Ухвала суду № 135539699, 23.03.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2464/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю :

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4 ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6 ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_4 , ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в режимі відеоконференції кримінальну справу №308/2464/25, кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024070000000385 від 07.08.2024 р. про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,-

в с т а н о в и в :

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходяться матеріали кримінальної справи №308/2464/25, кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024070000000385 від 07.08.2024 р. про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 підтримав подане ним письмове клопотання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 .

Клопотання мотивовано тим, що на стадії досудового розслідування ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.10.2024 року, відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Вказаною Ухвалою визначено розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 обов?язків, передбачених КПК України у розмірі 150 (сто п?ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 (чотириста п?ятдесят чотири тисячі двісті) грн., яку було внесено заставодавцями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у сумі 227 100,00 (двісті двадцять сім тисяч сто гривень 00 коп.) гривень кожною.

Адвокат зазначає, що заставу у даному кримінальному провадженні було внесено кількома заставодавцями рівними частками, оскільки жоден з них об?єктивно не мав можливості самостійно внести визначену судом суму. Після внесення застави майновий стан заставодавців істотно погіршився у зв?язку з їх тяжким станом здоров?я, необхідністю проходження тривалого лікування, придбання дороговартісних лікарських засобів та медичних послуг.

Витрати на лікування мають першочерговий, життєво необхідний характер, а тому подальше утримання всієї суми застави у встановленому розмірі призводить до непропорційного втручання у майнові права заставодавців, які не є стороною кримінального правопорушення та не несуть кримінальної відповідальності.

Необхідність зміни запобіжного заходу у виді застави на домашній арешт відносно обвинуваченого ОСОБА_6 обумовлено тим, що після обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та звільнення з під - варти у звязку із внесенням застави , він був мобілізований та даний час проходить військову службу. Захисник зазначає, що з моменту постановлення ухвали про обрання ОСОБА_6 , запобіжного заходу та внесення ним застави з`явилися нові обставини, які свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу у виді застави на домашній арешт відносно обвинуваченого ОСОБА_6 .

Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 добросовісно виконує покладенні на нього обов`язки, що зменшує актуальність ризиків встановлених слідчим суддею.

Обґрунтовуючи клопотання щодо існування підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_6 , захисник посилався на те, що: обвинувачений мобілізований та проходить військову службу у складі Збройних сил України, а відтак ОСОБА_6 перебуває під постійним контролем командування військової частини, має визначене місце служби та підпорядковується військовій дисципліні.

Вказує, що дана обставина в свою чергу мінімізує ризик впливу на свідків чи інших учасників кримінального провадження, адже режим несення служби обмежує можливості особи для вчинення будь-яких неправомірних дій, а також свідчить про належну процесуальну поведінку та соціальну відповідальність, оскільки виконання конституційного обов?язку щодо захисту держави є обставиною, що позитивно характеризує особу обвинуваченого.

Окрім того просить суд звернути увагу на те, що проходження військової служби: передбачає перебування особи під постійним контролем командування військової частини; виключає можливість безконтрольного пересування; мінімізує ризик переховування від суду; істотно знижує ризик впливу на свідків чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

З урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, обставин вчинення правопорушення, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, сторона захисту вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде відповідати меті, з якою він застосовується.

В зв`язку з наведеним, покликаючись на приписи ст. 201 КПК України захисник просив суд змінити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ), запобіжний захід у виді застави на домашній арешт без носіння електронного засобу контролю. Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов?язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за першою вимогою до суду та прокурора, у встановлений ними час;

- не залишати житло за адресою АДРЕСА_1 , у період з 23.00 год. по 06.00 год., за виключенням випадків надання медичної допомоги;

- утримуватися від спілкування (будь-яким чином, в тому числі за допомогою телефонних та електронних засобів зв?язку) зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну (за наявності);

2. В разі відмови в задоволенні прохальної частини п.1 вказаного у клопотанні, прошу зменшити розмір застави що становить 150 (сто п?ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 (чотириста п?ятдесят чотири тисячі двісті) грн., визначеної ухвалою Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області від 26.10.2024 року (справа N? 308/17406/24) визначивши розмір застави в межах передбачених ст. 182 КПК України та з врахуванням його майнового стану а саме на заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб,

3. Повернути заставодавцям ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , внесену заставу у сумі 454 200 (чотириста п?ятдесят чотири тисячі двісті), пропорційно внесеним ними коштами в розмірі 227 100 гривень кожній.

