Ухвала суду № 135544493, 09.04.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/444/26

Провадження № 2-з/595/4/2026

У Х В А Л А

09.04.2026 місто Бучач

Суддя Бучацького районного суду Тернопільської області Созанська Л.І., ознайомившись із заявою представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Приватного підприємства «АП «Порохова Агро» до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Ісен», третя особа ОСОБА_3 , про визнання поновленими договорів оренди, визнання недійсними угод про припинення оренди, визнання недійсними договорів оренди та скасування рішень про державну реєстрацію прав, -

В С Т А Н О В И В :

Представник ПП «АП «Порохова Агро» Теслюк А.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ФГ «Ісен», третя особа ОСОБА_3 , про визнання поновленими договорів оренди, визнання недійсними угод про припинення оренди, визнання недійсними договорів оренди та скасування рішень про державну реєстрацію прав.

Разом із позовом представником ПП «АП «Порохова Агро» Теслюком А.О. подано заяву про забезпечення позову, у якій представник просив вжити заходів забезпечення позову, а саме: заборонити Фермерському господарству «Ісен» (код ЄДРПОУ 39550681) та будь-яким іншим особам здійснювати будь-яке господарське використання (обробіток ґрунту, сівбу, внесення добрив, збирання врожаю) земельних ділянок з кадастровими номерами: 6121285500:01:001:1522, 6121285500:01:001:1523, 6121285500:01:001:1524, 6121285500:01:001:1525, 6121285500:01:001:1526, 6121285500:01:001:1533; заборонити суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 6121285500:01:001:1522, 6121285500:01:001:1523, 6121285500:01:001:1524, 6121285500:01:001:1525, 6121285500:01:001:1526, 6121285500:01:001:1533; заборонити ОСОБА_2 укладати будь-які правочини щодо передачі в користування або відчуження вказаних земельних ділянок з кадастровими номерами: 6121285500:01:001:1522, 6121285500:01:001:1523, 6121285500:01:001:1524, 6121285500:01:001:1525, 6121285500:01:001:1526, 6121285500:01:001:1533 на користь третіх осіб.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що 27 лютого 2026 року між ПП «АПП «Порохова Агро», в особі директора ОСОБА_1 , та гр. ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , було укладено угоди про припинення договорів оренди землі від 07 грудня 2018 року щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6121285500:01:001:1522, 6121285500:01:001:1523, 6121285500:01:001:1524, 6121285500:01:001:1525, 6121285500:01:001:1526, 6121285500:01:001:1533. На підставі цих угод приватним нотаріусом Іванів Л.І. було внесено запис про припинення іншого речового права (оренди) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. ПП «АП «Порохова-Агро» готує позов до ОСОБА_2 та ФГ «Ісен» про визнання недійсними угод про припинення оренди від 27 лютого 2026 року, визнання недійсними договорів оренди між відповідачами та усунення перешкод у користуванні земельними ділянками (кадастрові номери: 6121285500:01:001:1522, 1523, 1524, 1525, 1526, 1533). Порушення прав заявника має очевидний характер: угоди від 27 лютого 2026 року підписані директором приватного підприємства з перевищенням повноважень (порушення п. 5.2.2 та 5.4.1 Статуту). Згідно з п. 5.2.2 підпункт «ї» Статуту ПП «АП «Порохова Агро», до виключної компетенції зборів власників належить надання попередньої письмової згоди на вчинення правочинів щодо використання земельних ділянок, зокрема угод про припинення чинності договорів оренди. Згідно з п. 5.4.1 Статуту, директор зобов`язаний до укладення таких правочинів отримати письмову згоду власників. Відомості про обмеження повноважень директора ОСОБА_1 щодо розпорядження землею без згоди власників офіційно внесені до ЄДР, що підтверджується відповідним Витягом. Власники підприємства письмової згоди на припинення оренди не надавали, відповідний протокол зборів власників нотаріусу не подавався. Таким чином, нотаріус провів реєстрацію на підставі документа, підписаного особою з перевищенням повноважень, що прямо заборонено законом. При вчиненні реєстраційної дії нотаріусом було грубо порушено вимоги ст. 10 та ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Нотаріус не здійснив належної перевірки обсягу повноважень директора підприємства, попри наявність відповідних обмежень у Статуті та Єдиному державному реєстрі (ЄДР). Нотаріус, всупереч ст. 18 Закону «Про державну реєстрацію...», проігнорував ці відомості, що робить реєстраційну дію незаконною. Заявник продовжував користуватися землею після закінчення строку договорів (грудень 2025), здійснював оранку та внесення добрив. Відповідно до ст. 33 Закону «Про оренду землі», договори є поновленими за «мовчазною згодою». Таким чином, порушення має формальний та очевидний характер, оскільки встановлюється виключно шляхом перевірки відомостей ЄДР та поданих документів. Реєстраційна дія була вчинена за відсутності належних повноважень представника юридичної особи, що відповідно до усталеної судової практики є безумовною підставою для її скасування незалежно від інших обставин. Невжиття заходів заборони фактичного користування створить умови для виникнення силового конфлікту безпосередньо на місці знаходження земельних ділянок між працівниками ПП «АПП «Порохова-Агро» та ФГ «Ісен». Це призведе до дестабілізації громадського порядку в с. Порохова та с. Зубрець, що робить вжиття заходів забезпечення не лише правовою, а й соціальною необхідністю для запобігання правопорушенням. Невжиття заходів забезпечення позову ускладнить захист прав позивача. Настання посівного сезону «березень-квітень 2026» є об`єктивним фактом, який створює ризик засіяння ділянок ФГ «Ісен». Якщо ФГ «Ісен» засіє землю, виконання рішення про повернення ділянок стане фізично неможливим до збору врожаю (кінець 2026 року), що призведе до збитків заявника та множинності нових спорів. Водночас невжиття заходів призведе до незворотних наслідків для заявника - втрати аграрного сезону 2026 року, що не може бути компенсовано навіть у разі задоволення позову, тоді як для відповідачів обмеження є виключно тимчасовим. Отже запропоновані заходи (заборона реєстраційних дій, фактичного користування та заборона укладення правочинів) є співмірними заявленим вимогам, оскільки обмежуються виключно спірними земельними ділянками. Це забезпечує баланс інтересів: відповідач не позбавляється права володіння та користування майном (крім права розпорядження), а позивач отримує гарантію виконання рішення. Заборона фактичного користування необхідна для недопущення непорозумінь та протистоянь на полі та змішування майна. Заборона реєстраційних дій необхідна для запобігання подальшому перепродажу прав оренди, що зробить розгляд справи безкінечним. Угоди про припинення оренди від 27 лютого 2026 року суперечать вимогам ст. 92, 203 ЦК України, оскільки підписані особою, повноваження якої були обмежені Статутом та відомостями в ЄДР. Відповідно до ст. 241 ЦК України, вказані правочини не створюють юридичних наслідків для ПП «АПП «Порохова-Агро», оскільки не були схвалені вищим органом управління підприємства. На підставі ст. 215 ЦК України, дані угоди мають бути визнані недійсними судом. Заявником вже ініційовано процедуру адміністративного оскарження незаконних реєстраційних дій. Зокрема, 28 березня 2026 року до Міністерства юстиції України (Офісу протидії рейдерству) було подано скаргу на дії приватного нотаріуса Іванів Л.І. щодо незаконного припинення права оренди та реєстрації нових договорів оренди за ФГ «Ісен». Подання цієї скарги підтверджує наявність реального гострого спору та свідчить про намір заявника використовувати всі доступні правові механізми для відновлення порушеного права. Заявник є платоспроможним підприємством, що здійснює діяльність на суміжних ділянках. Ризик завдання збитків відповідачам відсутній, оскільки вони не мали права розпочинати роботи на спірних ділянках до завершення процедури поновлення оренди з попереднім орендарем.

