Ухвала суду № 135543757, 30.03.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3185/26

Номер провадження 1-кс/711/1049/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м.Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №62026100140000565 від 27.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка, Донецької області, українця, громадянина України, військовослужбовця за мобілізацією, старшого водія 1 відділення охорони взводу охорони 1 роти експлуатації та забезпечення безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення окремого загону спеціального призначення НОМЕР_1 бригади Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування тобто до 27.03.2026, з подальшим його утриманням в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор». У випадку застосування застави просить покласти обов`язки на підозрюваного ОСОБА_4 передбачені п.п.1, 2, 3, 4, 8 ч.5 ст.194 КПК України, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування із потерпілим ОСОБА_7

та ОСОБА_8 , свідками у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інших осіб, які набудуть статус свідків лише у випадка пов`язаних із проведенням слідчих дій; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Клопотання обґрунтовує тим, що в провадженні Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026100140000565 від 27.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено що ОСОБА_4 , 27.03.2026 близько 15 години 30 хвилини, керуючи автомобілем марки «Skoda» моделі «Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись в лівій смузі для руху по вул. Черкаський шлях в с. Софіївка Золотоніського району Черкаської області, у напрямку села Світанок Переяслав-Хмельницького району Київської області, в порушення вимог п.п. 2.3 б) та 18.4 Правил дорожнього руху України (далі ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, будучи не уважним та не стежачи за дорожньою обстановкою, наближаючись

до нерегульованого пішохідного переходу позначеного розміткою 1.14.1 ПДР, та відповідними дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 ПДР, розташованого на проїзній частині вул. Черкаський шлях поблизу буд. № 39А, бачучи, що перед вказаними пішохідним переходом зупинився у правій сусідній смузі для руху, вантажний автомобіль марки «КАМАЗ» моделі «55102» реєстраційний номер НОМЕР_3 , не обрав безпечної швидкості, аж до повного зупинення керуючого ним транспортного засобу, щоб переконатись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека з метою надати останнім дорогу, як наслідок скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрий перебував на вказаному пішохідному переході та переходив його з права на ліво відносно напрямку для руху водія ОСОБА_4 .

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді: перелому кісток тазу зі зміщенням, важкої черепно мозкової травми субдуральної гематоми праворуч, перелому склепіння та основи черепаЗ урахуванням встановлених досудовим розслідуванням доказів та підстав 28.03.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Анкетні відомості підозрюваного: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Горлівка, Донецької області, українцю, громадянин України, військовослужбовець за мобілізацією, старший водію 1 відділення охорони взводу охорони 1 роти експлуатації та забезпечення безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення окремого загону спеціального призначення НОМЕР_1 бригади Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий.

Причетність ОСОБА_4 до вчиненого кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:

- даними протоколу огляду місця події від 27.03.2026, під час якого встановлено дорожню обстановку на місці пригоди, зафіксовано, місце розташування автомобілів автомобілем марки «Skoda» моделі «Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

- даними довідки з медичного закладу № 2230 від 28.03.2026 відповідно доя койї ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді: перелому кісток тазу зі зміщенням, важкої черепно мозкової травми субдуральної гематоми праворуч, перелому склепіння та основи черепа;

- протоколом про затримання особи в порядку ст. 208 КПК України

- даними протоколу допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Частиною 2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд, у відповідності до ч.1 ст.178 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, що зокрема визначені у п.п.1 11 даної частини вказаної статті.

Приймаючи до уваги вище викладене, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, ч.1 ст.177 КПК України, а саме:

1) може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється. Зокрема санкція тяжкого злочину, передбачає покарання від трьох до восьми років позбавлення волі, та невідворотність вказаного покарання можуть спонукати останнього до зміни місця постійного проживання, так як підозрюваний офіційно зареєстрований на території Донецької області, фактично проживаючий у м. Києві.

2) може незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, шляхом умовлянь, підкупу, вимагати дачу від останньої неправдивих показань або зміну уже наданих під час досудового розслідування, показань, тим самим він матиме можливість уникнення або пом`якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. Крім того, основними свідками є неповнолітні особи.

Встановлена кримінальним процесуальним законодавством процедура отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.

Таким чином, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання ризикам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконному впливу на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Натомість органом досудового розслідування встановлено неможливість застосування до ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів, які б забезпечили запобіганню зазначених в клопотанні ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваною, таких як: 1) особисте зобов`язання - оскільки він є найбільш м`яким запобіжним заходом та не забезпечить запобіганню вказаних у клопотанні ризиків; 2) особиста порука - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків та стосовно ОСОБА_4 до органу досудового розслідування не надходило від осіб, які заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваною покладених на нього обов`язків; 3) застава - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків, а також відсутні відомості про те чи наявний у підозрюваного майновий стан, який дасть йому можливість внести за себе заставу, 4) домашний арешт.

