Рішення № 135533080, 08.04.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/81/26

Номер провадження 2/341/322/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

УСТАНОВИВ

Представниця Лисенко О. С. в інтересах ТзОВ «Споживчий центр» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

У позові просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 15.03.2025 № 15.03.2025-100000506 у розмірі 72500,0 грн та судові витрати.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачка не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 15.03.2025 № 15.03.2025-100000506, у зв`язку з чим у неї виникла загальна заборгованість на суму 72500,0 грн, з яких: 25000,0 грн заборгованість за тілом кредиту, 35000,0 грн заборгованість за процентами, 12500,0 грн неустойка.

Ухвалою суду від 28.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито проводження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Судове засідання призначено на 13.02.2026, яке відкладено за клопотанням представниці відповідачки на 27.02.2026.

25.02.2026 представниця відповідачки надіслала до суду відзив на позов, у якому зазначила, що позивач до матеріалів справи не надав виписки порахунку та інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідачки зобов`язання за кредитним договором. Також, зазначила, що у цій справі відповідачка звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а саме щодо сплати неустойки в розмірі 12500,0 грн. Додала, що відповідно до ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Просила застосувати наступний розрахунок: 25000,0 грн тіло кредиту та 12500,0 грн відсотки, тобто просить зменшити розмір процентів за Договором, зокрема з покликанням на висновки Верховного Суду, викладені у справі 902/417/18. Також, стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,0 грн та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судове засідання 27.02.2026 з`явилась представниця відповідачки Скользнєва В. В. (ВКЗ), представник позивача не з`явився.

У судовому засіданні 27.02.2026 представниця відповідачки не змогла спростувати/підтвердити факт отримання тіла кредиту, проте вказала, що позивач не довів належними доказами факт отримання коштів.

Ухвалою суду від 27.02.2026 судове засідання відкладено на 12.03.2026, визнано обов`язковою явку відповідачки у судове засідання для надання особистих пояснень, зокрема щодо факту укладення договору, отримання коштів, наявності банківської платіжної картки, фінансового номера мобільного телефона тощо.

03.03.2026 представниця позивача надіслала до суду відповідь на відзив, у якому зазначила, що відповідачка подала відзив на позов, у якому заперечила щодо позовних вимог, проте не надала жодного доказу на підтвердження своїх заперечень. Зазначила, що спірний кредитний договір укладено в електронній формі. Видача кредитних коштів відповідачці підтверджується листом ТзОВ «УПР». Загальні витрати за кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Також, додала, що у разі, якщо суд дійде висновку щодо задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу з позивача на користь відповідачки, то просить зменшити розмір таких витрат до 3000,0 грн, оскільки витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,0 грн є необгрунтованими та значно завищеними. Просила позовні вимоги задовольнити та розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

05.03.2026 представниця відповідачки надіслала до суду додаткові пояснення, у яких позовні вимоги визнала частково, а саме 25000,0 грн тіло кредиту, 12500,0 грн проценти. У іншій частині позову просила відмовити. Зазначила, що відповідачка є багатодітною матір`ю, виховує трьох дітей. На цей час відповідачка не працює, оскільки наймолодшій дитині виповнилось лише 2 місяці. Відповідачка за 2025 рік отримала дохід у розмірі 32000,0 грн, що свідчить про фінансову неспроможність відповідачки сплати всю нараховану суму відсотків у розмірі 35000,0 грн. Також, просила стягнути з позивача на користь відповідачки 8000,0 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У зв`язку з хворобою судді розгляд справи, який призначено на 12.03.2026, відкладено на 03.04.2026. У судове засідання 03.04.2026 сторони не з`явились, хоча повідомлені про розгляд справи відповідно до норм ст. 128 ЦПК України.

Представниця позивача у позові та відповіді на відзив просила розгляд справи здійснювати за її відсутності.

Представниця відповідачки 11.03.2026 подала до суду заяву, у якій просила розгляд справи здійснювати без участі відповідачки та її представниці.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, оскільки такі повідомлені належним чином про судове засідання, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавали, представники сторін просили розгляд справи здійснювати без їхньої участі.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

15.03.2025 між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 15.03.2025-100000506 (далі Кредитний договір, Договір) (а. с. 25-26). Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даними та наступними договорами: 4149-49XX-XXXX-7136.

