Рішення № 135498895, 07.04.2026, Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/484/26

Номер провадження 2/555/598/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2026 р. м.Березне

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Собчука А.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Оксенюк Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Березне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1977890 про надання споживчого кредиту від 24 грудня 2024 року у розмірі 16 063 грн 99 коп., з яких: 3 199 грн 99 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 6 464 грн 00 коп. - заборгованість по відсотках, 6 400 грн 00 коп. - пеня. Позивач також просить стягнути судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп..

Також позивач просив покласти на відповідача судові витрати. У позовній заяві зазначено, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 24.12.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 1977890 у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Позичальник був ідентифікований із використанням системи BankID НБУ, а акцепт договору здійснив шляхом введення одноразового ідентифікатора E974, надісланого на номер телефону НОМЕР_1 .

30.12.2024 відповідач також акцептував додаткову угоду одноразовим ідентифікатором K096, унаслідок чого загальна сума отриманого кредиту склала 3 200,00 грн.

Позивач посилається на те, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував кредитні кошти на картку відповідача № НОМЕР_2 .

28.07.2025, між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-25/25, за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Зобов`язання за вказаним договором відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав, у зв`язку із чим станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 16063 грн. 99 коп.

Ухвалою суду від 11 березня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності позивача та його представника, не заперечував проти заочного розгляду справи та зазначив, що докази щодо понесених витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином. Відзив на позов не подав.

Судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи: на адресу його місця проживання було направлено рекомендоване поштове відправлення із судовою повісткою про день, час та місце судового засідання, а також розміщено оголошення про виклик відповідача в судове засідання на офіційному вебсайті «Судова влада України».

Суд, виконуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.

При цьому відсутність відзиву на позов із запереченнями відповідача суд не розцінює як визнання позовних вимог, оскільки подання заперечень на позов є правом, а не обов`язком відповідача і не звільняє позивача від доведення обставин, на які він посилається, як це передбачено ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом

справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до статей 11, 526, 530, 610, 612, 629, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів; зобов`язання мають виконуватися належним чином і у встановлений строк; порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання; позичальник за кредитним договором зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі. За змістом статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Судом установлено, що 24 грудня 2024 року о 21 год 43 хв 14 сек між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1977890 про надання споживчого кредиту в електронній формі. Із позовної заяви та долучених до неї документів убачається, що укладенню договору передувала реєстрація ОСОБА_1 в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора, проходження ним ідентифікації та верифікації із використанням системи BankID НБУ, після чого первісний кредитор розмістив у особистому кабінеті позичальника текст кредитного договору, який відповідач акцептував шляхом введення одноразового ідентифікатора E974, надісланого на номер телефону НОМЕР_1 . Саме таким способом відповідач підтвердив свою волю на укладення договору та прийняття всіх його істотних умов.

Згідно з умовами договору № 1977890, первісно відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 2 000,00 грн, строком на 360 днів, зі стандартною процентною ставкою 1 % на день, що застосовується в межах строку кредиту, а проценти підлягали сплаті з періодичністю кожні 15 днів.

Із тексту кредитного договору вбачається, що кредит надавався у національній валюті України, а позичальник зобов`язувався одержати та повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що надалі відповідач ОСОБА_1 ініціював внесення змін до кредитного договору в частині збільшення суми кредиту, у зв`язку з чим ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» направило йому пропозицію укласти додаткову угоду.

Така додаткова угода була акцептована відповідачем у тому самому порядку, що і основний договір, шляхом введення одноразового ідентифікатора K096, надісланого 30 грудня 2024 року о 11 год 27 хв 56 сек. Після укладення цієї додаткової угоди загальна сума наданого ОСОБА_1 кредиту склала 3 200,00 грн.

Отже, саме 3 200,00 грн є погодженим сторонами та фактично наданим розміром кредитних коштів за договором у зміненій редакції.

З наведених доказів також убачається, що свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів первісний кредитор виконав належним чином, а грошові кошти були перераховані на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 , яку той зазначив при оформленні кредиту.

Таким чином, у справі наявні не лише докази укладення кредитного договору в електронній формі, а й докази фактичного надання відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів, що свідчить про реальне виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції та її прийняття, а моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Закон України «Про споживче кредитування» допускає укладення договору про споживчий кредит у письмовій формі, в тому числі у вигляді електронного документа. Верховний Суд неодноразово виходив із того, що електронний кредитний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, за наявності підтвердження ідентифікації особи та акцепту умов договору, є належною письмовою формою правочину та створює для сторін цивільні права й обов`язки.

За змістом статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору і в установлений строк. Відповідно до статей 610, 612 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов`язання є його порушенням, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав свого обов`язку у встановлений строк. За статтею 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Суд бере до уваги, що відповідач ОСОБА_1 після укладення договору здійснював часткові платежі в рахунок його виконання, а останній платіж, що підтверджує розрахунок, було здійснено 07 січня 2025 року о 16:21:51 у сумі 396 грн 01 коп.