4. Залишити інші покладені на обвинуваченого процесуальні обов?язки без змін за необхідності).

Позиція учасників кримінального провадження щодо поданого клопотання

У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримав клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , посилаючись на викладені у ньому обставини.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав клопотання захисника.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_4 ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечили проти задоволення клопотання.

В судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.

Заставодавець ОСОБА_9 в призначене судове засідання не з`явилась, згідно поданої заяви просила суд у разі зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 повернути сплачену нею заставу у розмірі 227 100,00 грн. та справу розглянути без її участі.

Заставодавець ОСОБА_8 в призначене судове засідання не з`явилась, згідно поданої заяви просила суд у разі зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 повернути сплачену нею заставу у розмірі 227 100,00 грн. та справу розглянути без її участі.

Суд, вислухавши думку учасників провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку про можливість зміни запобіжного зходу, з таких підстав.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 26.10.2024 року на стадії досудового розслідування відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, та визначено заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 , покладених на нього обов`язків передбачених цим Кодексом в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 454200,00 грн.

Як встановлено судом у зв`язку із внесенням застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 454 200,00 грн., підозрюваного ОСОБА_6 було звільнено з-під варти та покладено на нього обов`язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, перелік яких визначено в ухвалі суду.

Таким чином, наразі обвинувачений ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави (ч. 4 ст. 202 КПК України).

Потреба у зміні запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту мотивована тим, що з моменту постановлення ухвали про обрання ОСОБА_6 , запобіжного заходу та внесення ним застави з`явилися нові обставини, які свідчать про можливість зміни запобіжного заходу, а саме майновий стан заставодавців істотно погіршився у зв?язку з їх тяжким станом здоров?я, необхідністю проходження тривалого лікування, придбання дороговартісних лікарських засобів та медичних послуг та те, що обвинувачений ОСОБА_6 був мобілізований та на даний час проходить військову службу , що суттєво зменшує встановлені сслідчим суддею ризики, з огляду на те, що проходження військової служби: передбачає перебування особи під постійним контролем командування військової частини; виключає можливість безконтрольного пересування; мінімізує ризик переховування від суду; істотно знижує ризик впливу на свідків чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Норми кримінального процесуального закону, якими керується суд

Відповідно до ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких належать, зокрема, і запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Частиною 1 ст. 201 КПК України визначене право підозрюваного, обвинуваченого звернутися до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання мають бути додані: 1) копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання; 3) підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання. Слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Статтею 203 КПК встановлено, що ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим кодексом.

З огляду на вищенаведене, обґрунтованість застосованого раніше запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, або внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його продовження чи пом`якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Виходячи з системного тлумачення цієї норми, на переконання суду, до повноважень останніх при розгляді такого клопотання входить як зміна запобіжного заходу, так і питання скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Класичне розуміння застосування запобіжного заходу полягає у встановленні логічного та послідовного взаємозв`язку між (а) обґрунтованою підозрою та (б) встановленими ризиками як передумовами для (в) обрання запобіжного заходу і (г) покладенням на підозрюваного певних обов`язків у встановлених законом випадках.

Разом з тим, чинне кримінальне процесуальне законодавство не спростовує наявність у суду повноважень при вирішенні клопотання про зміну запобіжного заходу виходити з (а) обґрунтованої підозри та (б) встановлених ризиків при ухваленні рішення про (г) покладення на обвинуваченого додаткового обов`язку (у межах раніше визначеного обвинуваченому запобіжного заходу (в), із застосуванням якого суд погоджується).

