Рішення № 135528561, 07.04.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1237/26

Провадження № 2/487/1638/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

07.04.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Карташевої Т. А.,

за участю секретаря судового засідання Самедової Р. Ш.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2026 року ТОВ «Кошельок» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 3664803387-427001 від 10.08.2021 у розмірі 14 907,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн, заборгованість за відсотками за користування позикою 9 907,00 грн; судові витрати покласти на відповідачку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.08.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» було укладено договір № 3664803387-427001 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі договір), на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідачка зобов`язувалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши позичальнику кредит відповідно до умов договору, та перерахував грошові кошти на банківську карту НОМЕР_1 . Натомість позичальник умов договору не виконала, кредит не повернула, проценти не сплатила, у зв`язку з чим у відповідачки утворилась заборгованість за договором № 3664803387-427001 від 10.08.2021 на загальну суму 14907,00 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 5000 грн та заборгованості за відсотками 9907,00 грн.

Крім того, позивач вказує, що поніс витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн, та за договором про надання правничої допомоги в сумі 10 000 грн, які необхідно покласти на відповідачку.

Ухвалою суду від 20.02.2026 відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, ухваливши заочне рішення.

Відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася без повідомлення причин, відзив не подала.

Відповідно до ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Між сторонами склалися правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 10 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» було укладено електронний кредитний договір № 3664803387-427001 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Кошельок» на сайті https://koshelok.ua, який був підписаний позичальницею за допомогою одноразового ідентифікатора 4096. Про вказане свідчить візуальна форма послідовності дій клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства.

За умовами цього договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 5000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами за ставкою 2.20% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Кредитні кошти мали надаватися позичальнику згідно з його заявкою шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заявці. Строк кредитування 22 дні з дати підписання договору.

У п. п. 3.5, 3.6, 3.7 договору сторони визначили, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений період у 14 днів, зобов`язання позичальника за договором продовжуються на весь період користування кредитом. Факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду.

Згідно з повідомленням ТОВ «ТАС ЛІНК» відповідачка 10.08.2021 отримала від ТОВ «Кошельок» на вказану нею у заявці банківську картку № НОМЕР_1 кредит у сумі 5000 грн.

З розрахунку заборгованості, складеного позивачем, встановлено, що відповідачка жодного разу не здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 14 907,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн, заборгованість за відсотками за користування позикою 9 907,00 грн.

Відповідачка заперечень щодо існування заборгованості та її розміру, свого розрахунку не подала.

Отже, суд вважає, що позов необхідно задовольнити, стягнувши з відповідачки на користь позивача нараховану заборгованість за кредитним договором.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, при зверненні до суду з позовною заявою ТОВ «Кошельок» сплатило 2 662,40 грн судового збору, а оскільки позовні вимоги задовольняються, з відповідачки на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, у вказаній сумі.

За правилами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина 2 статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 137 ЦПК України).

Позивач просив стягнути з відповідачки 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження вказаних витрат позивачем надані договір про надання правничої допомоги від 12.02.2025, укладений між позивачем та адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» з додатком, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 5506 від 29.05.2016 на ім`я Гурського Г. Ю., акт № 1 прийому-передачі правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22 вказав, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Відповідачка про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не заявляла.

Отже, суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2-5, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3664803387-427001 від 10.08.2021 у розмірі 14 907,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн, заборгованість за відсотками за користування позикою 9 907,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судові витрати, що складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, а всього 12 662,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», місцезнаходження: 08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8А, код ЄДРПОУ 40842831.

Відповідачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Т. А. Карташева