Ухвала суду № 135525640, 08.04.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/373/26

Провадження № 1-кп/302/94/26

93

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(у повному обсязі)

08 квітня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

особи, стосовно якої розглядається клопотання ОСОБА_4 та її законного представника ОСОБА_5 і захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань клопотання слідчого СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 , яке затверджене начальником Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026071110000032 від 09.02.2026, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, з базовою середньою освітою, неодруженої, непрацюючої, раніше судимої вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27.12.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років на підставі ст. 75 КК України звільненої від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,

за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

у с т а н о в и в:

Відповідно до клопотання слідчого про застосування примусових заходів медичного характеру досудовим розслідуванням установлено, що 25 січня 2026 року близько 20:00 год ОСОБА_4 , перебуваючи на вул. Захисників України у селищі Міжгір`я Хустського району Закарпатської області, умисно, таємно, шляхом вільного доступу і з метою викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, викрала мобільний телефон марки «Хіаоті Redmi», моделі «Note 9 (3/64 GB)» з двома сім-картами оператора мобільного зв`язку «Київстар» і «Водафон», флеш носієм ємкістю 32 GB та чорним чохлом, який належить ОСОБА_8 . Після чого того ж дня близько 21:00 год ОСОБА_4 , перебуваючи біля магазину «Spar» по вул. Шевченка цього ж населеного пункту, продала зазначений вище мобільний телефон «Xiaomi Redmi», моделі «Note 9 (3/64 GB)», за 200 гривень місцевій мешканці ОСОБА_9 .

Згідно з висновком експерта вартість мобільного телефону становить 2 333 грн, а відповідно до довідки наданої ПП ОСОБА_10 , вартість стартового пакету «Київстар» становить 360 грн, «Водафон» - 370 гривень, флеш носія ємкістю 32 GB - 550 грн та вартість чорного чохла до мобільного телефону «Xiaomi Redmi», моделі «Note 9 (3/64 GB)», відповідно до наданої довідки ПП ОСОБА_11 становить 180 гривень.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 спричинила потерпілому ОСОБА_8 матеріальні збитки на суму 3 793 гривень.

Ці дії ОСОБА_4 мають ознаки суспільно небезпечного діяння, яке кваліфікується як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) шляхом вільного доступу, вчинене в умовах воєнного стану, за що передбачена відповідальність за ч. 4 ст. 185 КК України.

Звертаючись до суду з клопотанням про застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру слідчий зазначав про встановлення під час досудового розслідування, що в період часу, який відноситься до інкримінованого ОСОБА_4 діяння і на теперішній час, вона виявляє ознаки недоумства у вигляді легкої розумової відсталості з вираженими поведінковими порушеннями (F70.1). За своїм психічним станом ОСОБА_12 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними у період часу, що відноситься до інкримінованого їй діяння, та не може й у теперішній час, а тому потребує застосування до неї примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити, а також зауважив, що ОСОБА_4 раніше вже вчиняла кримінальне правопорушення.

З огляду на встановлену експертним дослідженням неможливість ОСОБА_4 повною мірою надавати показання щодо події, за згодою учасників кримінального провадження її допит у судовому засіданні не проводився.

Законний представник та захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечили щодо задоволення даного клопотання.

Потерпілий ОСОБА_8 у судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмову заяву від 07.04.2026, в якій просив розгляд цього клопотання проводити за його відсутності.

Також під час судового розгляду прокурором надані письмові докази, які безпосередньо досліджені судом та у повній мірі підтверджують обставини вчинення ОСОБА_4 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від ОСОБА_8 , протоколом огляду предметів від 09.02.2026, висновком судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/107-26/1442-Д від 12.02.2026.

Обставини, які зазначені в клопотанні, повністю підтверджені матеріалами кримінального провадження. Водночас оцінюючи зазначені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності і достатності, а також в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_4 суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), шляхом вільного доступу, вчинене в умовах воєнного стану.

Під час досудового розслідування проведено судово-психіатричну експертизу та згідно з висновком експерта № 68 від 03.03.2026 ОСОБА_4 виявляє ознаки недоумства у вигляді легкої розумової відсталості з вираженими поведінковими порушеннями (F70.1), у період часу, що відноситься до інкримінованого їй діяння, не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а також не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними у теперішній час. Експертом рекомендовано застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із загальним наглядом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.

Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку (ч. 3 ст. 94 КК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.

Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусових заходів медичного характеру. Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними (частини 3, 4 ст. 503 КПК України).

Оцінюючи висновок експерта у взаємозв`язку з іншими матеріалами провадження, суд керується тим, що примусові заходи медичного характеру не мають каральної природи, а спрямовані на лікування особи та запобігання вчиненню нових суспільно небезпечних діянь. Зазначений підхід відповідає правовій природі примусових заходів медичного характеру та цілям їх застосування.

Приписами ч. 1 ст. 513 КПК України врегульовано, що під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Судом установлено, що у кримінальному провадженні мало місце суспільно небезпечне діяння за установлених обставин, яке має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України; це суспільно небезпечне діяння вчинено ОСОБА_4 ; ОСОБА_4 учинила суспільно небезпечне діяння за ознаками, передбаченими ч. 4 ст. 185 КК України, у стані неосудності, що підтверджено відповідним висновком судової психіатричної експертизи; ОСОБА_4 хворіє на психічне захворювання зазначене у висновку експерта станом на час розгляду справи та вона потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до спеціального психіатричного закладу зі звичайним наглядом.

Водночас, застосовуючи принцип необхідності та достатності втручання у права особи, суд уважає, що саме госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом є співмірним заходом реагування, який відповідає характеру психічного розладу, ступеню небезпечності особи та забезпечує баланс між її правами і інтересами суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 513 КПК України визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

З урахуванням того, що ОСОБА_4 учинила суспільно небезпечне діяння, за ознаками ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин, у стані неосудності, при цьому за своїм психічним станом потребує примусового лікування, суд уважає за необхідне застосувати відносно неї примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

За таких обставин клопотання слідчого є обґрунтованим і підлягає до задоволення.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлений.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати стягуються з обвинуваченого лише у разі ухвалення обвинувального вироку. Стягнення процесуальних витрат при застосуванні примусових заходів медичного характеру КПК України не передбачено, а відтак процесуальні витрати, пов`язані з проведенням у кримінальному провадженні судової експертизи, розподілу не підлягають.

Долю речового доказу слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід до ОСОБА_4 не обирався.

Керуючись наведеним вище та статтями 100, 124, 369-372, 512, 513, 516 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання слідчого СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 , яке затверджене начальником Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026071110000032 від 09.02.2026, задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Речовий доказ мобільний телефон марки «Хіаоті Redmi», який передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_8 , залишити в його власника ОСОБА_8 .

Ухвалу може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 08.04.2026.

Головуючий суддя ОСОБА_1