Ухвала суду № 135533624, 08.04.2026, Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

справа № 399/317/26

провадження № 2/399/356/2026

УХВАЛА

08 квітня 2026 року Суддя Онуфріївського районного суду Кіровоградської області Шуліка Олександра Олександрівна, розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», інтереси якого представляє Паладич Аліна Олександрівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

До Онуфріївського районного суду Кіровоградської області надійшла позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», інтереси якого представляє Паладич Аліна Олександрівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

При вивченні матеріалів позовної заяви встановлено, що представник позивача в позовній заяві прохає суд стягнути з відповідача заборгованість за двома різними кредитними договорами, що в свою чергу, свідчить про різні предмети позову, підстав об`єднання яких позивачем не зазначено.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Разом з цим, суд зазначає про те, що Верховний Суд у справі № 909/243/18 від 31 серпня 2020 року, акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову».

Так, Верховний Суд зазначив, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

З аналізу вказаних норм права вбачається, що законодавцем передбачено право позивача об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

При цьому суд зазначає, що під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. Водночас, об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Натомість, підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Таким чином, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 911/414/18 вказала на те, що об`єднані можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача.

При цьому, однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

В свою чергу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Так, позивач прохає суд стягнути з відповідача заборгованість за двома різними кредитними договорами, однак підстав їх поєднання в одному позові не зазначено.

Згідно з пунктом 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2011 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору.

Верховний Суд у своїй постанові від 15 лютого 2019 року у справі № 910/11811/18 зауважив, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою (кредитні договори, договори забезпечення тощо).

Отже, кожна із вимог про стягнення шкоди є самостійною вимогою, які не пов`язані ні підставами виникнення та поданими доказами, та не є основними і похідними одна стосовно одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших.

Відтак, кожна із вимог про стягнення шкоди, заборгованості є самостійною вимогою.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подачу до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами ст. 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір сплачується за кожну позовну вимогу майнового та немайнового характеру, тобто за правилами даної статті судовий збір сплачується за кожну вимогу. У разі пред`явлення кількох вимог, сума судового збору може сплачуватися однією сумою, але із урахуванням сумарного складання всіх вимог.

Враховуючи, що позовна заява містить дві самостійні позовні вимоги, позивачу необхідно було сплатити за кожну вимогу 2 662 гривні 40 копійок (0,8 ставки судового збору з урахуванням подання ним позову через «Електронний суд»), тобто всього 5324 гривні 80 копійок судового збору, проте сплачено лише 2 662 гривні 40 копійок.

Нормами ч. 4 ст. 177 ЦПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позов до суду подано з недоліками, доходжу висновку про залишення позовної заяви без руху, надання позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання суду позовної заяви у новій редакції із зазначенням підстав об`єднання різних предметів в одному позові, та документу, що підтверджує доплату судового збору за другу самостійну вимогу у сумі 2 662 гривні 40 копійок.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.

На підставі викладеного, керуючись ст.185 ЦПК України, -

П ОС Т А Н О В И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами залишити без руху.

Надати позивачу строк у п`ять днів включно із дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.О. Шуліка