Ухвала суду № 135501694, 21.03.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/10513/26

Провадження № 1-кс/947/4191/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025160000001162 від 11.11.2025 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця смт. Овідіополь, Овідопольського району, Одеської області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Суть клопотання.

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025160000001162 від 11.11.2025 року відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 902 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2026 рік.

Клопотання мотивовано тим, що:

- ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України .

- наявні ризики вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України;

- застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього судом обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.

Позиція учасників судового засідання

Прокурор ОСОБА_3 обгрунтував клопотання та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 902 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, посилаючись на обставини викладені в клопотанні, зокрема на наявні ризики передбаченні ч. 1 ст. 177 КПК Українита обґрунтованість підозри. Звернув увагу, що підозрюваний ОСОБА_7 підшукував осіб, які давали йому банківські карти, на які потерпілі в подальшому надсилали гроші, а також здійснював обготівкування коштів. На думку прокурора саме даний розмір застави зможе забезпечити належу процесуальну поведінку підозрюваного, натомість як більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти визначеним ризикам.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 у задоволенні клопотання просив відмовити, посилаючись на доводи викладені у письмових запереченнях, зокрема вважає, що підозра за ст. 209 КК України необґрунтована, зокрема вважає, що в повідомленні про підозру не наведено жодних об`єктивних даних, що підзахисним вчинялися дії спрямовані на приховування, маскування, походження такого майна (коштів) або володіння ними, права на таке майно, джерело його походження, місцезнаходження. Звернув увагу, що на утриманні у підзахисного є малолітня дитина та пенсіонерка матір, тобто увесь центр життєвих інтересів перебуває в Україні. На його думку розмір застави є непомірним для підзахисного. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника, наполягав на необізнаності протиправності дій.

Короткий виклад фактичних обставин даного кримінального провадження та змісту поданого стороною обвинувачення клопотання.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у м. Одеса, у невстановлений час, але не пізніше листопада 2025 року, більш точне місце, дату та час в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, при невстановлених обставинах, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, вирішив зайнятися злочинною діяльністю спрямованою на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, з метою незаконного збагачення та безперервного протиправного отримання матеріальних благ протягом тривалого часу внаслідок вчинення корисливих умисних кримінальних правопорушень проти власності на постійній основі, діючи за попередньою змовою в групі з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Так, ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , розробили злочинну схему спрямовану на незаконне збагачення та безперервне протиправне отримання матеріальних благ, шляхом викладання на онлайн-платформу «OLX» повідомлень про продаж автомобілів з-за кордону за заниженою ціною, з поміткою про те, що автомобіль продається під «ІНФОРМАЦІЯ_8», тим самим приваблювати покупців до перегляду своїх оголошень на вищевказаній онлайн-платформі.

Суть злочинної схеми, яку розробили ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , полягає у тому, що зловмисники під час бесіди у різних месенджерах таких як, «Вайбер», «Телеграм», представляються даними іншої особи, а саме надаючи ідентифікаційні документи на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який не має відношення до кримінального провадження.

Також, для більш глибокого проникнення в довіру покупця зловмисники відправляють відео-огляди транспортних засобів виставлених на онлайн-платформі на продаж, завіряючи покупця, що авто в справному стані, та догляду не потребує.

Таким чином, основним умислом розробленої злочинної схеми є входження в довіру покупця, шляхом надання ідентифікаційних документів особи, яка до кримінального провадження не має відношення, надаючи для ознайомлення зацікавленим у купівлі автомобіля особам відео-матеріали автомобіля в якому зацікавлений покупець, надаючи впевненість в тому, що авто в справному стані та готове до транспортування.

В подальшому увійшовши в довіру, надавши впевненість у серйозності своїх намірів зловмисниками зазначалось, що для виконання перевезення транспортного засобу, покривання всіх розходів покупцю необхідно перерахувати грошові кошти у розмірі від 500 доларів США до 1000 доларів США, на банківську картку яка в подальшому направляється покупцеві.