Перед наданням оцінки обґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри та наявності ризиків у кримінальному провадженні, суд вважає за необхідне окреслити межі питання, що має бути вирішено при розгляді клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.

Чинний кримінальний процесуальний закон виокремлює правомочності як сторони обвинувачення (ст. 200 КПК України), так і сторони захисту (ст. 201 КПК України) звернутись до суду з відповідним клопотанням про зміну запобіжного заходу.

У постановах Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 286/1695/18, від 18 грудня 2018 року у справі № 628/969/18 суд касаційної інстанції на підставі системного аналізу положень ст. 181, 309 КПК України зауважив, що поняття «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й випадки зміни запобіжного заходу, коли суд обирає інший захід.

26.10.2024 року ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, та визначено заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 , покладених на нього обов`язків передбачених цим Кодексом в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 454200,00 грн.

В ухвалі від 26.10.2024 року зазначено, що у разі внесення застави у вказаному розмірі на підозрюваного ОСОБА_6 слід покласти наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого чи прокурора за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;

- повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби).

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Вказаний запобіжний захід було обрано за фактом підозри ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Як встановлено судом у зв`язку із внесенням застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 454 200,00 грн., підозрюваного ОСОБА_6 було звільнено з-під варти та покладено на нього обов`язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, перелік яких визначено в ухвалі суду.

Як зазначалось вище, у звязку із внесенням застави обвинуваченого ОСОБА_6 , було звільнено з під варти.

Проте, з моменту перебування обвинуваченого під дією запобіжного заходу у виді застави у даному кримінальному провадженні, встановлено, що на даний час ОСОБА_6 перебуває на військовій службі за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_10 №614 від 27.02.2026 року.

Щодо обґрунтованості повідомленої підозри

25.10.2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Оцінку обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України у кримінальному провадженні №12024070000000385, відомості про яке 07.08.2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань року надано в ухвалі слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 26.10.2024 року щодо розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.

Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України за наведених у повідомленні про підозру обставин, суд керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.

Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», під обґрунтованою підозрою слід розуміти існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, було встановлено ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 26.10.2024 року.

Клопотання про зміну запобіжного заходу має передбачати виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які безпосередньо можуть свідчити про зміну, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов`язків.

Тому суд не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, що виникають у зв`язку з плином часу досудового розслідування та судового розгляду і можуть вплинути на застосований до підозрюваного (обвинуваченого) відповідний захід або спосіб його виконання. Такий висновок опосередковано ґрунтується на приписах ч. 5 ст. 201 КПК.

У зв`язку з цим, реалізація права на звернення до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу обумовлена не тим, що відповідний суб`єкт не погоджується із застосованим запобіжним заходом. Інститут зміни запобіжного заходу пов`язаний з виникненням нових обставин, які впливають на виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим ризикам кримінального провадження.

Водночас суд зазначає, що під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд не перевіряє обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а заявниками не можуть ставитися під сумнів висновки, які були покладені в основу такого рішення слідчого судді. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому суд не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей та доказів встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання та які виникають у зв`язку з плином часу досудового розслідування та судового розгляду .

Обґрунтовуючи клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу захисник посилається на такі обставини:

- обвинувачений мобілізований та на даний час проходить військову службу;

- обвинувачений належним чином виконує свої процесуальні обов`язки ;

- обвинувачений має належну процесуальну поведінку ;

- заставодавці ОСОБА_8 та ОСОБА_9 мають важкий фінансовий стан та потребують повернення коштів, оскільки потребують постійного лікування .

Надаючи оцінку відповідним доводам захисника суд зазначає про таке.

