Ухвала суду № 135514746, 08.04.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

"08" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1157/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши матеріали

позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс-Транс", м.Київ до Фізичної особи Горнік Максима Валерійовича, с.Новомихайлівка (адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення 169389,26 грн

ВСТАНОВИВ:

03.04.2026 року позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс-Транс" (адреса: 02094, м.Київ, вул.Хоткевича Гната,5 оф.4; адреса для листування: 07416, Київська обл., Броварський р-н, с.Погреби, вул. Завбірська, 17-А; код ЄДРПОУ 33739797) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Горнік Максима Валерійовича (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за заявкою - договором П-5 від 02.02.2026 року в розмірі 169389,26 грн, з яких: 65000,00 грн - сума основного боргу; 104389,26 грн - збитки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що заборгованість виникла на підставі заявки - договору П-5 від 02.02.2026 року на транспортування вантажу автомобільним транспортом, який укладений між Фізичною особою-підприємцем Горнік Максимом Валерійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експресс-Транс".

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Однак це право не є абсолютним. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно зі ст.1 ГПК України Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

За змістом ч.1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд зазначає, що поняття "суд, встановлений законом", яке зазначене у ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, включає в себе, серед іншого, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.10.2020 у справі №635/551/17 дійшла висновку, що судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово визначала критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, визначала: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Вказувала, що крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (див., зокрема, постанови від 27.10.2020 у справі № 635/551/17, від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20).

Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб`єктна юрисдикція адміністративних, господарських та цивільних судів, це стаття 19 Кодексу адміністративного судочинства України, стаття 20 ГПК України, стаття 19 Цивільного процесуального кодексу України.

Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (ч. 1 ст. 2 ЦК України).

В свою чергу, відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст.20 ГПК України, ч.1 якої унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 цього Кодексу.

З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18.

Разом з тим, кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах як суб`єкт господарювання та чи можна визначити ці правовідносини як господарські (п.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №920/50/19).

Отже критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Такий правовий висновок викладений у п.п.25 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №916/1261/18, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (висновки, сформульовані у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10, від 5 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 216/181/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 331/5054/15-ц ). Так само фізична особа, вчиняючи правочин від власного імені, може діяти з метою здійснення господарської (зокрема підприємницької) за змістом діяльності.

Отже вирішення питання про юрисдикційність спору, зокрема, за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

Заявка - договір П-5 на транспортування вантажу автомобільним транспортом від 02.02.2026 року, на підставі якого виникли спірні правовідносини, був укладений між Фізичною особою-підприємцем Горнік Максимом Валерійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експресс-Транс".

Однак, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що Горнік Максим Валерійович припинив свою підприємницьку діяльність 05.12.2024.

Отже станом на день укладення 02.02.2026 року заявки-договору, відповідач - Горнік Максим Валерійович не був фізичною особою-підприємцем і такий договір не укладений відповідачем як фізичною особою-підприємцем.

Справи, що відносяться до господарської юрисдикції наведені в ст. 20 ГПК України, зокрема зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Відповідно до чч. 2 4 ст. 20 ГПК України для цілей цього Кодексу господарською діяльністю є діяльність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Некомерційною господарською діяльністю є самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Отже, визначаючи предметну юрисдикцію справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини не виникли за наслідком господарської діяльності відповідача, так як відповідач на час виникнення спірних правовідносин не був фізичною особою-підприємцем, а тому такий спір не підсудний господарському суду, враховуючи також застереження вказані у п.1 ч.1 ст.20 ГПК України про те, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні договорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, не відносяться до юрисдикції господарських судів.

Отже позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс-Транс" до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за заявкою - договором П-5 від 02.02.2026 року в розмірі 169389,26 грн не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Згідно з чч.3, 4 ст. 175 ГПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.

За таких обставин, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України.

Згідно з ч.6 ст.175 ГПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Положеннями ч.1.ст.27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Отже на виконання вимоги частини 6 статті 175 ГПК України господарський суд роз`яснює позивачу, що поданий на розгляд суду спір за суб`єктним складом сторін та характером правовідносин підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Керуючись п.1 ч.1 ст.175, статтями 234-235 Господарського процесуального кодексу України

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі №922/1157/26.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 08.04.2026

СуддяК.В. Аріт