Після отримання грошових коштів на банківську картку яку вказували зловмисники, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який діє за попередньою змовою з ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , проводив обговтівкування грошових коштів через банківські термінали, та в подальшому здійснював розподіл грошових коштів набутих кримінально - протиправними діяннями, чим унеможливлювали відстеження руху грошових коштів, які були отримані від потерпілих осіб.

Надалі, група зловмисників свої зобов`язання перед покупцями не виконували, та змінювали контактні номери телефонів, паралельно блокуючи покупця чим унеможливлювали подальший зв`язок з ними.

Кінцевим результатом вчинених кримінальних правопорушень є отримання незаконного доходу за рахунок протиправного заволодіння шляхом шахрайських дій, та подальшого привласнення грошових коштів потерпілих шляхом їх переведення на підконтрольні зловмисникам банківські рахунки.

Так, 25.02.2026 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка залучена органом досудового розслідування під час проведення контролю за вчиненням злочину, переглядаючи торгівельний майданчик (майданчик оголошень OLX), де виявила оголошення з приводу продажу автомобіля марки «BMW» Х5, в корпусі сірого кольору за 213 868 грн яке було викладено особами, причетними до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.

В подальшому, в цей же день, приблизно о 13:21, ОСОБА_11 , зв`язалась з продавцем за номером телефону « НОМЕР_1 ». В ході розмови ОСОБА_11 , з ОСОБА_9 , останнім було зазначено, що необхідно перерахувати грошові кошти у сумі 500 доларів США, як аванс для виконання робіт з перевезення авто до місця призначення, а решту суми передати вже при отримані автомобіля.

Надалі, ОСОБА_11 , в мобільному застосунку «Телеграм», з невідомого контаку « ОСОБА_12 », з номером мобільного телефону НОМЕР_1 , надіслали відео огляд на автомобіль марки «BMW» Х5, в кузові сірого кольору, та документи на ім`я громадянина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В ході розмови між ОСОБА_11 було зазначено, що грошові кошти у розмірі 500 доларів США необхідно перечислити на банківську картку за № НОМЕР_2 , де в подальшому домовились, що це буде в гривневому еквіваленті, у сумі 22 000 гривень.

Так, ОСОБА_11 , 25.02.2026 у мобільному додатку «Monobank», о 14:14 з особистої банківської картки перерахувала грошові кошти на банківську картку, яку було зазначено в переписці з користувачем « ОСОБА_12 », у розмірі 22000 гривень.

В подальшому, ОСОБА_11 , неодноразово здійснювала телефонні дзвінки на номер телефону, по якому раніше тримала зв`язок з продавцем, але номер вже знаходився поза зоною досяжності, на дзвінки ніхто не відповів, ОСОБА_11 , автомобіль не отримала.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , в умовах воєнного стану, реалізуючи свій прямий умисел на заволодіння чужим майном, переконавши ОСОБА_11 , у достеменності своїх намірів отримали від останньої грошові кошти, але своїх зобов`язань з доставки транспортного засобу не виконали, завдавши останній матеріального збитку в сумі 22000 гривень.

Крім того встановлено, що ОСОБА_4 , спільно з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою, розмістили на торгівельній платформі «ОЛХ» оголошення з приводу продажу автомобіля марки «Toyota Land Cruiser Prado», в корпусі чорного кольору за 6000 доларів США.

Так, 17.03.2026 ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , переглядаючи торгівельний майданчик (майданчик оголошень OLX), де виявив оголошення з приводу продажу автомобіля марки «Toyota Land Cruiser Prado», в корпусі чорного кольору за 6000 доларів США, яке було викладено особами, причетними до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.

ОСОБА_13 , визначивши предметом своєї покупки вищевказаний транспортний засіб, вирішив зателефонувати за номером телефону НОМЕР_3 , який був вказаний в оголошенні, на який відповів ОСОБА_9 , та в ході подальшої розмови представився як ОСОБА_10 .

