Рішення № 135524031, 06.04.2026, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/434/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"06" квітня 2026 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участі секретаря Іванової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Літин цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2024 представник позивача - адвокат Тараненко А.І. (уповноважений представляти інтереси позивача та підставі довіреності від 08.03.2024 (а.с. 85 том 1) звернувся до Літинського районного суду Вінницької області із зазначеним позовом через підсистему «Електронний суд».

Позов був обґрунтований тим, що 30.09.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 207104876 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов якого, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 22 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №207104876 від 30.09.2021.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 207104876 від 30.09.2021.

В подальшому, 06.03.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 06/03/24. Відповідно до реєстру боржників від 06.03.2024 до договору факторингу № 06/03/24 від 06.03.2024 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 97262,44 грн. , з яких 21963,55 грн. - сума заборгованості по кредиту, 75298,89 грн - сума заборгованості несплачених відсотків за користування кредитом. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом не сплачує, у зв`язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом, яким просить стягнути заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

12.06.2024 ухвалено заочне рішення яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором про надання кредиту № 207104876 від 30.09.2021 року яка складається із 21 963,53 грн. заборгованості по кредиту та 75 298,89 грн заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 5 000,00 грн. у якості компенсації витрат на оплату професійної правничої допомоги та 2422,40 грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору (а.с. 162-164 том 1).

05.12.2025 представник відповідача - адвокат Хейніс О.Г. звернувся через підсистему «Електронний суд» із заявою про скасування заочного рішення мотивуючи її тим, що 12.06.2024 Літинським районним судом Вінницької області ухвалено заочне рішення у справі за зазначеним позовом. ОСОБА_2 просив суд заочне рішення Літинського районного суду Вінницької області від 12.06.2024 скасувати. Свою заяву мотивує тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи і не отримував позов, судові повістки та заочне рішення, у зв`язку з чим пропустив строк на подання заяви про його перегляд, про існування рішення дізнався лише після відкриття виконавчого провадження, при цьому позивач не довів належного переходу до нього права вимоги за кредитним договором, не надав первинних банківських документів, що підтверджують видачу кредиту, незаконно нарахував відсотки поза межами строку кредитування та безпідставно заявив завищені судові витрати (а.с. 175-180 том 1).

12.01.2026 заочне рішення Літинського районного суду Вінницької області від 12.06.2024 в цивільній справі № 137/434/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, скасовано та цивільну справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 222 том 1).

При зверненні до суду представник долучив до матеріалів справи заяву, відповідно до якої просить судові засідання проводити у відсутність представника позивача, а позов просив задовольнити. Не заперечив проти ухвалення заочного рішення у справі (а.с. 7-8 том 1).

Представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» до судового засідання не з`явився, хоча про місце, дату та час судового засідання був повідомлений заздалегідь та належним чином (а.с. 227, 230, 238, 239 том 1). Будь-яких клопотань на адресу суду не надали.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Хейніс О.Г. до судового засідання не з`явилися, хоча про місце, дату та час судового засідання представник відповідача був повідомлений заздалегідь та належним чином (а.с. 229, 242, 243-244 том 1, 9-10, 11-22 том 2). Будь-яких клопотань на електронну адресу суду не надали.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, оскільки позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини неявки; не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, 30.09.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 207104876. Відповідно до умов п.п.1.1, 1.7 договору, встановлено кредитний ліміт на суму 22 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Згідно з п. 1.3 кредитного договору, кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 22 000,00 грн. одразу після укладення договору, який має бути поповнено до 29.11.2021 (а.с. 13-16 том 1)

Відповідно до копії платіжного доручення від 30.09.2021, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 22 000,00 грн. на картковий рахунок, призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 207104876 від 30.09.2021, ОСОБА_1 для зарахування на платіжну картку, без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer (а.с. 35 том 1).

З інформації АТ КБ Приватбанк, яка була надана на виконання ухвали суду, зазначається номер карти, яка імітована на ім`я відповідача, а також зазначається що 30.09.2021 на вказану карту здійснено переказ коштів на суму 22 000,00 грн (а.с. 158 том 1).

Судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

Також із матеріалів справи встановлено, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 207104876 від 30.09.2021 (а.с.41-44 том 1)

31.12.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 27 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до змісту якої Сторони уклали цю додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року про наступне: «1. Сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 до 31.12.2022 включно» (а.с. 53 том 1).

