Рішення № 135533853, 08.04.2026, Зміївський районний суд Харківської області

621/1029/26

2-а/621/10/26

РІШЕННЯ

іменем України

08 квітня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

за участю секретаря судового засідання - Кришталь А. А.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач 1 - інспектор відділу поліції № 2 (м. Зміїв) Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області лейтенант поліції Лаврунова Карина Євгенівна,

відповідач 2 - Головне управління Національної поліції в Харківській області,

представник відповідача 2 - Івахненко А. І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора відділу поліції № 2 (м. Зміїв) Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Лаврунової Карини Євгенівни, Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

у с т а н о в и в:

30.03.2026 ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надіслав адміністративний позов до інспектора ВП № 2 (м. Зміїв) Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Лаврунової К. Є., ГУНП в Харківській області з наступними вимогами:

1) Прийняти позовну заяву до розгляду;

2) Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6869680 від 20.03.2026 року, винесену інспектором Відділу поліції № 2 (м. Зміїв) Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Лавруновою Кариною Євгенівною, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП;

3) Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього;

4) У разі якщо суд не дійде висновку про наявність підстав для повного скасування постанови та закриття справи, просив застосувати до нього положення ст. 22 КУпАП, звільнити його від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю правопорушення та обмежитися усним зауваженням;

5) Долучити до матеріалів справи наданий ним відеозапис ДТП та дослідити його в судовому засіданні;

6) Звільнити його від сплати судового збору як особу з інвалідністю II групи.

На обґрунтування позову зазначив, що 20.03.2026 постановою інспектора ВП № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Лаврунової К. Є. було його притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн 00 коп., оскільки не мав чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На його думку постанова підлягає скасуванню, а у разі якщо суд дійде висновку про формальну наявність складу правопорушення, вважав про наявні підстави для звільнення від адміністративної відповідальності за малозначністю, оскільки він є особою з інвалідністю II групи внаслідок війни, а також учасником бойових дій.

Також зазначив, що має статус внутрішньо переміщеної особи, бо проживав у с-щі Дворічна Куп`янського району Харківської області, яке окуповане, його житловий будинок зруйнований внаслідок воєнних дій. За вказаних обставин, він був змушений залишити місце проживання та переїхати до м. Змієва, де орендує житло. Він має незадовільний стан здоров`я, його пересування ускладнене, а розмір пенсійного забезпечення є незначним, що свідчить про винятково складне матеріальне становище.

20.03.2026 він став учасником дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини іншого водія. Водночас, він не нехтував вимогами закону, не намагався уникнути перевірки документів, не створював зухвалої чи демонстративної неповаги до правил дорожнього руху. Навпаки, він постраждав внаслідок вказаної ДТП.

Під час винесення оскаржуваної постанови посадовою особою не було належним чином враховано всі істотні обставини справи, його особу, тяжкий стан здоров`я, статус особи з інвалідністю внаслідок війни, статус внутрішньо переміщеної особи, винятково складне майнове становище, а також той факт, що подія сталася в контексті ДТП, де він не був ініціатором небезпечної поведінки.

Формальний підхід до накладення штрафу без індивідуальної оцінки його життєвої ситуації не відповідає меті адміністративного стягнення. Застосування до нього штрафу за таких виняткових умов не сприяє ані виправленню, ані запобіганню правопорушенням, а натомість покладає непропорційний тягар на особу, яка вже постраждала від війни, втратила житло, має інвалідність та перебуває у стані матеріальної скрути. Сплата навіть незначного штрафу в умовах оренди житла, лікування та обмеженого пенсійного забезпечення становить для нього відчутний і непропорційний тягар.

Водночас, вважав, що навіть у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність у його діях формального складу правопорушення, характер вчиненого, відсутність суспільно небезпечних наслідків саме від факту відсутності поліса, його стан здоров`я, воєнний статус, вимушене переселення, тяжкий матеріальний стан та загальні обставини є підставою для застосування положень ст. 22 КУпАП та звільнити його від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю, обмежившись усним зауваженням.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 31.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд на 08.04.2026.

07.04.2026 представник відповідача Івахненко А. І. надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, та проводити судовий розгляд за його відсутності.

На обґрунтування відзиву зазначено, що 20.03.2026 інспектором ВП № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Лавруновою К. Є. було винесено постанову серії ЕНА № 6869680 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 126 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 425 гривень. Вказана постанова обґрунтована тим, що позивач 20.03.2026 о 09:32 годині в м. Змієві по вул. Залізничній, 126, керував транспортним засобом Volkswagen Vento, реєстраційний номер НОМЕР_1 , при цьому став учасником ДТП та на порушення пункту 2.1 ґ) Правил дорожнього руху не мав чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Під час складання матеріалів за фактом дорожньо-транспортної пригоди в ході перевірки інспектором відділу поліції № 2 (м. Зміїв) Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Лавруновою К. Є. документів позивача було встановлено, що останній керував транспортним засобом марки VolkswagenVento, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на місці інспектором було винесено постанову серії ЕНА № 6869680 від 20.03.2026 відносно позивача. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.1 ґ) Правил дорожнього руху України, відповідно до яких водій зобов`язаний мати при собі зазначені документи та пред`являти їх на вимогу працівників поліції.