Так в ході телефонної розмови ОСОБА_13 , з`ясував у продавця всі необхідні для нього характеристики автомобіля, та вирішив його придбати.

В подальшому у месенджері «Телеграм» ОСОБА_9 , надіслав ряд повідомлень у яких містились фото-відео матеріали щодо самого транспортного засобу, а також фото особистих документів, згідно яких він нібито являється ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 .

Так, в ході розмови 18.03.2026 між ОСОБА_13 , та ОСОБА_9 останній зазначив, що для виконання покладених на нього обов`язків ОСОБА_13 , необхідно перерахувати на банківську картку № НОМЕР_4 грошові кошти у сумі 66000 гривень однак зазначив, що перерахування грошових коштів необхідно здійснювати в три етапи по 22000 гривень.

Надалі, 19.03.2026 о 10:58 ОСОБА_13 за допомогою мобільного застосунку «monobank», зі своєї банківської картки № НОМЕР_5 на картку яку йому надав ОСОБА_9 № НОМЕР_4 , зарахував грошові кошти у сумі 21000 гривень, після перерахування грошових коштів на рахунок який попередньо ОСОБА_9 підтвердив їх надходження в ході телефонної розмови з ОСОБА_13 .

В подальшому ОСОБА_13 , намагався дізнатись строки та місце доставки транспортного засобу, але ОСОБА_9 деякий час ухилявся від відповіді та вводив ОСОБА_13 в оману, після чого 19.03.2026 о 13:52 ОСОБА_9 видалив всю переписку та заблокував ОСОБА_13 , у всіх месенджерах.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , повторно, в умовах воєнного стану, реалізуючи свій прямий умисел на заволодіння чужим майном, переконавши ОСОБА_13 , у достеменності своїх намірів отримали від останнього грошові кошти, але своїх зобов`язань з доставки транспортного засобу не виконали, завдавши останньому матеріального збитку в сумі 21000 гривень.

Крім того, ОСОБА_4 , в ході реалізації вищезазначеного злочинного плану, за попередньою змовою із ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , розпочавши свою злочинну діяльність у невстановлений час, але не пізніше листопада 2025 року, більш точну дату та час в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, діючи умисно, спільно та узгоджено, направленого на отримання незаконного прибутку шляхом обману, під приводом продажу автомобілей під «ІНФОРМАЦІЯ_8» через онлайн-платформу «ОЛХ», тобто займались злочинною діяльністю спрямованою на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, з метою незаконного збагачення та безперервного протиправного отримання матеріальних благ протягом тривалого часу внаслідок вчинення корисливих умисних злочинів проти власності на постійній основі.

Під час реалізації вказаного злочинного плану, ОСОБА_4 , за попередньою змовою із ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , вчиняли протиправні дії, спрямовані на легалізацію майна, одержаного за рахунок вчинення шахрайства та діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про незаконність отримання грошових коштів, вчинили протиправні дії, які належать до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом та передбачені статтею 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а саме дії, пов`язані із вчиненням фінансових операцій з доходами, одержаними злочинним шляхом, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання та маскування незаконного походження таких доходів, володіння ними, прав на такі доходи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуття, володіння або використання доходів, одержаних злочинним шляхом.

Так, ОСОБА_4 , за попередньою змовою із ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , під час заволодіння в ході своєї вказаної незаконної діяльності, шахрайським шляхом, грошовими коштами які попередньо було незаконно здобуто, обготівковував ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в банківських терміналах м. Одеси.

Отже, ОСОБА_4 , за попередньою змовою із ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , під час заволодіння в ході своєї незаконної діяльності, шахрайським шляхом, грошовими коштами, вчинили всі дії, спрямовані на легалізацію (відмивання) грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, - на володіння, використання, розпорядження грошовими коштами, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, у тому числі фінансові операції, вчинення правочину з такими коштами з метою приховування, маскування джерел їх походження, вчинили дії для маскування джерел отримання грошових коштів, достовірно знаючи, що такі кошти прямо та повністю отримано злочинним шляхом.