Розгляд заяви здійснено судом у строки, визначені ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає вимогам ч. 13 ст. 7 та ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Отож, розглянувши заяву про забезпечення позову, суд доходить до таких висновків.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретнім заходом до забезпечення позову і можливім предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.

Отже, суди при вирішенні питання щодо забезпечення позову мають здійснювати належну оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом забороною вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі/ задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 522/3471/20.

У цивільній справі, разом із якою надійшла заява про забезпечення позову, предметом позову є вимоги про визнання поновленими договорів оренди, визнання недійсними угод про припинення оренди, визнання недійсними договорів оренди щодо земельних ділянок (кадастрові номери: 6121285500:01:001:1522, 6121285500:01:001:1523, 6121285500:01:001:1524, 6121285500:01:001:1525, 6121285500:01:001:1526, 6121285500:01:001:1533) та скасування рішень про державну реєстрацію прав.

У даній справі позивач припускає, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може ускладнити виконання можливого рішення суду про задоволення його позовних вимог, тому просить суд: заборонити Фермерському господарству «Ісен» (код ЄДРПОУ 39550681) та будь-яким іншим особам здійснювати будь-яке господарське використання (обробіток ґрунту, сівбу, внесення добрив, збирання врожаю) земельних ділянок з кадастровими номерами: 6121285500:01:001:1522, 6121285500:01:001:1523, 6121285500:01:001:1524, 6121285500:01:001:1525, 6121285500:01:001:1526, 6121285500:01:001:1533; заборонити суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 6121285500:01:001:1522, 6121285500:01:001:1523, 6121285500:01:001:1524, 6121285500:01:001:1525, 6121285500:01:001:1526, 6121285500:01:001:1533; заборонити ОСОБА_2 укладати будь-які правочини щодо передачі в користування або відчуження вказаних земельних ділянок з кадастровими номерами: 6121285500:01:001:1522, 6121285500:01:001:1523, 6121285500:01:001:1524, 6121285500:01:001:1525, 6121285500:01:001:1526, 6121285500:01:001:1533 на користь третіх осіб.