Аналізуючи твердження захисника про необхідність зміни запобіжного заходу у зв`язку з проходженням військової служби обвинуваченим, та зміни матеріального стану заставодавців, суд вважає за важливе надати відповіді на питання: (1) чи відповідають обставини, наведені захисником у клопотанні дійсності, (2) чи свідчать ці обставини про виникнення нового ризику або зміну ступеня існуючих ризиків у кримінальному провадженні, (3) чи є ці обставини підставою для зміни запобіжного заходу, у тому числі для скасування, зміни або покладення нових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, або зміни способу їх виконання.

Надаючи відповідь на перше питання, суд має констатувати, що з моменту перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під дією запобіжного заходу у виді застави у даному кримінальному провадженні , його було мобілізовано, останній проходить військову службу .Тож, твердження захисника про виникнення нових обставин після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу відповідають дійсності.

Розмірковуючи, чи свідчать ці обставини про зміну ступеня існуючих ризиків, суд виходить з наступного.

При обранні ОСОБА_6 : запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави судом було встановлено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України про що зазначено в ухвалі Ужгородського міськрайонного суду від 26.10.2024 року.

Разом з тим, та обставина, що ОСОБА_6 після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу (ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 26.10.2024 року), було мобілізовано свідчить про навність підстави для зміни запобіжного заходу.

Щодо наявності підстав для зміни запобіжного заходу, суд виходить з наступного.

Надаючи відповідь на питання, чи є виникнення нової обставини у цьому кримінальному провадженні мобілізація обвинуваченого, підставою для задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді застави, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, переліченим у цій же частині ст. 177 КПК України.

Іншими словами, метою застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є виключно забезпечення його належної процесуальної поведінки, зміст якої розтлумачений у ч. 7 ст. 42 КПК України, та запобігання ризикам, переліченим у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Частиною 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6, 7 ст. 176 цього Кодексу. Тобто тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним засобом, який за своєю природою спрямований на ізоляцію підозрюваного від суспільства.

В свою чергу, обраний обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави виявив себе як ефективний, позаяк з моменту перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під дією запобіжного заходу у виді застави останній не порушував покладені на нього обов`язки.

Щодо доводів захисника про погіршення майногово стану заставодавців, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 182 Кримінального процесуального Кодексу України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 182 КПК України застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Відповідно до ч.3 ст. 182 КПК України при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.

Відповідно до ч.11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Згідно ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Згідно вимог ст. 182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України не передбачено строку дії застави як запобіжного заходу.

З моменту внесення застави на підозрюваного покладаються обов`язки визначені ухвалою слідчого судді строком на два місяці та не продовження цих обов`язків не тягне за собою припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави.

Під час судового провадження прокурор із клопотанням про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, до суду не звертався.

Закінчення строку дії покладених на підозрюваного слідчим суддею обов`язків не припиняє дію основного запобіжного заходу (яким в даному випадку є застава) і не є підставою або умовою повернення визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу і внесеної застави.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (частина 1 статті 131 КПК). Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (пункт 9 частини 2 статі 131 КПК).

У даному випадку застава є забезпеченням належної процесуальної поведінки обвинуваченого та гарантує виконання процесуальних обов`язків, передбачених ст. 42 КПК України, які діють з моменту набуття нею процесуального статусу обвинуваченого (підозрюваного) у кримінальному провадженні.

Частиною 2 ст. 182 КПК України передбачена можливість внесення застави не тільки підозрюваним або обвинуваченим, а й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Згідно ч. 7 ст. 182 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Внесення застави є правом заставодавця, а не обов`язком.

Тобто, прийняття тією чи іншою особою (заставодавцем) такого рішення є добровільним. Приймаючи його ці особи самостійно обирають джерело грошових коштів, які мають бути внесені у якості застави та усвідомлюють, принаймні, мають усвідомлювати, що ці кошти вносяться на увесь строк дії запобіжного заходу. Саме припинення дії запобіжного заходу, відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, є підставою для повернення внесеної суми застави, у тому числі заставодавцю.