Надалі, працівниками поліції 20.03.2026 затримано ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.

Зі змісту ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Отже, умовою, без якої неможливе вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав і обов`язків в порядку ст. ст. 276-279 КПК України.

20 березня 2026 року ОСОБА_4 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

-ч. 2 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також повторно;

-ч. 2 ст. 209 КК України за кваліфікуючими ознаками: набуття володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом,у тому числі здійснення фінансової операції, зміна форми (перетворення) такого майна, вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Отже, ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України і стосовно нього може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.

Щодо обґрунтованості підозри

Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред`явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтованою, встановлення чого визначено ч. 2 ст. 177 КПК України однією з обов`язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.

Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень.

З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об`єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 в інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів підтверджується в сукупності наступними матеріалами кримінального провадження: протоколами допиту свідка ОСОБА_11 , протоколом про результати контролю за вчиненням злочину, протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_11 , заявою про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_13 , протоколом допиту потерпілого ОСОБА_13 , протоколом огляду телефону ОСОБА_13 , протоколом огляду веб-ресурсу «OLX», протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України, протоколом допиту підозрюваного, іншими зібраними доказами в ході досудового розслідування.

Дослідивши обставини вчинення зазначених вище кримінальних правопорушень та можливу роль ОСОБА_4 у них, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій останнього, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов`язує підозрюваного зі злочинами, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно нього, а тому слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри щодо можливого вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, в межах даного кримінального провадження.

Крім встановлення обґрунтованості пред`явленої особі підозри, положеннями ст. ст. 177, 178, 194 КПК України визначена необхідність дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу і таких обставин: підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків кримінального провадження, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; індивідуальні обставини підозрюваного та особливості інкримінованого кримінального правопорушення.

Щодо ризиків кримінального провадження

У сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов`язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваного, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.

Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Обов`язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено КПК України на слідчого, прокурора.

Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий в клопотанні та прокурор в судовому засіданні послалися на існування ризиків того, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчиняти дії щодо знищення, переховування, або спотворення речових доказів; незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п.п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні стосовно підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 зокрема ч. 2 ст. 209 КК України є тяжким та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років , що саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя враховує, і те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію. Тому слідчий суддя, вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати.

На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення тяжкого злочину, який інкримінується ОСОБА_4 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає переконливими доводи слідчого у клопотанні та прокурора у судовому засіданні в обґрунтування наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки враховуючи значення ОСОБА_4 , як суб`єкта незаконних дій, його роль у розслідуваних подіях та відсутність достатньої інформації задля викриття всіх учасників злочинної схеми, з урахуванням активної стадії досудового розслідування, підозрюваний, володіючи інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставин, що є предметом доказування у вказаному кримінальному провадженні, може вжити заходів, з метою знищення речей і документів, які мають значення для кримінального провадження та наразі не зібрані. Ігнорування вказаного, буде несправедливим підходом до завдань кримінального провадження.

Отже кримінальне провадження перебуває на початковій стадії, органом досудового розслідування здійснюються дії для збирання всіх необхідних доказів, які можуть бути використані в рамках даного кримінального провадження.

Враховуючи зазначене, ризик знищення або спотворення будь-якої із речей чи документів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя визнає спроможним та приймає його до уваги.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні.

Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя звертає увага на наявність в матеріалах клопотання даних про свідків, зокрема ОСОБА_11 , та потерпілого ОСОБА_13 враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від таких осіб, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

Слідчий суддя вважає, що підозрюваний може впливати на свідків та потерпілого з погрозами застосування насильства з метою схилення не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, а свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.