Відповідно до умов Кредитного договору (акцепт) позичальнику надається кредит на наступних умовах:

1. Дата надання/видачі кредиту: 15.03.2025;

2. Сума кредиту: 25000,0 грн;

3. Строк, на який надається кредит 140 днів з дати його надання;

4. Дата повернення (виплати) кредиту: 01.08.2025;

6. Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

7. Комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 15 % від суми кредиту та дорівнює 3750,0 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно з Графіком платежів.

10. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,82 % (денна процентна ставка) = (28849,56/25000)/140 x 100 %.

Кредитний договір підписано від імені відповідачки одноразовим ідентифікатором Е724, що підтверджує прийняття відповідачкою відповідних умов.

Кредитний договір продовжено 31.03.2025 шляхом укладення між позивачем та відповідачкою додаткового договору до Кредитного № 31.03.2025-100002535 (далі Додатковий договір) (а. с. 20-21).

Відповідно до п. 1 Додаткового договору строк, на який надається кредит 157 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 18.08.2025.

Додатковий договір підписано від імені відповідачки одноразовим ідентифікатором К954.

До Договору надано паспорт споживчого кредиту з аналогічними умовами кредитування (а. с.29-30). Паспорт споживчого кредиту підписано від імені відповідачки одноразовим ідентифікатором А724 (а. с. 29-30).

Відповідно до листа ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» від 16.01.2026 № 1-1601 підтверджується, що між ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТзОВ «Споживчий центр» укладено договір від 01.04.2024 ФК-П-2024/01-2 на переказ коштів. Відповідно до зазначеного договору успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 15.03.2025 на суму 25000,0 грн, № картки НОМЕР_1 , номер трансакції в системі іPay.ua 680919061, призначення платежу: видача за договором кредиту № 15.03.2025-100000506 (а. с. 13).

До матеріалів справи надано розрахунок заборгованості станом на 19.01.2026 про щоденні нарахування ОСОБА_2 за Договором, відповідно до якого загальна заборгованість становить 72500,0 грн, з яких: 25000,0 грн заборгованість за тілом кредиту, 35000,0 грн заборгованість за процентами, 12500,0 грн неустойка (а. с. 33-36).

З указаного розрахунку суд установив, що 31.03.2025 надано кредит у розмірі 25000,0 грн. Протягом періоду з 31.03.2025 до 18.08.2025 відповідачці нараховувались проценти за користування тілом кредиту за ставкою 1 % згідно з умовами Договору, тобто по 250,0 грн на день.

Таке нарахування процентів та строк їх нарахування відповідають погодженим сторонами Договору умовам, які відповідачка прийняла, частково виконувала шляхом отримання коштів та їх використання. Також, розмір процентної ставки за користування кредитом відповідає приписам цивільного законодавства.

У відповідачки є троє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження (а. с. 105-106). Відповідно інформації з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-7) убачається, що відповідачка за 2025 рік отримала допомогу у розмірі 32000,0 грн (а. с. 104).

Надаючи правову оцінку установленим у справі обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

У частині 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір та додаткова угода підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що свідчить про укладання між позивачем і відповідачкою правочину. Без отримання на мобільний номер телефону відповідачкою коду, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без вчинення передбачених Договором і законодавством дій з боку ОСОБА_1 . Договір не був би укладеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 82. ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Зміст відзиву і додаткових пояснень представника відповідачки, зокрема в частині згоди щодо нарахування і стягнення заборгованості за Договором у розмірі 37500,0 грн, з яких 25000,0 грн тіло кредиту і 12500,0 грн проценти, дають підстави для висновку про визнання відповідачкою обставин укладення Кредитного договору, додаткової угоди та фактичного отримання тіла кредиту в сумі 25000,0 грн.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною першою та другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У Договорі містяться конкретні умови використання коштів, зокрема відсоткові ставки, з якими відповідачка ОСОБА_1 ознайомилась і які прийняла шляхом підписання відповідного Договору.

Отже, суд установив, що відповідачка була ознайомлена з указаними у вищевказаному Договорі умовами користування кредитними коштами і на них погодилась.