Посилання захисника на те, що застава внесена іншими особами заставодавцями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та після внесення застави майновий стан заставодавців істотно погіршився у зв?язку з їх тяжким станом здоров?я, необхідністю проходження тривалого лікування, придбання дороговартісних лікарських засобів та медичних послуг не є підставою для повернення застави.

Навіть після спливу строку дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, які покладалися на особу судом, на підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному провадженні продовжують покладатися загальні процесуальні обов`язки, визначені законом - ч. 7 ст. 42 КПК України, у забезпечення виконання яких в подальшому протягом усього кримінального провадження і застосовується такий запобіжний захід як застава.

Суд зазначає, що таке обгрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу, як тяжкий фінансовий стан заставодавців та наявність гострої потреби у коштах через захворювання є безпідставним зважаючи на те, що специфіка застави як запобіжного заходу не обумовлює її зміну з огляду на складне матеріальне становище як особи, яка виступає заставодавцем так і осіб, у яких він отримав кошти для внесення такої застави. Окрім того, сплата заставодавцем коштів в якості застави за підозрюваного є актом добровільної волі такої особи, а вимоги заставодавця до підозрюваного щодо повернення з будь-яких причин сплачених в якості застави за нього коштів не є обставиною, що може стати підставою для зміни запобіжного заходу та зменшення розміру застави. Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 182 КПК при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави заставодавцю роз`яснюється, у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Висновки суду.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує не тільки положення, які передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 5 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Виходячи зі змісту вказаних норм закону, а також практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

В своєму рішенні "Мамедова проти Росії" Європейський суд з прав людини чітко зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім. Обмеження прав і свобод не можна оцінювати із винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Також, з огляду на тривалість досудового розслідування, судового розгляду ризики, передбачені п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, певною мірою зменшилися з плином часу, проте не перестали існувати.

Такі висновки суду узгоджуються із судовою практикою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, відповідно до якої з плином нормального досудового розслідування та судового розгляду зменшується актуальність ризиків, укріплюється позиція обвинувачення таким чином, що негативна процесуальна поведінка обвинуваченого меншою мірою здатна перешкодити ефективності судового розгляду і, відповідно, знижується суворість запобіжного заходу.

Окрім того, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 виконує свої процесуальні обов`язки, з`являється на всі виклики суду та демонструє належну процесуальну поведінку.

За таких обставин, суд доходить висновку, що добросовісна поведінка обвинуваченого може виступати як додатковий аргумент на користь зменшення існуючих ризиків у його поведінці.

З огляду на вказані обставини, які перебувають у безпосередньому взаємному зв`язку із застосованим щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжним заходом, суд доходить висновку про необхідність зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу,

Суд також враховує, що при застосуванні до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу, слідчим суддею враховувались обставини, що дають підстави підозрювати (обвинувачувати) останнього у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, з посиланням на матеріали, що підтверджують ці обставини.

Окрім того, суд враховує, що слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду при застосуванні запобіжного заходу ризики були враховані, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України.

Проте, суд зауважує, що з плином часу ймовірність реалізації встановлених судом ризиків у кримінальному провадженні дещо зменшується.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу, судом враховується тяжкість покарання за інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, яке загрожує останньому у разі доведеності його вини, данні про його особу, його вік, матеріальний та сімейний стан, наявність постійного місця проживання, стан здоворов`я, та належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Суд також бере до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 перебуває на військовій службі за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_10 №614 від 27.02.2026 року, а відтак перебуває під постійним контролем командування військової частини, має визначене місце служби та підпорядковується військовій дисципліні, що в свою чергу мінімізує ризик впливу на свідків чи інших учасників кримінального провадження, адже режим несення служби обмежує можливості особи для вчинення будь-яких неправомірних дій, що у свою чергу свідчить про наявність підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 .

В зв`язку з наведеним, застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді застави, з плином часу не відповідає меті застосування запобіжних заходів на стадії судового розгляду, не є помірним для останнього та не виправдовує себе як стримуючий засіб.