На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування зі свідками та потерпілим у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру, в цілях уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані підозрюваним дії, останній може вживати заходів щодо впливу на свідків та коригування їх показів, тощо.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Слідчий суддя погоджується з доведенням наявності зазначеного ризику, оскільки досудове розслідування перебуває в активній фазі, та наразі органом досудового розслідування проводиться ряд оперативно (розшукових) заходів з метою встановлення всіх обставин вчинення злочину та причетних до його вчинення осіб, існує об`єктивна необхідність у відшуканні речей та документів, які можуть мати доказове значення для даного кримінального провадження та які станом на теперішній час органом досудового розслідування встановлені не були. Тому на цьому етапі слідства ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є вкрай обґрунтованим

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Існування цього ризику на переконання слідчого судді не знайшло свого підтвердження, адже наведені слідчим на його обґрунтування доводи не є вагомими, оскільки підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, та наразі органом досудового розслідування перевіряється його причетність до вчинення злочину.

Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані вище ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі й цілодобового, буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.

До аналогічних висновків слідчий суддя доходить і при аналізі інших більш м`яких запобіжних заходів. Зокрема, застава не може бути застосованою до підозрюваного, оскільки є занадто м`яким запобіжним заходом. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Отже, враховуючи встановленні в ході розгляду клопотання обставини та інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що з урахуванням початку відкритої фази розслідування домашній арешт та застава, яка оплачується не одразу, як і особисте зобов`язання та особиста порука не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, та обсягу наданих доказів (зафіксованих дій за участю підозрюваного) і не зможуть уберегти від встановлених у цьому кримінальному провадженні ризиків. При цьому вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою.

Таким чином, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, слідчий суддя приходить висновку, що до підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Крім того, слідчим суддею не встановлено законодавчих обмежень щодо застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Як вказувалось вище, за інкримінований підозрюваному злочин передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.

Щодо розміру застави та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного.

Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).

У клопотанні слідчий, а в судовому засіданні прокурор, посилаючись на характер вчиненого кримінального правопорушення, просили у разі постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваній заставу у розмірі - 902 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, який необхідно встановити, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істоміна проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи особу самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув`язнення.

Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.

Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на тяжкість та характер злочинів у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 роль останнього у їх вчиненні, обставини кримінального правопорушення та індивідуальні особливості підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку, що застава у сумі до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.

Відповідно до абзацу другого ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виключним випадком в цьому кримінальному провадженні слідчий суддя вважає обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, а саме ймовірне вчинення злочинів за попередньою змовою групою осіб, та зафіксовані в ході досудового розслідування епізоди протиправної поведінки.

Так, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 тяжкого кримінального правопорушення, беручи до уваги ймовірний розмір матеріальної шкоди, та враховуючи майновий стан підозрюваного, беручи до уваги обставини інкримінованого кримінального правопорушення, встановлені в ході розгляду даного клопотання ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що у даному випадку доцільним є застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з призначенням застави, як альтернативного запобіжного заходу у розмірі601 (шістсот одного ) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 2026 рік , що складає 2 000 128 (два мільйона сто двадцять вісім ) гривень.

За описаних вище обставин альтернативний запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

На думку слідчого судді, саме вказаний розмір застави буде в повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного, у випадку її внесення, під загрозою звернення вказаного розміру застави в дохід держави за наявності відповідних для цього підстав (ч. 8 ст. 182 КПК України).

При цьому стороною обвинувачення не зазначено обставин та не надано на їх підтвердження доказів необхідності визначення застави у більшому розмірі, тобто слідчим суддею, у цьому кримінальному провадженні, не встановлені виключні випадки, для визначення застави яка перевищує розмір встановлений законом.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені цією нормою, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.

Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.

Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Держаній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком до 18 травня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 601 (шістсот одного ) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 2026 рік , що складає 2 000 128 (два мільйона сто двадцять вісім ) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , строком до 18 травня 2026 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1