Така поведінка відповідача ОСОБА_1 узгоджується з фактом існування кредитного зобов`язання і свідчить про визнання ним укладеного договору та обов`язку його

виконання. Верховний Суд у своїй практиці також зазначав, що часткова сплата боргу є дією, яка свідчить про визнання боржником існування відповідного зобов`язання.

З розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви, вбачається, що непогашеним залишився основний борг у сумі 3 199 грн 99 коп.. Суд виходить із того, що ця сума логічно кореспондує погодженому сторонами загальному розміру кредиту 3 200,00 грн та факту часткового виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Оскільки відповідач не подав жодного контррозрахунку і не спростував цієї суми належними доказами, суд приймає її як підтверджений розмір залишку неповернутого кредиту.

Щодо вимоги про стягнення 6 464 грн 00 коп. процентів, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а їх розмір і порядок одержання встановлюються договором. За статтями 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти у строки та в порядку, визначені договором. Верховний Суд неодноразово наголошував, що проценти за користування кредитом є платою за правомірне користування грошовими коштами, а не штрафною санкцією.

З матеріалів справи вбачається, що договором № 1977890 прямо передбачено стандартну процентну ставку 1 % за кожен день користування кредитом, а періодичність сплати процентів визначена як кожні 15 днів. Отже, нарахування процентів є не наслідком порушення договору, а складовою основного грошового зобов`язання відповідача за договором про споживчий кредит.

Поданий позивачем ТзОВ «СВЕА ФІНАНС» розрахунок заборгованості свідчить, що станом на дату звернення до суду сума несплачених процентів за користування кредитом становить 6 464 грн 00 коп.. Ця сума випливає з умов договору, погодженої процентної ставки, строку користування кредитом, здійснених відповідачем часткових платежів та залишку непогашеної заборгованості.

Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом подати відзив, не надав власного розрахунку, не спростував період, ставку чи спосіб нарахування процентів, а тому підстави не довіряти поданому позивачем розрахунку у суду відсутні.

Окремо суд звертає увагу, що у цій справі проценти у сумі 6 464 грн 00 коп. є саме договорними процентами за користування кредитом, а не неустойкою, штрафом, пенею чи процентами, нарахованими як відповідальність за прострочення за статтею 625 ЦК України. Тому правові обмеження, встановлені на період дії воєнного стану щодо неустойки, самі по собі не поширюються на вимогу про стягнення узгоджених сторонами процентів за користування кредитом.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 199 грн 99 коп. заборгованості по тілу кредиту та 6 464 грн 00 коп. заборгованості по процентах є належно підтвердженими, ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами кредитного договору, відповідають статтям 525, 526, 530, 610, 612, 1048-1050, 1054 ЦК України та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення пені у сумі 6400 грн, суд виходить із такого.

Із позовної заяви та долучених документів убачається, що позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» просить, окрім тіла кредиту та процентів, стягнути з відповідача ОСОБА_1 також пеню в розмірі 6 400 грн 00 коп., нараховану у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту № 1977890 від 24.12.2024.

Тобто заявлена до стягнення пеня має характер неустойки, яка є мірою цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання, а не складовою основного боргу.

Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором за прострочення виконання такого зобов`язання. Цією ж нормою встановлено, що неустойка та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за кредитними договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Оскільки у цій справі кредитний договір укладений 24.12.2024, тобто у період дії воєнного стану, а заявлена до стягнення пеня нарахована саме за прострочення виконання відповідачем ОСОБА_1 грошового зобов`язання за цим кредитним договором, правові підстави для її стягнення відсутні. Сам факт передбачення пені умовами договору не змінює висновку суду, оскільки у силу прямої вказівки закону позичальник на час дії воєнного стану звільнений від такого виду відповідальності.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6 400 грн 00 коп. пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути 3199 грн 99 коп. основного боргу та 6464 грн процентів, усього 9 663 (дев`ять тисяч шістсот шістдесят три) гривні 99 копійок. У задоволенні

решти вимог про стягнення 6400 грн неустойки слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

За загальним правилом, визначеним статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом із тим, відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір у даній справі виник унаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, а саме неповернення отриманих кредитних коштів та несплати процентів у передбачений договором строк, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі.

Інших фактичних даних, які мають значення для справи, немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-280, 281, 282 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором № 1977890 про надання споживчого кредиту від 24.12.2024 у розмірі 9 663 (дев`ять тисяч шістсот шістдесят три) гривні 99 копійок, з яких: 3 199 грн 99 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 6 464 грн 00 коп. - заборгованість по процентах.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Березнівським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (до перейменування - ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА»), код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, e-mail: legal@svea.ua.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Березнівським РВ УМВС України в Рівненській області 31.01.2000, адреса: 34608, Рівненська обл., Березнівський р-н., с. Орлівка.

Суддя А.Ю. Собчук