Під час складання постанови інспектором була дотримана процедура оформлення адміністративного матеріалу проведена з дотриманням вимог чинного законодавства: водію роз`яснено його права відповідно до статті 268 КУпАП, у тому числі право на захисника (адвоката), право давати пояснення, подавати клопотання та оскаржувати постанову.

На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовної заяви.

08.04.2026 позивач ОСОБА_1 надіслав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги, а також зазначив, що представник відповідач стверджує про відсутність у нього чинного страхового поліса станом на момент спілкування з працівником поліції, тоді як ставиться не лише питання про скасування постанови, а й застосування застосування статті 22 КУпАП, у зв`язку з малозначністю правопорушення та винятковими обставинами його життя. Отже, значна частина відзиву не спростовує саме тих доводів, на яких ґрунтується його правова позиція. Він не стверджував, що статус особи з інвалідністю внаслідок війни, учасника бойових дій чи внутрішньо переміщеної особи автоматично виключає дію частини першої статті 126 КУпАП. Натомість він послався на ці обставини як на такі, що мають істотне значення для оцінки характеру правопорушення, ступеня його суспільної шкідливості, його особи, його майнового стану та можливості застосування до положень статті 22 КУпАП. Доводи відзиву про те, що законом нібито передбачено лише 50-відсоткову пільгу зі сплати страхової премії, не спростовують позову по суті. Навіть якщо виходити з того, що наявність пільги сама по собі не звільняє від обов`язку мати поліс, це жодним чином не усуває обов`язок суду оцінити всі конкретні обставини справи в сукупності, у тому числі: його статус особи з інвалідністю II групи внаслідок війни; його статус учасника бойових дій; його статус внутрішньо переміщеної особи; факт втрати житла та майна внаслідок воєнних дій; його незадовільний стан здоров`я; скрутне матеріальне становище, пов`язане з лікуванням, орендою житла та обмеженим пенсійним забезпеченням.

08.04.2026 позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні на задоволенні позовної заяви наполягав.

Відповідач 1 інспектор відділу поліції № 2 (м. Зміїв) Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області лейтенант поліції Лаврунова К. Є. подала заяву, в якій просила проводити судовий розгляд за її відсутності, а також наполягала на правомірності винесеної постанови.

Представник відповідача 2 Івахненко А. І. заяву про судовий розгляд за його відсутності не подав, проте скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання учасників справи, повідомлених відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Оцінивши обставини, повідомлені позивачем, а також вислухавши його доводи в судовому засіданні, дослідивши доводи заяв по суті спору, надані сторонами докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Частинами 2, 3 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

З копії постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6869680 від 20.03.2026, складеної інспектором відділу поліції № 2 (м. Зміїв) Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Лавруновою К. Є. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у справі про адміністративне правопорушення, передбачене за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вбачається, що 20.03.2026 о 09:32:09 годині в м. Змієві Чугуївського району Харківської області по вул. Залізничній, 126, ОСОБА_1 керуючи автомобілем Volkswagen Vento, реєстраційний номер НОМЕР_1 , став учасником ДТП та не мав чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив вимоги п. 2.1 ґ) ПДР, за що накладено адміністративний штраф в розмірі 425 грн 00 коп. (а. с. 4, 34).

Ця постанова за змістом відповідає вимогам статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зауваження до постанови позивачем ОСОБА_1 не зазначені.

Частиною 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Відповідно до пункту 2.1 ґ) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат Зелена картка (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування Зелена картка;

Відповідно до частини 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Згідно пункту 8, 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Даними копії посвідчення серія НОМЕР_2 , виданого 07.09.2023 УСЗН Чугуївської районної військової державної адміністрації Харківської області, підтверджується, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-осіб з інвалідністю внаслідок війни (а. с. 5).

З копії довідки від 23 травня 2024 року № 6309-7002041512 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, вбачається, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 , та має місце проживання як внутрішньо переміщеної особи в АДРЕСА_2 (а. с. 6).