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 167 від 04.01.2022 від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги на підставі договору факторингу№ 28/1118-01 від 28.11.2018 за Кредитним договором № 207104876 від 30.09.2021 до відповідача ОСОБА_1 в сумі 64 536,94 грн. (а.с. 54 зв. том 1).

В подальшому, 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №207104876 від 30.09.2021 (а.с. 58-60 том 1).

Відповідно до Реєстру боржників від 06.10.2024 до договору факторингу № 06/03/24 від 06.03.2024, до позивача ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 207104876 від 30.09.2021 до відповідача ОСОБА_1 в сумі 97 262,44 грн. , з яких 21963,55грн. - сума заборгованості по кредиту, 75298,89 грн грн. - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с. 69-74, 74 зв. том 1).

Судом досліджено договори факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладений. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату (а.с. 41-44 том 1).

При цьому в якості доказів позивач надав лише бланки додатків до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, а саме: форми реєстру прав вимоги; форми повідомлення боржника за кредитним договором та форму акта повернення прав вимоги, а також витяги з додаткової угоди №19 від 28.11.2019 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, додаткової угоди № 27 від 31.12.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, у яких відсутня інформація про вимоги і перелік боржників(а.с. 44 зв. 55 том 1).

З указаних додаткових угод вбачається, що ними до первісного договору факторингу № 28/1118-01 вносилися зміни, які стосувалися продовження строку дії/виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, а не перелік нових кредитних договорів, які передаються новому кредитору.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Так, встановлено, що 30.09.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 207104876 (а.с. 13-16 том 1).

Договір факторингу №28/1118-01, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», датований 28.11.2018, тобто він укладений більш ніж за два роки до підписання договору кредитної лінії №207104876 від 30.09.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Додаткова угода між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено в новій редакції, укладена 31 грудня 2020 року, тобто більше ніж за рік до дати укладення договору кредитної лінії (а.с. 48-51 том 1).

Із з`ясованого змісту даної Додаткової угоди №26 до Договору факторингу №28/1118-01, вбачається, що її сторонами фактично здійснено передачу одній від одної невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, що існувала б у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо відповідача ОСОБА_1 на момент укладення Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та Додаткової угоди №26 від 31.12.2020, в цих договорах не вказано.

Отже, оскільки відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, та договір факторингу (відступлення права вимоги) є похідним від кредитного договору, тому він не може бути укладений раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.

З цих підстав суд визнає неналежним доказом на підтвердження факту переходу права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за договором кредитної лінії №207104876 наданий позивачем витяг з Реєстру прав вимоги №167 від 04.01.2022 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 54-55 том 1).

Разом з тим, з аналізу матеріалів справи вбачається, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до нових кредиторів, починаючи ще 28.11.2018, а сам договір кредитної лінії №207104876 був укладений 30.09.2021, тобто більше ніж через два роки після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.

З наведеного слідує, що було здійснено передачу невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, що існувала б у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 на момент укладення Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, в останньому не вказано.

У зв`язку з наведеним, хоча чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

08.10.2024 Вінницький апеляційний суд у справі № 137/1302/23 дійшов висновку в ідентичних правовідносинах, що позивач у справі, (яка переглядалася), не довів порушення саме його прав унаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором. Встановивши, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 боргові зобов`язання за кредитним договором від 30.06.2021 ще не існували (у справі яка переглядалася), а отже не могли бути передані новому кредитору. Апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову з наведених підстав.

Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №207104876 від 30.09.2021 від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал».

З огляду на викладене, враховуючи вимоги статей 12, 81 ЦПК України, зважаючи на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання права грошової вимоги до відповідача, а подання позову особою, яка не набула права вимоги, є самостійною підставою відмови в позові, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню судові витрати на сплату судового збору слід покласти на позивача.

Згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, згідно положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позов не підлягає до задоволення, тож витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.

Щодо розподілу судових витрат у справі, суд вбачає доцільним зазначити, що у відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

За ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За матеріалами справи слідує, що відповідачем на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу надано: ордер (а.с. 205 зв. том 1), квитанцію до прибуткового касового ордеру на суму 10 000,00 грн.(а.с. 208 том 1), договір про надання правової допомоги (а.с. 209 том 1).

За таких підстав, суд вважає, що вимогу в частині відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу слід задовольнити та стягнути з позивача та користь відповідача 10 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 137, 141, 209, 247, 263-268, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ:43541163, поштовий індекс: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, оф.10) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 10 000,00 грн. у відшкодування витрат за надання правової допомоги.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя : Гопкін П. В.