Також при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 слід врахувати наявні обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме:

-вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення;

-кримінальне правопорушення вчинене останнім являється тяжким, та тягне за собою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 8 років.

Системний аналіз законодавства свідчить, що рішенням про застосування запобіжного заходу суд повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, у тому числі права потерпілих осіб. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Злочин, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 зазіхає на суспільну складову щодо безпеки в сфері дорожнього руху й відповідно, як наслідок здоров`я та життя особи. Разом з цим, належна правова охорона будь-яких соціальних цінностей, у тому числі й таких соціально значимих, як життя та здоров`я особи, забезпечується лише тоді, коли застосовується ефективний засіб забезпечення кримінального провадження, яким є запобіжний захід.

Наведене, а також високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками кримінального правопорушення, яким спричинено тяжкі тілесні ушкодження неповнолітньому потерпілому, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 не лише для конкретної особи, а й для суспільства, в даному випадку виправдовує необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 тримання під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, що також можливе за умови належного запобігання зазначеним ризикам.

Завдання кримінального провадження виправдовують необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з метою уникнення вищевказаних ризиків.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму інформаційному листі від 04.04.2013 № 511-550/0/0-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначив зокрема те, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст.177 КПК, з врахуванням того, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. У справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість призначеного покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване.

У відповідності до положень ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ, з урахуванням наявних ризиків, а отже й законних підстав в розрізі вимог Глави 18 КПК України, з метою запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є надмірним чи таким, що принижує його гідність в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України встановлено, що щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, у разі застосування до підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий та прокурор просять визначити розмір застави у вигляді 80 прожиткових мінімумів доходів громадян, що дорівнює 266 240 грн.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та пояснив, що в провадженні Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026100140000565 від 27.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, ч.1 ст.177 КПК України, а саме: 1) може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється. Зокрема санкція тяжкого злочину, передбачає покарання від трьох до восьми років позбавлення волі, та невідворотність вказаного покарання можуть спонукати останнього до зміни місця постійного проживання, так як підозрюваний офіційно зареєстрований на території Донецької області, фактично проживаючий у м. Києві; 2) може незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, шляхом умовлянь, підкупу, вимагати дачу від останньої неправдивих показань або зміну уже наданих під час досудового розслідування, показань, тим самим він матиме можливість уникнення або пом`якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. Крім того, основними свідками є неповнолітні особи. Також додав, що потерпілий перебуває у тяжкому стані, просить задовольнити клопотання в повному обсязі. У разі застосування до підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, просить визначити розмір застави у вигляді 80 прожиткових мінімумів доходів громадян, що дорівнює 266 240 грн.

Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання. Вказав, що не перелічені доводи щодо наявності ризиків. Також не аргументовано, що менш суворий запобіжний захід не запобіжить ризикам, які перелічені у клопотанні. Додав, що підозрюваний має позитивні характеристики, перебуває у шлюбі, має на утриманні неповнолітнього сина. На даний час несе службу як солдат, добровільно призвався. Готовий відшкодовувати майнову та моральну шкоду.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника. Щиро розкаявся, вину визнав повністю Повідомив, що готовий співпрацювати і допомагати потерпілому.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень статті 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Положення статті 178 КПК України передбачають, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

У судовому засіданні встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, яке відноситься до тяжких злочинів, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

27.03.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України.

28.03.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви №12244/86, 12245/86; 12383/86), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

З положень п.1 ч.1 ст.178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.

Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелюватися зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.

Слідчий суддя також зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованості підозри, враховуючи ст.ст.8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини.

Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".

Крім того у п.48 рішення "Чеботарь проти Молдови" №35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового слідства та суду; незаконно впливати на потерплих та свідків у цьому кримінальному провадженні.

Варто відмітити, що сторона обвинувачення виважено підійшла до наявності ризиків та встановила фактичні, які належно доводяться, що стало основою застосування запобіжного заходу.

При встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому в провину злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, у зв`язку з цим останній усвідомлюючи суворість покарання, передбаченого за інкриміноване кримінальне правопорушення, у разі необрання запобіжного заходу, матиме реальну можливість змінити місце проживання, так як підозрюваний офіційно зареєстрований на території Донецької області, фактично проживаючий у м. Києві, а тому існує обґрунтований ризик, що він з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування.

Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Слідчий суддя вважає цілком обґрунтованим доводи слідчого та прокурора щодо наявності ризиків передбачених п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості незаконно впливати на потерпілих та свідків в даному кримінальному провадженні, оскільки останній зацікавлений у зміні ними своїх показань та з матеріалів кримінального провадженні йому відомо їх анкетні дані. У зв`язку з цим для ухилення від кримінальної відповідальності він може впливати на потерпілих та свідків шляхом умовлянь, залякувань, погроз, примусу, з метою зміни останніми їх показань на його користь, крім того, основними свідками є неповнолітні особи.

Таким чином він матиме можливість уникнення або пом`якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому тяжкого злочину.

Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст.23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Слідчий суддя також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_4 , позитивно характеризується, солдат ВЧ НОМЕР_5 , має міцні соціальні зв`язки, зареєстроване місце проживання, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина 2010 року народження, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність зазначених стороною захисту обставин, не можуть бути вирішальними, що могло б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення взагалі.

Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, зазначені у ч.1 ст.178 КПК України, та враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, вік, стан здоров`я, сімейний стан.

В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

Слідчий суддя приходить до висновку, з урахуванням наявності ризиків передбачених статтею 177 КПК України, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що є неможливим застосування до підозрюваного таких запобіжних заходів як особисте зобов`язання, порука чи домашній арешт.

Так, враховуючи особливості події кримінального правопорушення (місце, мету, спосіб, засоби вчинення, участь у його вчиненні, тощо), вбачається, що особисте зобов`язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваному, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.

Домашній арешт не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а особливо спілкування підозрюваного зі свідками у даному кримінальному провадженні, а також можливості вчинення інших протиправних діянь.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_14 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

На момент розгляду клопотання стороною захисту не надано доказів неможливості застосування тримання під вартою за станом здоров`я та серйозного його погіршення.

Водночас, згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом. Застосування альтернативного запобіжного заходу можливе для виконання підозрюваним прав та обов`язків, враховуючи його особу, перебування в лавах ЗСУ, що на даний час найхарактерніше описує особу та її ставлення до своїх обов`язків, при цьому враховується визнання вини останнього та розкаяння у вчиненому, а також, що підозрюється у вчиненні ненавмисного злочину із необережною формою вини.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст.183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст.177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.

При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2024 рік" на 1 січня поточного року, тобто 3 328 грн.

За таких обставин, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, його особу та встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 визначити заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп., яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, передбачені в ст.194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, задля досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, застава у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання останнім покладених на нього обов`язків, передбачених п.п.1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України. Позитивні характеристики та доводи сторони захисту враховані слідчим суддею при обранні розміру застави для підозрюваного.

Беручи за можливість застосування даного запобіжного заходу при встановлених обставин слідчий суддя виходив із наступного, що підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні визнавав вину у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило тяжкі наслідки, готовність відшкодувати матеріальні та моральні витрати у зв`язку із спричиненням своїми діями тяжких наслідків для неповнолітнього потерпілого, що вказує на усвідомлення наслідків та причинного зв`язку, а також вік та соціальний статус підозрюваного, що даний злочин має необережно форму вини та вчинений через необережність нехтуванням правил дорожнього руху, що вказує на відсутність бажання настання наслідків.

Визначаючи строк тривалості застосування попереднього ув`язнення, відповідно до положень ч.1, 2 ст.197 КПК України, на період часу у 60 днів, слідчий суддя враховує, що підозрюваного ОСОБА_4 було затримано 27.03.2026, про що свідчить відповідний протокол затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину. Таким чином, слід визначити строк застосування запобіжного заходу до 25.05.2026 включно.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 181, 186, 193-194, 196, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 25.05.2026, включно.

Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання 27.03.2026.

Визначити альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_4 , з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: рахунок отримувача UA968201720355249001500003652; Код банку отримувача (МФО) 820172; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26261092, та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №62026100140000565 від 27.03.2026.

У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду/слідчого судді;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, реєстрації та роботи;

- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу інтернет тощо) із потерпілими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , свідками у цьому кримінальному провадженні: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та іншими особами, які набудуть статусу свідків у цьому кримінальному провадженні, доведених до його відома під підпис, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_4 у присутності слідчого чи прокурора.

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного на строк 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави, в межах строку досудового розслідування. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Строк дії ухвали в частині застосування тримання під вартою визначити до 25.05.2026 включно.

Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захиснику, слідчому, прокурору, направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» МЮУ та/або ІТТ №1 м. Черкаси.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення копії.

Повний текст ухвали складено та проголошено 06.04.2026.

Слідчий суддя: ОСОБА_1