Ураховуючи викладене, суд установив, що позов обґрунтований невиконанням з боку ОСОБА_1 умов Договору від 15.03.2025 № 15.03.2025-100000506, у зв`язку з чим позивач сформував загальну заборгованість за цим Договором на суму 72500,0 грн. Така заборгованість складається з: 25000,0 грн заборгованість за тілом кредиту, 35000,0 грн заборгованість за процентами, 12500,0 грн неустойка.

Розмір заборгованості позивач обґрунтував наданими письмовими доказами: зокрема копією Договору, паспортом споживчого кредиту, копією Додаткової угоди, копією листа ТзОВ «Універсальні платіжні рішення», розрахунком заборгованості тощо.

Отже, суд установив, що сформована і заявлена у позові до стягнення заборгованість за тілом кредиту у розмірі 25000,0 грн та заборгованість зі сплати процентів у розмірі 35000,0 грн відповідає погодженим сторонами умовам договору та вимогам цивільного законодавства. Зокрема, проценти за користування кредитом нараховано у межах погодженого сторонами Договору строку і за ставкою 1% на день від тіла кредиту (250 грн на день.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором у загальному розмірі 60000,0 грн (25000,0 + 35000,0) підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення 60000,0 грн.

Оцінюючи доводи сторони відповідачки в частині заперечення розміру заборгованості за процентами, прохання їх зменшити до 50% від суми кредиту, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, не заслуговують на увагу доводи представника відповідачки з покликанням на відповідну судову практику Верховного Суду, оскільки у цій справі позивач просить стягнути 35000,0 грн саме як нараховані відповідно до умов Договору проценти за користування кредитом, а не як штрафні санкції (штраф, пеню). Також, заявлені до стягнення в цій частині кошти не є компенсацією за невиконання боржником своїх зобов`язань за Договором, не є процентами у розумінні ч. 2 статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, які суд може зменшити. Іншими словами, заявлені до стягнення 35000,0 грн не є нарахованими відповідачу відсотками як відповідальність за час прострочення грошового зобов`язання, які суд може зменшити відповідно до практики Верховного Суду.

Щодо стягнення з відповідачки заборгованості за Договором в частині суми нарахованої неустойки в розмірі 12500,0 грн, то суд вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідачка як боржниця порушила зобов`язання за Договором. Доказів сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитом не надала.

Проте, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан триває і не припиняв свою дію в період нарахування неустойки позикодавцем.

Тобто, в цьому випадку відповідачка як позичальник звільнена від обов`язку сплати неустойки за прострочення своїх кредитних зобов`язань, оскільки такі нараховані після укладення кредитного договору і під час дії воєнного стану.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 12500,0 грн задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи, позов підлягає задоволенню частково, а саме стягненню підлягає заборгованість за Кредитним договором від 15.03.2025 № 15.03.2025-100000506 у розмірі 60000,0 грн, з яких: 25000,0 грн заборгованість за тілом кредиту, 35000,0 грн заборгованість за процентами.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Вимоги відповідачки полягають у стягненні з позивача на її користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,0 грн.

У позовній заяві, тобто до судових дебатів у справі, представник позивача просив покласти судові витрати на відповідача. Заявив, що докази понесення витрат на оплату правничої допомоги будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

Крім того, за подання позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

У ст. 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Таким чином, питання розподілу судових витрат (судового збору та витрат на правничу допомогу) між сторонами у цій справі буде вирішено судом шляхом ухвалення додаткового судового рішення після закінчення п`ятиденного строку для подання відповідних доказів стороною позивача після ухвалення рішення.

Ураховуючи, що повний текст рішення у цій справі складено 08.04.2026, наявний у сторони позивача строк для надання доказів понесених витрат на правничу допомогу становить п`ять днів і закінчується 13.04.2026.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд, з дотриманням положень ч. 6 ст. 259, ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання. На виконання вимог ч. 4 статті 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 270, 272-274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором від 15.03.2025 № 15.03.2025-100000506 у розмірі 60000,0 грн, з яких: 25000,0 грн заборгованість за тілом кредиту, 35000,0 грн заборгованість за процентами.

У іншій частині позову відмовити.

Питання про судові витрати вирішити без повідомлення учасників справи шляхом ухвалення додаткового судового рішення. Запропонувати стороні позивача надати докази понесення витрат на правничу допомогу до 13.04.2026 (включно).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08 квітня 2026 року.

Учасники:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833;

відповідачка ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