Суд також враховує, що даних про те, що ОСОБА_6 перебуваючи на волі, ухилявся чи ухиляється від процесуальних обов`язків, визначених законом, які виникли в нього, стороною обвинувачення не надано. Окрім того, стороною обвинувачення не доведено, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого на даній стадії судового розгляду.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Частиною 6 статті 181 КПК визначено, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Відповідно до частини 1 статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частиною 7 статті 194 КПК визначено, що обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Беручи до уваги всі вказані обставини у їх сукупності, пріоритети, визначені ст. 3 та 28 Конституції України, ст. 3 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, позицію та доводи сторони захисту, заперечення та їх обгрунтування сторони обвинувачення, суд вважає за можливе, з метою запобігання ризикам, у даному конкретному випадку змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід на домашній арешт в певний період доби, що слугуватиме відповідною гарантією прокурору, та суду щодо його належної процесуальної поведінки.

Враховуючи всі викладені вище обставини в їх сукупності, наявні підстави для зміни запобіжного заходу та застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

-Прибувати за першою вимогою до суду, прокурора у встановлений ними час;

-Не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період з 23:00 год. по 06:00 год. за виключенням випадків надання медичної допомоги;

-Утриматися від спілкування (будь-яким чином, в тому числі за допомогою телефонних та електронних засобів зв`язку) зі свідками у даному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

За таких обставин слід змінити попередній запобіжний захід щодо ОСОБА_6 у виді застави на запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби.

Враховуючи викладене вище, суд вважає за доцільне Змінити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді застави в сумі 454 200,00 грн., обраний ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.10.2024 року, на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю строком до 60 (шістдесят) днів. Повернути заставодавцю ОСОБА_8 внесені нею на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 26.10.2024, справа №308/17406/24, грошові кошти в якості застави за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 227 100,00 (двісті двадцять сім тисяч сто гривень 00 коп.) гривень на депозитний рахунок ТУДСА України у Закарпатській області, відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №4013110001 від 31.10.2024 року. Повернути заставодавцю ОСОБА_9 внесені нею на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 26.10.2024, справа №308/17406/24, грошові кошти в якості застави за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 227 100,00 (двісті двадцять сім тисяч сто гривень 00 коп.) гривень на депозитний рахунок ТУДСА України у Закарпатській області, відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №4013110003 від 31.10.2024 року.

В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, суд не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Керуючись статтями 130, 131, 170-174, 200, 350,372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із застави на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді застави в сумі 454 200,00 грн., обраний ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.10.2024 року, на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 15.05.2026 року.

У відповідності до ч.5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , 03.01.1978 такі обов`язки :

-Прибувати за першою вимогою до суду, прокурора у встановлений ними час;

-Не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період з 23:00 год. по 06:00 год. за виключенням випадків надання медичної допомоги;

-Утриматися від спілкування (будь-яким чином, в тому числі за допомогою телефонних та електронних засобів зв`язку) зі свідками у даному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали - до 15 травня 2026 року включно.

Роз`яснити ОСОБА_6 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю. В разі невиконання вище вказаних зобов`язань відносно нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід. Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_6 .

Контроль за виконанням обраного запобіжного заходу доручити начальнику Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області. Повернути заставодавцю ОСОБА_8 внесені нею на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 26.10.2024, справа №308/17406/24, грошові кошти в якості застави за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 227 100,00 (двісті двадцять сім тисяч сто гривень 00 коп.) гривень на депозитний рахунок ТУДСА України у Закарпатській області, відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №4013110001 від 31.10.2024 року. Повернути заставодавцю ОСОБА_9 внесені нею на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 26.10.2024, справа №308/17406/24, грошові кошти в якості застави за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 227 100,00 (двісті двадцять сім тисяч сто гривень 00 коп.) гривень на депозитний рахунок ТУДСА України у Закарпатській області, відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №4013110003 від 31.10.2024 року. Копію ухвали надати обвинуваченому, захиснику, прокурору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали у зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті оголошено 06.04.2026 року о 09 год. 05 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1