Ухвала суду № 135540175, 08.04.2026, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/496/26

Провадження № 1-кс/938/102/26

УХВАЛА

про розгляд клопотання про тримання під вартою

08 квітня 2026 року селище Верховина

Слідчий суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання начальника СВ Верховинського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором, у кримінальному провадженні №12026091130000042 від 07.04.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Сокирниця, Хустського району Закарпатської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

08.04.2026 року до слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області поступило клопотання начальника СВ Верховинського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, яке погоджені з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 .

Копія клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та матеріали, якими обгрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надані підозрюваному з дотриманням строку, встановленого КПК України .

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 обґрунтовано тим, що СВ Верховинського РВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені №12026091130000042 від 07.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Зокрема, як зазначається в цьому клопотанні досудовим розслідуванням встановлено, з 05.02.2026 по теперішній час старший сержант ОСОБА_4 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 .

Проходячи військову службу, старший сержант ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків.

Проте, старший сержант ОСОБА_4 у порушення вимог вказаних нормативних актів, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, в 2026 році, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, старший сержант ОСОБА_4 проходячи військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи неподалік населеного пункту АДРЕСА_1 , більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено, знайшов 1 ручну осколкову гранату РГД-5 без запалу що є складовою частиною бойового припасу а саме корпусом ручної наступальної гранати РГД-5, що є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, промислового виготовлення, та 1 уніфікований запал ручних гранат типу УЗРГМ що належить до категорії вибухових пристроїв промислового виробництва.

При цьому, старший сержант ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, усвідомлюючи, що вказані предмети є вибуховими пристроями та вибуховими речовинами, про свою знахідку командування частини не повідомив, незаконно, без передбаченого «Положенням про дозвільну систему», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, та «Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також, боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, дозволу, не маючи відповідної ліцензії МВС України на здійснення господарської діяльності з виробництва, ремонту вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї, та їх продажу з метою подальшого зберігання та носіння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом привласнення знайдених вибухових пристроїв та вибухових речовин, придбав 1 ручну осколкову гранату РГД-5 без запалу що є складовою частиною бойового припасу а саме корпусом ручної наступальної гранати РГД-5, що є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, промислового виготовлення, та 1 уніфікований запал ручних гранат типу УЗРГМ що належить до категорії вибухових пристроїв промислового виробництва, які за невстановлених досудовим розслідуваннях обставинах, переніс до місця свого фактичного проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , де зберігав з метою подальшого носіння.

Надалі, 06.04.2026 старший сержант ОСОБА_4 продовжуючи злочинний умисел на незаконне носіння та зберігання вибухових пристроїв та вибухових речовин, перебуваючи в селі Явірник, Зеленської сільської ради Верховинського району, Івано-Франківської області, з метою незаконного перетину держаного кордону України з державним кордоном Республіки Румунія, був зупинений працівниками НОМЕР_2 Прикордонного загону ДПСУ України та працівниками поліції Верховинського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, якими в ході проведення огляду у ОСОБА_4 виявлено та вилучено 1 ручну осколкову гранату РГД-5 без запалу що є складовою частиною бойового припасу а саме корпусом ручної наступальної гранати РГД-5, що є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, промислового виготовлення, та 1 уніфікований запал ручних гранат типу УЗРГМ що належить до категорії вибухових пристроїв промислового виробництва, які останній носив та зберігав без передбаченого законом дозволу у власному рюкзаку який носив при собі.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою обгрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.п.1,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Прокурор, який прийняв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, наполягав на застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник та підозрюваний у судовому засіданні просили визначити заставу, як альтернативну триманню під вартою, в мінімальному розмірі, визначеному КПК України, як для особи, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, тобто 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Підозрюваний повідомив також у судовому засіданні, що прибув до Верховинського району з метою незаконного перетину державного кордону до Румунії. Гранату зі собою взяв для захисту від диких звірів (ведмедів, вовків). Гранату перевозив зі собою в автобусі в рюкзаку. Також повідомив, що він самовільно залишив військову частину, але бажає продовжувати військову службу.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до такого висновку.

