Ухвала суду № 135506712, 01.04.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/1615/26

провадження № 1-кс/405/1118/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2026 м. Кропивницький

Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 24.02.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026120000000092 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія, Кіровоградської області, громадянина України, який до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2026 до Подільського районного суду міста Кропивницького від заступника начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 , надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 .

Клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим мотивовано тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України; існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання в разі не продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою або в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.

В судовому засіданні прокурор клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 підтримав за обставин, які зазначені в клопотанні.

Захисник заперечував щодо задоволення клопотання слідчого про застосування до його підзахисного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вважає, що: підозра про яку повідомлено ОСОБА_4 є необґрунтованою; зазначені в клопотанні слідчий та підтримані прокурором у судовому засіданні ризики є безпідставними; ОСОБА_4 проживає разом із співмешканкою, яка не заперечує щодо перебування його в належному їй житлі, в разі застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту; підозрюваний проживає із співмешканкою, має на утриманні двох дітей, батько вважається безвісти зниклим; його підзахисний готовий до співпраці зі слідством для встановлення істини у кримінальному провадженні. За наведених обставин захисник просить застосувати до ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту, застави або особистого зобов`язання.

Підозрюваний підтримав позицію захисника та додав, що розлучений, від першого шлюбу має на утриманні доньку 2017 року народження, на даний час проживає із співмешканкою, від спільного проживання з якою має доньку 2025 року народження, не працює, без реєстрації, з матір`ю відносини не підтримує, а батько вважається безвісті зниклим.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , дослідивши матеріали, якими стороною обвинувачення обґрунтовано клопотання, заслухавши доводи прокурора, думку підозрюваного та його захисника, дійшов таких висновків.

Слідчим суддею встановлено, що слідчими відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 24.02.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026120000000092 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

31.03.2026 о 15 год. 55 хв. слідчим затримано в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_4 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

01.04.2026 слідчим, у порядку та в строки передбачені 277 КПК України, повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Згідно повідомлення про підозру від 01.04.2026, ОСОБА_4 підозрюється у тому, що: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановлений під час досудового розслідування час, але не пізніше 14 год. 35 хв. 31.03.2026, у невстановленому місці за невстановлених обставин, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог п. п. 1, 2 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2471-ХІІ від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», з подальшими змінами та доповненнями, згідно з якими: зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху віднесені до майна, яке не може перебувати у власності громадян, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою КМУ № 576 від 17.10.1992, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998, придбав тридцять предметів, зовні схожих на набої, які згідно з висновком експерта № СЕ-19/112-26/4176-БЛ від 01.04.2026 являються боєприпасами 5,45-мм (5,45х39 мм) проміжними патронами з кулями зі сталевим сердечником, промислового виготовлення, які можуть використовуватися при стрільбі з автоматів системи Калашникова (АК-74, АКС-74У), кулемету «РПК-74» та ін. Придбавши таким чином за невстановлених обставин боєприпаси, ОСОБА_4 , залишив їх зберігати за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, отримавши у володіння зазначені вище предмети, ОСОБА_4 , вчинив придбання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

В подальшому, 31.03.2026 в період часу з 14 год. 35 хв. до 15 год. 55 хв. на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького, працівниками поліції проведено обшук житлового будинку, житлових та нежитлових приміщень, будівель та споруд, за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено тридцять предметів, зовні схожих на набої, які згідно з висновком експерта № СЕ-19/112-26/4176-БЛ від 01.04.2026 являються боєприпасами 5,45-мм (5,45х39 мм) проміжними патронами з кулями зі сталевим сердечником, промислового виготовлення, які можуть використовуватися при стрільбі з автоматів системи Калашникова (АК-74, АКС-74У), кулемету «РПК-74» та ін., які останній раніше придбавши, зберігав без передбаченого законом дозволу в порушення вимог п. п. 1, 2 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2471-ХІІ від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», з подальшими змінами та доповненнями, згідно з якими зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху віднесені до майна, яке не може перебувати у власності громадян, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою КМУ № 576 від 17.10.1992, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998.

Таким чином, раніше придбавши, та залишивши зберігати за місцем свого проживання вище вказані предмети, ОСОБА_4 , тим самим вчинив зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Так, діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).

Рішенням ЄСПЛ у справі "Кавала проти Туреччини" (заява №28749/18) встановлено відсутність потреби, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред`явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.

Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст. 5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.

Обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.

Надані стороною обвинувачення докази, а саме: протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 04.03.2026, протокол обшуку від 31.03.2026, висновок експерта за результатами проведення судової експертизи зброї від 01.04.2026 №СЕ-19/112-26/4176-БЛ, в своїй сукупності свідчать про обґрунтованість підозри про яку повідомлено ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263 КК України.