На думку суду, такі заходи забезпечення позову не відповідають змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 09 березня 2026 року ОСОБА_1 є керівником Приватного підприємства «Агропромислового підприємства «Порохова - Агро», зареєстрованого 05 жовтня 2018 року, реєстраційний номер 16411020000001145.

Згідно заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що ПП «АПП «Порохова Агро», в особі директора Теслюка А.О., та гр. ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , було укладено угоди про припинення договорів оренди землі від 27.02.2026, щодо земельних ділянок з кадастровим номером 6121285500:01:001:1522, 6121285500:01:001:1523, 6121285500:01:001:1524, 6121285500:01:001:1525, 6121285500:01:001:1526, 6121285500:01:001:1533. На підставі цієї угоди приватним нотаріусом Іванів Л.І. було внесено запис про припинення іншого речового права (оренди) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

28 березня 2026 року директором ПП «АП «Порохова Агро» Теслюком А.О. до Міністерства юстиції України (Офісу протидії рейдерству) подано скаргу на дії приватного нотаріуса Іванів Л.І. щодо незаконного припинення права оренди та реєстрації нових договорів оренди за ФГ «Ісен».

До заяви про забезпечення позову заявником надано копії документів: статуту ПП «АП «Порохова-Агро», затвердженого зборами власників, згідно протоколу від 03 жовтня 2018 року; Витягу з ЄДР станом на 25 лютого 2026 року; скарги до Мін`юсту від 28 березня 2026 року; копії первинних договорів оренди від 05 грудня 2018 року та 07 грудня 2018 року; копії актів приймання-передачі земельних ділянок від 05 грудня 2018 року та 07 грудня 2018 року; копії оскаржуваних угод від 27 лютого 2026 року та актів приймання-передачі земельних ділянок від 27 лютого 2026 року;витяги з Державного реєстру речових прав на вказані вище земельні ділянки.

Як вище судом зазначалося, предметом поданого позову є визнання поновленими договорів оренди, визнання недійсними угод про припинення оренди, визнання недійсними договорів оренди щодо земельних ділянок (кадастрові номери: 6121285500:01:001:1522, 6121285500:01:001:1523, 6121285500:01:001:1524, 6121285500:01:001:1525, 6121285500:01:001:1526, 6121285500:01:001:1533) та скасування рішень про державну реєстрацію прав.

З долучених до заяви доказів слідує, що спірні земельні ділянки, відносно яких заявник просить вжити заходи забезпечення, перебували в оренді ПП «АП «Порохова Агро» до 27 лютого 2026 року.

Поряд з цим, заявником належними доказами не підтверджено використання ПП «АП «Порохова - Агро» (обробіток ґрунту, сівбу, внесення добрив, збирання врожаю) вищезазначених земельних ділянок та не доведено заподіяння шкоди його господарській діяльності у випадку незастосування заходів забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову представник посилається на те, що настання посівного сезону «Березень-Квітень 2026» є об`єктивним фактом, який створює ризик засіяння ділянок ФГ «Ісен».

Водночас, суд звертає увагу, що, як слідує із змісту заяви, після укладення угод про припинення договорів оренди землі між позивачем та відповідачкою ОСОБА_4 відносно спірних земельних ділянок, 04 березня 2026 року були укладені нові договори оренди, де орандарем виступає ФГ «Ісен». Відтак, з часу укладення договорів із ФГ «Ісен» до часу звернення стороною позивача до суду із позовною заявою та заявою про забезпечення позову пройшло більше місяця. Враховуючи, що вказаний період року є посівним сезоном, не виключено, що ФГ «Ісен» розпочало на спірних земельних ділянках, на підставі діючих договорів оренди, посівний сезон.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, самі лише припущення, наведені у заяві, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для накладених обмежень та заборон відповідачці ОСОБА_2 в частині укладення нею правочинів щодо передачі в користування або відчуження вказаних земельних ділянок і, на переконання суду, є надмірним втручанням у право власності відповідачки ОСОБА_2 , оскільки остання в результаті застосування зазначених заходів забезпечення позову буде позбавлена можливості розпоряджатись належним їй на праві власності майном без відповідного правового обґрунтування.

Стороною позивача до заяви про забезпечення позову не долучено доказів, які б свідчили про наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів та ймовірність ускладнення виконання судового рішення у разі задоволення позову при невжитті таких заходів.

З огляду на наведене заява про забезпечення позову не містить мотивів співмірності застосованих заходів із предметом позову, підтверджену доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування зазначеного заявником виду забезпечення позову, підстав обмеження прав та інтересів інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створить перешкоди до виконання судового рішення та унеможливлять його виконання без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову та вказують на необґрунтованість такої.

На підставі викладеного у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 149-151, 153, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Приватного підприємства «АП «Порохова Агро» до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Ісен», третя особа ОСОБА_3 , про визнання поновленими договорів оренди, визнання недійсними угод про припинення оренди, визнання недійсними договорів оренди та скасування рішень про державну реєстрацію прав - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Якщо ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому копії відповідної ухвали суду.

Суддя: Л. І. Созанська