07.04.2026 року у вищевказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю села Сокирниця Хустського району Закарпатської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України, шляхом вручення письмового повідомлення.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 , будучи не судимою особою, підозрюється у вчиненні злочину, за який законом, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять роки, у зв`язку з чим відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України до нього може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У ч.2 ст. 177 КПК України закріплено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави для слідчого судді вважати, що підозрюваний може здійснювати дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

З приводу наявності обґрунтованої підозри слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду «обгрунтована підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду під обґрунтованою підозрою слід розуміти «розумну підозру, а не щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Таким чином, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

З огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, слідчий суддя вважає, що наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Зокрема, обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_4 , підтверджується повідомленням начальника оперативно-розшукової групи ( з місцем дислокації н.п. Шибени) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ про виявлення кримінального правопорушення від 06.04.2026 року; повідомлення т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про вчинення військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 кримінального правопорушення від 07.04.2026 року; протоколом огляду місця події у ВПС «Шибени» в селі Явірник Верховинського району Івано-Франківської області від 06.04.2026 року, протоколом затримання ОСОБА_4 від 07.04.2026; показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; довідкою Управління вибухотехнічної служби ГУНП в Івано-Франківській області №123/188 від 07.04.2026 про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів; довідкою Управління вибухотехнічної служби ГУНП в Івано-Франківській області №124/188 від 07.04.2026 про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, крім встановлення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, зобов`язаний також встановити наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як зазначено в ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє до Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Відповідно до ст. 5 п. «С» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, її зв`язки з суспільством.

Так, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_4 доведено наявність ризику, передбаченого у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Зокрема, ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду доводиться тим, що він, будучи військовослужбовцем ЗСУ, знаходився поза межами її дислокації, на території Верховинського району, який є прикордонним районом, з метою незаконного перетину державного кордону до Румунії, з гранатою, яку перевозив зі собою в громадському транспорті в рюкзаку для захисту, як він зазначив, від диких тварин.

Згідно з ст.194 КПК України, якщо існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор, слідчий, є достатнім для застосування слідчим суддею запобіжного заходу (ст.194 КПК України).

Як зазначено в ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Слідчий суддя вважає, що щодо ОСОБА_4 жоден інший, більш м`який запобіжний захід не здатен запобігти вказаним ризикам.

З огляду на викладене, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слідчого, погоджене з прокурором, необхідно задовольнити, а до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 21.50 годин 05.06.2026 року включно, тобто строком на 58 днів, оскільки більш м`які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК, не зможуть забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків, а також забезпеченню спробам переховування від органу досудового слідства та суду, вчиняти нові злочини, а тому у такому разі не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.

Підозрюваного ОСОБА_4 фактично затримано 06.04.2026 року о 21.50 годин (а.с.12, 32).

Строк дії ухвали про застосування до підозрюваного запобіжного заходу тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 06.04.2026 року о 21.50 годин.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченою частиною четвертою цієї статті. У свою чергу в ч.4 ст. 183 КПК України передбачено випадки, коли слідчий суддя не зобов`язаний, але має право визначити розмір застави у кримінальному провадженні, тобто змістом цієї норми не заборонено визначати розмір застави підозрюваному при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в тому числі й під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи вищевказане, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. ч. 4,5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього та визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину ( ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України), - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» установлено в 2026 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 3328 гривень.

Враховуючи вищевказане, слідчий суддя приходить до висновку щодо визначення застави підозрюваному ОСОБА_4 у розмірі 133120 гривень, що відповідає 40 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2026 року) та узгоджується зі змістом ст. 182 КПК України. Внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та є не завідомо непосильним для нього.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на нього такі обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спитрні напої;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України, зазначені обов`язки покладаються на підозрюваного на строк не більше двох місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369-372, 532, 534 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про застосування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Сокирниця, Хустського району Закарпатської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 58 днів, а саме до 21.50 годин 05.06.2026 року включно, з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)".

Копію ухвали направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12), та вручити підозрюваному, його захиснику, прокурору негайно після її оголошення.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України.

Визначити заставу у розмірі 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, що відповідає 40 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2026 року) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на на такий депозитний рахунок: одержувач - ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 21.50 годин 05.06.2026 року включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 у разі внесення застави такі обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити до 21.50 годин 05.06.2026 року включно.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує її внесення має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12".

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити Верховинський районний суд Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, він зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані зі застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_9