Ухвала суду № 135507816, 08.04.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/3138/26

Провадження №: 1-кс/336/263/2026

УХВАЛА

іменем України

08 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №3 Запорізького районного управління поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 по матеріалам кримінального провадження № 12026082080000463 від 30.03.2026 за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України про арешт майна, -

за участю:

слідчого - ОСОБА_3

встановив:

07 квітня 2026 року слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, в якому просив з метою запобігання виведенню незаконно отриманих грошових коштів з банківської картки банку АТ «Банк Кредит Дніпро» № НОМЕР_1 , накласти арешт на банківську картку № НОМЕР_1 та грошові кошти в межах суми 23801 гривень, які знаходяться на банківські картці, із забороною відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном. Клопотання про арешт майна прошу розглянути без виклику представників АТ «Банк Кредит Дніпро» у зв`язку з тим, що відповідно до ч.2 ст. 172 КПК України, це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

В обґрунтування вказаного клопотання слідчий зазначає, що в ході досудового розслідування встановлено, що 30.03.2026 до ВП N?3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області надійшла заява від громадянки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 29.03.2026 о 20 годині 38 хвилині, невстановлена особа, під приводом надання грошової допомоги шляхом публікування фішингового посилання у застосунку "Телеграм": ІНФОРМАЦІЯ_2 за яким потерпіла ОСОБА_5 перейшла та надала дані банківської картки АТ "Укрсиббанк" N? НОМЕР_2 , номер рахунку НОМЕР_3 , після чого з вказаної картки було знято грошові кошти на суму 23 801 гривень. Таким чином, діями невстановленої особи потерпілій ОСОБА_5 потерпілій було завдано матеріальний збиток на суму 23801 гривень.

Під час допиту потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що виявила транзакцію по переказу коштів зі своєї банківської картки банку АТ «Укрсіббанк» № НОМЕР_2 на банківську картку банку АТ «Банк Кредит Дніпро» № НОМЕР_1 , переказ від 29.03.2026 о 20:38 годині сума переказу 23801 гривня.

Таким чином, кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_5 завдано матеріального збитку на загальну суму 23 801 гривень.

Ураховуючи вищевикладене, у слідства є достатні підстави вважати, що невстановлені особи, шляхом використання банківської картки в АТ "Банк Кредит Дніпро" № НОМЕР_1 вчиняють шахрайські дії з метою заволодіння грошовими коштами потерпілих.

Слідчий просить застосувати заходи кримінального провадження у вигляді накладення арешту на банківську картку № НОМЕР_1 та грошові кошти в межах суми 23801 гривень, які знаходяться на банківські картці № НОМЕР_1 АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО",ЄДРПОУ 14352406, юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32.

Слідчий в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Відомостей щодо цивільного позивача, підозрюваного клопотання не містить.

Представник АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" в судове засідання не з`явися.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення слідчого, дослідивши клопотанням та додані до нього матеріалами, дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 5, та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, в разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної особи, юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо фізична чи юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою щодо якої здійснюється провадження.

Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

В порушення зазначених вимог закону в клопотанні не зазначено конкретні підстави та мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту банківської картки.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо особи, якій належить банківська картка на яку слідчий просить накласти арешт.

Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Права та обов`язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Нікому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, на даний час не повідомлено, конфіскація чи спеціальна конфіскація майна згідно чинного законодавства за вчинення вказаного кримінального правопорушення не передбачена, цивільний позов не заявлено.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Слідчим не зазначений банківський рахунок на якому зберігаються грошові кошти.

Номер платіжної картки та банківський рахунок (IBAN) - це різні реквізити. Рахунок (29 символів, починається з UA) - це місце зберігання коштів, а номер картки (16 цифр) - це лише інструмент для доступу до цього рахунку. До одного рахунку можна випустити кілька карток.

Слідчий просив накласти арешт на банківську картку АТ «Банк Кредит Дніпро» № НОМЕР_1 та грошові кошти в межах суми 23801 гривень, які знаходяться на банківські картці, із забороною відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном, тобто органом досудового розслідування внесено клопотання про арешт майна, на яке законом не визначена можливість його арешту.

Також, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Орган досудового розслідування у клопотанні, метою накладення арешту на банківську картку та грошові кошти зазначив забезпечення збереження майна з посиланням на ст. 98 КПК України, однак така мета арешту майна ним не доведена.

В матеріалах справи відсутні постанови про визнання речовими доказами.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Однак слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин на які послався у клопотанні.

Отже, слідчим не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що банківська картка та грошові кошти є предметом протиправної діяльності, об`єктом та знаряддям злочину та відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Слідчий суддя дійшов до висновку, що органом досудового розслідування не доведено законних підстав для арешту банківської картки та грошових коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, якими є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати положення ч. 2 ст. 173 КПК України, а саме правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (у разі арешту майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України).

Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Слідчим суддею встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам законодавства, тобто не містить законних правових підстав для арешту майна. Ініціатором клопотання не доведено, що захід забезпечення кримінального провадження зазначений в клопотанні відповідає розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, є пропорційним.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на вказане майно, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України є підставою для відмови у задоволенні клопотання.

Керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 369, 371, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

постановив:

В задоволенні клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №3 Запорізького районного управління поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 по матеріалам кримінального провадження № 12026082080000463 від 30.03.2026 за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України про арешт майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили.

Слідчий суддя: