхідності ініціювання нових спорів, суд дійшов висновку про необхідність застосування запропонованого позивачем заходу забезпечення позову, а саме накладення арешту на спірне нерухоме майно, оскільки незастосування такого заходу забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Суд вважає за доцільне зазначити, що арешт віднесений до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості (пункт 4 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже, арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на вчинення реєстраційних дій щодо розпорядження таким майном.

Суд звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Суд наголошує, що накладення арешту на нерухоме майно діє лише до розгляду справи по суті та на цей час обмежує лише право власника на розпорядження майном, проте не позбавляє відповідача права володіти і користуватися належною їй нерухомістю.

Застосовувати заходи зустрічного забезпечення суд не вважає за необхідне у зв`язку із відсутністю відомостей про те, що забезпечення позову спричинить збитки для відповідачів.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРІНТ» про забезпечення позову задовольнити.

До набрання законної сили рішенням суду у справі № 638/6793/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРІНТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та повернення майна - накласти арешт на нерухоме майно, а саме:

1) нежитлові приміщення 2-го поверху № 2-:-5, 28 загальною площею 190,4 кв.м., в нежитловій будівлі літ. «Е-5», адреса: АДРЕСА_1 , додаткові відомості: площа приміщення № 5 збільшилась внаслідок об`єднання приміщень № 5-:-7, 10-:-14 шляхом знесення внутрішніх допоміжних перегородок, та при уточненому підрахунку площі встановлено, що загальна площа об`єкта нерухомого майна збільшилась з 185,5 кв.м. до 190,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 665413863101, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 );

2) нежитлові приміщення 2-го поверху № 15, 16, 24-:-27 загальною площею 203,7 кв.м., в нежитловій будівлі літ. «Е-5», адреса: АДРЕСА_1 , додаткові відомості: площа приміщення № 15 збільшилась внаслідок об`єднання приміщень № 15, 16 шляхом знесення внутрішніх допоміжних перегородок між цими приміщеннями; приміщення № 17-:-23 об`єднано шляхом знесення внутрішніх допоміжних перегородок, в результаті поточної інвентаризації уточнено нумерацію приміщень і приміщенню присвоєно № 16, та при уточненому підрахунку площі встановлено, що загальна площа об`єкта нерухомого майна збільшилась з 190,2 кв.м. до 203,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 727044763101, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Ухвала набирає законної сили негайно після підписання та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя А.М. Тимченко