Відповідно до пунктів 7, 22 частини 1 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: 7) безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі. Це право поширюється і на особу, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи; 22) позачергове безоплатне забезпечення автомобілем (за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем) на термін експлуатації до десяти років (з наступною заміною на новий), виплата компенсації на бензин (пальне), ремонт, технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідно до цього Закону укладаються договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності таких видів: 1) договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє виключно на території України (далі - внутрішній договір страхування); 2) договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на території держав - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", зазначених і не викреслених у страховому сертифікаті "Зелена картка" (далі - міжнародний договір страхування).

Частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що на території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів.

Транспортний засіб має бути забезпеченим до початку його використання у дорожньому русі на вулично-дорожній мережі загального користування на території України.

Особою, відповідальною за укладення внутрішнього договору страхування щодо незабезпеченого транспортного засобу, є: 1) особа, за якою в Україні зареєстровано транспортний засіб; 2) фізична особа, яка тимчасово ввезла транспортний засіб на митну територію України; 3) особа, яка є власником незареєстрованого транспортного засобу.

Особи, зазначені у цій частині, зобов`язані укласти внутрішній договір страхування з дотриманням таких строків: не пізніше дня реєстрації транспортного засобу у встановленому порядку - якщо транспортний засіб є незабезпеченим; до початку використання транспортного засобу у дорожньому русі - якщо транспортний засіб незареєстрований (неперереєстрований), знятий з обліку, за умови наявності номерного знака для разових поїздок; не пізніше останнього дня строку дії попереднього внутрішнього договору страхування; перед в`їздом на територію України (крім випадку наявності щодо транспортного засобу чинного страхового сертифіката "Зелена картка", що діє на території України).

Керування на території України транспортним засобом, щодо якого відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Невиконання власником транспортного засобу обов`язку з укладення внутрішнього договору страхування щодо такого транспортного засобу тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України "Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що розмір страхової премії за внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків для страхувальника, який є: 1) громадянином України - учасником бойових дій, особою з інвалідністю внаслідок війни, постраждалим учасником Революції Гідності, учасником війни, особою з інвалідністю II групи, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеною до I або II категорії, пенсіонером, - щодо транспортного засобу, який має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних або потужність електродвигуна до 100 кіловат включно та належить йому на праві власності, за умови керування таким транспортним засобом виключно страхувальником або особою, яка також належить до категорій, визначених цією частиною, та використання транспортного засобу без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів та/або вантажу.

Позивач не заперечував, що час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20.03.2026 він не мав чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії).

Правом на оформлення такого полісу, а також отримання страхової премії за внутрішнім договором страхування на 50 відсотків для страхувальника, він також не скористався.

Так, у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

На підставі відомостей, повідомлених позивачем, а також тих, що містяться у матеріалах справи, щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , який, зокрема, повідомляв, що є особою з ІІ групою інвалідності внаслідок війни, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо неподільності права володіти автомобілями та їздити на них з необхідністю нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі, належить виснувати, що розгляд справи про адміністративного правопорушення був проведений з дотриманням належної процедури та прав особи, що притягнута до відповідальності.

Також позивачем реалізовано право на захист шляхом подання відповідно позовної заяви.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 20.03.2026 ґрунтується на фактичних даних та відповідає вимогам статей 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Щодо застосування положень статті 22 Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Так, відповідно до статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Примітка. Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п`ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п`ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу.

Отже, Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено право застосування статті 22, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Однак, відповідно до статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачених частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції Національної поліції.

Тобто, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема на підставі частини 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є виключною компетенцією уповноваженого органу, в цьому випадку - працівників органів і підрозділів Національної поліції.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, сфера застосування статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення (звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначності вчиненого правопорушення) поширюється саме на орган, уповноважений вирішувати справу (у цьому випадку - інспектора відділу поліції № 2 (м. Зміїв) Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Лаврунову Карину Євгенівну).

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові 31 жовтня 2019 року у справі № 266/3228/16-а.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств та організацій.

Оскільки в діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а адміністративне стягнення на нього накладено правомірно, за наслідками розгляду адміністративного позову належить залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Оскільки позивач, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", звільнений від сплати судового збору, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати в частині сплати судового збору по справі слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 9, 77, 205, 242-246, 255, 268, 269, 271, 286, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Залишити без змін постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6869680 від 20.03.2026, складену інспектором відділу поліції № 2 (м. Зміїв) Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Лавруновою Кариною Євгенівною, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн 00 коп., а позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Судові витрати щодо судового збору по справі компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, з одночасним надсиланням апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Відповідач 1 - інспектор відділу поліції № 2 (м. Зміїв) Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області лейтенант поліції Лаврунова Карина Євгенівна, місцезнаходження: вул. Донецька, 26, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404.

Відповідач 2 - Головне управління Національної поліції в Харківській області, місцезнаходження: вул. Жон Мироносиць, буд. 13, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108599.

Головуючий: В. В. Овдієнко