Вирішуючи питання про встановлення ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення, слідчим суддею наголошується, що при встановлення наявності/відсутності таких ризиків, слідчий суддя має виходити виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним протиправних дій. При цьому, оцінка до вчинення підозрюваним таких дій виходить із: суворості можливого покарання, особи підозрюваного, характеризуючих даних, та інших обставин, які в кожному випадку є індивідуальними та давали слідчому судді прийти до обґрунтованого переконання, що такі дії підозрюваним можуть бути вчиненні, і без застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід, його неможливо уникнути, і така поведінка підозрюваного є потенційно можливою та прогнозованою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризики, які наведені слідчим в клопотанні та підтримані прокурором у судовому засіданні, які передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеними, за наступного:

-щодо ризику передбаченого п. 1 кримінальне правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_4 , є тяжким кримінальним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волік строком від 3 до 7 років. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений;

Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений;

-щодо ризику передбаченого п. 3 протокол допиту свідка, разом з його анкетними даними та місцем його проживання, що дає викривальні свідчення відносно підозрюваного відкриті стороні захисту, оскільки додані до клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що створює передумови для можливої спроби поза процесуального впливу на свідка. Отже, загроза того, що підозрюваним може здійснити дії, спрямовані на вплив у поза процесуальний спосіб на свідка у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення для уникнення останнім кримінальної відповідальності.

Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Ризик впливу на свідка існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, але й на стадії судового провадження до моменту його безпосереднього допиту в суді.

Обґрунтування, які наведені прокурором щодо наявності ризиків, які передбачені п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є не переконливими та не дають слідчому судді допустити потенційну можливість підозрюваної вчинити такі дії.

Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

При вирішення питання про застосування достатнього та необхідного відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує також обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 не одружений, однак зі слів проживає із співмешканкою та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працює, характеризуючих даних та відомостей про стан здоров`я відносно підозрюваної сторонами не надавались, міцність соціальних зв`язків, наявність доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, ч. 1 ст. 263 КК України, та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, у вчиненні якого він підозрюється.

Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

При розгляді клопотання про обрання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 196 КПК України Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Слідчим суддею також встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак в ході розгляду клопотання прокурором не доведено, що до підозрюваного слід застосувати виключно тримання під вартою.

Слідчий суддя вважає, що саме запобіжний захід у вигляді застави арешту в певний період доби є співмірним із встановленими ризиками, відповідає особі підозрюваного та здатен забезпечити її належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

У силу ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

В ході розгляду клопотання сторона обвинувачення мотивувала означений розмір застави, тобто 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Будь-яких відомостей щодо матеріального стану, статків підозрюваного, стороною обвинувачення не надано.

Вирішуючи питання щодо розміру застави, слідчий суддя зазначає, що гарантії, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 7 КПК України, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, належну процесуальну поведінку підозрюваного. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його належну поведінку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку переховування від органів досудового розслідування тощо, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання кримінальному провадженню. При цьому має бути врахований майновий стан підозрюваного.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Водночас розмір такої застави не має бути надмірним.

В ході розгляду справи встановлено, що підозрюваний не працює, повідомив в судовому засіданні, що зможе внести заставу у розмірі, що не перевищує 100 тис. грн.

За наведених обставин, слідчий суддя визначає розмір застави виключно в межах тих доказів, які надані сторонами кримінального провадження.

Враховуючи відсутність у підозрюваного значних статків (банківських вкладів, рухомого та нерухомого майна, тощо) , існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, слідчий суддя дійшов до висновку, що застава у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням усіх обставин справи, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не є завідомо непомірною для нього.

Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Водночас розмір такої застави не має бути надмірним.

В ході розгляду справи встановлено, що підозрюваний проходить військову службу, вказав лише його особистий дохід, суму доходу інших членів родини підозрюваним не названо і доказів не надано.

За наведених обставин, слідчий суддя визначає розмір застави виключно в межах тих доказів, які надані сторонами кримінального провадження.

Враховуючи відсутність у підозрюваного значних статків (банківських вкладів, рухомого та нерухомого майна, тощо) , наявність доходу виключно лише з за неофіційним місцем роботи, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтованість підозри за ч. 4 ст. 240 КПК України, слідчий суддя дійшов до висновку, що застава у визначених законом межах, а саме у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням усіх обставин справи, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не є завідомо непомірною для нього.

Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Ураховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, установлення, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, слідчий суддя вважає за необхідне при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави покласти на нього передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися за межі м. Олександрія Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватись від спілкування зі свідком ОСОБА_7 , за винятком їх спільної участі в процесуальних, слідчих діях та в суді;

- здати на зберігання до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Зазначені обов`язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти.

За вказаного обґрунтування, слідчий суддя вважає про можливість часткового задоволення клопотання слідчого.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182-184, 194, 196 - 197, 309, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

клопотання заступника начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: отримувач - ТУ ДСА України в Кіровоградській області, МФО 820172, ЄДРПОУ 26241445, рахунок UA768201720355219001015002505, призначення платежу забезпечення виконання ухвали суду від 01.04.2026 по справі № 12026120000000092 від 24.02.2026.

Відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 01.06.2026 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися за межі м. Олександрія Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватись від спілкування зі свідком ОСОБА_7 , за винятком їх спільної участі в процесуальних, слідчих діях та в суді;

- здати на зберігання до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В іншій частині клопотання слідчого відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_4 наслідки невиконання покладених обов`язків. У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Звільнити негайно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду.

Вручити копію цієї ухвали прокурору, підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_8