Ухвала суду № 135536831, 26.11.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/28016/25

Провадження №1-кс/760/12360/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024110000000301 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 вересня 2024 року, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва з клопотанням, у якому просить накласти арешт у кримінальному провадженні №42024110000000301 від 03.09.2024 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, на майно, яке було вилучено 07 жовтня 2025 під час проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_5 , а саме на мобільний телефон марки «iPhone 15 Pro Max», SIN - НОМЕР_3, IMEI - НОМЕР_1 , з номером мобільного телефону - НОМЕР_2 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42024110000000301 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.09.2024, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянином України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його бізнес - партнерами ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у 2003 році було створено ТОВ «Луганська автотранспортна компанія-0777», ЄДРПОУ 32372003, на даний час юридична адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 72, основний вид діяльності: пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.

В подальшому, зазначеними громадянами на території України утворені філії ТОВ «Луганська автотранспортна компанія-0777» та додаткові суб`єкти господарювання.

Також, з 2014 року на території т.зв. «ЛНР» у м. Луганськ, розпочало свою діяльність ООО «Луганская автотранспортная компания-0777», яке було зареєстровано відповідно до законодавства так званого «ЛНР», та яке здійснює діяльність, пов?язану з пасажирськими перевезеннями та ремонтом автотранспортних засобів.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ООО «Луганская автотранспортна компания-0777», створено у 2014 році громадянином України ОСОБА_4 та спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

У 2023 році, ОСОБА_4 , підтримуючи рішення держави-агресора про приведення у відповідність до законодавства Російської Федерації уставних документів товариств на території т.зв. «ЛНР», маючи на меті продовжити господарську діяльність, підготував та подав до Міжрайонної інспекції Федеральної податкової служби N? 1 т.зв. «ЛНР», документи на підставі яких, 22.12.2023 року прийнято рішення про державну реєстрацію ООО «Луганская автотранспортная компания-0777», а саме внесення в «Единый государственный реєстр юридических лиц сведения о юридическом лице, в связи с привидением учредительных документов юридического лица в соответствии законодательством рф» та присвоєно підприємству ІНН 9403001758, при цьому засновниками даного підприємства залишилися ОСОБА_4 , та громадяни України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

На даний час ООО «Луганская автотранспортная компания-0777», продовжує здійснювати діяльність з пасажирських перевезень та ремонту автотранспортних засобів на тимчасово окупованій території України, а саме у м. Луганську в тому числі, послуги надаються незаконним військовим формуванням та представникам окупаційної влади.

Тобто активи даного підприємства у вигляді автобаз та автотранспортних засобів, працюють в інтересах та під контролем членів незаконних формувань т.зв. «ЛНР».

Також за наявними даними ОСОБА_4 був радником голови т.зв. «ЛНР», та на даний час ОСОБА_4 , за рішенням Ради Національної безпеки і Оборони України за N? 296 від 18.06.2021 знаходиться у реєстрі фізичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції).

Таким чином, ОСОБА_4 та спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 діючи умисно, спільно з іншими особами здійснюють дії, направлені на підготовку та передачу представникам держави-агресора матеріальних ресурсів та інших активів, організовують ведення фінансово-господарської діяльності ООО «Луганская автотранспортная компания-0777», в інтересах рф та незаконно утвореного «ЛНР», на території агресора у тісній взаємодії з рядом суб?єктів підприємницької діяльності, що забезпечує стале функціонування об?єктів критичної інфраструктури російської федерації, «ЛНР», та, як наслідок, підтримку сталого функціонування оборонного комплексу держави-агресора, фінансування воєнізованих формувань та регулярної армії рф для подальшої окупації території України.

Враховуючи викладене, у ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та інших невстановлених осіб вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України - «Умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: передачі активів представникам держави-агресора, її збройним формуваннямта/або окупаційній адміністрації держави-агресора», що відповідно до ст. 12 КК України осоливо тяжким лином.

В подальшому, до слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській надійшов лист від ГУ «І» ДЗНД СБ України, на виконання доручення слідчого, наданого пору України відповідно кого встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з витягу реєстру речових прав на квартиру АДРЕСА_2 , право власності належним чином не зареєстровано.

У зв`язку з чим, відповідно до ч.3 ст.233, ч.2 ст.237 КПК України, слідчим СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області «07» жовтня 2025 було прийнято рішення про проведення невідкладного обшуку року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, в ході обшуку за вказаною адресою було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «iPhone 15 Pro Max», SIN - НОМЕР_3 , IMEI - НОМЕР_1 , з номером мобільного телефону - НОМЕР_2 .

Під час огляду технічного пристрою у програмі для обміну миттєвими повідомленнями «Telegram», «WhatsApp» та інших виявлено спілкування ОСОБА_6 з іншими фігурантами провадження щодо вчинення злочину, у зв?язку з тим, що вказана інформація має значення для досудового розслідування, а також враховуючи необхідність проведення експертного дослідження, з метою відновлення видаленої інформації так як існують підстави вважати, що інформація видалялась власником, тому слідчим було вилучено вищевказаний технічний пристрій, який належать ОСОБА_6 .

Постановою старшого слідчого СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 від 07.10.2025 вищевказані предмети визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки вони містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що в органу досудового розслідування існує достатньо підстав вважати, що зазначені предмети є доказом обставин вчинення злочину, а саме містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідають критеріям зазначеним у ст.98 КПК України, з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження та подальшого протиправного використання, а також збереження речових доказів, прокурор подав клопотання про арешт майна.

В судове засідання прокурор не з`явився, подав заяву, в якій просив клопотання задовольнити та розглянути справу без його участі, долучив копію протоколу огляду вилученого мобільного.

Власник майна ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився. Представник власника майна - адвокат ОСОБА_10 подала до суду письмові заперечення, в яких просила відмовити у задоволенні клопотання.

Згідно ч.4 ст.107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження, не здійснювалось, у зв`язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42024110000000301 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.09.2024, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.

Слідчим СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області «07» жовтня 2025 було прийнято рішення про проведення невідкладного обшуку року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «iPhone 15 Pro Max», SIN - НОМЕР_3 , IMEI - НОМЕР_1 , з номером мобільного телефону - НОМЕР_2 . Того ж дня було винесено постанову про визнання вилученого майна речовими доказами у кримінальному провадженні.

Згідно до протоколу огляду від 28 жовтня 2025 року вилучений мобільний телефон марки «iPhone 15 Pro Max» було оглянуто, за результатами огляду доказів щодо причетності ОСОБА_6 до протиправної діяльності не виявлено.

Прокурор, звернувшись до суду з указаним клопотанням, просить накласти арешт на майно, яке 07.10.2025 вилучене під час проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_5 , а саме на мобільний телефон марки «iPhone 15 Pro Max», SIN - НОМЕР_3, IMEI - НОМЕР_1 .

Згідно з вимогами ч.1 ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є в тому числі арешт майна.

Згідно ч.3, ч.5 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Як визначено ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У цьому випадку, відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отриманні юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

У клопотанні про арешт майна прокурор просить накласти арешт на вилучене під час обшуку майно з метою забезпечення збереження речових доказів, покликаючись на те, що воно містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Однак, у клопотанні не зазначено, якими доказами підтверджуються зазначені обставини, на те додано їх до матеріалів клопотання. Також прокурор не обґрунтував, які саме інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, містяться у вилученому телефоні.

Згідно до протоколу огляду від 28 жовтня 2025 року вилучений мобільний телефон марки «iPhone 15 Pro Max» було оглянуто, за результатами огляду доказів щодо причетності ОСОБА_6 до протиправної діяльності не виявлено.

Крім того, як встановлено слідчим суддею, вказане у клопотанні майно, на яке слідчий просить накласти арешт, було вилучене під час проведення обшуку на підставі ч.3 ст.233 КПК України.

Згідно ч.3 ст.233 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.

У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.

Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

Разом з тим, до матеріалів клопотання не додано доказів, які підтверджують факт звернення слідчого чи прокурора після проведення обшуку на підставі ч.3 ст.233 КПК України до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку, а також доказів, що дане клопотання було задоволено слідчим суддею та надано дозвіл на проникнення до житла, внаслідок чого вилучене слідчим майно було отримане ним відповідно до вимог КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурор не довів необхідність накладення арешту на майно, зокрема щодо відповідності такого майна критеріям речових доказів, визначеним ст.98 КПК України, та можливості його використання як доказу у кримінальному провадженні №42024110000000301 від 03 вересня 2024 року, а тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Згідно ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

Згідно ч.3 ст.169 КПК України слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Керуючись статтями 98, 131, 132, 170-173, 372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024110000000301 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 вересня 2024 року, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя Солом`янського районного

суду міста Києва ОСОБА_1